Постанова

від 23.01.2025 по справі 910/55/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/55/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О. М., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Федорової О.В.,

за участю представників:

товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг»: Розпаченюк А. С.,

об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щекавиця»:Вербицький Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щекавиця»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024

у складі колегії суддів: Сибіга О. М. - головуючий, Хрипун О. О., Вовк В. І.,

на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2023

та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2023

суддя: Смирнова Ю. М.

у справі № 910/55/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг»

до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щекавиця»

про стягнення 1 942 817,61 грн,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» (далі - ТОВ «Київенерго-борг», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щекавиця» (далі - ОСББ «Щекавиця», ОСББ, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить суд стягнути з відповідача 1 942 817,61 грн основного боргу.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного з публічним акціонерним товариством «Київенерго» (в подальшому перейменоване на акціонерне товариство «К.Енерго») договору № 250910 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.03.2015 у частині своєчасної оплати за спожиту теплову енергію, право вимоги за яким набуто позивачем за результатами електронного аукціону № UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2023 у справі № 910/55/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щекавиця» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» основну заборгованість у сумі 1 949 817,61 грн та судовий збір у розмірі 29 142,26 грн. Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 12 594,12 грн.

4. Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем у порушення умов договору на постачання теплової енергії № 250910 від 02.03.2015, зобов`язання щодо оплати спожитої теплової енергії за період з 01.10.2017 по 01.05.2018 не виконано.

5. Суд зазначає, що на підтвердження виконання постачальником зобов`язань за договором № 250910 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.03.2015 у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року, позивачем надано облікові картки за договором за спірний період, довідку АТ «К.Енерго» про стан розрахунків, відомості обліку споживання теплової енергії, акти приймання-передавання товарної продукції, рахунки-фактури.

6. Судом першої інстанції відхилено доводи відповідача про відсутність заборгованості, оскільки як встановлено судом, всі платежі відповідача, які відображені у наданій відповідачем довідці акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 01.08.2023 № 100.40/0104-50-1556, враховані підприємством-постачальником послуг у довідці про стан розрахунків і розподілені в рахунок погашення заборгованості за спірний період по договору та на виконання угоди про реструктуризацію Р250910-10/17. Також в погашення боргу відповідача позивачем враховані і суми, що надходили від УДК у м. Києві як субсидії.

7. Також судом відхилено доводи відповідача щодо пропуску позивачем позовної давності, з огляду на положення п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, якими ці строки продовжені відповідно на строк дії карантину та на строк дії воєнного стану.

8. Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2023 заяву позивача про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щекавиця» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 500,00 грн. В іншій частині в задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат відмовлено.

9. В обґрунтування прийнятого додаткового рішення судом першої інстанції враховано незначну складність справи, предмет та підстави позовних вимог, визначений позивачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності, становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 910/55/23 залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2023 та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2023.

11. Постанова мотивована неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань у частині оплати за постачання теплової енергії у гарячій воді.

12. Щодо доводів відповідача про те, що дублікати облікових карток не можуть підтвердити факт здійснення господарської операції з постачання теплової енергії за договором, суд апеляційної інстанції зазначив, що видача дублікатів облікових карток за договором не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків, а є документами, які лише дублюють та відтворюють зміст.

13. Апеляційний господарський суд вказав на те, що позовну давність щодо заборгованості, яка виникла за період з 01.10.2017 по 01.05.2018 не було пропущено до початку дії карантину, а його закінчення припало на період дії карантину, а отже строк позовної давності відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України продовжено, отже, не було пропущено позивачем при зверненні до суду.

14. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий господарський суд виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, а також часу витраченого у судових засіданнях, дійшов правомірного висновку про покладення на відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 13 500,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

15. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щекавиця» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024, на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2023 та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2023 у справі № 910/55/23, в якій просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

16. Підставою касаційного оскарження відповідач вказує п. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

17. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновок:

- викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 161/3245/15-ц щодо статусу дублікатів первинних документів: дублікатом договору є другий примірник документа, що повинен містити ті ж відомості, що й оригінал документа, а його видача полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин. Оспорюваний дублікат договору, який повністю відповідає оригіналу, не має самостійного значення, оскільки його видання не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків, а є документом, який лише дублює, відтворює зміст договору, та не може порушувати права позивача;

- викладений у постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, від 18.03.2020 у справі № 927/986/17 щодо відсутності в матеріалах справи первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Відповідач зазначає, що ні при подачі позовної заяви, ні при розгляді справи позивачем (як особою, що набула право вимоги) не було долучено до матеріалів справи первинні документи на підтвердження наявності заборгованості.

18. Також скаржник вказує на відсутність висновку Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах в частині щодо можливості самостійного складання та підписання дублікатів первинних документів особою, яка набула право вимоги.

19. Відповідач наголошує на тому, що ОСББ «Щекавиця» своєчасно та в повному обсязі здійснювало розрахунки за договором, а тому у відповідача відсутня будь-яка заборгованість за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 250910 від 02.03.2015.

20. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на ч. 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про витребування оригіналів первинних документів.

21. Також відповідач вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20 500,00 грн є необґрунтованими, неспівмірними зі складністю справи та виконаною роботою адвоката. Матеріали справи не містять документів, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

22. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить Суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки оскаржувані судові рішення прийняті при правильному застосуванні норм матеріального й процесуального права.

23. У письмових поясненнях відповідач просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

24. 02 березня 2015 року між публічним акціонерним товариство «Київенерго» (в подальшому перейменоване на акціонерне товариство «Київенерго», правонаступником якого було акціонерне товариство «К.Енерго») (постачальник) та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Щекавиця» (споживач) укладено договір на постачання теплової енергії № 250910 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі.

25. Відповідно до п. 2.2.1 договору постачальник зобов`язаний безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

26. У пункті 2.2.2 договору визначено, що постачальник зобов`язується щомісячно оформляти для споживача: величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць); рахунок-фактуру, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок; акт звіряння розрахунків; акт приймання-передавання товарної продукції.

27. Згідно з п. 2.3.1 договору споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

28. Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2015. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п. 4.1, 4.3 договору).

29. Додатками до договору сторони оформили обсяги постачання теплової енергії споживачу, тарифи та порядок розрахунків, акт розмежування балансової належності теплових мереж, систем та експлуатаційної відповідальності сторін, умови припинення подачі теплової енергії, довідку даних по будинку тощо.

30. Відповідно до п. 1 додатку 2 до договору розрахунки зі споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання.

31. Згідно з п. 2, 3 додатку 2 до договору у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4).

32. За змістом п. 3 додатку 2 до договору у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові втрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатка 1.

33. Дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - 25 число звітного місяця (п. 4 додатку 2 до договору).

34. Відповідно до п. 5 додатку 2 до договору споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в РТМ «Поділ» за адресою: вул. Щекавицька, 37/48 не пізніше 28 числа звітного місяця.

35. У разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку або ненадання споживачем показників приладів обліку у встановлені цим додатком терміни, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія; на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія (п. 8 додатку 2 до договору).

36. Відповідно до п. 9 додатку 2 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РТМ «Поділ» за адресою: вул. Щекавицька, 37/48 оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

37. Пунктом 10 додатку 2 до договору визначено, що споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у Головному управлінні по місту Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком за кожною тарифною групою окремо.

38. 25 серпня 2021 року заборгованість відповідача перед АТ «К.Енерго» за договором на постачання теплової енергії № 250910 від 02.03.2015 було придбано ТОВ «Спортсервіс-СТМ» на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.Енерго» за лотом № 71, що підтверджується електронним протоколом № UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021, актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 та витягом з додатку № 1 до акта про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 (результати аукціону розміщені за посиланням: //prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-08-10-000016-3).

39. У пункті 17 додатку № 1 до акта про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 по лоту 71, який відбувся 25.08.2021, зазначено про включення до загального переліку відступленої дебіторської заборгованості також заборгованість об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щекавиця» у розмірі 1 942 817,61 грн.

40. 14 вересня 2021 року ТОВ «Спортсервіс-СТМ» на підставі протоколу загальних зборів учасників № 1/2021 змінено назву на ТОВ «Київенерго-Борг».

41. ТОВ «Київенерго-Борг» звернулося до відповідача з вимогою № 1370 від 07.07.2022 про сплату заборгованості в розмірі 1 942 817,61 грн. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді.

42. Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» зазначає, що відповідач заборгованість за договором, право вимоги якої перейшло до позивача, не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу.

Позиція Верховного Суду

43. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

44. За приписами ст. 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

45. Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом.

46. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

47. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

48. Пунктами 29, 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 зі змінами, передбачено, що теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше. Споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

49. Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

50. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

51. Позивач, звертаючись із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором на постачання теплової енергії № 250910 від 12.03.2015, посилається на те, що у відповідача за період з 01.10.2017 по 01.05.2018 виникла заборгованість по договору за спожиту теплову енергію, яка становить 1 942 817,61 грн, на підтвердження чого позивачем надано облікові картки (табуляграми) за договором за спірний період, довідку акціонерного товариства «К.Енерго» про стан розрахунків, відомості обліку споживання теплової енергії, акти приймання-передавання товарної продукції та рахунки-фактури.

ТОВ «Київенерго-Борг» є правонаступником прав АТ «К.Енерго» за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 250910 від 02.03.2015 у розмірі 1 942 817,61 грн згідно з результатами аукціону з придбання майна банкрута за лотом № 71.

52. Відповідач стверджує, що долучені позивачем копії дублікатів облікових карток (табуляграм) за період з 01.10.2017 по 01.05.2018 є неналежними доказами на підтвердження заборгованості відповідача з оплати поставленої у період з 01.10.2017 по 01.05.2018 теплової енергії у розмірі 1 942 817,61 грн, оскільки дублікати облікових карток (табуляграм) за спірний період не містять будь-яких засвідчуваних підписів зі сторони АТ «К.Енерго».

53. За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).

54. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

55. У частині 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

56. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

57. За змістом статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

58. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

59. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

60. Верховний Суд наголошує, що стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

61. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

62. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

63. Відповідно до ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

64. Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

65. За договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

66. Як встановлено судами попередніх інстанцій 25.08.2021 заборгованість відповідача перед АТ «К.Енерго» за договором на постачання теплової енергії № 250910 від 02.03.2015 було придбано ТОВ «Спортсервіс-СТМ» (змінено назву на ТОВ «Київенерго-борг») на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.Енерго» за лотом № 71, що підтверджується електронним протоколом № UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021, актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 та витягом з додатку № 1 до акта про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 (результати аукціону розміщені за посиланням: //prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-08-10-000016-3).

У пункті 17 додатку № 1 до акта про придбання майна на аукціоні по лоту 71, який відбувся 25.08.2021, зазначено про включення до загального переліку відступленої дебіторської заборгованості також заборгованість об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щекавиця» у розмірі 1 942 817,61 грн.

67. На підтвердження наявності заборгованості та обсягів наданих послуг за договором від 02.03.2015 № 250910 у спірний період, ТОВ «Київенерго-борг» долучено до матеріалів справи довідку АТ «К.Енерго» про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплову енергію ОСББ «Щекавиця», яка відображає інформацію про період виникнення заборгованості, нараховані постачальником та сплачені суми споживачем, підписана керівником (директором) структурного відокремленого підрозділу АТ «К.Енерго» Куніним Л.М. та скріплена печаткою СВП «Київська енергопостачальна компанія» АТ «К.Енерго».

Крім того, наявність у довідці про стан розрахунків за спожиту теплоенергію за договором ідентифікуючих даних споживача (крім назви), зокрема коду ЄДРПОУ, юридичної адреси та номеру договору, дає можливість ідентифікувати, що дана довідка складена та стосується саме відповідача - ОСББ «Щекавиця».

Указана довідка містить інформацію про здійснення ОСББ «Щекавиця» оплат у спірному періоді в рахунок часткового погашення заборгованості за поставлену теплову енергію за договором від 02.03.2015 № 250910.

68. Також судом першої інстанції встановлено, що всі платежі відповідача, які відображені у наданій відповідачем довідці АТ «Державний ощадний банк України» від 01.08.2023 № 100.40/0104-50-1556, враховані АТ «К.Енерго» у довідці про стан розрахунків і розподілені в рахунок погашення заборгованості за спірний період по договору та на виконання угоди про реструктуризацію Р250910-10/17, в рахунок погашення боргу відповідача, позивачем враховані і суми, що надходили від УДК у м. Києві як субсидії.

69. Судами попередніх інстанцій взято до уваги відомості обліку споживання теплової енергії, які містять дані споживання теплової енергії ОСББ «Щекавиця» із зазначенням кількості товарної продукції в ГКал в розрахунковому періоді по кожному особовому рахунку споживача. На зазначених відомостях міститься підпис та печатка ОСББ «Щекавиця».

70. Встановлені обставини підтверджують факт реальності поставки теплової енергії у спірний період.

71. Крім того, судами попередніх інстанцій надано оцінку дублікатам рахунок-фактур, актів приймання-передавання товарної продукції, облікових карток.

72. Відповідно до п. 3.14 Національного стандарту України «Діловодство й архівна справа» ДСТУ 2732:2004 дублікат оригіналу (службового документа) - це повторно оформлений службовий документ для використовування, замість втраченого чи пошкодженого оригіналу, що має таку саму юридичну силу.

73. Фактично видача дубліката полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин.

74. Отже видача дублікатів документів не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків, а є документами, які лише дублюють, відтворюють зміст документів.

75. За загальним правилом, у разі втрати або зіпсування документа лише суб`єкт, що видавав такий документ, може видати його дублікат. Єдиною підставою, за наявності якої видача дубліката документа не може бути здійснена суб`єктом, який видав такий документ, є ліквідація (припинення діяльності) такого суб`єкта. У такому випадку видача дубліката документа здійснюється правонаступником відповідного суб`єкта або архівною установою (якщо передбачається передача документів до архіву).

76. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, не лише обставини оформлення первинних документів, а й інші обставини, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

77. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

78. Відповідно до п. 9 додатку 2 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РТМ «Поділ» за адресою: вул. Щекавицька, 37/48 оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

79. Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що у спірний період не отримував теплову енергію, не доводить наявність розбіжностей у документах, отриманих відповідачем у РТМ «Поділ», та у відомостях обліку споживання теплової енергії, довідці про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплоенергію та у дублікатах, наданих позивачем, щодо обсягу теплової енергії та нарахованих оплат за спожиту теплову енергію.

80. Ураховуючи викладене, та беручи до уваги, що матеріали справи свідчать про те, що суди попередніх інстанцій дослідили питання постачання теплової енергії, надали належну оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, застосували стандарт доказування «вірогідність доказів», встановили обставини, які мають значення для об`єктивного, повного та всебічного розгляду справи, суди дійшли законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

81. Доводи відповідача щодо недослідження судом зібраних у справі доказів відхиляються Верховним Судом з огляду на вищезазначене.

82. Верховним Судом відхиляються доводи відповідача щодо необґрунтованого відхилення клопотання про витребування та дослідження доказів (клопотання про забезпечення доказів, про витребування доказів), оскільки необхідною умовою для забезпечення доказів є наявність підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

83. Як вбачається зі змісту клопотання відповідача про забезпечення доказів шляхом їх витребування, в його обґрунтування відповідач вказує на необхідність підтвердження факту наявності заборгованості. Однак не зазначив про обставини, передбачені ст. 110 ГПК України, як обов`язкової умови для забезпечення доказів.

84. Водночас Верховний Суд бере до уваги, що ОСББ «Щекавиця», як сторона договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 250910 від 02.03.2015, яка повинна мати, відповідно до п. 9 додатку № 2, рахунок-фактури, акти приймання-передавання товарної продукції, не надано доказів того, що такі документи були втрачені (акти, службові записки, матеріали інвентаризації тощо) та, відповідно, що такі докази не можуть бути подані нею самою.

85. Крім того, Верховний Суд бере до уваги, що суди попередніх інстанцій встановили обставини справи, факт постачання теплової енергії та наявність заборгованості на підставі дослідження доказів, всебічного аналізу позицій сторін спору, доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію.

86. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновок:

- викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 161/3245/15-ц щодо статусу дубліката договору;

- викладений у постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, від 18.03.2020 у справі № 927/986/17 щодо відсутності в матеріалах справи первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Відповідач зазначає, що ні при подачі позовної заяви, ні при розгляді справи позивачем (як особою, що набула право вимоги) не було долучено до матеріалів справи первинні документи на підтвердження наявності заборгованості.

87. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.11.2018 у справі №161/3245/15-ц зробила висновок, що дублікатом договору є другий примірник документа, що повинен містити ті ж відомості, що й оригінал документа, а його видача полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин. Виходячи із цього, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що оспорюваний дублікат договору, який повністю відповідає оригіналу, не має самостійного значення, оскільки його видання не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків, а є документом, який лише дублює, відтворює зміст договору, та не може порушувати права позивача. Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду, недійсним може бути визнаний лише сам договір як правочин, а не документ, у якому відображено текст договору (зокрема, дублікат договору).

88. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 зазначила, що при вирішенні спорів щодо фіктивності правочину предмет доказування у кожній конкретній справі складає певну сукупність фактів, які мають матеріально-правове значення, встановлення яких необхідне для винесення судом законного та обґрунтованого рішення у справі.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Отже, зважаючи на те, що спірним у цій справі є, зокрема, існування самої можливості у відповідача надавати позивачу послуги за договором, суд касаційної інстанції вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про доведеність надання послуг за договором лише на підставі актів приймання-передачі наданих послуг та доказів оплати цих послуг Банком.

89. У справі № 927/986/17 Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 посилається на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, відповідно до якої оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.

90. Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на зазначені вище справи з огляду на те, що рішення у цих справах прийняті за інших фактичних обставин, за іншими доказами, поданими сторонами на їх підтвердження та оціненими судами.

91. Також, з огляду на сукупність встановлених судами попередніх інстанцій обставин у цій справі та змісту правових висновків викладених у зазначених постановах, доводи відповідача щодо неврахування судами правових висновків, викладених у зазначених постановах Верховного Суду, фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки фактичних обставин у цій справі і спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки та надання нової оцінки доказам у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про відсутність підстав для задоволення позову, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції в силу приписів ст. 300 Господарського процесуального кодексу України.

92. Також скаржник вказує на відсутність висновку Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах у частині щодо можливості самостійного складання та підписання дублікатів первинних документів особою, яка набула право вимоги.

93. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

94. Водночас окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

95. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

96. Формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. Водночас формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ст. 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

97. У касаційній скарзі скаржник не зазначає конкретних норм права, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду, та не обґрунтовує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо такої норми права для правильного вирішення спору, тому Суд позбавлений можливості викласти висновок Верховного Суду.

98. Крім того, Верховний Суд бере до уваги, що суди попередніх інстанцій дослідили питання постачання теплової енергії (реальність здійснених господарських операцій), надали належну оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, так і кожному доказу, застосували стандарт доказування «вірогідність доказів», встановили обставини, які мають значення для об`єктивного, повного та всебічного розгляду справи, дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

99. Суди попередніх інстанцій з огляду на положення п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України дійшли висновку, що позивачем не було пропущено позовну давність, з огляду на те, що позовну давність не було пропущено до початку дії карантину, а його закінчення припало на період дії карантину, тому позовна давність відповідно до п. 12 продовжено.

100. Касаційна скарга не містить заперечень, доводів та підстав касаційного оскарження судових рішень в частині щодо позовної давності.

101. Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2023 заяву позивача про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щекавиця» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 500,00 грн. В іншій частині в задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат відмовлено.

102. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).

103. За змістом ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

104. Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

105. Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

106. У матеріалах справи наявна відповідна заява позивача. Крім того, в межах строку, передбаченого ч. 8 ст. 129 ГПК України, позивачем надано докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу.

107. Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

108. Верховний Суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними ч.ч. 5 -7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись зазначеними частинами ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

109. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

110. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

111. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою суду, що вирішує питання про розподіл судових витрат. Схожа за змістом позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22.

112. Судами попередніх інстанцій надано оцінку документам, що підтверджують понесені позивачем судові витрати, які були додані до заяви про вирішення питання про розподіл судових витрат.

113. Суд першої інстанції з позицією, якого погодився апеляційний господарський суд, враховуючи фактичні обставини даної справи, її незначну складність, предмет та підстави позовних вимог, та враховуючи, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності, становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 500,00 грн.

114. Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі про не врахування судом, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20 500,00 грн є необґрунтованими, неспівмірними зі складністю справи та виконаною роботою адвоката, відхиляються Верховним Судом з огляду на зазначене вище.

115. Верховним Судом відхиляються доводи скаржника, щодо відсутності в матеріалах справи документів, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи їх тільки має бути сплачено.

116. Позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру заявлених позовних вимог та заяви та зміну предмету позову, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 942 817,61 грн за договором на постачання теплової енергії № 250910 від 12.03.2015.

117. Суд першої інстанції встановив правомірність та доведеність позивачем факту наявності у відповідача заборгованості за договором у розмірі 1 942 817,61 грн.

118. Водночас суд першої інстанції, зазначаючи про наявність у відповідача заборгованості у розмірі 1 942 817,61 грн помилково в п. 2 резолютивної частини рішення вказав про стягнення з відповідача 1 949 817,61 грн, що на думку Верховного Суду, є очевидною опискою, яку суд першої інстанції не позбавлений права виправити, з власної ініціативи або за заявою учасників справи, відповідно до приписів ст. 243 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

119. Частинами 1, 2 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

120. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

121. Згідно з положеннями ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

122. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, касаційна скарга - залишається без змін.

Розподіл судових витрат

100. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щекавиця» залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2023, додаткове рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 910/55/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

О. А. Кролевець