Рішення
від 23.01.2025 по справі 727/8016/24
ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 727/8016/24

Номер провадження 2/725/1534/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2025 року м. Чернівці

Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Ватаманюк В.В.,

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в залі суду м. Чернівціцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., Другий відділ державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року позивач через свого представника звернулась до Шевченківського районного суду м.Чернівці з вище вказаним позовом, який за підсудністю був переданий на розгляд Першотравневому районному суду м.Чернівці.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що 20.10.2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис №9208 яким звернуто стягнення на рухоме майно автомобіль марки ВАЗ 21101, рік випуску 2006, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 для задоволення вимог АТ КБ «ПриватБанк» на загальну суму 170078,62 грн.

Звертала увагу на те, що їй не було відомо про наявність вказаного виконавчого напису та будь-якої кореспонденції з приводу його вчинення чи примусового виконання вона не отримувала, лише на початку 2021 року, під час консультацій з приводу відчуження нерухового майна, їй стало відомо про включення до реєстру боржників на підставі відкритого виконавчого провадження. Вказаний виконавчий напис було отримано представником позивача 30.07.2021 року у відповідь на запит до нотаріуса, який його вчинив, оскільки при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження вказаний виконавчий напис вже був повернутий стягувачу.

Вважає, що відповідний виконавчий напис нотаріуса слід визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки вона не отримувала письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором від 06.10.2016 року, оскільки в цей час перебувала за кордоном, а заборгованість в рахунок погашення якої звернуто стягнення на автомобіль, не може вважатись безспірною з огляду на обставини встановленні судовими рішеннями Глибоцького районного суду Чернівецької області від 04.02.20211 року, від 21.10.2015 року, якими відмовлено в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.02.2016 року, яким відмовлено в задоволені позову банку про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звертала увагу на те, що наявність вказаного виконавчого напису перешкоджає їй вільно реалізувати свої права та свободи, оскільки на його підставі її включено до реєстру боржників, а позивач продовжує вчиняти дії з метою примусового виконання такого виконавчого напису, звертаючись із заявами у різні виконавчі служби, зокрема у Глибоцький ВДВС у Чернівецькому районі (ВП 74384726, відмовлено у відкриті виконавчого провадження) та до приватного виконавця Доготар М.В. (ВП 72655005, відмовлено у відкриті виконавчого провадження).

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просила виконавчий напис вчинений 20.10.2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. №9208 визнати таким, що не підлягає виконанню; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1700,79 грн.

На вказану позовну заяву надійшов відзив в якому представник відповідача позов не визнала та просила відмовити в його задоволені, посилаючись на наступні обставини.

Так, позивач не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання за укладеним між сторонами кредитним договором №CVGWAK10011375 від 26.12.2006 року, який був забезпечений заставою рухомого майна, а саме автомобіля марки ВАЗ 21101, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а тому банк правомірно вчиняв дії з метою звернення стягнення на предмет застави, зокрема на підставі виконавчого напису нотаріуса. Просила врахувати, що позивач не довела факту відсутності боргу перед банком на час вчинення виконавчого напису, виконання нею зобов`язань за укладеним договором або наявності меншого розміру заборгованості ніж визначено у виконавчому написі, а тому розмір заборгованості в рахунок погашення якої звернуто стягнення на предмет іпотеки, слід вважати безспірною. Просила врахувати, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та при вчиненні виконавчого напису нотаріус е встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів, що свідчать про існування боргу. Таким чином, вважає, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, та наявність документів, передбачених Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, є єдиними необхідним та достатнім доказом безспірності боргу в розумінні ст. 87 Закону України «Про нотаріат».

Також, просила застосувати до спірних правовідносин наслідки пропуску строку позовної давності, з огляду на наступні обставини.

Так, представник позивачки знайомився із матеріалами виконавчого провадження ще в квітні 2021 рок та матеріали виконавчого провадження містять і сам виконавчий напис, про це вказано в постанові про повернення виконавчого документу від 17.12.2020 року, а тому твердження позивача, що сам виконавчий напис отримано її представником листом від нотаріуса 30.07.2021 року не є підставою для відрахування строку позовної давності з вказаної дати. З даним позовом до суду позивач звернулася лише в липні 2024 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Вважає, що обставини справи та надані позивачкою докази свідчать про її обізнаність із виконавчим написом ще з 2018 року, оскільки виконавче провадження відкрито 13.04.2018 року, а в 2020 році виконавчий документ вже був повернутий стягувачеві. Позивач не надає доказів перебування її за кордоном у цей час, при цьому довіреність представником отримана від позивачки ще з січня 2017 року. Таким чином, вважає, що обґрунтованих підстав з доведенням факту про об`єктивну неможливість дізнатися про порушене право та неможливість звернення до суду починаючи з квітня 2018 року позивачем не наведено.

У відповіді на відзив позивача зазначала, що при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження копія чи оригінал відповідного виконавчого напису був відсутній, що зумовило необхідність звернення із запитом безпосередньо до нотаріуса, при цьому про відкрите виконавче провадження їй відомо не було та зі слів державного виконавця її представнику стало відомо про допущену помилку в написані її прізвища, що унеможливило її ідентифікувати як боржника у рамках виконавчого провадження. Також, звертала увагу на зупинення перебігу строку позовної давності через карантин.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільногосудочинства єсправедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичнихосіб,прав таінтересів юридичнихосіб,інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст.89ЦПК України,суд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жоднідокази немають длясуду заздалегідьвстановленої сили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат», у редакція чинних на момент винекненян спірних правовідносин, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Судом встановлено, що 20.10.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі №9208, яким запропоновано стягнути рухоме майно-автомобіль,марки - ВАЗ 21101, ріквипуску 2006, шасі(кузов,рама) НОМЕР_1 .реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належатьна правівласності ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: Чернівецька обл., Глибоцький р-н, с. Йорданешти, місце проживання: АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - с. Карапчів, Глибоцький р-н, Чернівецька обл., місце роботи - фізична особа-підприємець. Зазначене рухоме майно на підставі договору застави рухомого майна № CVGWAK 10011375 від 26.12.2006 року, передане в заставу ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк», яке є правонаступником ЗАТ комерційного банку «Приватбанк».

За рахунок коштів, отриманих від реалізації рухомого майна, вказаним виконавчим написом запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Приватбанк» у розмірі: сума заборгованості за кредитом 19646,55 грн.; сума заборгованості по відсоткам 36 483,61 грн.; комісія 289,56 грн.; пеня 111 958,90 грн., що всього становить 168 37,62 грн. Витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 1 700,00 грн., а всього, з урахуванням витрат пов`язаних з вчиненням виконавчого напису. становить 170078, 62 грн. Строк, за який провадиться стягнення - дев`ять років вісім місяців десять днів, а саме з 26.12.2006 року по 05.09.2016 року (а/с 13).

Оскільки представником відповідача заявлено про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності, слід зазначити наступне.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Терміни позовної давності, що є звичайним явищем в національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконують кілька завдань, у тому числі забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу». Інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які можевиявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (рішення у справах «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», «Золотас проти Греції»).

Відповідно достатті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Відповідно до:/search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843298/ed_2019_02_28/pravo1/T030435.html?pravo=1#843298" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003">статті 257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Згідно з частиною першоюстатті 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 6-2469цс16.

Представник відповідача у своєму клопотанні про застосування строків позовної давності вказувала, що позивач могла дізнатись про наявність оспорюваного виконавчого напису, оскільки такий з квітня 2018 року перебував на примусовому виконанні та державним виконавцем вживались заходи з метою його примусового виконання, а представник позивача у квітні 2021 року знайомився з матеріалами виконавчого провадження, при цьому позивач не надала суду доказів перебування її за кордоном у вказаний період, на що остання посилалась у тексті позовної заяви.

В рамках судового розгляду даного спору судом було витребувано у Другого ВДВС у м.Чернівці Західного міжрегіонального управління МЮ матеріали виконавчого провадження за №56173798 з примусового виконання виконавчого напису №9208 вчиненого 20.10.2016 року приватним нотаріусом Дніпровського МНО Бондар І.М. про звернення стягненняна рухоме майно,що належить ОСОБА_1 .

Згідно листа Другого ВДВС у м.Чернівці від 23.10.2024 року №29.14-14/86178 виконавче провадження ВП №56173798 знищено, а тому суду надано його копії з автоматизованої системи виконавчого провадження (а/с 117).

Так, постановою старшого державного виконавця Другого ВДВС у м.Чернівці Сидорчук М.І. від 17.12.2020 року було повернуто оскаржуваний виконавчий напис стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавчий документ повертається стягувачу якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Наведені вище обставини в їх сукупності ставлять під розумний сумнів факт обізнаності позивача про наявність відкритого виконавчого провадження на підставі оскаржуваного виконавчого напису та відповідно факт ознайомлення представника позивача із виконавчим написом під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження у квітні 2021 року, з урахуванням того, що виконавчий документ був повернутий стягувачу 17.12.2020 року.

Європейський суд з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заслуговують на увагу також посилання позивача на продовження строку позовної давності, оскільки Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин, такий карантин в подальшому неодноразово продовжувався відповідними постановами Кабінету Міністрів України, до 30.06.2023 року.

Наведені вище обставини в їх сукупності свідчать про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку позовної давності.

Верховний Суд у постановах від11 жовтня 2023 року всправі № 344/13138/21 (провадження № 61-5577св23), від 02 листопада 2022 року в справі № 758/14101/16-ц (провадження № 61-17550св21), від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) виснував, що в нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

З матеріалів справи вбачається, що банком 30.09.2016 року на адресу позивачки, а саме с. Йорданешти, Глибоцького р-ну, Чернівецької області, направлялись письмові вимоги про усунення порушень, натомість матеріали справи не містять доказів на підтвердження чи спростування факту отримання нею таких вимог, оскільки матеріали справи містять лише опис цінного листа та квитанції АТ «Укрпошта» про його відправку без відомостей про фактичне вручення, а позивач належними доказами не довела, що в момент направлення таких листів вона перебувала за кордоном, про що вказувала у тексті позовної заяви. При цьому, суд звенртає увагу на те, що рішенням Глибоцького районного суду м.Чернівці від 04.02.2011 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 16.03.2011 року, було відмовлено задоволені позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором № CVGWAK 10011375 від 26.12.2006 року та вказаним судовим рішенням було встанволено, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , а тому вже у 2011 році банку, як стороні по справі, було відомо про те, що позичальник не проживає в с. Йорданешти (а/с 18-23, 39,40).

Разом з тим, заслуговують на увагу посилання позивача на відсутність факту безспірності суми заборгованості в рахунок погашення якої звернуто стягнення на предмет застави оскаржуваних виконавчим написом нотаріуса.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 13постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ, пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно доЗакону України «Про нотаріат»виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові №6-887цс17 від 05.07.2017 року, з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Зокрема, спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядається по суті спір щодо розміру цієї заборгованості.

Проте не свідчить про наявність спору щодо заборгованості лише та обставина, що у виконавчому написі зазначена більша сума заборгованості, ніж у повідомленні, надісланому стягувачем боржнику в процедурі звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

У відповідності до правової позиції Верховного суду України, яка міститься у постанові від 20.05.2015 року №6-158цс15, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

З системного аналізу положень ст.88 Закону України «Про нотаріат» в сукупності з вище наведеними правовими позиціями Верховного суду України щодо їх застосування в контексті спірних правовідносин про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконання, вбачається, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а тому вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою КМУвід 29червня 1999року за№ 1172 є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Так, судом було встановлено, що вказаним вище виконавчим написом нотаріуса запропоновано звернути стягнення на рухоме майно в рахунок погашення заборгованості за кредитом 19646,55 гривень; заборгованості по відсоткам 36 483,61 грн.; комісії 289,56 грн.; пені 111 958,90 грн. що всього становить16837,62 грн.за період з 26.12.2006 року по 05.09.2016 року.

Разом з тим, рішенням Глибоцького районного суду м.Чернівці від 04.02.2011 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 16.03.2011 року, було відмовлено задоволені позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором № CVGWAK 10011375 від 26.12.2006 року та встановлено, що позичальник сплачувала щомісячні платежі, у розмірі, визначеному договором та не була належним чином повідомлена про зміну умов договору (а/с 39, 40).

Також, рішенням Глибоцького районного суду м.Чернівці від 21.10.2015 року та рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 17.02.2016 року відмовлено в задоволені позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором № CVGWAK 10011375 від 26.12.2006 року та встановлено, що станом на 31.12.2011 року ОСОБА_1 повністю погасила борг перед банком за кредитним договором від 26.12.2006 року (а/с 44-48).

Крім того, судом встановлено, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.02.2016 року відмовлено в задоволені позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, а саме автомобіль марки ВАЗ 21101, ріквипуску 2006, шасі(кузов,рама) НОМЕР_1 .реєстраційний номер НОМЕР_2 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CVGWAK 10011375 від 26.12.2006 року (а/с 88-90).

Оскільки сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого, а позивач у тексті позовної заяви ставить під сумнів наявність заборгованості в цілому, оскільки наведеними судовими рішеннями, які охоплюють період за який нараховано борг в рахунок погашення якого звернено стягнення на рухоме майно оскаржуваним виконавчим написом, було відмовлено в задоволені позову банку про стягнення боргу за вказаним вище кредитним договором, суд приходить до висновку, що наведена у виконавчому написі сума боргу не підтверджена належними доказами, а тому суд приходить до висновку, що сума боргу на яку звернено стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису не може вважатись безспірною.

Наведені обставини в їх сукупності свідчать про наявність підстав вказаний виконавчий напис визнати таким, що не підлягає виконанню.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, натомість оскільки спірні правовідносини відносяться до немайнових, розмір судового збору який слід стягнути з відповідача на користь позивача становить 1211,20 грн. та позивачу слід роз`яснити право звернутись із клопотанням про повернення надміру сплаченого судового збору в розмірі 489,60 грн.

На підставі вище викладеного та керуючись 87,88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 15, 16, 18, 257, 261, Главою 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою КМУ від 29 червня 1999 року за № 1172, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 20.10.2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., який зареєстрований в реєстрі № 9208 про звернення стягнення на предмет застави, а саме автомобіль,марки - ВАЗ 21101, ріквипуску 2006, шасі(кузов,рама) НОМЕР_1 .реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Стягнути зАТ КБ «ПриватБанк» (кодЄДРПОУ 14360570) накористь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір всумі 1211,20 грн.(одна тис. двісті одинадцять грн.20коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці А. В. Федіна

СудПершотравневий районний суд м.Чернівців
Дата ухвалення рішення23.01.2025
Оприлюднено30.01.2025
Номер документу124745940
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про спонукання виконати або припинити певні дії

Судовий реєстр по справі —727/8016/24

Рішення від 23.01.2025

Цивільне

Першотравневий районний суд м.Чернівців

Федіна А. В.

Ухвала від 11.12.2024

Цивільне

Першотравневий районний суд м.Чернівців

Федіна А. В.

Ухвала від 09.10.2024

Цивільне

Першотравневий районний суд м.Чернівців

Федіна А. В.

Ухвала від 28.08.2024

Цивільне

Першотравневий районний суд м.Чернівців

Федіна А. В.

Ухвала від 05.08.2024

Цивільне

Шевченківський районний суд м. Чернівців

Смотрицький В. Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні