Ухвала

від 27.01.2025 по справі 916/4914/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/4914/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДІТ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП"

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.04.2024 та

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДІТ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІВЕРСАЛ ДІРЕКТ",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "МІСЬКИЙ АНДРОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна",

за участю прокурора в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації,

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

30.12.2024 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 10.04.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Згідно із частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Скаржник зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі виключних випадків, передбачених частиною другою статті 289 ГПК України.

Водночас колегія суддів звертає увагу скаржника що стаття 289 ГПК України регулює порядок подання касаційної скарги, водночас, виключні випадки касаційного оскарження передбачені статтею 287 ГПК України.

При цьому, скаржник зазначає, що відсутні висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме:

- щодо застосування статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини першої, четвертої статті 33 Закону України "Про іпотеку" (чи є ефективним способом захисту прав іпотекодержателя звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі коли основне зобов`язання є невиконаним, а предмет іпотеки знаходиться у власності іпотекодавця?);

- щодо питання чи може суд під час розгляду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки робити висновки про те, чи буде такий предмет іпотеки реалізований в майбутньому на електронних торгах на стадії виконавчого провадження?;

- щодо застосування статті 17, частини першої, четвертої статті 33 Закону України "Про іпотеку" та статей 23, 47 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (чи може бути передчасним позов про звернення стягнення на предмет іпотеки тоді, коли предмет іпотеки є пам`яткою архітектури, яка частково зруйнована та підлягає відновленню? Чи пов`язує чинне законодавство можливість звернення стягнення на предмет іпотеки з певним ступенем руйнування об`єкту нерухомості?);

- щодо застосування статей 182, 349 ЦК України, частини другої статті 10 Закону України "Про іпотеку" та статей 1, 13, 15, 23 ЗУ "Про охорону культурної спадщини".

Водночас скаржник не зазначає про неправильне застосування конкретної норми матеріального та/або допущене судом порушення норми процесуального права, не обґрунтовує в чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

Скаржник також зауважує, що суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки висновку експерта № 30/01 (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

До того ж, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій встановили обставини на підставі недопустимого доказу, а саме висновку судового експерта від 24.08.2023 №009/23 (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).

Більше того, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про приєднання доказів від 05.12.2024 (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).

Верховний Суд звертає увагу, що аргументи щодо не дослідження судами доказів у справі мають узгоджуватися з межами розгляду справи судом касаційної інстанції, що визначені у статті 300 ГПК України.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України в касаційній скарзі повинні бути зазначені вимоги особи, яка подає скаргу.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з визначеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень.

У тексті касаційної скарги скаржник посилається на частину третю статті 310 ГПК України щодо скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд, при цьому, у прохальній частині касаційної скарги просить судові рішення попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Отже описова частина касаційної скарги містить протиріччя з її прохальною частиною.

Верховний Суд зазначає, що скаржник не виконав вимог частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно виконати вимоги частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень та/або вимоги касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДІТ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.04.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 у справі № 916/4914/23 залишити без руху.

2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншому учаснику справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 916/4914/23 вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Л. Рогач