Ухвала

від 24.01.2025 по справі 619/11/25

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

24 січня 2025 року

м. Київ

справа № 619/11/25

провадження № 61-742ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 07 січня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області, про встановлення факту нецільового використання аліментів та внесення аліментів на особистий рахунок дитини, стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив встановити розмір нецільового витрачання аліментів малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплачених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі стягнутих з рахунку НОМЕР_1 у Харківському обласному управлінні АТ «Ощадбанк» коштів у виконавчих провадженнях №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11 в період з 01 січня 2023 року до часу припинення перерахування аліментів на рахунок НОМЕР_1 у Харківському обласному управлінні АТ «Ощадбанк»; визнати факт нецільового витрачання аліментів малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплачених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі стягнутих з рахунку НОМЕР_1 у Харківському обласному управлінні АТ «Ощадбанк» коштів у виконавчих провадженнях №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11 в період з 01 січня 2023 року до часу припинення перерахування аліментів на рахунок НОМЕР_1 у Харківському обласному управлінні АТ «Ощадбанк»; визнати особистими майновими збитками та майновою шкодою малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуті з рахунку НОМЕР_1 у Харківському обласному управлінні АТ «Ощадбанк» ОСОБА_2 кошти у виконавчих провадженнях №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11 в період з 01 січня 2023 року до часу припинення перерахування аліментів на рахунок НОМЕР_1 , які не були витрачені на утримання дитини; стягнути з ОСОБА_2 на користь малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якості відшкодування особистих майнових збитків та відшкодування майнової шкоди на особистий рахунок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відділенні Державного ощадного банку України суму у розмірі всіх стягнутих коштів з рахунку НОМЕР_1 у Харківському обласному управлінні АТ «Ощадбанк» громадянки ОСОБА_2 по виконавчим провадженням №№НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11 в період з період з 01 січня 2023 року до часу прийняття судового рішення.

Дергачівський районний суд Харківської області ухвалою від 07 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху.

Харківський апеляційний суд ухвалою від 15 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 07 січня 2025 року повернув заявнику з підстав, передбачених пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

16 січня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 07 січня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 січня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та вирішити питання про відкриття провадження у справі.

Вивчивши касаційну скаргу та оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Щодо оскарження ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 07 січня 2025 року.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, ухвала Дергачівського районного суду Харківської області від 07 січня 2025 року не підлягає касаційному оскарженню, так як вона не була предметом апеляційного перегляду по суті, тому у відкритті касаційного провадження в цій частині необхідно відмовити з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Щодо оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 15 січня 2025 року.

За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги заявнику не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.

Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, передбачені частиною першою статті 353 ЦПК України.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Встановивши, що ухвала Дергачівського районного суду Харківської області від 07 січня 2025 року про залишення позовної заяви без руху не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність передбачених пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України підстав для повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.

При цьому повернення апеляційної скарги, яка подана на ухвалу суду першої інстанції, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, не позбавляє заявника права на апеляційне оскарження та не порушує його права на судовий захист, оскільки він не позбавлений можливості включити свої заперечення на таку ухвалу до апеляційної скарги на судове рішення по суті справи у разі його незгоди з таким рішенням.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують та на законність судового рішення не впливають, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність ухвали Харківського апеляційного суду від 15 січня 2025 року.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження в цій частині необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга на ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 січня 2025 року є необґрунтованою, оскаржуване судове рішення є законним, ухвалено з додержанням норм права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 та частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 07 січня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області, про встановлення факту нецільового використання аліментів та внесення аліментів на особистий рахунок дитини, стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов