Ухвала

від 27.01.2025 по справі 520/12040/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про повернення касаційної скарги

27 січня 2025 року

м. Київ

справа № 520/12040/2020

адміністративне провадження № К/990/486/25

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВБУДСЕРВІС" на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВБУДСЕРВІС" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВБУДСЕРВІС" звернулось до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2021, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021, адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю виконавчого комітету Харківської міської ради № 10/494/0/250-20-П від 18.02.2020 про накладення на ТОВ "Харківбудсервіс" штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 189180 грн;

- визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю виконавчого комітету Харківської міської ради № 9/493/0/250-20-П від 18.02.2020 про накладення на ТОВ "Харківбудсервіс" штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 75672 грн.

Постановою Верхового Суду від 28.02.2024 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 скасовано, справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 адміністративний позов задоволено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2024 апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради задоволено.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВБУДСЕРВІС" подало касаційну скаргу.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та прийнятих в порядку загального позовного провадження, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у таких справах, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1 та 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Водночас у касаційній скарзі скаржник обмежився лише переліком постанов Верховного Суду у справах №810/3517/17, №153/876/17, №521/17659/17, №826/5856/16, №520/12040/20, №380/18997/21, №922/705/18, без наведення аргументів щодо допущеної судом апеляційної інстанції помилки у застосуванні норм права. Скаржник також не пояснив, як, на його думку, зазначена норма права мала бути застосована у спірних правовідносинах. Окрім того, у скарзі не конкретизовано, у чому саме полягає схожість правовідносин між справами, на які він посилається, та обставинами справи, що розглядається.

Загальне посилання на постанови Верховного Суду без належного правового обґрунтування не може бути визнане достатньою підставою для відкриття касаційного провадження. Такий підхід не забезпечує дотримання принципу правової визначеності та унеможливлює проведення судом касаційної інстанції належної перевірки відповідності висновків суду апеляційної інстанції практиці Верховного Суду.

Для відкриття касаційного провадження заявник зобов`язаний не лише зазначити постанови Верховного Суду, але й обґрунтувати їх застосовність до конкретних обставин справи та довести, що судами попередніх інстанцій ці правові висновки не були враховані.

Суд наголошує, що формальне зазначення постанов Верховного Суду, зокрема шляхом цитування окремих їх абзаців, не відповідає вимогам щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заявник не сформулював чіткого переліку норм права чи висновків Верховного Суду, які, на його думку, залишилися без належної оцінки судами попередніх інстанцій, а також не довів існування подібності правовідносин між справами, на які він посилається, та обставинами розглядуваної справи.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень.

В обґрунтуванні підстав касаційного оскарження заявник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування в подібних правовідносинах положень Державних будівельних норм. Зокрема, заявник звертає увагу на відсутність правової позиції Верховного Суду стосовно можливості ототожнення понять «площа будівлі» та «площа забудови». На думку заявника, це питання має важливе загальносуспільне значення, а його вирішення вплине на формування єдиної судової практики у справах із подібними правовідносинами, що є самостійною підставою для касаційного оскарження відповідно до вимог процесуального законодавства.

Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та яку, на думку скаржника, судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Однак, в касаційній скарзі скаржник не вказав: які саме норми матеріального та/або процесуального права необхідно застосувати для формування висновку; за результатами розгляду касаційної скарги, який саме висновок має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених ним норм матеріального та/або процесуального права.

Верховний Суд звертає увагу, що саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду скаржника із правовою оцінкою судів щодо обставин справи, які суди встановили у процесі її розгляду.

Водночас за приписами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, нормативно-правові акти, а також позицію скаржника про те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено судове рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВБУДСЕРВІС" на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВБУДСЕРВІС" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов, - повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко