Постанова

від 14.01.2025 по справі 917/50/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 917/50/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 (головуючий суддя Тихий П. В., судді Плахов О. В., Терещенко О. І.)

у справі № 917/50/24

за позовом Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Зіньківської міської ради

до 1) ОСОБА_1 і 2) Фермерського господарства "Чорноземи Зіньківщини"

про скасування державної реєстрації та припинення права оренди і повернення земельних ділянок,

(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Шапка І. М., представник відповідача-1 - Волков О. Є., представник відповідача-2 - Бибик В. А.)

ВСТУП

1. На розгляд Верховного Суду передано питання юрисдикції спору про скасування державної реєстрації та припинення права оренди і повернення земельних ділянок, наданих для ведення фермерського господарства, за участі фізичної особи - голови фермерського господарства і самого фермерського господарства.

2. За результатом розгляду касаційної скарги голови фермерського господарства, який вважає, що цей спір за участі фізичної особи підлягає вирішенню в порядку цивільної юрисдикції, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який дійшов висновку про розгляд цього спору в порядку господарської юрисдикції, про що детально викладено далі в цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Хронологія спору

3. Диканська окружна прокуратура (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Зіньківської міської ради (далі - позивач, Рада) звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач-1) і Фермерського господарства "Чорноземи Зіньківщини" (далі - відповідач-2, ФГ "Чорноземи Зіньківщини"), в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просить:

1) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди та припинити право оренди ОСОБА_1 на наступні земельні ділянки:

- площею 8,9982 га, кадастровий номер 5321385300:00:019:0300, що розташована за межами населених пунктів на території Пишненківської сільської ради Полтавської області (зараз Зіньківська ОТГ), № запису 10816864;

- площею 31,5022 га, кадастровий номер 5321385300:00:029:0302, що розташована за межами населених пунктів на території Пишненківської сільської ради Полтавської області (зараз Зіньківська ОТГ), № запису 10816742;

- площею 37,4000 га, кадастровий номер 5321381400:00:047:0101, що розташована за межами населених пунктів на території Великопавлівської сільської ради Полтавської області (зараз Зіньківська ОТГ), № запису 10816629;

- площею 12,5589 га, кадастровий номер 5321381400:00:035:0012, що розташована за межами населених пунктів на території Великопавлівської сільської ради Полтавської області (зараз Зіньківська ОТГ), № запису 10816442;

- площею 10,6315 га, кадастровий номер 5321381400:00:035:0302, що розташована за межами населених пунктів на території Великопавлівської сільської ради Полтавської області (зараз Зіньківська ОТГ), № запису 10816278;

2) зобов`язати ОСОБА_1 і ФГ "Чорноземи Зіньківщини", шляхом підписання акта приймання-передачі земельної ділянки, повернути спірні земельні ділянки загальною площею 101,0908 га.

4. Позов прокурора аргументовано тим, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у 2014 році безпідставно передало, а відповідач-1, незважаючи на створення юридичної особи у вигляді фермерського господарства, отримав у строкове користування на позаконкурентних засадах земельні ділянки державної власності для ведення фермерського господарства. Підставою для розгляду справи в порядку господарського судочинства прокурор у позові визначив те, що спір стосується незаконного використання земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів на території Ради.

5. 14.05.2024 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в якому відповідач-1 посилається на те, що предметом позову є земельні ділянки державної власності (на даний час комунальної) загальною площею 101 га, які за результатами розгляду клопотань надані ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у 2014 році ОСОБА_1 як фізичній особі в строкове користування для ведення фермерського господарства. Вказує на те, що прокурор безпідставно, всупереч вимогам статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) пред`явив позов в порядку господарського судочинства, а суд помилково відкрив провадження у цій справі.

6. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.05.2024, зокрема, закрито провадження в справі з тієї підстави, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (пункт 1 частини 1 статті 231 ГПК України).

7. Закриваючи провадження у справі, місцевий господарський суд вказав на те, що прокурор заявив позовні вимоги до ОСОБА_1 саме, як до фізичної особи, а також у спорі оспорюється не рішення органу місцевого самоврядування, а правочини за участю фізичної особи.

8. Отже, за висновками суду першої інстанції, цей спір не відноситься до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України та має розглядатись за правилами цивільного судочинства згідно зі статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки є спором у справі про право цивільне, тобто має приватноправовий характер, а також належний суб`єктний склад сторін цього спору, до якого відноситься, зокрема, фізична особа.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 30.05.2024 скасовано.

10. Суд апеляційної інстанції наголосив, що земельні ділянки надавалися в користування ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, тобто для використання у підприємницькій діяльності, а тому за своїм змістом правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, притаманні саме господарській діяльності.

11. Звідси, апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції щодо належності цього спору до юрисдикції цивільного суду та обґрунтованості закриття провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України з тієї підстави, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Касаційна скарга

12. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 30.05.2024 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

13. Відповідач-1 не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства. Вказує на те, що на цей спір за його участі як фізичної особи поширюється цивільна юрисдикція.

14. Посилається на неврахування судом апеляційної інстанції постанов від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22), від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22), від 29.05.2024 у справі № 161/9690/22 (провадження № 61-16953св23), від 17.04.2024 у справі № 751/689/23, від 29.05.2024 у справі № 369/7419/20.

15. Окрім того, вказує на безпідставність врахування апеляційним господарським судом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених поставні від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

Позиція інших учасників справи

16. 06.01.2025 прокурор подав відзив на касаційну скаргу із пропуском строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 16.12.2024, та без заяви про його продовження, поданою до закінчення цього строку. В тексті відзиву також відсутні посилання на поважні причини неподання відзиву у встановлений судом строк, тому справа вирішується за наявними матеріалами.

Інші заяви і клопотання

17. Від ФГ "Чорноземи Зіньківщини" надійшла заява, в якій останній не погоджується з доводами відзиву прокурора. Крім того наголошує на відсутності підстав для поновлення прокурору строку на подання відзиву, встановленого ухвалою Суду.

18. Від ОСОБА_1 надійшли пояснення від 09.01.2025, які по суті є доповненням до касаційної скарги та подані поза межами строку, передбаченого частиною 1 статті 298 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів скаржника і висновків суду апеляційної інстанції

19. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

20. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

21. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

22. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

23. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

24. За приписами частини першої 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

25. Разом з тим відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

26. Отже, під час визначення юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі, суб`єктного складу правовідносин.

27. Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

28. Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються приписами ЗК України. Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначаються нормами Закону України "Про фермерське господарство".

29. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, а саме: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

30. Як уже було наголошено вище, підставою виникнення цього спору прокурор вказав незаконне набуття відповідачем-1 в оренду на позаконкурентній основі земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

31. Частиною 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

32. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 наведено наступні висновки: "6.39. Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, що de jure отримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однак de facto він діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства. 6.40. У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання. 6.67. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство".

33. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори щодо користування землями фермерського господарства, а також щодо правомірності надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства мають розглядатися господарськими судами.

34. Правовідносини у цій справі за своїм змістом є подібними правовідносинам у справі № 922/1830/19, оскільки стосуються правомірності надання та користування земельних ділянок для ведення фермерського господарства, а отже, суд апеляційної інстанції правомірно врахував відповідний висновок Великої Палати Верховного Суду. Протилежні доводи касаційної скарги жодним чином не спростовують висновку суду апеляційної інстанції щодо подібності правовідносин за основним - змістовим критерієм, сформованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, а тому визнаються безпідставними і відхиляються

35. За наведеного, вірним є висновок апеляційного суду, що оскільки земельні ділянки надавалися в користування ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, тобто для використання у підприємницькій діяльності, то за своїм змістом правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, притаманні саме господарській діяльності. Сам по собі факт того, що орендарем за оспорюваним договором оренди та за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є фізична особа, не може бути єдиним та визначальним критерієм для віднесення цієї справи до юрисдикції цивільних судів.

36. Схожий за змістом висновок наведений у постанові Верховного Суду від 17.07.2024 у справі № 917/1701/23, яка підставно врахована судом апеляційної інстанції, що доводами касаційної скарги не спростовується.

37. Стосовно наведеної в ухвалі суду першої інстанції постанови Верховного Суду від 28.04.2023 у справі № 915/390/22, колегія суддів зазначає, що предмет позову в ній були вимоги в. о. керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області про витребування на користь органу місцевого самоврядування земельної ділянки від Фермерського господарства "Орбіта", яке є її орендарем на підставі укладеного з фізичною особою (третьою особою-2) договору оренди землі від 27.01.2021. За встановлених у справі № 915/390/22 обставин, власником земельної ділянки, про витребування якої прокурором заявлено позов, є фізична особа (третя особа-2), а земельну ділянку йому надано у власність для ведення особистого селянського господарства. Суд касаційної інстанції вказав, що в разі задоволення позову прокурора та витребування у ФГ "Орбіта" на користь держави в особі Ради земельної ділянки фізична особа позбудеться на підставі судового рішення права власності на земельну ділянку. Саме із цих підстав, за висновком Верховного Суду, вказана справа не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК та має бути розглянута за правилами цивільного судочинства.

38. У цій же справі № 917/50/24 спір стосується надання відповідачеві-1 в користування земельних ділянок саме для ведення фермерського господарства, а не для ведення особистого селянського господарства, що є ключовою відмінністю між цими справами, оскільки отримання фізичною особою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства має на меті задоволення особистих побутових потреб такої особи та не передбачає обов`язку створення нею юридичної особи або реєстрації підприємницької діяльності (див. зокрема ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 902/1159/22), а тому посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 28.04.2023 у справі № 915/390/22 є безпідставним.

39. Стосовно посилань скаржника на справу № 633/408/18, яка розглядалася в порядку цивільного судочинства, колегія суддів зазначає таке.

40. Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 предметом розгляду були вимоги заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Харківській області від 04.05.2016 № 3620-СГ "Про передачу земельної ділянки у власність"; зобов`язання фізичної особи повернути державі земельну ділянку. Суть спору в наведеній справі полягала в тому, що засновник фермерського господарства отримав у користування для ведення фермерського господарства земельні ділянки; згодом ці земельні ділянки були поділені, а члени створеного фермерського господарства прийняли рішення про приватизацію цих земельних ділянок та отримали такі земельні ділянки у власність (в тому числі і відповідач в наведеній справі), а фермерське господарство ліквідували.

41. Велика Палата Верховного Суду в наведеній постанові у справі № 633/408/18, вказала, зокрема, про те, що "для реалізації права на приватизацію землі, визначеного статтею 32 ЗК України та статтею 13 Закону України "Про фермерське господарство", фізична особа - майбутній засновник фермерського господарства повинен попередньо отримати земельну ділянку в користування для створення фермерського господарства. Якщо особа увійшла до складу членів фермерського господарства після його створення, тобто не отримавши для такого створення земельної ділянки, то вона не має права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, яка перебуває у користуванні цього фермерського господарства. Для отримання земельної ділянки у власність вона має звертатися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в загальному порядку, визначеному статтями 116, 118 ЗК України. Земельна ділянка, що перебуває у користуванні фермерського господарства, може бути передана у власність фізичній особі - члену цього господарства, лише після припинення прав останнього на таку ділянку".

42. Звідси, спірним у наведеній справі було питання отримання членом фермерського господарства, який не є засновником такого господарства та не отримував земельну ділянку в користування для ведення фермерського господарства, частини цієї земельної ділянки у власність в порядку статті 32 ЗК України, статті 13 Закону України "Про фермерське господарство". Водночас, у цій справі № 917/50/24, яка розглядається, обставин щодо реалізації членом фермерського господарства права на приватизацію земельної ділянки в порядку наведених положень законодавства не встановлено, скаржник на такі обставини не посилається в касаційній скарзі, а тому доводи останнього, щодо неврахування судом апеляційної інстанції необхідності розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені в постанові у справі № 633/408/18, є безпідставними та відхиляються.

43. Стосовно посилань скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 513/879/19, колегія суддів зазначає, що предметом розгляду в наведеній справі були вимоги селянського (фермерського) господарства до орендодавця фізичної особи про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та вимоги орендодавця до орендаря про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки. Обставин отримання спірної земельної ділянці в наведеній справі для ведення фермерського господарства, на відміну від справи, яка розглядається, установлено не було.

44. В іншій наведеній скаржником справі № 161/9690/22 фізична особа звернулася з позовом за захистом права постійного користування земельною ділянкою, яке за висновком суду апеляційної інстанції, перейшло в силу положень законодавства до створеного (та в подальшому за встановлених обстави справи припиненого) Селянського фермерського господарства "Підберезчина", у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції, з яким погодився Верховний Суд, відмовив у задоволенні позовних вимог, вказавши на відсутність порушень суб`єктивних цивільних прав позивача. В цій же справі, яка розглядається, прокурор звернувся з позовом посилаючись на незаконне виділення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на позаконкурентній основі, що, як уже було наголошено вище, за змістовим критерієм є подібним до правовідносин у справі № 922/1830/19, постанову Великої Палати Верховного Суду в якій підставно врахував суд апеляційної інстанції при визначенні юрисдикції цього спору. Звідси, наведене у постанові Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 161/9690/22 не спростовує висновків апеляційного суду, якими мотивована оскаржувана відповідачем-1 постанова, а тому посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 161/9690/22 є безпідставними і відхиляються.

45. У справі № 751/689/23 правовідносини стосувалися визначення розміру орендної плати у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки землі, а у справі № 369/7419/20 - розпорядження земельною ділянкою з порушенням її цільового призначення. Наведені справи не стосувалися надання в користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Звідси, посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 751/689/23 і від 29.05.2024 у справі № 369/7419/20 також не спростовують висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, а тому відхиляються судом касаційної інстанції як безпідставні.

46. Інші доводи касаційної скарги відповідача-1 стосуються розгляду спору по суті, зокрема, правомірності отримання в користування спірних земельних ділянок, а тому є передчасними.

47. Стосовно посилань ОСОБА_1 на постанови Верховного Суду у справах № 547/745/20, № 624/948/19, № 525/397/21, № 679/715/22, які узагальнено зводяться до того, що наведені справи за участі фізичних осіб стосовно земельних ділянок які використовувалися в комерційних цілях розглядалися в порядку цивільного судочинства, колегія суддів зазначає, що, по-перше, правовідносини в наведених справах є очевидно неподібними (в тому чисті і в питанні визначення юрисдикції) до правовідносин цієї справи, що розглядається, а, по-друге, вказані посилання скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанції із посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, якою фактично запроваджено загальний підхід до визначення правил юрисдикції у спорах щодо оскарження прав на земельні ділянки, надані громадянам для ведення фермерських господарств, що відповідними посиланнями скаржника не спростовується.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. Відповідно до положень статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

49. З урахуванням того, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови правильно застосував приписи статті 20, пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України, колегія суддів суду касаційної інстанції на підставі приписів статті 309 ГПК України, дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції.

Розподіл судових витрат

50. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 у справі № 917/50/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил