Ухвала

від 27.01.2025 по справі 916/1664/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/1664/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Всеукраїнської громадської організації Товариство "Знання" України

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 та

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024

у справі за позовом керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Всеукраїнської громадської організації Товариство "Знання" України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Херсонська міська рада Херсонської області,

2) Державний реєстратор виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Фаріда Анваровича,

про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

06.01.2025 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Щодо вимог касаційної скарги.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу.

Верховний Суд також зазначає, що повноваження суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги урегульовані статтею 308 ГПК України.

Так, за змістом частини першої цієї статті суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1- 6 частини першої цієї статті.

Аналіз положень статті 308 ГПК України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.

Відповідач у касаційній скарзі просить:

- або скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 в частині стягнення з відповідача на користь Херсонської обласної прокуратури 176 073,08 грн судового збору за подання позовної заяви, 211 287,70 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, повернути Херсонській обласній прокуратурі 171 111,08 грн (надмірно сплачений судовий збір за подання позовної заяви), 206 745,70 грн (надмірно сплачений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції);

- або скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 і рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024, закрити провадження у зв`язку з відсутністю предмету спору, повернути на користь Херсонської обласної прокуратури 176 073,08 грн судового збору за подання позовної заяви та 211 287,70 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції;

- або залишити позов без розгляду та повернути на користь Херсонської обласної прокуратури 176 073,08 грн судового збору за подання позовної заяви і 211 287,70 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що касаційна скарга не містить однозначної інформації про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних судових рішень.

Оскільки скаржник чітко не визначив вимоги касаційної скарги, Верховний Суд звертає увагу скаржника на необхідність уточнити/конкретизувати вимоги касаційної скарги щодо оскарження судових рішень у даній справі в частині повноважень, які суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у відповідності до вимог статті 308 ГПК України.

Щодо виключних випадків, які є підставою для подання касаційної скарги

Згідно із частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Скаржник зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі виключних випадків, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Так, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті першої Першого Протоколу, статей 6, 17, 41 Європейської Конвенції з прав людини, рішення ЄСПЛ у Справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011 щодо належного урядування Держави, рішення ЄСПЛ у Справі "Фонд "Батьківська турбота" проти України» від 09.10.2018 щодо недопустимості покладення відповідальності Держави на інших осіб за помилки Держави та рішення ЄСПЛ у Справі "Фонд "Батьківська турбота" проти України" від 03.09.2020, пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", підпунктів 1,2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" щодо віднесення до вимог немайнового характеру категорії справ про витребування майна, які заявляються Державою.

Однак колегія судів зауважує, що при касаційному оскарженні судових рішень у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

Крім цього, скаржник вважає, що існує необхідність відступлення від висновку про те, що позови про витребування майна не завжди відносяться до вимог майнового характеру, оскільки за таких обставин покладання негативних наслідків дій самої Держави по несенню тягаря оплати судових зборів Держави на Відповідача є порушенням 1 Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо право на справедливий суд, є порушенням принципів належного урядування та мирного володіння майном, а також порушенням практики Європейського суду з прав людини як джерела права, зокрема практики у справі "Фонд "Батьківська турбота" проти України".

Водночас колегія суддів зауважує, що при касаційному оскарженні судових рішень у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права (пункт, частина, стаття), викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення.

Верховний Суд зазначає, що скаржник не виконав вимог частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретний випадок, передбачений частиною другою статті 287 ГПК України.

Щодо доказів про сплату судового збору

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17) (пункти 52, 54- 56 постанови).

Частиною першою статті 163 ГПК України встановлено, що ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За положеннями підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року у сумі 2481,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовій сбір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так, предметом касаційного оскарження є 11 572 805,28 грн.

Отже, за подання вказаної касаційної скарги на рішення і постанову у цій справі скаржнику необхідно сплатити 277 747,33 грн (11 572 805,28 грн х 1,5% х 200% х 0,8) судового збору.

До касаційної скарги скаржник додав платіжну інструкцію від 30.12.2024 № 238 про сплату судового збору в сумі 6056,00 грн. Тому скаржнику необхідно доплатити судовий збір в сумі 271 691,33 грн та надати відповідний доказ.

Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу, що передбачено абзацом другим частини другої статті 174 ГПК України.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно уточнити/конкретизувати вимоги касаційної скарги щодо оскарження судових рішень у цій справі в частині повноважень, які суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у відповідності до вимог статті 308 ГПК України; виконати вимоги частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України; надати до Верховного Суду доказ про доплату судового збору в сумі 271 691,33 грн за подання цієї касаційної скарги, який має бути перерахований за такими реквізитами:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга, та судове рішення (з датою), що оскаржується.

Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Всеукраїнської громадської організації Товариство "Знання" України на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 916/1664/22 залишити без руху.

2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншому учаснику справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 916/1664/22 вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Л. Рогач