Ухвала

від 28.01.2025 по справі 296/10807/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

28 січня 2025 року

м. Київ

справа № 296/10807/16-ц

провадження № 61-1078ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 квітня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Житомирської міської ради, треті особи: Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання незаконним рішення, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила поновити строк позовної давності та вважати початком перебігу 25 жовтня 2016 року, коли вона вперше дізналася про наявність розбіжностей у планах суміжних будинковолодінь;

визнати незаконними та скасувати рішення органу місцевого самоврядування в частині висновку Комісії з питань вирішення земельних спорів Житомирської міської ради від 30 вересня 2010 року про узгодження меж земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 та рішення Житомирської міської ради від 14 липня 2011 року № 177 про закріплення за будинковолодінням АДРЕСА_2 земельної ділянки загальною площею 0,1704 га і передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,0502 га та в дострокову оренду для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельної ділянки площею 0,0346 га;

визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 228190 з кадастровим номером 1810136600:08:020:0013, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Житомирської міської ради від 14 липня 2011 року № 177 та його реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за реєстраційним номером 1116213518101 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:08:020:0013;

визнати недійсним та скасувати договір оренди від 07 серпня 2013 року земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:08:020:0014, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 із ОСОБА_2 , укладений на підставі рішення Житомирської міської ради від 14 липня 2011 року № 177, його реєстрацію та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:08:020:0014;

усунути перешкоди у користуванні майном власникам будинковолодіння, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення бетонних споруд, зведених на місці знищеного в 2016 році сараю (на інвентарному плані БТІ ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , позначений літерою «б» (1,7)) та збудованих в 2016 році впритул до сараю «Б» та гаражу «Г», звільнити самовільно зайняту ділянку городу шириною вгорі 2,5 м, внизу 2 м, довжиною 57 м від складування будівельних матеріалів, вигрібної ями та іншого, яка була надана в постійне користування для обслуговування будинковолодіння, що розташований за адресою:

АДРЕСА_1 рішенням від 14 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовив.

Житомирський апеляційний суд постановою від 04 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ткачук Т. А., залишив без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 квітня 2023 року - без змін.

21 січня 2025 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 квітня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

Разом із цим, ОСОБА_1 звернулася з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, яке мотивовано тим, що повний текст постанови Житомирського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року складено 20 грудня 2024 року, а отримано нею 24 грудня 2024 року, на підтвердження чого надано відповідні докази.

Згідно із частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Доводи клопотання та надані матеріали свідчать, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його.

Разом із цим, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі має бути зазначено, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Однак, ОСОБА_1 у касаційній скарзі не зазначено відомостей про наявність або відсутність у неї електронного кабінету.

Також, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Верховний Суд роз`яснює заявнику, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.

Виконання наведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

Ураховуючи наведене, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, заявнику необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, яка має відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, та в якій зазначити відомості про наявність або відсутність у неї електронного кабінету; згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов`язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Разом із цим, в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позовну заяву подано у 2016 році, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становила 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (мінімальна заробітна плата - 1 378,00 грн, підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній станом на час подання позову у цій справі).

Отже, судовий збір за подання касаційної скарги за вісім немайнових вимог становить 8 819,20 грн (551,20 грн х 8 х 200 %).

Згідно з наданою квитанцією від 20 січня 2025 року № 0.04146086335.1 ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1 102,40 грн.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 7 716,80 грн (8 819,20 грн - 1 102,40 грн).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 7 716,80 грн має бути перераховано за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення).

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 квітня 2023 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 квітня 2023 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 квітня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ю. Зайцев