Постанова

від 28.01.2025 по справі 520/20645/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Сліденко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 р. Справа № 520/20645/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2024, по справі № 520/20645/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині призупинення виплати раніше призначеної пенсії за віком з 01.01.2024 по теперішній час;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком з 01.01.2024 та виплатити виниклу заборгованість негайно після проголошення судового рішення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 позовні вимоги задоволено частково.

Суд першої інстанції вийшов за межі позову.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 09.09.2022 року № 04/04-22 «Про скасування дії довідки гр. ОСОБА_1 ».

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області в частині призупинення ОСОБА_1 з 01.01.2024 виплати раніше призначеної пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області поновити ОСОБА_1 з 01.01.2024 нарахування та виплату раніше призначеної пенсії.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору судом першої інстанції, зокрема апелянт вказував, що виплата пенсії призупинена з 01.01.2024, оскільки згідно з інформацією з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, не підтверджена дія довідки внутрішньо переміщеної особи, а для її поновлення позивачу необхідно особисто звернутись до відділу обслуговування громадян територіального органу Пенсійного фонду України з відповідною заявою.

Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, у якій просило рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначив, що управління при винесенні рішення від 09.09.2022 року № 04/04-22 діяло в межах своїх повноважень, оскільки 05.09.2022 до Управління надійшов лист № 15.02-14/1730 від Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду в Харківській області фонду соціального страхування України про верифікацію та моніторинг державних виплат, згідно з яким за інформацією наданого списку позивач виїхав 10.02.2021 з пункту перетину «Мілове» та станом на вересень 2022 не повернувся.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради підлягає задоволенню, Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судовим розглядом, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Харківській області, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

21.10.2014 ОСОБА_1 встановлено статус внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1 , про що видано довідку ВПО № 6326000354.

Рішенням Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 09.09.2022 № 04/04-22 скасовано довідку ВПО позивача № 6326-354 та зазначено внести відповідні дані до Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб.

Позивач 21.06.2024 через представника звернувся до відповідача щодо надання інформації про підстави не виплати пенсії з 01.01.2024.

Листом від 27.06.2024 № 2000-0202-8/117790 відповідач повідомив, що заявник, внутрішньо переміщена особа, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії з 01.08.2014. Виплата пенсії за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 проводилась в повному обсязі. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 № 637 (зі змінами) виплата пенсії призупинена з 01.01.2024, оскільки згідно з інформацією з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, не підтверджена дія довідки внутрішньо переміщеної особи.

Позивач вважаючи протиправними дії пенсійного органу щодо припинення виплати пенсії, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, пенсійним органом припинено виплату пенсії позивачу без встановлених законодавством підстав, не у порядку, визначеному ст. 49 Закону № 1058-IV. Також суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог з метою скасування рішення Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 09.09.2022 № 04/04-22.

Колегія суддів щодо висновків суду першої інстанції зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003.

Згідно зі ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно зі ст. 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ не є вичерпними, проте, зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що інші випадки для припинення виплати пенсії повинні також бути передбачені саме законом.

Судовим розглядом встановлено, що позивачу з 01.04.2024 призупинено виплату пенсії на підставі інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у зв`язку з не підтвердження дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

Втім, статтею 49 Закону № 1058-IV не передбачено такої підстави для припинення виплати пенсії, як не підтвердженням дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо порушення Головним управлінням Пенсійного фонду в Харківській області вимог ст. 49 Закону № 1058-IV, яка визначає вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно зі ст. 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Статтею 5 Закону № 1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщена особа зобов`язана:

- дотримуватися Конституції та законів України, інших актів законодавства;

- повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання. У разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов`язана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем отримання довідки не пізніш як за три дні до дня від`їзду;

- у разі виявлення подання внутрішньо переміщеною особою завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки про взяття на облік відшкодувати фактичні витрати, понесені за рахунок державного та місцевих бюджетів у результаті реалізації прав, передбачених цим Законом.

У свою чергу, ч. 1 ст. 9 Закону № 1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщена особа має право на: єдність родини; сприяння органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб`єктами приватного права у пошуку та возз`єднанні членів сімей, які втратили зв`язок внаслідок внутрішнього переміщення; інформацію про долю та місцезнаходження зниклих членів сім`ї та близьких родичів; безпечні умови життя і здоров`я; достовірну інформацію про наявність загрози для життя та здоров`я на території її покинутого місця проживання, а також місця її тимчасового поселення, стану інфраструктури, довкілля, забезпечення її прав і свобод; створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання; оплату вартості комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу в місцях компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (містечках із збірних модулів, гуртожитках, оздоровчих таборах, будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, готелях тощо) за відповідними тарифами, встановленими на такі послуги та товари для населення; забезпечення органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб`єктами приватного права можливості безоплатного тимчасового проживання (за умови оплати особою вартості комунальних послуг) протягом шести місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; для багатодітних сімей, осіб з інвалідністю, осіб похилого віку цей термін може бути продовжено; сприяння у переміщенні її рухомого майна; сприяння у поверненні на попереднє місце проживання; забезпечення лікарськими засобами у випадках та порядку, визначених законодавством; надання необхідної медичної допомоги в державних та комунальних закладах охорони здоров`я; влаштування дітей у дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади; отримання соціальних та адміністративних послуг за місцем перебування; проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування; безкоштовний проїзд дій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі аналізу наведених норм слід дійти висновку, що скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, не є підставою для припинення пенсійних виплат, оскільки право на соціальне забезпечення у вигляді отримання пенсії встановлено Законом № 1058-IV, а не Законом № 1706-VII.

Крім того, Закон № 1706-VII не містить приписів щодо зобов`язання органів ПФУ припинити виплату пенсії особі у разі скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Разом з тим, ст. 14 Закону №1706-VII передбачено, що внутрішньо перемішені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо перемішеними особами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 № 1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 428/6624/17.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Водночас, преамбула до Закону № 1058-IV містить положення, згідно з яким зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 07.10.2009 №25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

На підставі викладеного, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.01.2024 здійснено пенсійним органом безпідставно та не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV.

Таким чином, для належного та ефективного захисту порушених прав позивача слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити ОСОБА_1 з 01.01.2024 нарахування та виплату раніше призначеної пенсії.

Отже, в цій частині рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Разом з тим, стосовно визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 09.09.2022 № 04/04-22 «Про скасування дії довідки гр. ОСОБА_1 » колегія суддів зазначає наступне.

Так, приймаючи рішення у наведеній частині суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність виходу за межі позову.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин) та позбавляє можливості ініціювати судове провадження.

Отже під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог.

Даний принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Зазначений принцип закріплено у ч. 2 ст. 9 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, саме позивач є ініціатором розгляду в суді публічно-правового спору, визначення предмету, підстав позову та обрання способу захисту.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 01.06.2022 у справі № 640/25836/20 вказав, що підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у ході розгляду справи, в тому числі і обранням того способу захисту порушеного права, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.

За усталеною практикою суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.

Із матеріалів справи встановлено, що позивач, звертаючись до суду із даним позовом, просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зупинення виплати пенсії з 01.01.2024 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату раніше призначеної пенсії за віком з 01.01.2024.

При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги, протиправність дій пенсійного органу позивач пов`язував з відсутністю передбаченої ст. 49 Закону № 1058-IV застосованої відповідачем підстави для припинення виплати пенсії, як не підтвердження дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

Натомість відповідач доводячи законність своїх дій посилався на отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб про те, що не підтверджена дія довідки внутрішньо переміщеної особи.

Отже, із поданої позивачем позовної заяви вбачається, що:

- предметом позову є правомірність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01.01.2024;

- правовою підставою позову вказано ст. 49 Закону № 1058-IV, яка не містить підстави для припинення виплати пенсії, застосовану відповідачем;

- способом захисту порушених прав позивачем визначено визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зупинення виплати пенсії з 01.01.2024 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату раніше призначеної пенсії за віком з 01.01.2024.

Разом з тим, суд першої інстанції з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача вважав за можливе захистити права позивача, у тому числі, шляхом скасування рішення Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 09.09.2022 № 04/04-22 про скасування довідки ВПО позивача № 6326-354.

Втім, позивачем такі вимоги не заявлялись, не були зазначені обставини і визначені позивачем у якості підстав позову.

Протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області позивачем не пов`язувалась із незаконністю рішення Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 09.09.2022 № 04/04-22 № 6326-354.

Також незгода із вказаним рішенням позивачем у ході розгляду справи не повідомлялась, його правомірність не оскаржувалась.

Отже, судом першої інстанції інстанції вирішене правове питання, яке не було заявлене позивачем як предмет спору чи підстава позову.

Як зазначено Верховним Судом, зокрема, у постановах від .06.03.2019 у справі від 15.07.2019 у справі № 235/499/17, від 30.10.2019 у справі № 390/131/18, від 01.04.2020 у справі № 686/24003/18 суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Принцип стабільності є визначальним щодо можливості виходу за межі позовних вимог.

Тим самим суд першої інстанції фактично вийшов за межі позовних вимог без достатнього обґрунтування підстав для цього, що є порушенням вимог ст. 9 КАС України.

Натомість, враховуючи предмет даного спору та підстави позову, слід зазначити, що визнання протиправними дій та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області поновити нарахування та виплату раніше призначеної пенсії позивачу, буде мати своїм правовим наслідком відновлення порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду із даним позовом.

Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 09.09.2022 року № 04/04-22 «Про скасування дії довідки гр. ОСОБА_1 ».

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 по справі № 520/20645/24 скасувати в частині визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 09.09.2022 року №04/04-22 «Про скасування дії довідки гр. ОСОБА_1 ».

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 року по справі № 520/20645/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов