Постанова

від 27.01.2025 по справі 490/9694/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

27.01.25

22-ц/812/213/25

Справа №490/9694/18 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Провадження №22-ц/812/213/25

Постанова

Іменем України

27 січня 2025 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Лівінського І.В., Яворської Ж.М.,

із секретарем Богуславською О.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Михайленка О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні упорядку спрощеногопозовного провадженняапеляційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Центральногорайонного судум.Миколаєва ухвалене22листопада 2024року,під головуваннямсудді ШолохЛ.М.,в приміщеннісуду першоїінстанції,по цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, Комунального підприємства Миколаївської міської ради «ЕЛУ Автодоріг» про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У листопаді2018року ОСОБА_1 звернувся всуд з позовом до Миколаївської міської ради, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Адміністрації Центрального району м. Миколаєва, в якому просив зобовязати відповідачів провести ремонтні роботи проїзної частини по АДРЕСА_1 в районі будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 та привести проїзну частину у відповідність до діючих ДБН В.2.3-5-2001 «Вулиці та дороги населених пунктів» п.2.4, ДБН 360-92** «Містобудування.Планування ізабудова міськихі сільськихпоселень» п.7.36 таб. 7.3, СНіП ІІ-60-75** «Планування і забудова міст, селищ і сільських поселень. Норми проектування» частина ІІ гл. 9 п.9.1, 9.2 таб 39, а саме зробити ширину проїзної частини 6 метрів, кожна смуга для одного напрямку руху 3 метри.

В обгрунтування своїх вимог зазначав, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_4 .

Ширина проїзної частини дороги по АДРЕСА_1 не дозволяє проїзду до домоволодіння в межах будинків АДРЕСА_5 .

Позивач вказує, що невідповідність проїзної частини вимогам ДБН встановлена експертними висновками №125-040 від 30 квітня 2015 року, №10599/10600 від 31 серпня 2017 року, згідно яких, фактична ширина проїзної частини догори по пров. Дружньому, в районі будинків АДРЕСА_6 та АДРЕСА_4 , не відповідає вимогам діючих ДБН В.2.3-5-2001 «Вулиці та дороги населених пунктів» п.2.4, а також ДБН 360-92** «Містобудування.Планування ізабудова міськихі сільськихпоселень» п.7.36 таб. 7.3, СНіП ІІ-60-75** «Планування і забудова міст, селищ і сільських поселень. Норми проектування» частина ІІ гл. 9 п.9.1, 9.2 таб 39.

Посилаючись на бездіяльність відповідачів, які не проводять дій щодо розширення за встановленими будівельними нормами ділянку автодороги в районі будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , через що порушуються права позивача, який не має можливості проїзду провулком, ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив про задоволення позову.

15 квітня 2021 року ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва до участі в розгляді даної справи залучено в якості співвідповідача Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «ЕЛУ Автодоріг».

22 листопада 2024 року рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необгрунтованості вимог позивача, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів можливості застосування компетентними органами сучасних норм ДБН та Сніп 2001 до проїзної частини провулку Дружній, який відноситься до доріг селищного значення і забудовувався задовго до того, як Тернівка стала частиною міста.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування районним судом обставин справи, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі посилається на незгоду з висновком суду першої інстанції щодо неприйнятності до уваги висновків Торгово-промислової палати Миколаївської області №125-110 від 26 вересня 2014 року, №125-040 від 30 квітня 2015 року.

Посилався на положення ст.ст.31, 44 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та норми цивільного законодавства України, вважає, що відповідачі порушують його право, як власника житлового будинку та проявляють бездіяльність.

03 січня 2025 року на адресу апеляційного суду від Миколаївської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, доводи якого зводяться до того, що вимоги апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані та просить рішення районного суду залишити в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04 грудня 2002 року є власником житлового будинку АДРЕСА_4 .

По АДРЕСА_1 позв будинку ОСОБА_1 облаштована проїзна та пішохідна частини дороги місцевого значення загального користування.

Відповідно висновку судової будівельно-технічної експертизи Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області № 125-110 від 26 вересня 2014 року, фактична ширина проїзної частини по АДРЕСА_7 , АДРЕСА_4 не відповідає вимогам діючих ДБН В.2.3-5-2001 «Вулиці та дороги населених пунктів» п.2.4, ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень п.7.36 таб. 7.3, СНіП ІІ-60-75** «Планування та забудова міст, селищ та сільських поселень. Норми проектування» частина ІІ гл. 9 п.9.1*, 9.2 таб 39. Рік забудови 1976 рік.

Згідно висновку Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області від 30 квітня 2015 року № 125-040, фактична ширина проїзної дороги по АДРЕСА_8 мкр. Тернівка, не відповідає вимогам діючих ДБН В.2.3-5-2001 «Вулиці та дороги населених пунктів» п.2.4, ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень п.7.36 таб. 7.3, СНіП ІІ 60-75** «Планування та забудова міських та сільських поселень. Норми проектування» частина ІІ гл. 9 п.9.1*, 9.2 таб 39. Рік забудови 1976 рік.

Відповідно до висновку судової комісійної дорожньо-технічної та автотехнічної експертизи від 31 серпня 2017 року № 10599/10600, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. Проф М.С. Бокаріуса встановлено, що виконати маневр автомобілем марки ГАЗ-5304, вантажний фургон днз. НОМЕР_1 по граничному радіусу з ціллю заїзду до воріт будинку АДРЕСА_4 , виходячи із фактичної ширини проїзної частини, яка утворилася під дією транспортних засобів, що встановлено при проведенні обстеження, з технічної точки зору, з причин указаних у дослідницькій частині даного висновку. Виконати маневр автомобілем марки ГАЗ-5304, вантажний фургон днз. НОМЕР_1 по криничному радіусу до воріт будинку АДРЕСА_4 , виходячи із нормативної ширини проїзної частини, яка передбачена СНіП ІІ-К.3-62 Вулиці, дороги, площі населених міст. Норми проектування, СНіП ІІ-К. 2-62. «Планування, надбудова населених міст. Норми проектування, СНіП ІІ-60-75 «Планування та надбудова. Норми проектування СНіП 2.07.01-89 Містобудування. Планування та надбудова міських, сільських поселень, ДБН В.2.3-5 2001. Вулиці та дороги населених пунктів, ДБН360-92**Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень, з технічної точки зору можливо.

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради на неодноразові звернення ОСОБА_1 , повідомив про недоцільність проведення робіт по розширенню проїзної частини дороги по АДРЕСА_1 та заплановане проведення Департаментом житлово комунальних послуг Миколаївської міської ради земляних робіт по будівництву дренажу з метою захисту мешканців мкр. Тернівка від підтоплення.

Наполягаючи на задоволенні позову, ОСОБА_1 зазначав, що всупереч діючим ДБН ширина проїзної частини дороги, яка проходить попри його будинок, а також будинки АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 не упорядкована, не відповідає передбаченим нормативним вимогам ширини проїзної частини. Посилався на бездіяльність відповідачів через не проведення капітального ремонту з розширення дороги на земельній ділянці та приведення її у відповідність до діючих ДБН.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і осноположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чиіншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, те, що за своєю правовою природою вони стосуються приватноправових відносин і містять наявність спору щодо порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є фізична особа.

Ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, який не суперечить закону, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України зазначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ізчастиною першою статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 5 ст. 16 зазначеного Закону передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 16 Закону України «Про автомобільні дороги» (далі Закон) передбачено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

За змістом ст. 19 вказаного Закону основними обов`язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами.

Відповідно до Положення про адміністрацію Центрального району Миколаївської області, затвердженої рішенням Миколаївської міської ради «Про затвердження Положень про виконавчі органи Миколаївської міської ради» від 23 лютого 2017 року №16/32, адміністрація Центрального району Миколаївської міської ради є виконавчим органом Миколаївської міської ради.

Пунктом 2.1.2 Положення передбачено, що адміністрація здійснює у встановленому порядку управління окремими галузями діяльності, зокрема у межах, визначених міською радою та її виконавчим комітетом, управління майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління адміністрації району.

За вказаним Положенням до сфери управління адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради належить у тому числі, повноваження в галузі житлово комунального господарства. Зокрема, пунктом 3.4.13 Положення, Адміністрація наділена повноваженнями щодо «ремонту внутрішньо квартальних проїздів, доріг та тротуарів приватного сектору, територій, прилеглих до житлових будинків усіх форм власності».

Конституційний Суд України в Рішенні від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб`єкти владних повноважень. Положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Як установленоматеріалами справи,позивач звернувсядо судуз позовомдоМиколаївської міськоїради,Виконавчого комітетуМиколаївської міськоїради,Адміністрації Центральногорайону Миколаївськоїміської ради,у якому,зокрема,просивзобов`язати відповідачів провести роботи по розширенню проїзної частини дороги по пров. Дружньому, Тернівка, у м. Миколаєві в районі будинків АДРЕСА_2 , №7, АДРЕСА_4 та привести її у відповідність до діючих ДБН В.2.3-5-2001, ДБН 360-92**, СНіП ІІ-60-75**, відповідно до яких, ширина дороги має становити 6 метрів, а кожна смуга для одного напрямку руху 3 метри.

Отже, виникнення спірних правовідносин зумовлено бездіяльністю, на думку позивача, діями відповідачів, які, як уповноважені органи, відповідальні за стан доріг, не здійснюють заходів щодо експлуатаційного утримання проїзної частини дороги (провулку) загального користування, яка в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції як органу місцевого самоврядування, тому законність таких дій (бездіяльності) підлягає перевірці адміністративним судом.

На думку колегії, виходячи зі змісту позовних вимог, не можна вважати, що спір у цій справі має приватноправовий характер, оскільки він обумовлений порушенням права та інтересу не лише конкретно ОСОБА_1 , а й інших власників будинків ( АДРЕСА_7 ), розташованих по провулку вздовж проїзної частини.

Це означає, виходячи із змісту позовної заяви, що позивач має вимоги до суб`єкту владних повноважень з приводу реалізації ними своїх управлінських функцій по утриманню (розширенню) за встановленими будівельними нормами, визначену ділянку автодороги місцевого значення загального користування, яка належить до категорії земель комунальної власності.

Також, про належність спору до компетенції адміністративного суду свідчить вимога позивача про покладення на відповідачів обов`язку провести ремонтні роботи проїзної частини по АДРЕСА_1 у відповідності до діючих ДБН. В той час, як проведення таких робіт можливе лише за умови проектування та капітального будівництва доріг відповідно до вимог містобудівної документації повноваження з розробки та виконання яких покладено Законом на органи місцевого самоврядування, що є за своєю суттю управлінською дією суб`єкта владних повноважень у сфері капітального ремонту доріг загального користування.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в цій справі дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії (бездіяльність) органу місцевого самоврядування, які впливають на права та законні інтереси невизначеного кола осіб, відтак цей спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 127/16433/17 (провадження № 11-461апп18).

Подібні за змістом висновки викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 450/338/17 від 12 червня 2019 року.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув увагу на наведені обставини, зміст заявлених позовних вимог, не з`ясував всіх обставин у справі, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову в позові ОСОБА_1 за недоведеністю.

В той час, як визначальним принципом правосуддя в цивільних справах є принцип змагальності сторін, на відміну від адміністративного судочинства, який полягає у офіційному з`ясуванні всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи бездіяльності.

Частиною першою статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст. ст. 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених ст. ст. 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку річного судочинства (ч.1 ст. 256 ЦПК України).

У зв`язку з наведеним, рішення суду першої інстанції слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Керуючись статтями 255, 374, 377 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Центральногорайонного судум.Миколаєва від22листопада 2024року скасувати,а провадженняу справіза позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, Комунального підприємства Миколаївської міської ради «ЕЛУ Автодоріг» про зобов`язання вчинити дії, закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий

Судді:

Повний текст судового рішення виготовлено 28.01.2025 р.