Постанова

від 16.01.2025 по справі 910/10618/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/10618/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 (суддя Ващенко Т. М.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 (головуючий суддя Коробенко Г. П., судді Тарасенко К. В., Кравчук Г. А.)

у справі № 910/10618/23

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юрковиця"

до Київської міської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Державний реєстратор Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузор Анна Віталіївна, 2) Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" і 3) Подільська районна в місті Києві державна адміністрація,

про витребування нежитлових приміщень та скасування права власності на нерухоме майно,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Поліщук О. П., відповідача і третьої особи-1 - Тетерятник О. В., )

ВСТУП

1. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юрковиця" (далі - позивач, ОСББ) звернулося з позовом посилаючись на те, що територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради (далі - відповідач, Рада) перешкоджає у здійсненні права користування та розпорядження майном, яке спроектоване як горище, є допоміжними приміщеннями та, відповідно, спільною власністю співвласників житлового будинку.

2. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з обставин доведеності позивачем належності спірних приміщень до допоміжних.

3. Рада подала касаційну скаргу, в якій наполягає на тому, що спірні приміщення технічного поверху (горища) не є допоміжними, а відносяться до ізольованих нежитлових приміщень комунальної власності, які використовуються для цілей оренди та в яких відсутнє інженерне обладнання житлового будинку.

4. Верховний Суд із скаржником не погоджується з огляду на викладене нижче.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

5. ОСББ звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Ради в якій (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) просило:

- витребувати у Ради нежитлові приміщення з №1 по №3 (група приміщень №100а), техповерх, літ. "А", загальною площею 41.8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 30/5, підстава для державної реєстрації: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52507281 від 03.06.2020, зареєстроване Кузорою Анною Віталіївною, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2093008380000 на користь (у власність) ОСББ;

- витребувати у Ради нежитлові приміщення з №1 по №7 (група приміщень №100), техповерх, літ. "А", загальною площею 60 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 30/5, підстава для державної реєстрації: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 52504324 від 03.06.2020, зареєстроване Кузорою Анною Віталіївною, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2092882680000 на користь (у власність) ОСББ;

- скасувати зареєстроване за Радою за реєстраційним номером 2093008380000 право власності на нерухоме майно, а саме: право власності на нежитлові приміщення з №1 по №3 (група приміщень №100а), техповерх, літ. "А", загальною площею 41.8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 30/5, номер запису про право власності: 36743080;

- скасувати зареєстроване за Радою за реєстраційним номером 2092882680000 право власності на нерухоме майно, а саме: право власності на нежитлові приміщення з №1 по №7 (група приміщень №100), техповерх, літ. "А", загальною площею 60 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2092882680000), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 30/5, номер запису про право власності: 36740417.

6. Позовні вимоги аргументовані тим, що нежитлові приміщення з №1 по №3 (група приміщень №100а), техповерх, літ. "А", загальною площею 41.8 кв.м, а також нежитлові приміщення з №1 по №7 (група приміщень №100), техповерх, літ. "А", загальною площею 60 кв.м, які розміщені на горищі житлового будинку по вул. Кирилівська, 30/5 в місті Києві, є допоміжними приміщеннями будинку, оскільки були спроектовані як горище, тому є спільною власністю співвласників цього будинку, від імені яких виступає ОСББ. Позивач також зазначив, що зареєстроване за відповідачем право власності на спірні приміщення здійснено з порушенням вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

7. Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що за результатами адміністративно-територіальної реформи в місті Києві, рішенням Ради від 27.12.2001 №208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" затверджено переліки об`єктів комунальної власності територіальних громад районів м. Києва, зокрема до комунальної власності територіальної громади Подільського району було включено житловий будинок 30/5 по вул. Фрунзе (колишня назва вулиці Кирилівська) в місті Києві, у якому розташовані спірні приміщення. В подальшому, на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 №1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" нежитлові приміщення у житловому будинку №30/5 на вулиці Фрунзе (колишня назва вулиці Кирилівська) в місті Києві площею 1150,00 кв.м віднесено до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації як майно, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, тому розпорядження приміщеннями здійснює Рада, а державний реєстратор своїм рішенням лише засвідчив форму власності та власника цих приміщень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того звернув увагу, що позивач помилково вважає спірні приміщення допоміжними, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування зареєстрованого права власності за відповідачем.

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024, позов задоволено повністю. Крім того, стягнуто з Ради на користь ОСББ 21 500 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що спірні приміщення належать до допоміжних, а тому не можуть бути самостійним об`єктом права власності, як нежитлові приміщення.

10. Вказаних висновків суди дійшли, зокрема, з урахуванням встановлених обставин про те, що:

- в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують відсутність у спірних приміщеннях загальнобудинкового інженерного обладнання або відомості про те, що до такого обладнання забезпечено окремий доступ; відсутні відомості, що спірні приміщення виділені в окремий протипожежний відсік від житлової частини будівлі у відповідності до вимог ДБН В.2.2-15:2019;

- з наданих Комунальним підприємством Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" пояснень вбачається, що у відділі зберігання матеріалів технічної інвентаризації Бюро існує інвентаризаційна справа за адресою: вул. Кирилівська, 30/5. Наданий план за поверхами на будинок 30/5 по вул. Фрунзе, техповерх літ. "А" свідчить про відсутність виділення спірних приміщень в окремий протипожежний відсік від житлової частини будівлі, вхід до спірних приміщень здійснюється зі сходової клітини під`їзду;

- з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що площа спірних приміщень згідно з технічними паспортами від 12.09.2017 відрізняється від зареєстрованої на праві власності площі спірних приміщень, яка складається з 60 кв.м і 41,8 кв.м, що свідчить про перепланування спірних приміщень;

- будь-яких доказів перетворення спірних приміщень у нежитлові матеріали справи не містять, а саме лише фактичне самовільне переобладнання таких приміщень з метою використання за іншим функціональним призначенням не змінює правового статусу цих приміщень;

- той факт, що спірні приміщення були предметом договорів оренди, що вбачається з наданих третьою особою-2 доказів, не змінює правового статусу спірних приміщень;

- наявними в матеріалах справи документами підтверджується відсутність на 5-му поверху будинку будь-яких нежилих приміщень, які за змістом положень ч. 3 п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", повинні бути передані у комунальну власність;

- з наявного в матеріалах справи Переліку будівель та приміщень житлового та нежитлового фонду, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передані до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та приватизованого житлового фонду, що є додатком до розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.01.2015 №50 "Про передачу на баланс та закріплення на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, та приватизованого житлового фонду з метою подальшого обслуговування" по вул. Фрунзе (колишня Кирилівської) загальна площа, яка обліковується на балансі, складає 5205,0 кв.м, приміщення комунальної власності, що обліковуються на балансі складає 1612,3 кв.м, приватизованих приміщень, які обліковуються на балансі, складає 3592,67 кв.м, допоміжних приміщень, що обліковуються на балансі, складає 1476 кв.м;

- спірна реєстрація права власності на спірні приміщення, що розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 30/5 за територіальною громадою міста Києва в особі відповідача відбулася на підставі рішення Ради №284/5096 від 02.12.2010 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва", листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 14.02.2018 №30-12/1735, листа Подільської районної в місті Києві державної адміністрації №106-3220 від 05.05.2020;

- підстав для прийняття рішення про реєстрацію права власності і виділення з загальної площі приміщень, що обліковуються на балансі, а саме площею 41.8 кв.м і 60 кв.м матеріали справи не містять та суду не надано. Жодних розпорядчих документів відповідача про виокремлення та ідентифікації спірних приміщень, з метою оформлення на них права власності матеріали справи не містять;

11. Звідси, врахувавши встановлену обставину того, що спірні приміщення є допоміжними приміщеннями житлового будинку, суди дійшли висновку про те, що вони в силу закону є об`єктами права спільної власності співвласників вказаного житлового будинку і, відповідно, віднесення відповідачем вказаних приміщень до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади є неправомірним.

12. Окрім того, місцевий господарський суд, оцінивши надані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування ОСББ витрат на правничу допомогу та стягнення з відповідача на корить позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 500,00 грн.

Касаційна скарга

13. Не погодившись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

14. Відповідач не погоджується з висновками судів щодо наявності у спірних приміщень статусу допоміжних. Навпаки, наголошує на тому, що спірні приміщення не є допоміжними, не призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, а відносяться до нежилих ізольованих приміщень, які використовується з комерційною метою для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру та є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, зокрема орендних.

15. Вказує на те, що суди застосували положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якими закріплено право власників квартир на допоміжні приміщення, без урахування висновку щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц.

16. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідач наголошує на тому, що суди не врахували обґрунтованості вимог первісно поданої позовної заяви (до зміни предмета позову і зміни адвоката), а також долучених до неї документів. Вказує на те, що при розподілі витрат на правничу допомогу, суди не врахували правові висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18, від 14.11.2018 у справі № 753/15687/15-ц, від 06.06.2019 у справі № 752/4513/17.

Відзив

17. Відзиви від інших учасників спору на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Стислий виклад обставин справи, установлених судами попередніх інстанцій

18. Суди попередніх інстанцій дослідили, що на підставі розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.01.2015 №50 передано з балансу Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" на баланс Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" житловий та нежитловий фонд, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та переданий до сфери управління Подільської районної в місті Києві державній адміністрації, та приватизований житловий фонд станом на 01.02.2015, згідно з додатком, з метою його подальшого обслуговування.

19. Згідно з пунктом 139 додатку до вказаного розпорядження будинок по вулиці Фрунзе, 30/5 в м. Києві, загальною площею 5 205,0 кв.м закріплено за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" на праві господарського відання.

20. 15.11.2016 відбулися збори співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: вул. Юрківська, 2-6/32 та вул. Кирилівська, 30/5 в м. Києві. З порядком денним, серед іншого, створення питання об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

21. Співвласниками багатоквартирних будинків по вулиці Юрківська, 2-6/32 та вулиці Кирилівська, 30/5 в місті Києві створене та 01.03.2017 зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСББ, номер запису: 1 071 102 0000 037661 (місцезнаходження юридичної особи: 04080, м. Київ, вулиця Юрківська, будинок 2-6/32).

22. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення Ради №284/5096 від 02.12.2010 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва", листа Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 05.05.2020 №106-3220, листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 16.02.2018 №30-12/1735 державним реєстратором Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузорою Анною Віталіївною на підставі рішення від 03.06.2020 №52507281 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 28.05.2020 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2093008380000) запис про право власності на нежитлові приміщення з №1 по №3 (група приміщень №100а), техповерх, літ. "А", загальною площею 41.8 кв.м за адресою: місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 30/5 (далі - приміщення 1) за територіальною громадою міста Києва в особі Ради.

23. Окрім того, згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав 28.05.2020 державним реєстратором Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузорою Анною Віталіївною на підставі рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52504324 від 03.06.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено відповідний запис (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2092882680000) про право власності за територіальною громадою міста Києва в особі Ради, код ЄДРПОУ: 22883141, на нежитлові приміщення з №1 по №7 (група приміщень №100), техповерх, літ. "А", загальною площею 60 кв.м за адресою: місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 30/5 (далі - приміщення 2).

24. За твердженням позивача, вказана реєстрація права власності за відповідачем на вищенаведені нежитлові приміщення здійснена з порушенням вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", оскільки спірні приміщення є допоміжними приміщеннями будинку, були спроектовані як горище, тому є спільною власністю співвласників будинку №30/5 по вулиці Кирилівська в місті Києві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій

25. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

26. Судові рішення у справі оскаржується відповідачем з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

27. Зважаючи на зміст позовних вимог, у межах цієї справи судам необхідно було встановити чи є спірні приміщення допоміжними чи нежитловими.

28. Так, звертаючись з цим позовом до суду, позивач наголошує, що спірні приміщення є допоміжними приміщеннями будинку, були спроектовані як горище, тому є спільною власністю співвласників будинку №30/5 по вулиці Кирилівська в місті Києві.

29. Відповідно до частини 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

30. Скаржник у касаційній скарзі наголошує на необхідності правильного розмежування приміщень на допоміжні та нежитлові і зазначає, що суди дійшли помилкового висновку щодо віднесення спірного майна до допоміжного приміщення.

31. Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення). Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

32. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц, на яку посилається скаржник, вказала, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

33. Суди попередніх інстанцій при вирішенні спору у справі, що розглядається, урахували правові висновки, наведені, зокрема у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 914/843/17, від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, за змістом яких всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

34. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій встановили, що спірні приміщення, є допоміжним приміщеннями житлового будинку та в силу закону вони є об`єктом права спільної власності співвласників цього житлового будинку.

35. При цьому, як суд першої, так і суд апеляційної інстанції відхилили посилання відповідача на те, що спірні приміщення не призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, відтак не є допоміжними, а відносяться до нежилих ізольованих приміщень, які використовується з комерційною метою, зокрема були предметом договорів оренди, вказавши, що: (1) фактичне самовільне переобладнання спірних приміщень з метою використання за іншим функціональним призначенням не змінює правового статусу цих приміщень; (2) факт, що спірні приміщення були предметом договорів оренди, не змінює правового статусу спірних приміщень.

36. Більше того, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин, відповідач не довів і факт того, що на 5-му поверху житлового будинку наявні будь-яких нежилі приміщення, які б підлягали передачі у комунальну власність.

37. Таким чином, у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій, при вирішенні спору, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, наданих сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, достеменно встановили правовий статус спірних приміщень як допоміжних, та дійшли цілком обґрунтованого висновку про те, що ці приміщення не можуть бути самостійним об`єктом цивільно-правових відноси.

38. Звідси, висновок судів попередніх інстанції про задоволення позовних вимог у цій справі не суперечать правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц (на яку посилається скаржник).

39. Безвідносно до викладеного вище, колегія суддів зауважує, що направляючи справу № 598/175/15-ц на новий розгляд, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23.10.2019, вказала на ненадання судами оцінки доводам сторін стосовно планування за проектною документацією в спірному житловому будинку нежитлових приміщень - магазини для надання побутових послуг, звідси вказала, що судам під час нового розгляду справи необхідності встановити правовий статус спірного приміщення на момент проектування та будівництва. Водночас, в цій справі, яка розглядається, відповідач не доводив, що спірні приміщення проектувалися як нежитлові на етапі будівництва, натомість доводи касаційної скарги зводяться до того, що вони є нежитловими з огляду на їх фактичне використання з метою надання в оренду, що вже було проаналізовано вище. Разом з тим, наведене свідчить про відмінну фактично-доказову базу, а також установлені фактичні обставини в цих справах.

40. За наведеного, посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц, в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не свідчить про наявність підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень по суті розгляду спору.

41. Доводам відповідача стосовно відсутності інженерного обладнання в спірних приміщеннях та протипожежного відсіку суди попередніх інстанцій надали вичерпну оцінку з посиланням на установлені фактичні обставини справи, а також положення законодавства. Надавати повторну оцінку відповідним доводам колегія суддів не вважає за необхідне, оскільки такі доводи (1) зводяться до намагання переоцінити обставини, яким була надана оцінка судами попередніх інстанцій, що в силу частини 2 статті 300 ГПК України не входить до компетенції Верховного Суду; (2) не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими статтею 287 ГПК України.

42. Щодо доводів касаційної скарги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.

43. У касаційній скарзі відповідач також не погоджується з висновками місцевого суду, які також були переглянуті судом апеляційної інстанції, про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21 500 грн.

44. Суд першої інстанції вказав, що на підтвердження заявлених витрат на правову допомогу в суді першої інстанції у розмірі 21 500 грн у встановленому ГПК України порядку та строки позивач надав, а суд дослідив: копію договору про надання правової допомоги від 24.06.2023 №24-06/23, укладеного між адвокатом Чернієнко О. Г. і ОСББ, копію додатку від 24.06.2023 №1 до договору про надання правової допомоги від 24.06.2023 №24-06/23 де визначено перелік і вартість послуг, копію акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.10.2023 на суму 15 000,00 грн, копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 11.09.2023 №11/09-2023, укладеного між адвокатом Поляк І. О. і ОСББ, копію додатку від 11.09.2023 №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 11.09.2023 №11/09-2023 де визначено перелік і вартість послуг, копію акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.10.2023 на суму 6 500,00 грн.

45. Дослідивши надані докази, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що вказані документи свідчать про реальність надання правової допомоги.

46. Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

47. За усталеними висновками Верховного Суду при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

48. Частиною 5 статті 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

49. При цьому згідно з частиною 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

50. Натомість доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність та/або нерозумність та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи скаржник не надав.

51. У свою чергу суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу належним чином документально підтверджений, обґрунтований, загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення гонорару, є співмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на їх виконання та обсягом наданих адвокатом послуг, який погоджено в умовах договорів про надання правової (правничої) допомоги.

52. Верховний Суд зазначає, що аналіз висновків, зроблених в оскаржуваних судових рішеннях, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним Верховним Судом у наведених скаржником справах (пункт 16 цієї постанови), оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами у справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

53. Так, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування певної норми права може бути підставою для перегляду судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України не в будь-якому випадку, а тоді, коли саме неврахування такого правового висновку щодо застосування конкретної норми права призвело до помилкового висновку, що прямо або опосередковано впливає на ухвалене рішення по суті.

54. Однак у зазначених скаржником постановах Верховного Суду у співвідношенні з оскаржуваним судовим рішенням не міститься протилежного правового висновку щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України, статті 30 Закону України "Про адвокатуру", а лише наголошується на необхідності суду при вирішенні питання виходити з критерію реальності, пропорційності, обґрунтованості та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, розумності їх розміру, а також про право суду не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу в разі доведення неспівмірності витрат стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката.

55. На підставі зазначеного Верховний Суд дійшов висновку, що суди належно дослідили обставини справи, наявні докази та правильно застосували норми матеріального і процесуального права.

56. Усі інші доводи касаційної скарги відповідача підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

58. Звертаючись із касаційною скаргою, Рада, в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростувала наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довела неправильного застосування ними норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

59. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду і рішення місцевого господарського суду - без змін.

Розподіл судових витрат

60. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 і рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 у справі № 910/10618/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил