Повістка

від 09.01.2025 по справі 338/714/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 338/714/24

Провадження № 22-з/4808/2/25

Головуючий у 1 інстанції Решетов В.В.

Суддя-доповідач Максюта

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

Головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Бойчука І.В., Василишин Л.В.,

секретаря Струтинської Д.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 ,інтереси якоїпредставляє адвокатМалетин АндрійЯрославович,про ухвалення дотаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Альянс", треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець Олена Олександрівна, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та приватний виконавець Ігнатів Олекса Любомировичпро визнання виконавчого напису нотаріуса, таким що не підлягає виконанню та повернення стягненого за виконавчим написом,за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прайм Альянс" Галенко Олександри Анатоліївни на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Решетовим В.В. 11 липня 2024 року в селищі Богородчани Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в :

Постановою Івано-Франківськогоапеляційного судувід 19грудня 2024року апеляційнускаргу представникаТовариства зобмеженою відповідальністю"Фінансовакомпанія "ПраймАльянс"Галенко ОлександриАнатоліївни залишено без задоволення. Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2024 року без змін.

20 грудня 2024 року представником ОСОБА_1 адвокатом Малетиним А.Я.подано заяву про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування заяви зазначив, що можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті передбачають ч.3 ст. 259 ЦПК України і п.3. ч.1 ст.270 ЦПК України. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, свідчать такі докази: договір про надання правничої допомоги, акти наданих послух. Просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу, які має понести позивачка в розмірі 6000 грн.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року заяву призначено до розгляду з викликом учасників справи, та з повідомленням про дату та час вирішення питання. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції свої міркування або заперечення стосовно заяви про стягнення судових витрат.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм Альянс" подало до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. Звертають увагу суду, що предмет спору в цій справі є нескладним, не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних, а тому заявлений розмір витрат за дані послуги є очевидно завищеними та необґрунтованими. Зазначило, що судова практика свідчить, що при вирішенні питань про відшкодування судових витрат, судді переглядають калькуляцію часу, який був витрачений адвокатом, оцінюють співмірність та розумність ціни його послуг, зіставляють кваліфікацію адвоката та складність справи тощо.

Просило зменшити заявлений стороною позивача розмір витрат на правничу допомогу.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Малетин А.Я. в судове засідання не з`явилися, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Товариство зобмеженою відповідальністю"ПраймАльянс" всудове засіданняне з`явилося,про часі місцесудового розглядуповідомлене належнимчином,у відзивізазначили про розгляд справи без участі їхнього представника.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу за їх відсутності.

Перевіривши матеріали справи та обґрунтування заяви про постановлення додаткового рішення, заперечення на заяву, колегія суддів приходить до такого висновку.

Згідно ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2019 року в справі № 464/944/17 (провадження № 61-4050св19) зроблено висновок по застосуванню ст. 270 ЦПК України і зазначено, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у ч. 1 ст. 270 ЦПК України підстав.

Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 14 додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Відповідно доч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Розглядаючи по суті апеляційну скаргу у цій справі, апеляційний суд у постанові розподіл витрат на професійну правничу допомогу які понесла ОСОБА_1 в зв`язку з розглядом цієї справиу суді апеляційної інстанції не здійснював, оскільки ОСОБА_1 та її представник не надали відповідних доказів понесення таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 161/7163/20 (провадження № 61-4004св21) зазначено, що для відшкодування витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Верховний Суд у постанові від 12 липня 2023 року у справі № 127/25480/21 (провадження № 61-8836св22), вказав, що для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

ПредставникомОСОБА_1 адвокатом МалетинимА.Я. в апеляційному судізаявлено клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу тавказано про те, що позивачкою будутьпонесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

На підтвердження таких витратадвокат Малетин А.Я.надавсуду договір про надання професійної правничої допомоги №01/07/24 від 01.07.2024 та актпро надання професійної правничої допомоги. Згідно акту виконаних робіт адвокатом Малетином А.Я.надано такіпослуги,а саме: підготовка відзиву на апеляційну скаргу 5 год (вартість 1 години -500 грн, загальна сума 2500грн), участь в судовому засіданні 19.12.24 ( 1 засідання - 2500 грн), підготовка заперечення на додаткове пояснення апелянта (500 грн), підготовка заяви про винесення додаткового рішення (500 грн). Разом 6000 грн. (Том 2 а.с.18-19)

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу,апеляційний суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом з відповідача у визначеному розмірі.

Вбачається,що адвокатМалетин А.Я.надавав правовудопомогу ОСОБА_1 ,якаполягала в підготовці відзиву на апеляційну скаргу. Зміст даного відзиву викладений на двох аркушах, обсяг його в більшості є цитування норм чинного законодавства України, судової практики, з огляду на це колегія суддів ставить під сумнів кількість затраченого часу адвокатом, а саме 5 годин на підготовку відзиву.

Щодо підготовкизаперечення надодаткове поясненняапелянта,то вматеріалах справияк такогоокремого документане міститься,а тількитаке запереченнявиражене вкількох реченнях в самому відзиві на апеляційну скаргу, тому підстав вважати, що адвокатом підготовлено заперечення на додаткове пояснення апелянта суд не вбачає.

Підготовка заяви про винесення додаткового рішення також на думку апеляційного суду не вимагає затрати великого обсягу часу.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що заявлений представником ОСОБА_1 адвокатом МалетинимА.Я. розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанцій в загальній сумі 6 000 грн є завищений.

З огляду на подані представником Верхоляк Л.І. процесуальні документи, доказове наповнення матеріалів справи та їх обсяг, враховуючи виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, затрачений час апеляційний суд вважає, що обґрунтованими є витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн, які слід стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Альянс", на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.133,137,141,246,270,389ЦПК України,суд

п о с т а н о в и в :

Заявупредставника ОСОБА_1 адвоката МалетинаАндрія Ярославовичапро розподіл судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Альянс", (ЄДРПОУ-41677971, 04053, м. Київ, Шевченківський район, вул. Січових Стрільців буд.77) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати в сумі 3000 грн (трьох тисяч гривень), понесених витратна професійнуправничу допомогув судіапеляційної інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: І.В. Бойчук

Л.В. Василишин

Повний текст додаткової постанови складено 13 січня 2025 року.