Постанова

від 27.01.2025 по справі 380/24801/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/24801/23 пров. № А/857/13743/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.

суддів:Матковської З.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року (головуючий суддя: Морська Г.М., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК РИСЬ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК РИСЬ», 23.10.2023 звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної митної служби України, в якому з урахуванням уточнень, просить визнати протиправними та скасувати Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 29.05.2023 № UA209000/2023/100269/1, від 08.06.2023 № UA209000/2023/100305/2, від 21.06.2023 № UA209000/2023/100346/2, від 12.07.2023 № UA209000/2023/900677/2, від 25.07.2023 № UA209000/2023/400132/2; визнати протиправним та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Державної митної служби України № UA209230/2023/001475, № UA209230/2023/001579, № UA209140/2023/001688, № UA209170/2023/002402, № UA209140/2023/000579.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості від 29.05.2023 № UA209000/2023/100269/1; від 08.06.2023 № UA209000/2023/100305/2; від 21.06.2023 № UA209000/2023/100346/2; від 12.07.2023 № UA209000/2023/900677/2; від 25.07.2023 № UA209000/2023/400132/2.

Визнано протиправною та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209230/2023/001475, № UA209230/2023/001579, № UA209140/2023/001688, № UA209170/2023/002402, № UA209140/2023/000579.

Стягнуто з Львівської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК РИСЬ» сплачений судовий збір у сумі 12883 грн 20 коп та витрати на правничу допомогу у сумі 2000 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин справи і підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 Митного кодексу України.

Зазначає, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували наступні МД: 1. (МД № 23UA209230055716U0 від 26.05.2023) товар № 2 - МД UA401020/2023/24430 від 11.05.23, де рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками становить 0,7209 дол. США за кг; товар №4 - МД UA209190/2023/14510 від 22.03.2023 де рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками становить 1,0331 дол. США за кг; 2. (МД №23UA209230060606U1 від 07.06.2023) товар №4 МД UA 401020/2023/024430 від 11.05.2023, де рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками становить 0,7209 дол. США за кг; 3. (МД №23UA209230065353U3 від 20.06.2023) МД 23UA500080004662U7 від 19.06.2023, де рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками становить 1,02 дол. США за кг; 4. (МД №23UA209170054874U7 від 11.07.2023) МД UA 100320/2023/17204 від 21.06.2023, де рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками становить 1,1641 дол. США за кг; 5. (МД №23UA209140020014U3 від 24.07.2023) МД UA 401020/2023/024430 від 11.05.2023, де рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками становить 0,7209 дол. США за кг.

Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності, а також відсутні складові митної вартості, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. На вимогу митного органу додаткових документів, які б спростовували виявлені розбіжності декларантом не надано. Більше того, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням могли подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу митного органу декларантом надіслано документи, які уже були надані при поданні МД. Жодних інших документів які усувають та пояснюють виявлені розбіжності не надано.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то вважає, що заявлена до відшкодування вартість наданої позивачу послуги є значно завищеною та не співмірною зі складністю справи.

Зазначає, що такі послуги, як аналіз документів отриманих від Замовника, надання правової кваліфікації обставинам справи, визначення нормативно-правової підстави вимоги, моніторинг судових рішень, визначення судової практики та подача до суду позовної зави не є професійною правничою допомогою взагалі. Такі послуги не є видом правничої допомоги в розумінні Закону України «Про адвокатську діяльність». Більшість з них, як-то подача до суду позовної заяви, моніторинг судових рішень тощо взагалі не потребують спеціальних знань адвоката. Ця адміністративна справа, вона типова і щодо такої категорії справ існує безліч правових висновків Верховного Суду.

Звертає увагу суду, що така послуга як аналіз документів є складовою частиною послуги підготовка позовної заяви, надання правової кваліфікації, моніторинг судових рішень та інші, наведені вище, штучно виділені для збільшення розміру вартості правової допомоги.

Представник позивача не надав детального розрахунку таких витрат. Отже, з наданого представником позивача додатку № 3 про надання юридичних послуг вбачається, що ряд послуг, які надавалися позивачу не є видом правової допомоги; не є доцільними, дублюють одна одну, не мали впливу на хід розгляду справи та не потребують спеціальних професійних навиків.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.06.2022 ТОВ «ТВК РИСЬ» (Покупець) та Q-GLASSTECH Sp. Z o.o. (Продавець) укладено контракт № 01/06/22 відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує на узгоджених умовах листкове скло, яке виготовляється методом флотації, називається флоат-склом та дзеркало, найменування, кількість, ціна і вартість якого визначається в рахунках-проформах, які є невід`ємними додатками до даного Контракту.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 01.06.2022 № 01/06/22 покупцем придбаний товар згідно Рахунку-фактури (інвойсу) від 23.05.2023 № FS66/MSZ/05/2023 на суму 13928,06 USD.

З метою митного оформлення вказаного товару 26.05.2023, позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209230055716U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією № 23UA209230055716U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: - пакувальний лист б/н від 23.05.2023; - рахунок-проформа № 107/MSZ/05/2023 від 31.03.2023; - рахунок-фактура (інвойс) № FS66/MSZ/05/2023 від 23.05.2023; - автотранспортна накладна № 23.05.2023 від 23.05.2023; - декларація про походження товару № FS66/MSZ/05/2023 від 23.05.2023; - банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару № 46 від 05.05.2023; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 2377 від 24.05.2023; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.05.2023; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 01/06/22 від 01.06.2022; - договір (контракт) про перевезення № 25/01/23 від 25.01.2023; - копія митної декларації країни відправлення № 23PL322010NS5X1GI6 від 24.05.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала позивачу запит (повідомлення) про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів від 26.05.2023 року з вимогою додати усі перелічені ст. 53 МК України документи.

Декларант надав проформу-інвойс, прайс-лист та платіжні документи.

Львівською митницею 29.05.2023 прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100269/1.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 01.06.2022 № 01/06/22 покупцем придбаний товар згідно Рахунків-фактури (інвойсів) від 02.06.2023 року № FS1/MSZ/06/2023 на суму 4327,24 USD та від 02.06.2023 FS3/MSZ/06/2023 на суму 7049,69 USD.

Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 07.06.2023 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209230060606U1, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією № 23UA209230060606U1 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: - пакувальний лист №1 від 02.06.2023; - пакувальний лист №2 від 02.06.2023; рахунок-фактура (інвойс) № FS 1/MSZ/06/2023 від 02.06.2023; рахунок-фактура (інвойс) № FS 3/MSZ/06/2023 від 02.06.2023; автотранспортна накладна № 02.06.2023 від 02.06.2023; декларація про походження товару № FS 1/MSZ/06/2023 від 02.06.2023; декларація про походження товару № FS 3/MSZ/06/2023 від 02.06.2023; банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару № 46 від 05.05.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 2394 від 02.06.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.05.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 01/06/22 від 01.06.2022; додаткова угода № б/н від 09.12.2022; копія митної декларації країни відправлення № 23PL322010NS5XR351 від 02.06.2023.

Львівською митницею 08.06.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100305/2.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 01.06.2022 № 01/06/22 покупцем придбаний товар згідно Рахунку-фактури (інвойсу) від 15.06.2023 № FS38/MSZ/06/2023 на суму 14226,40 USD.

Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 20.06.2023 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209230065353U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією № 23UA209230065353U3 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: - пакувальний лист б/н від 15.06.2023; рахунок-проформа № 16/MSZ/12/2022 від 13.01.2023; - рахунок-фактура (інвойс) № FS 38/MSZ/06/2023 від 15.06.2023; автотранспортна накладна № 15.06.2023 від 15.06.2023; декларація про походження товару № FS 38/MSZ/06/2023 від 15.06.2023; банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару № 35 від 23.02.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 2405 від 17.06.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 15.06.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 01/06/22 від 01.06.2022; додаткова угода № б/н від 09.12.2022; договір (контракт) про перевезення №25/01/23 від 25.01.2023; копія митної декларації країни відправлення № 23PL322010NS5YPXN3 від 15.06.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала позивачу запит (повідомлення) про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів від 20.06.2023 з вимогою додати усі перелічені ст. 53 МК України документи.

Декларант на вимогу надав документи, які вже надавались до митного оформлення.

Львівською митницею 21.06.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/100346/2.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 01.06.2022 № 01/06/22 покупцем придбаний товар згідно Рахунку-фактури (інвойсу) від 10.07.2023 № FS9/MSZ/07/2023 на суму 13118,11 EUR.

Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 11.07.2023 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209170054874U7, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією № 23UA209170054874U7 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: пакувальний лист б/н від 10.07.2023; рахунок-фактура (інвойс) № FS 9/MSZ/07/2023 від 10.07.2023; - автотранспортна накладна № 10.07.2023(1) від 10.07.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 2430 від 07.07.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 01/06/22 від 01.06.2022; договір (контракт) про перевезення № 25/01/23 від 25.01.2023; копія митної декларації країни відправлення № 23PL351020E0558811 від 06.07.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала позивачу запит (повідомлення) про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів від 11.07.2023 з вимогою додати усі перелічені ст. 53 МК України документи.

Декларант на вимогу надав документи, які вже надавались до митного оформлення.

Львівською митницею, 12.07.2023 прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/900677/2.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 01.06.2022 № 01/06/22 покупцем придбаний товар згідно Рахунку-фактури (інвойсу) від 21.07.2023 № FS45/MSZ/07/2023 на суму 10328,47 USD.

Декларант на вимогу надав документи, які вже надавались до митного оформлення.

Львівською митницею, 25.07.2023 прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/400132/2.

Не погоджуючись з рішеннями та картками відмови відповідача, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто, представлені митному органу документи (в тому числі додатково надані) містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в МД.

Митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не зазначено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару: - скла термічно полірованого неармованого листового (флоат) забарвленого по всій масі (тонованого) без нанесеного шару в листах EURO BRONZE FLOAT GLASS 4 MM за ціною розрахунку 0,50 - 0,55 доларів США за 1 кілограм (4,82 4,90 доларів США за 1 м2) в залежності від дати поставки; скла неармованого листового (флоат) рифленого в листах Clear Moru Glass 4 MM за ціною 0,84 доларів США за 1 кілограм (8,34 доларів США за 1 м2); скла неармованого листового (флоат) рифленого в листах Clear Moru Glass 8 MM за ціною 0,53 доларів США за 1 кілограм (10,53 доларів США за 1 м2); дзеркал скляних з однієї сторони покритих сріблом без рам в листах BRONZ MIRROR 4 MM за ціною 0,77 доларів США за 1 кілограм (6,95 доларів США за 1 м2); дзеркал скляних з однієї сторони покритих сріблом без рам в листах GREY MIRROR 4 MM за ціною 0,74 доларів США за 1 кілограм (6,95 доларів США за 1 м2); дзеркал скляних з однієї сторони покритих сріблом без рам в листах Lustro Artmirror 4 MM за ціною 0,65 євро за 1 кілограм (6,30 євро за 1 м2) та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та в поданих документах встановлено неточності. Цими обставинами відповідач обґрунтовував необхідність подання декларантом додаткових документів.

Оскільки надані декларантом додаткові документи на думку відповідача не усували невідповідності, митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі наявної в митниці інформації, що надавалася до митних декларацій, які оформлені у найбільш наближений період часу до оцінюваного: від 11.05.2023 року № UA401020/2023/24430 на рівні 0,7209 долар США за 1 кілограм щодо скла термічно полірованого неармованого листового (флоат) забарвленого по всій масі (тонованого) без нанесеного шару в листах EURO BRONZE FLOAT GLASS 4 MM; від 22.03.2023 року № UA209190/2023/14510 на рівні 1,0331 долар США за 1 кілограм щодо скла неармованого листового (флоат) рифленого в листах Clear Moru Glass 4 MM, скла неармованого листового (флоат) рифленого в листах Clear Moru Glass 8 MM; від 19.06.2023 року № 23UA500080004662U7 на рівні 1,02 долар США за 1 кілограм щодо дзеркал скляних з однієї сторони покритих сріблом без рам в листах BRONZ MIRROR 4 MM, дзеркал скляних з однієї сторони покритих сріблом без рам в листах GREY MIRROR 4 MM; від 21.06.2023 року № UA100320/2023/17204 на рівні 1,1641 долар США за 1 кілограм щодо дзеркал скляних з однієї сторони покритих сріблом без рам в листах Lustro Artmirror 4 MM.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

В розумінні пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом, відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина п`ята статті 54 МК).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості частина шоста статті 54 МК.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В пункті 2 ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Під час судового розгляду справи з`ясовано, що відповідачем витребувані додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний протокол не містить.

Разом з тим, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, подані декларантом документи в своїй сукупності підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Щодо рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/100269/1 від 29.05.2023 апеляційний суд зазначає таке.

Згідно із п. 3 Контракту від 01.06.2022 № 01/06/22 Покупець здійснює оплату за товар шляхом стовідсоткової передоплати, яка включає повну ціну за окремі замовлення або оплати після поставки Товару згідно з умовами, вказаними у рахунку-проформі. Оплата здійснюється на банківський рахунок Продавця, вказаний у рахунку, шляхом безготівкового переказу грошових коштів. Валютою розрахунків за цим контрактом є ЄВРО.

В подальшому, пункт 3 додаткової угоди від 09.12.2022 до Контракту №01/06/22, викладено в наступній редакції: «Покупець здійснює оплату за товар шляхом стовідсоткової передоплати, яка включає повну ціну за окремі замовлення або оплати після поставки Товару згідно з умовами, вказаними у рахунку-проформі. Оплата здійснюється на банківський рахунок Продавця, вказаний у рахунку, шляхом безготівкового переказу грошових коштів. Валютою розрахунків за цим контрактом є ЄВРО та долар США».

Згідно проформи-інвойсу від 31.03.2023 № 107/ MSZ/03/2023 та рахунку-фактури від 23.05.2023 № FS66/MSZ/05/2023 позивачем придбано товару на загальну суму 13928,00 USD.

На підтвердження оплати за товар, позивачем надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 05.05.2023 на суму 13928,06 USD, яка містить посилання на Контракт №01/06/22 від 01.06.2022 та проформу-інвойс від 31.03.2023 № 107/ MSZ/03/2023.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що у поданій позивачем митній декларації № 23UA209230055716U0 позивачем визначено митну вартість товару 13928,06 USD, що повністю відповідає ціні товару за рахунком-фактурою від 23.05.2023 № FS66/MSZ/05/2023.

Посилання відповідача як на підставу для коригування митної вартості товару, різницю у валюті розрахунку, суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги, оскільки відповідач жодним чином не обґрунтував, як саме впливає на митну вартість товару визначення продавцем ціни Товару у валюті, відмінній від тієї, яка обумовлена умовами Контракту. Крім того, сторонами було узгоджено альтернативу валюти розрахунку у додатковій угоді від 09.12.2022.

Щодо покликання митного органу на невідповідність документу «Проформа - інвойс», а саме те, що до митного оформлення надана лише перша сторінка такого документа, то судом встановлено, що хоч проформа-інвойс від 31.03.2023 №107/MSZ/03/2023 надана не у повному обсязі, а саме відсутній останній лист документа із підсумком рахунку, однак, до митного оформлення було також надано рахунок-фактуру від 23.05.2023 №FS66/ MSZ/05/2023 на загальну суму 13928,06 USD, який містить посилання на замовлення (проформу- інвойс від 31.03.2023 № 107/MSZ/03/2023).

Крім того, за цю поставку товару позивачем було проведено оплату у сумі 13928,06 USD, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті від 05.05.2023 № 46, та яка була здійснена за проформою-інвойсом від 31.03.2023 № 107/MSZ/03/2023.

Тобто, до митного оформлення було надано документи, які у сукупності підтверджували заявлену позивачем митну вартість товару за ціною рахунку-фактури. Відтак, відсутність останньої сторінки проформи-інвойсу, яка за своєю сутністю є попереднім замовленням, не може слугувати безпосередньою підставою для невизнання заявленої митної вартості товару (за умови підтвердження такої іншими документами), про що правильно вказав суд першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги покликання митного органу про відсутність Замовлення на партію товару, як це передбачено пунктом 5 Контракту № 01/06/22 від 01.06.2022, з огляду на наступне.

Статтею 53 МК України визначено перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і серед того переліку немає заявок (замовлень) чи будь-яких інших попередніх документів. При цьому згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку і з таким погоджується суд апеляційної інстанції, що замовлення (заявка) до Контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці (замовленні) може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє товариство. І така заявка не має вплив на числові визначення митної вартості.

Крім того, на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.

Щодо рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/100305/2 від 08.06.2023 суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до п. 2 Договору перевезення вантажу від 25.01.2023 № 25/01/23, укладеного між ТОВ «ГалЄвроТранс» та ТОВ «ТВК РИСЬ», послуги надаються Експедитором при експорті з України, імпорті в Україну, транзитні територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України. Експедитор за дорученням Замовника: за заявкою Замовника здійснює або організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом територією України та іноземних держав відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс»; - фрахтує національні, іноземні транспортні засоби і забезпечує їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об`єкти для своєчасного відправлення вантажів; - здійснює роботи, пов`язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; - веде облік надходження та відправлення вантажів з складів, терміналів або інших об`єктів, та надає на вимогу Замовника відомості про обіг вантажів Замовника…- здійснює розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів.

Так, у договорі заявці на послуги перевезення вантажу автомобільним транспортом від 31.05.2023 № 7 ТОВ «ГалЄвроТранс», як Експедитор, який взяв на себе зобов`язання щодо організації перевезення вантажу позивача, визначив суму фрахту 85000,00 грн.

Згідно рахунку-фактури від 02.06.2023 № 2394 та акту надання послуг від 08.06.2023 № 2394 ТОВ «ГалЄвроТранс» надало позивачу наступні послуги: 1) міжнародні транспортні послуги по маршруту: Гданськ 80-701, Польща п.п. Рава-Руська, Україна авто RENAULT НОМЕР_1 / НОМЕР_2 80000,00 грн; 2) міжнародні транспортні послуги по маршруту: п.п. Рава-Руська, Україна м. Львів (Львівська обл. (Україна) авто RENAULT НОМЕР_1 /ВС5760XF 5000,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначена в митній декларації № 23UA209230060606U1 митна вартість імпортованого позивачем товару 496038,40 грн, крім загальної вартості товару за контрактом 11376,93 USD, включає в себе вартість транспортних та експедиторських послуг 80000,00 грн.

Декларантом було надано митну декларацію країни відправлення 23PL322010NS5XR351 від 02.06.2023, яка давала змогу ідентифікувати імпортований товар та підтвердити факт постачання товару. Таким чином, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що «експортна декларація країни відправлення 23PL322010NS5XR351 заповнена у режимі транзиту, та не містить числових даних для перевірки вартості товару» як на підставу для коригування митної вартості, оскільки, експортна декларація - це митний документ, що підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування ПДВ. Різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів; якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

Наведене підтверджується положеннями Керівництва із заповнення єдиного адміністративного документа, розробленого Генеральним Директоратом ТАXUD (номер документу ТАXUD /1619/08), відповідно до якого графа 46 «статистична вартість» єдиного адміністративного документа має містити статистичну вартість. «Статистична вартість» означає вартість товарів на момент та у місці, де вони залишають територію країни - експортера - члена ЄС. Вона має базуватися на фактурній вартості товарів та повинна також включати допоміжні витрати, такі як транспорт, що відноситься до частини перевезення, яке проходить на статистичній території країни - члена ЄС, де відбувається експорт.

У той час, фактурна вартість зазначається в графі 42 експортної митної декларації. Проте, фактурна вартість не відображається в примірнику експортної митної декларації, яка надається перевізнику для перетину кордону. Наведена інформація про фактурну вартість з`являється лише після вивезення товару з митної території Європейського союзу. Це обумовлено технічними причинами, оскільки таким чином працює система відображення експортних декларацій в ЄС.

Цим пояснюється зазначена митним органом невідповідність вартості товару в зазначених документах.

Отже, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження.

До витрат, понесених покупцем, відповідно до п. п. 5, 6 ч. 10 ст. 58 МК України належать витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Такі витрати є складовою митної вартості.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару).

Суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги покликання митного органу про відсутність Замовлення на партію товару, як це передбачено пунктом 5 Контракту № 01/06/22 від 01.06.2022, виходячи з наступних міркувань.

Статтею 53 МК України визначено перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і серед того переліку немає заявок (замовлень) чи будь-яких інших попередніх документів. При цьому згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку і з таким погоджується колегія суддів, що замовлення (заявка) до Контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці (замовленні) може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє товариство. І така заявка не має вплив на числові визначення митної вартості.

Крім того, на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.

Суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги покликання митного органу на те, що «декларантом на вимогу надіслано: проформу 13/MSZ/05/2023, умови оплати: 100% передоплата, проте платіжного документу не надано» з огляду на наступне.

Згідно п.3 Контракту Покупець здійснює оплату за товар шляхом 100% передоплати.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 10.05.2023 компанією Q-GLASSTECH SP.Z.O.O виставлено проформу-інвойс 13/MSZ/05/2023, згідно якого вартість товару становить 11376,95 USD. Умови оплати 100% передоплата.

Проте, згідно рахунків-фактури від 02.06.2023 № FS1/MSZ/06/2023 та № FS3/MSZ/06/2023 визначено термін оплати таких 37 днів - 09.07.2023.

Оплата за поставлений товар підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 53 від 04.07.2023.

Тобто, митне оформлення товару передувало граничному строку оплати рахунків-фактури від 02.06.2023 № FS1/MSZ/06/2023 та № FS3/MSZ/06/2023.

Так, у поданій позивачем митній декларації № 23UA209230060606U1 позивачем визначено митну вартість товару 11376,95 USD, що повністю відповідає ціні товару за рахунками-фактури від 02.06.2023 № FS1/MSZ/06/2023 та № FS3/MSZ/06/2023.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що факт оплати/неоплати товару не впливає на визначення митної вартості товару. що постачається.

Щодо рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/100346/2 від 21.06.2023, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час митного оформлення позивачем надано проформу-інвойс від 13.01.2023 № 16/MSZ/12/2022 на суму 18187,46 USD, яка за своєю суттю є замовленням до контракту № 01/06/2022.

Вказана проформа-інвойс була оплачена позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті від 23.02.2023 №35 на суму 18187,46 USD.

Тобто, продавець погодивши ціни на товари, виставив Покупцю проформу-інвойс від 13.01.2023 № 16/MSZ/12/2022, термін реалізації якого становив 121 день (до 12.04.2023).

При цьому поставка згідно попереднього замовлення була здійснена згідно рахунку-фактури 15.06.2023 №FS38/MSZ/06/2023 на суму 14226,40 USD, який в свою чергу містить посилання на замовлення (проформу-інвойс) від 13.01.2023 №16/MSZ/12/2022.

У п. 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України зазначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Тобто, в цьому випадку законодавець вживає поняття інвойсу та рахунку-проформи як тотожні.

Проте, проформа-інвойс це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною, відтак може слугувати замовленням за зовнішньоекономічним контрактом.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку і з таким погоджується апеляційний суд, що на поставку товару за такою проформою Продавцем було виставлено рахунок-фактуру за встановленими у такій проформі цінами за одиницю, проте на меншу кількість товару.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження відповідача про не дотримання позивачем умов перевезення у зв`язку з відсутністю у CMR інформації про країну походження товару, оскільки така автотранспортна накладна підтверджує укладення договору перевезення, який визначає відповідальність відправника, перевізника та одержувача товару та підтверджує, що вантаж в момент прийняття знаходився в належному стані, в цілій упаковці, маркування і число місць відповідає зазначеним у накладній.

Іншим підставам для коригування митної вартості була надана оцінка судом вище, та не потребує повторенню.

Щодо рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/900677/2 від 12.07.2023, то апеляційний суд зазначає таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем укладений з ТОВ «ГалЄвроТранс» Договір від 25.01.2023 №25/01/23.

Вказаний договір був поданий до митного контролю і предметом його є надання послуг Експедитором при експорті з України, імпорті в Україну, транзитні територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Так, з метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової на заявлених комерційних умовах поставки FСА МД №23UA209170054874U7, до митного контролю позивачем було надано весь пакет товаросупровідних документів, а саме: договір транспортування №25/01/23 від 25.01.2023; - договір-заявку на послуги перевезення від 05.07.2023 №11; - рахунок-фактуру про надання транспортних послуг від 07.07.2023 №2430 та акт наданих послуг від 12.07.2023 №2430, згідно яких позивачу надані послуги: 1) міжнародні транспортні послуги по маршруту: 63-648 Kepnem, Польща п.п.Краковець, Україна авто НОМЕР_3 / НОМЕР_4 35000,00 грн; 2) міжнародні транспортні послуги по маршруту: п.п. Краковець, Україна м.Львів авто НОМЕР_3 / НОМЕР_4 5000,00 грн.

Зазначена в митній декларації №23UA209170054874U7 митна вартість імпортованого позивачем товару 560546,91 грн., крім загальної вартості товару за контрактом 13118,11 EUR, включає в себе вартість транспортних та експедиторських послуг 35000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає, що невідповідності у міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), як то відсутність інформації про перевізника чи підпису перевізника в графах 16 та 23 жодним чином не впливають на можливість визначення числового значення складових заявленої митної вартості та не спростовують наявності в поданих до митного оформлення документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари, оскільки в даних документах наявна вказана інформація.

Суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги покликання митного органу про відсутність Замовлення на партію товару, як це передбачено пунктом 5 Контракту № 01/06/22 від 01.06.2022.

Статтею 53 МК України визначено перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і серед того переліку немає заявок (замовлень) чи будь-яких інших попередніх документів. При цьому згідно з ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку і з таким погоджується колегія суддів, що замовлення (заявка) до Контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці (замовленні) може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє товариство. І така заявка не має вплив на числові визначення митної вартості.

Крім того, на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.

Згідно з п. 7 контракту від 01.06.2022 року № 01/06/22 упаковка товару, що відправляється, буде відповідати технічним умовам, що діють на виробництві, та забезпечувати збереження товару під час транспортування.

Відповідно до положень ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), серед яких вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважається єдиним цілим з відповідними товарами, тільки якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

З наведеного слідує, що вартість упаковки включена до вартості товару, яка відображена у митних деклараціях, поданих Позивачем до митного оформлення, а тому твердження митного органу щодо відсутності даних щодо складових вартості товару (в т.ч. вартості упаковки) у товаросупровідних документах, наданих декларантом до митного оформлення, є безпідставними, оскільки відповідачем не зазначено в якому саме товаросупровідному документі має вказуватись наведена інформація, адже положення чинного законодавства таких вимог не встановлюють.

При митному оформленні декларантом має ідентифікуватися лише інформація щодо зворотної тари для визначення її митної вартості.

Вказані положення передбачені п. 7 контракту від 01.06.2022 року № 01/06/22 щодо зворотної тари (металевих стійок), митна вартість якої визначена в розмірі 1200 євро/комплект, але позивач не користувався наведеною зворотною тарою при поставках товару від постачальника з даним контрактом.

Іншим підстава для коригування митної вартості товару була надана оцінка вище та не потребує повторенню.

Щодо рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/400132/2 від 25.07.2023, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

У п. 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України зазначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Тобто, в цьому випадку законодавець вживає поняття інвойсу та рахунку-проформи як тотожні.

Проте, проформа-інвойс це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною, відтак може слугувати замовленням за зовнішньоекономічним контрактом.

Тобто положеннями ст. 53 МК України визначено альтернативу подання або рахунку-фактури або рахунку-проформи (як попереднього замовлення за контрактом). Відтак, за умови подання до митного оформлення рахунку-фактури, який містить відомості про ціну товару, у декларанта відсутній обов`язок подання рахунку-проформи (попереднього замовлення). Тому не подання такого документу жодним чином не впливає на визначення складових митної вартості товару, оскільки проформа містить інформацію про ціни та кількість замовленого товару.

Іншим підстава для коригування митної вартості товару була надана оцінка вище та не потребує повторенню.

Зі змісту графи 33 рішень про коригування митної вартості вбачається:

- № UA209000/2023/100269/1, то за результатами проведеної консультації, митну вартість товару №2 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 11.05.2023 №UA401020/2023/24430, однак товар в наведеній декларації не є аналогічним товару №2, різні розміри виробів, різні виробники; товару №4 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 22.03.2023 №UA209190/2023/14510, однак товар в наведеній декларації не є аналогічним товару №4, різні розміри виробів, різні виробники та характеристики товару.

- № UA209000/2023/100305/2, то за результатами проведеної консультації, митну вартість товару №1 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 11.05.2023 № UA401020/2023/024430, однак товар в наведеній декларації не є аналогічним товару №1, зокрема, різна товщина виробів, різні виробники;

- № UA209000/2023/100346/2, то за результатами проведеної консультації, митну вартість товару №1 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 19.06.2023 №2 3UA500080004662U7, однак товар в наведеній декларації не є аналогічним товару №1, зокрема, різні розміри виробів, різні виробники. Відповідач бере за джерело товар, який імпортувався на умовах поставки CPT. Натомість позивач товар №1 імпортував на умовах поставки FСА.

- № UA209000/2023/900677/2, то за результатами проведеної консультації, митну вартість товару №1 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 21.06.2023 № UA100320/2023/17204, однак товар в наведеній декларації не є аналогічним товару №1, різні розміри виробів, різні виробники.

- № UA209000/2023/400132/2, то за результатами проведеної консультації, митну вартість товару №1 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 11.05.2023 № UA401020/2023/024430, однак товар в наведеній декларації не є аналогічним товару № 1, різні розміри виробів, різні виробники.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

З урахуванням викладеного, позивач відповідно до вимог ст.ст. 52, 53 МК України подав всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в ч. 3 ст. 53 МК України, і відповідач не мав підстав для прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості.

Суд апеляційної інстанції погоджується з послідовним висновком суду першої інстанції про те, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч. ч. 4 і 5 ст. 58 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.

За обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

За усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021р. у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020р. у справі № 809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. по справі № 815/228/17 дійшов висновку про те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про розмитнення у попередніх періодах аналогічних товарів із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, апеляційний суд вважає, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Згідно статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суду першої, так і апеляційної інстанції, не надано доказів наявності у поданих до митного оформлення позивачем документах розбіжностей та неточностей.

За таких обставин визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Таким чином, спірні рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не ґрунтуються на вимогах закону.

Щодо оскарження рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст. 134 КАС України.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді першої інстанції від адвоката, в загальному розмірі 5000 грн.

На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивачем представлено наступні письмові докази: договір № 2-3005/23-а від 30.05.2023 про надання правової допомоги, укладений між позивачем та адвокатом Нещеретом Д.Б.; додаток № 3 від 29.08.2023р. до вказаного договору; ордер серії ВС № 1209972 від 08.06.2023 на ведення справи адвокатом Нещеретом Д.Б. у Львівському окружному адміністративному суді в інтересах ТзОВ «ТВК РИСЬ».

Отже, надані суду матеріали доводять факт надання позивачу правової допомоги адвокатом Нещеретом Д.Б. в суді першої інстанції, а відтак підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу в розглядуваній адміністративній справі № 380/24801/23.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

В силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді підготовки позовної заяви та супроводу справи в суді першої інстанції.

При вирішенні питання щодо розміру витрат на правову допомогу суд першої інстанції урахував, що справа цієї категорії є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників сторін в письмовому провадженні; порушення є очевидними; витрати пов`язані з підготовкою, поданням позовної заяви та провадженням справи в суді становлять 5000 грн., тоді як справа є типовою, а правова позиція з даного питання є усталеною та незмінною.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 2000 грн.

В частині доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції враховує, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Також, відповідач заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу до суду першої інстанції не надавав.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Львівської митниці слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі № 380/24801/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін