Ухвала

від 27.01.2025 по справі 910/7338/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/7338/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Кролевець О.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на постанову від 10.12.2024 та додаткову постанову від 18.12.2024 Північного апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Козир Т.П., судді: Агрикова О.В., Мальченко А.О.)

у справі №910/7338/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (далі також ТОВ "Грейнсвард") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про зобов`язання останнього внести зміни до особового рахунку позивача №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 360 091,80 грн.

Господарський суд міста Києва рішенням від 24.10.2024 у справі №910/7338/24 відмовив у задоволенні позову.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 10.12.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі №910/7338/24 скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив; зобов`язав АТ "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку ТОВ "Грейнсвард" №2829531 шляхом відображення (збільшення) на ньому грошової суми 360 091,80 грн; стягнув з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Грейнсвард" 4 321,10 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 6 481,65 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

АТ "Українська залізниця" звернулось 06.01.2025 через систему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 10.12.2024 та додаткову постанову від 18.12.2024 Північного апеляційного господарського суду, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у цій справі залишити без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.01.2025 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Бакуліна С.В. головуючий, Кібенко О.Р., Кролевець О.А.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є зобов`язання АТ "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку позивача №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 360 091,80 грн, що становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому в розумінні ГПК судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких наведенням відповідних цим випадкам обставин, судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.

Зі змісту касаційної скарги убачається, що АТ "Українська залізниця" підставою касаційного оскарження рішень суду апеляційної інстанції вказує те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики норм права у подібних правовідносинах (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК).

Також скаржник вказує: (1) що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК); (2) про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК); (3) судом апеляційної інстанції не досліджено зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК).

Фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржник не наводить жодних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм нормативних актів, зазначених ним у касаційній скарзі. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різні правові позиції при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

Касаційна скарга фактично зводяться до висловлення незгоди з прийнятим судовим рішенням, є проханням про повторний перегляд справи, переоцінку встановлених судом обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду в силу статті 300 ГПК, та не може бути підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

Крім того настання негативних наслідків для скаржника у випадку прийняття оскаржуваного рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що посилання у касаційній скарзі на пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За змістом статті 7 ГПК правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на відсутність належного обґрунтування наявності обставини, передбаченої підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" на постанову від 10.12.2024 та додаткову постанову від 18.12.2024 Північного апеляційного господарського суду у справі №910/7338/24 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 ГПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову від 10.12.2024 та додаткову постанову від 18.12.2024 Північного апеляційного господарського суду у справі №910/7338/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Бакуліна

Судді О. Р. Кібенко

О. А. Кролевець