Рішення

від 16.01.2025 по справі 333/9489/23

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Єдиний унікальний номер справи 333/9489/23

Номер провадження 2/333/110/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

16 січня 2025 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжяу складі: за участю: головуючого - судді секретаря судового засіданняСтоматова Е.Г. Бережної Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя, цивільну справу за позовною заявою Районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, як органа опіки та піклування (вул. Чумаченка, буд. 32 м. Запоріжжя, 69104) яка діє в інтересах дитини ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: КЗ «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ЗОР (вул. Грушевського, буд.12, м. Тлумач, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл.) про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

До Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява РА ЗМР по Комунарському району, як органа опіки та піклування, яка діє в інтересах дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: КЗ «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ЗОР, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на обліку служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради перебуває малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мас статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.08.2022р. (справа 333/3373/21) дитину відібрано у матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення її батьківських прав строком на один рік. Державну реєстрацію народження ОСОБА_1 , 2013р.н., проведено відповідно до частини першої ст.135 Сімейного Кодексу України (за вказівкою матері). Згідно рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 02.03.2023 № 151/10 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_1 » малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. З 14.05.2021 року по теперішній час малолітня ОСОБА_3 перебуває у Православному дитячому будинку «Надія» Запорізької єпархії УПЦ на повному державному забезпеченні. Відповідно до Указу Президента України N?64/2022 «Про проведення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року, у зв?язку з загрозою життю та здоров?ю, вихованці дитячого будинку 04.03.2022 були евакуйовані до Республіки Польща, де і перебувають понині. Відповідно до відповіді адміністрації Православного дитячого будинку «Надія» Запорізької єпархії УПЦ від 11.10.2023р. № 83/06, за період перебування дитини у закладі, мати - ОСОБА_2 свою доньку жодного разу не відвідала, не телефонувала, не цікавилася життям та здоров?ям дівчинки, її навчанням, допомоги дитині не надавала. Після евакуації дитячого будинку до Республіки Польща, мати до дитини не телефонувала, у адміністрації дитячого будинку життям та здоров?ям дитини не цікавилася, допомоги не надавала. Усні чи письмові запити щодо повернення дитини в родину на адресу закладу не надходили. Під час виходу за адресою реєстрації матері дитини було складено акт обстеження умов проживання від 09.10.2023р., яким встановлено, що в квартирі ніхто не мешкає, двері квартири забити цвяхами, зі слів сусідки, в останній раз ОСОБА_4 бачили у листопаді 2022р., місце її проживання або перебування невідоме. До відділу по Комунарському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради з питання повернення дитини на виховання в родину ОСОБА_2 не зверталася. Таким чином, зазначені вище факти можна розцінювати як свідоме ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов?язків. Така поведінка суперечить інтересам дитини.

01 листопада 2023 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 08 год 15 хв 01 грудня 2024 року.

У зв`язку з тим, що 25 червня 2024 року припинено здійснення правосуддя суддею Дмитрієвої М.М. у зв`язку із відпусткою по вагітності та пологам тривалістю 126 календарних днів, на підставі розпорядження керівника апарату Комунарського районного суду м. Запоріжжя № 53-к від 26 червня 2024 року, в порядку, передбаченому п. 2.3 п.п. 2.3.27, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та протоколу зборів суддів від 18 червня 2024 року № 5 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 333/10312/23 та визначено головуючим по даній справі суддю Комунарського районного суду м. Запоріжжя Стоматова Е.Г.

27 червня 2024 року постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до свого провадження та призначено підготовче судове засідання на 10 год 30 хв 08 серпня 2024 року.

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 08 серпня 2024 року виключено з числа учасників справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Православний дитячий будинок «Надія» Запорізької єпархії УПЦ. Залучено до участі у цивільній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - КЗ «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ЗОР.

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 16 січня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання представник позивача не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

У судове засідання відповідачі повторно не з`явилась, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Причина неявки суду не відома. Будь-яких заяв, клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, до суду не надходило. З заявою про розгляд справи за її відсутності відповідачі до суду не зверталась.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У судове засідання представник третьої особи - служба у справах дітей Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області, як орган опіки та піклування не з`явився, але надали суду заяву про розгляд справи без їх участі, просять прийняти рішення на розсуд суду.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання та не подав відзив, а позивач та її представник не заперечують проти такого вирішення справи, то відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_1 ,батьками якої є: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданого повторно Комунарським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 1231 від 05 грудня 2013 року.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00018171510 від 08 червня 2017 року, 05 грудня 2013 року зареєстровано актовий запис № 1231 про народження дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості про батька - ОСОБА_5 , відомості про матір - ОСОБА_2 . Відомості про батька записані відповідно о ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

Заочним рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 11 серпня 2022 року відібрано малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_2 , 1996 р.н., без позбавлення її батьківських прав строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_2 , 1996 р.н., на користь Православного дитячого будинку «Надія» ім. Н.М. Златолінської Запорізької Єпархії, аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від заробітку (доходу) матері на дитину, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення нею повноліття, починаючи стягнення з 21.05.2021 року.

Рішення набрало законної сили 13 вересня 2022 року.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 151/10 від 02 березня 2023 року «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_1 » вирішено надати малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , статусу дитини, позбавленої батьківського піклування.

Відповідно до наказу Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради № 154 від 06 лютого 2023 року взято на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З 14 травня 2021 року малолітня дитина ОСОБА_1 перебувала у Православному дитячому будинку «Надія» Запорізької єпархії УПЦ на повному державному забезпечені.

Відповідно до наказу начальника служби у справах дітей Запорізької обласної державної адміністрації №01-10/08 від 16.02.2024 «Про переміщення вихованців Православного дитячого будинку «Надія» Запорізької єпархії УП до КЗ «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ЗОР, малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , переміщена до КЗ «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ЗОР, та відповідно до наказу директора КЗ «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ЗОР № 01-03/05 від 16.02.2024 зарахована до закладу. Наразі заклад перебуває за адресою: вул. Грушевського, буд.12, м. Тлумач, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позивача.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 (справа №490/10338/15-ц) вказав, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

За змістом положень частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не приймає участі у житті дитини, не піклується про її здоров`я та розвиток, про її фізичний та духовний стан.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Згідно з нормами статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, а також ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.

Статтею 11 Закону України Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, № 2402-III передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Згідно частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Суд бере до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, а саме: право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», пункт 49, рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 47), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Невжиття заходів щодо спілкування з дитиною, турботи про неї, розцінюється як свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками, сукупність зібраних у справі доказів свідчить про те, що відповідач не має прагнення спілкуватися з дитиною, сприяти засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не проявляє інтересу до його внутрішнього світу, що суперечить положенням ст.18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), з яких випливає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найвищі інтереси є предметом їх основного піклування.

ОСОБА_2 , яка є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по її вихованню, навчанню, матеріальному забезпеченню.

За нормою п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Відповідно ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з висновком районної адміністрації по Комунарському району Запорізької області № 19.01./01-32-787 від 25 жовтня 2023 року щодо розв`язання спору про позбавлення батьківських прав матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вважає за доцільне позбавити матір - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Судом установлено, що відповідач безвідповідально відноситься до виховання дитини, свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків у відношенні малолітньої ОСОБА_6 , не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не переймається здобуттям нею освіти, у зв`язку з цим суд позбавляє її батьківських прав у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст.259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, як органа опіки та піклування (вул. Чумаченка, буд. 32 м. Запоріжжя, 69104) яка діє в інтересах дитини ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: КЗ «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ЗОР (вул. Грушевського, буд.12, м. Тлумач, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл.) про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у відношенні її малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Сторонам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст судового рішення складено 16 січня 2025 року.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов