Ухвала

від 28.01.2025 по справі 487/8730/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/8730/24

Провадження № 2/487/588/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2025 Заводський районний суд міста Миколаєва в складі:

головуючого судді Лагоди А.А.,

при секретарі Мамчур К.Е.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Горнецької М.В.,

розглянувши у відкритому засіданні у залі суду в м. Миколаєві на стадії підготовчого провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

07.10.2024 позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, яким просив: стягнути з ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві на його користь середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за час затримки з 08.11.2022 по 08.01.2024 у сумі 389457,55грн.; стягнути з ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві на його користь моральну шкоду у сумі 20000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.11.2022 у справі №487/2528/21 його позов до ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено в повному обсязі: скасовано наказ № 213ос від 29.12.2020 про його звільнення, інспектора сектору матеріально-технічного забезпечення ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві; поновлено його на посаді з 30.12.2020; стягнуто з ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 600 147,70 грн., яка визначена без утримання сум податків та інших обов`язкових платежів; стягнуто з ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6909,47 грн.

Відповідно до наказу ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві №2-ОС від 08.01.2024 наказ №213ос від 29.12.2020 «Про звільнення» скасовано та поновлено ОСОБА_1 з 30.12.2020 на посаді начальника інспектора сектору матеріально-технічного забезпечення ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві. Оскільки згадане рішення від 07.11.2022 по справі 487/2528/21 у частині поновлення позивача на посаді інспектора сектору матеріально-технічного забезпечення ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві з 30.12.2020 підлягало негайному виконанню, проте виконано відповідачем тільки 08.01.2024, час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі відповідно до статті 236 КЗпП України становить 305 робочих днів з 08.11.2022 (наступний день після ухваленого рішення у справі №487/2528/21) по 08.01.2024 (дата винесення наказу про поновлення).

Правовою основою позову позивач вказує ст.ст.19, 43 Конституції України, ст.ст.236, 237-1 КЗпП України, ст.23 ЦК України, ст.27 Закону України «Про оплату праці», Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ №100 від 08.02.1995, численними висновками Верховного Суду.

Ухвалою суду від 11.10.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Під час підготовчого судового засідання виникло питання, щодо порядку стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника в порядку ст. 236 КЗпП України.

Позивач в судовому засіданні зазначив, що таке стягнення проводиться на підставі рішення суду прийнятого в порядку позовного провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що ст. 236 КЗпП України встановлений інший поряд стягнення таких виплат.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення заяви, суд встановив такі обставини справи та надав їм оцінку.

Відповідно до положень статей55,124 Конституції України, статті4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, визначеномуЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами частини восьмої статті235 КЗпП Українирішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно зі статтею 129Конституції Українисудове рішення є обов`язковим до виконання.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частинадругастатті18 ЦПК України).

Статтею236 КЗпП Українипередбачено, що у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Указана законодавча норма є спеціальною та регламентує порядок додаткового нарахування судом, який ухвалив рішення про поновлення працівника на роботі, середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення.

Стягнення судом на користь працівника середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника здійснюється на підставі ухвали суду, а отже такі вимоги розглядаються в рамках справи про поновлення на роботі.

В заявленому позові позивач заявляє дві вимоги, а саме стягнення з ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві на його користь середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за час затримки з 08.11.2022 по 08.01.2024 у сумі 389457,55грн. та стягнення з ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві на його користь моральну шкоду у сумі 20000,00 грн.

Суд приходить до висновку, що питання затримки виконання рішення про поновлення на роботі згідно з вимогами статті236 КЗпП Україниповинен вирішувати орган, який розглядав спір про поновлення ОСОБА_1 на роботі, що є можливим за умови звернення позивача з заявою в порядку статті236 КЗпП Українидо суду першої інстанції, тобто в межах позовного провадження у цивільній справі № 487/2528/21 за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не в порядку звернення з окремим позовом, а тому провадження у справі в цій частині заявлених вимог позов підлягає закриттю.

В частині стягнення моральної шкоди позов підлягає продовженню розгляду в загальному порядку.

Керуючись ст.ст. 255, ст.256, 260, 353-355 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві в частині стягнення стягнення з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на користь ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за час затримки з 08.11.2022 по 08.01.2024 у сумі 389457,55 грн закрити.

Роз`яснити позивачу про право на звернення до суду за захистом свого порушеного права в порядку статті236 КЗпП Українидо суду першої інстанції в межах позовного провадження у цивільній справі №487/2528/21.

Продовжити розгляд справи в частині позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві про стягнення моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.А. Лагода