Ухвала

від 23.01.2025 по справі 361/3896/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №361/3896/24 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/486/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5

прокурора: ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2024 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42023112130000063 від 31 травня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 240 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2024 року клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно - задоволено.

У кримінальному провадженні №42023112130000063 від 31 травня 2023 року накладено арешт на:

1) договір № СФ-124-п/зв від 06.04.2020 - оригінал з підписами та печаткою - на 1 аркуші з двох сторін;

2) протокол №5/20 від 05.05.2020 - оригінал на 2 аркушах з підписами та печаткою;

3) протокол №6/20 від 28.05.2020 - оригінал на 1 аркуші з підписами та печаткою;

4) мобільний телефон марки «Iphone» моделі «15 Pro», IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_9 ;

5) мобільний телефон марки «Iphone» моделі «12 Pro», IMEI 1 НОМЕР_3 , IMEI 2 НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_10 ;

6) мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A71», IMEI 1 НОМЕР_5 , IMEI 2 НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_11 , з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вищезазначеним майном.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати.

Уважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, такою, що постановлена з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Також з апеляційною скаргою звернувся адвокат ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 та просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати.

Вказує, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та повинна бути скасована.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку прокурора ОСОБА_6 , який проти задоволення апеляційних скарг заперечував, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно статей 7, 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 частини третьої статті 395 КПК України якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

За змістом частини першої статті 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до вимог частини другої статті 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об`єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання про арешт майна розглянуто у відсутності власника майна та у матеріалах судової справи відсутні докази отримання власником майна та/або його представником копії ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2024 року.

З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає, що пропущений апелянтами процесуальний строк підлягає поновленню.

Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Слідчим відділом Броварського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023112130000063 від 31 травня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 240 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що 30 травня 2023 року до Броварської окружної прокуратури Київської області надійшов рапорт оперуповноваженого Управління стратегічних розслідувань в Київській області ДСР НП України, зі змісту якого встановлено, що на території Броварського району Київської області здійснюється незаконний видобуток корисних копалин в адміністративних межах села Залісся, Броварського району, Київської області на земельних ділянках з наступними кадастровими номерами: 3221280800:08:007:0631, 3221280800:08:007:0617, 3221280800:08:007:0618.

Дані земельні ділянки перебувають у приватній власності гр. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка являється керівником та засновником підприємства ТОВ «КП Рідний дім-21» код ЄДРПОУ 44392520, основний вид господарської діяльності збирання безпечних відходів. З метою видобутку та транспортування корисних копалин використовується спеціальна та вантажна техніка.

У матеріалах кримінального провадження маються відомості, які підтверджують те, що на території земельних ділянках з кадастровими номерами: 3221280800:08:007:0631, 3221280800:08:007:0617, 3221280800:08:007:0618 була розміщена спеціальна техніка, за допомогою якої проводиться видобуток корисних копалин (піску).

Крім цього на вищевказаних земельних ділянках наявні характерні ознаки діяльності вищевказаної спеціальної техніки, що характеризується вибірками корисної копалини (піску) глибиною більше двох метрів.

У подальшому, 05 квітня 2024 року у порядку статті 40 КПК України було надано доручення оперативним працівникам Броварського РУП ГУНП в Київській області, з метою встановлення причетних осіб до вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Згідно рапорту о/у ВКП Броварського РУП ГУНП в Київській області встановлено, що в ході виконання доручення та з метою встановлення осіб, які можуть бути причетні до вчинення даного кримінального правопорушення, а також збору відомостей та фактів які можуть нести доказове значення в рамках кримінального провадження було проведено оперативно-розшукові заходи.

У подальшому, 05 квітня 2024 року у порядку статті 40 КПК України було надано доручення оперативним працівникам Броварського РУП ГУНП в Київській області, з метою встановлення причетних осіб до вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Згідно рапорту о/у ВКП Броварського РУП ГУНП в Київській області встановлено, що в ході виконання доручення та з метою встановлення осіб, які можуть бути причетні до вчинення даного кримінального правопорушення, а також збору відомостей та фактів які можуть нести доказове значення в рамках кримінального провадження було проведено оперативно-розшукові заходи.

Під час проведення оперативно-розшукових заходів підрозділом ВКП Броварського РУП було отримано інформацію, яка заслуговує на оперативний інтерес, а саме: за допомогою спец-техніки проводилось видобування корисних копалин на земельних ділянках з кадастровими номерами: 3221280800:08:007:0631, 3221280800:08:007:0617, 3221280800:08:007:0618, глибиною більше двох метрів та в подальшому видобуті корисні копалини реалізувались фізичним та юридичним, особам.

Також установлено, що у відповідності до відкритих джерел інформації суб`єкти господарської діяльності не отримували спеціальні дозволи на користування надрами з метою геологічного вивчення та промислової розробки родовища на земельних ділянках з кадастровими номерами: 3221280800:08:007:0631, 3221280800:08:007:0617, 3221280800:08:007:0618.

У зв`язку з незаконною діяльністю невстановлених осіб, що діяли за попередньою змовою групою осіб, направленою на незаконне видобування корисних копалин на земельних ділянках з кадастровими номерами: 3221280800:08:007:0631, 3221280800:08:007:0617, 3221280800:08:007:0618, було знищено верхній родючий шар ґрунту на вказаних земельних ділянках; відбулось незаконне заволодіння корисними копалинами; екології спричинена значна шкода.

З метою розкриття злочину та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які можуть бути причетні до вчинення даного кримінального правопорушення, було проведено відповідні заходи оперативного характеру.

19 жовтня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області (справа №361/3896/24, провадження №1-кс/361/1958/24) проведено обшук домоволодіння (будинку та господарських споруд), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час обшуку домоволодіння (будинку та господарських споруд), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , слідчим слідчого відділу Броварського РУП ГУНП в Київській області в рамках виконання ухвали слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області майно виявлено, вилучено й у подальшому поміщено документи та речі до спецпакетів WAR1003874, PSP1183452, PSP1183453, PSP1183454, які підписано понятими та всіма учасниками процесуальної дії.

Постановою слідчого від 19 жовтня 2024 року, вилучені в ході проведення обшуку домоволодіння (будинку та господарських споруд), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , документи та речі, які вилучені в ході проведення обшуку та поміщено до спеціальних пакетів WAR1003874, PSP1183452, PSP1183453, PSP1183454, визнано речовими доказами, оскільки вказані речі могли зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та можуть бути використані як докази факту чи обставин вчиненого кримінального правопорушення.

02 жовтня 2024 року прокурор ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено в ході проведеного 19 жовтня 2024 року обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2024 року клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно - задоволено.

У кримінальному провадженні №42023112130000063 від 31 травня 2023 року накладено арешт на:

1) договір № СФ-124-п/зв від 06.04.2020 - оригінал з підписами та печаткою - на 1 аркуші з двох сторін;

2) протокол №5/20 від 05.05.2020 - оригінал на 2 аркушах з підписами та печаткою;

3) протокол №6/20 від 28.05.2020 - оригінал на 1 аркуші з підписами та печаткою;

4) мобільний телефон марки «Iphone» моделі «15 Pro», IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_9 ;

5) мобільний телефон марки «Iphone» моделі «12 Pro», IMEI 1 НОМЕР_3 , IMEI 2 НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_10 ;

6) мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A71», IMEI 1 НОМЕР_5 , IMEI 2 НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_11 , з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вищезазначеним майном.

З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини п`ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на документи та речі, які були вилучені в ході проведення обшуку домоволодіння (будинку та господарських споруд), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зважаючи на те, що вказане майно могло бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та може бути використане як докази факту чи обставин вчиненого кримінального правопорушення, тобто відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України.

Дослідивши матеріали поданого клопотання про накладення арешту на майно колегія вважає, що слідчим у клопотанні наведено вагомі доводи, які свідчать, що вказане у клопотанні майно має відношення до кримінального провадження та може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищезазначене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження.

Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України.

Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п`ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити адвокатам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2024 року.

Апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4