Постанова

від 15.01.2025 по справі 907/497/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2025 р. Справа №907/497/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. КравчукО.І. Матущака,

секретар судового засідання В.Б. Лагутін,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея М.І.К.» б/н від 09.10.2024 (вх. № 01-05/3059/24 від 28.10.2024)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.09.2024 (повний текст рішення складено 19.09.2024, м. Ужгород, суддя Р.М. Лучко)

у справі № 907/497/24

за позовом позивача-1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

позивача-2 Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея М.І.К.», м. Ужгород

про витребування нерухомого майна,,

за участю представників:

від позивача-1: Данканич А.Е.;

від позивача-2: Данканич А.Е.;

від відповідача: Гончаров В.В.

ВСТАНОВИВ:

Ужгородська міська рада та Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернулися до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея М.І.К.», в якій просили витребувати з незаконного володіння товариства-відповідача автозупинку в комплексі з торговим павільйоном площею 28,9 м.кв. по вул. Грушевського, 25 «Б» в м. Ужгороді на користь територіальної громади міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю набуття відповідачем у власність автозупинки в комплексі з торговим павільйоном площею 28,9 м.кв. по вул. Грушевського, 25 «Б» в м. Ужгороді, які перебували в користуванні ТОВ «Ідея М.І.К.» з 01.06.2009 року на підставі Договору №44 від 01.06.2009 безкоштовного користування автозупинкою-комплексом та Договору оренди №1173/0 від 31.08.2021 року.

За позицією позивачів відповідач, будучи чинним користувачем спірного майна, використав наявні у нього документи для реєстрації за собою права власності на спірний об`єкт, як на закінчене будівництвом (новостворене) майно, а саму реєстрацію права власності позивачі вважають незаконною та здійсненою всупереч волі територіальної громади міста Ужгорода.

З огляду на викладене, позивачами подано до суду віндикаційний позов про витребування з незаконного володіння відповідача автозупинки в комплексі з торговим павільйоном площею 28,9 м.кв. по вул. Грушевського, 25 «Б» в м. Ужгороді на користь територіальної громади міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, що за позицією органу місцевого самоврядування та його структурного підрозділу є ефективним способом захисту в спірних правовідносинах та здатне в повній мірі поновити порушене право комунальної власності на спірне майно.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.09.2024 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Місцевий суд при винесенні рішення, враховував, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея М.І.К.» не доводяться підстави, з яких Товариство стало власником спірної автозупинки, оскільки, окрім державної реєстрації права власності (яка не може породжувати відповідне право) усі наявні в справі докази свідчать, що у відповідача були відсутні як дозвільні документи на спорудження відповідного об`єкта нерухомості, так і відведена для означених цілей земельна ділянка комунальної власності, що в розумінні положень цивільного законодавства, практики їх застосування свідчить про самочинність будівництва відповідачем автозупинки в комплексі з торговим павільйоном, загальною площею 28,9 м.кв. за адресою: м. Ужгород, вул. Грушевського, 25б.

Разом з тим, визначаючись з обраним позивачами способом захисту прав шляхом подання віндикаційного позову, місцевий суд вказав, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння за правилами ст. 387 ЦК України може бути подана до особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа таким майном, а в спірних правовідносинах, виходячи з положень ч. 2 ст. 376 ЦК України відповідач не може вважатися таким, що набув право власності на автозупинку в комплексі з торговим павільйоном, загальною площею 28,9 м.кв. за адресою: м. Ужгород, вул. Грушевського, 25б, а відтак, вимога про витребування такого майна від ТОВ «Ідея М.І.К.» не відповідає належному способу захисту.

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Водночас, якщо позивач прагне захистити свої права, порушені внаслідок самочинного будівництва, він має право звернутись до суду з позовною вимогою, сформульованою відповідно до положень частини четвертої або п`ятої статті 376 ЦК України.

З урахуванням викладеного, з огляду на встановлені місцевим судом обставини обрання позивачем неналежного способу судового захисту, який в спірних правовідносинах пов`язується з застосуванням приписів ст. 376 ЦК України, а не з витребуванням майна з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність заявленого позову та відмови в його задоволенні з визначених позивачами підстав.

Не погодившись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Ідея М.І.К.» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 09.10.2024 (вх. № 01-05/3059/24 від 28.10.2024), у якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 12 вересня 2024 року у справі №907/497/24 в мотивувальній частині та ухвалити у цій частині нове рішення з урахуванням доводів і мотивів, викладених у даній апеляційній скарзі. В іншій частині вказане рішення суду залишити без змін.

Апелянт вказує, що позивачі у пред`явленому в даній справі позові вказують, що заявником (відповідачем) подано для державної реєстрації наступні документи: технічний паспорт (Витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: TI01:6426-1775-9642-5535, виданий 02.05.2022р.; акт про прийняття об`єктів в експлуатацію, серія та номер: 887, виданий 20.08.2008р., видавник: Інспекція ДАБК в Закарпатській області; документ, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси (Витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: AR01:9230-7921-7440-5557, виданий 12.04.2023р.

Такі ж документи зазначені державним реєстратором і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Всі названі документи узгоджують з приписами законодавства і вони дійсно є підставою для реєстрації за особою права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна.

Таким чином, на переконання апелянта, слід визнати, що під час оформлення і реєстрації права власності відповідача на автозупинку в комплексі з торговим павільйоном площею 28,9 м.кв. по вул. Грушевського, 25 «Б» в м. Ужгороді, відповідач не порушив жодні приписи законодавства, а державним реєстратором повністю правомірно проведено відповідну реєстрацію і в останнього були відсутні правові підстави для відмови у вчиненні реєстраційної дії.

Відповідач вказує, що збудована автозупинка в комплексі з торговим павільйоном площею 28,9 м.кв. по вул. Грушевського, 25 «Б» в м. Ужгороді, є окремим об??єктом нерухомого майна, до якого позивачі не мають жодного відношення, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що на земельній ділянці за цією ж адресою існує мала архітектурна форма автозупинка-комплеке.

Разом з тим, скаржник зазначає, що на момент реєстрації і виникнення у відповідача права власності на об?єкт нерухомого майна, земельна ділянка, на якій він розташований, за рішенням Ужгородської міської ради вже фактично була передана відповідачу в оренду на три роки, проте укладення самого договору оренди не відбулося через неправомірну бездіяльність Департаменту, що підтверджується рішенням суду у справі №907/545/23.

Апелянт також вказує, що самочинність будівництва відповідачем автозупинки спростовується наявними у матеріалах справи доказами, у тому числі й актом про прийняття об?єктів в експлуатацію, серія та номер: 887, виданий 20.08.2008р., видавник: Інспекція ДАБК в Закарпатській області.

Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради подав до суду відзив на апеляційну скаргу (вих. №01-04/8427/24 від 04.12.2024), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

У судове засідання 15.01.2025 з`явився представник позивачів, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.

У судове засідання 15.01.2025 з`явився представник відповідача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Рішенням Ужгородської міської ради №894 від 28.02.2006 було затверджено «Положення Про порядок будівництва та використання міських автозупинок-комплексів» (надалі Положення), відповідно до якого автозупинкою-комплексом є мала архітектурна форма, під дахом якої розміщений торгово-побутовий павільйон (кіоск), площею до 30 м.кв. та майданчик для очікування пасажирського транспорту.

В автозупинку-комплекс входить прилягаюча автозупинка та її благоустрій в обсязі, визначеному архітектурно-планувальним завданням (АПЗ).

Користувачем автозупинки-комплексу є фізична або юридична особа, яка фінансує будівництво автозупинки-комплексу та використовує його для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до розділу «Умови будівництва автозупинки-комплексу, правова реєстрація» Положення визначено, що відповідне будівництво здійснюється за рахунок коштів інвестора, збудований об`єкт підлягає прийняттю в експлуатацію державною приймальною комісією, а його реєстрація за міською радою відбувається відповідно до рішення виконкому про прийняття автозупинки-комплексу в експлуатацію.

Положенням визначено також права користувача автозупинки-комплексу, за якими компенсацією витрат на будівництво є безкоштовне користування автозупинкою-комплексом терміном на 10 років, про що укладається відповідна угода з управлінням майнової політики міста після здачі автозупинки-комплексу в експлуатацію.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №150 від 25.04.2007 «Про надання дозволів на будівництво автобусних зупинок» з метою приведення міських автобусних зупинок в належний стан та на підставі «Положення Про порядок будівництва та використання міських автозупинок-комплексів» Товариству з обмеженою відповідальністю «Ідея М.І.К.» надано право на облаштування автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном по вул. Грушевського, 25 в м. Ужгород (п. 1.2. рішення №150 від 25.04.2007).

З поданих позивачем доказів, які не ставляться під сумнів відповідачем у справі вбачається, що в травні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ідея М.І.К.» звернулося до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради з заявою, в якій з посиланням на рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №150 від 25.04.2007 просило укласти договір безкоштовного користування автозупинкою-комплексом площею 27,0 м.кв. за адресою: м. Ужгород, вул. Грушевського, 25 для облаштування автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном.

До означеної заяви Товариством долучено, зокрема, кошторис витрат на благоустрій міста за №5 від 28.05.2009, Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №329 від 20.08.2008, згідно з яким державною приймальною комісією встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №150 від 25.04.2007 генеральним підрядником ПП «ВТВ-Буд» за завданням Замовника ТОВ «Ідея М.І.К.» в період з 26.07.2007 по 26.09.2008 виконано роботи з облаштування автобусної зупинки з торговим павільйоном по вул. Грушевського, 25; торгова площа об`єкта: 27 м.кв. Відповідно до означеного Акту державною приймальною комісією прийнято рішення про прийняття облаштованого відповідачем об`єкта в експлуатацію.

01 червня 2009 року між Департаментом міського господарства, як Стороною 1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея М.І.К.», як Стороною 2 укладено Договір безкоштовного користування автозупинкою-комплексом за №44 (надалі Договір №44) за умовами п. 1.1. якого Сторона 1 на підставі рішень виконкому Ужгородської міської ради №150 від 25.04.2007 (про надання відповідачу права на облаштування автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном) та №329 від 20.08.2008 (про затвердження Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта) передає, а Сторона 2 приймає в безоплатне користування місце на облаштування автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном площею 27,0 м.кв. по вул. Грушевського, 25.

За змістом п. 2.1. Договору №44 цей Договір укладається на термін 10 років. Після закінчення терміну дії договору Сторона 2 має переважне право на укладення договору оренди. У цьому разі Сторона 2 повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо укладення договору оренди, не пізніше ніж за два місяці до закінчення договору безоплатного користування.

Відповідно до п. 2.2. Договору №44 у разі припинення або розірвання договору Сторона 2 зобов`язана повернути Стороні 1 місце для розміщення автостоянки-комплексу у належному стані.

При необхідності демонтажу або переміщення автозупинки-комплексу міська рада компенсує Стороні 2 витрати на спорудження або надає у користування рівноцінний об`єкт (п. 2.4. Договору №44).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 24.05.2017 за №148 «Про автобусні зупинки-комплекси» постановлено Департаменту міського господарства обліковувати на балансі зупинки-комплекси згідно з додатком (до якого за порядковим номером 41 включено автозупинку-комплекс по вул. Грушевського, 25, площею 27,0 м.кв.) та провести конкурси на право оренди встановлених автобусних зупинок-комплексів.

Згідно з довідкою Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради від 18.03.2024 за №24.01-12/837 автобусна зупинки по вул. Михайла Грушевського, 25, площею 27 м.кв. обліковується на балансі Департаменту з первісною вартістю 249 480,00 грн.

За встановленими у справі обставинами, на підставі наказу Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради №199 від 16.07.2021 «Про включення об`єкта до переліку Першого типу та оголошення аукціону» 10 серпня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна електронна біржа» було проведено аукціон на право оренди торгового павільйону автозупинки-комплексу, площею 28,8 м.кв., розташованого за адресою: м. Ужгород, вул. Грушевського, (біля буд. №25), переможцем якого відповідно до протоколу проведення аукціону № LLE001-UA-20210720-16039 від 10.08.2021 визначено ТОВ «Ідея М.І.К.».

31 серпня 2021 року між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (в подальшому зі зміненим на підставі рішення Ужгородської міської ради від 07.09.2021 № 425 «Про реорганізацію виконавчих органів міської ради» найменуванням Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради), як Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІДЕЯ М.І.К.», як Орендарем було укладено Договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгород за № 1173/0 (далі Договір №1173/0).

Згідно з пунктом 1.1 Договору №1173/0 Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування торговий павільйон автозупинки-комплексу площею 28,8 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Михайла Грушевського (біля буд. № 25) об`єкт оренди.

Відповідно до п. 2.1. Договору №1173/0 вступ Орендаря в користування майном настає з моменту підписання сторонами договору оренди та акта приймання-передачі.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада в особі Ужгородської міської ради, а Орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2. Договору №1173/0).

Положеннями п. 3.1. Договору №1173/0 визначено, що Договір оренди укладається строком з 31.08.2021 року до 31.08.2026 року.

Згідно з Актом прийняття-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ужгород від 31.08.2021 на виконання умов Договору №1173/0 торговий павільйон автозупинки-комплексу площею 28,8 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Михайла Грушевського (біля буд. № 25) передано в оренду ТОВ «Ідея М.І.К.».

Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості по орендній платі за Договором №1173/0 станом на 17.05.2024 вбачається, що відповідачем, як Орендарем до травня 2023 року сплачувалася орендна плата за користування об`єктом оренди за даним договором. Вказаний розрахунок відповідачем не заперечується.

За встановленими у справі обставинами рішенням XVI сесії VIII скликання Ужгородської міської ради від 03.02.2022 №638 (пункт 1.4.) ТОВ «Ідея М.І.К.» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0122 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Михайла Грушевського та передано її в оренду строком на 3 роки.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08 листопада 2023 року, яке набрало законної сили 20 березня 2024 року відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду від 20 березня 2024 року у справі №907/545/23 визнано укладеним з дня набрання чинності рішенням суду договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0471, площею 0,0122 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Михайла Грушевського, між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради та ТОВ «Ідея М.І.К.», в редакції зазначеній в п.2 резолютивної частини рішення суду.

З наданих позивачем суду доказів, зокрема витягу з Державного реєстру речових прав від 20.04.2023 №329647537 вбачається, що 17.04.2023 державним реєстратором виконавчого комітету Ужгородської міської ради Мага Т.В. здійснено реєстрацію права власності ТОВ «Ідея М.І.К.» на закінчений будівництвом об`єкт автозупинку в комплексі з торговим павільйоном, загальною площею 28,9 м.кв. за адресою: м. Ужгород, вул. Грушевського, 25б (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 67269155 від 20.04.2023).

Підставою реєстрації права власності відповідача на автозупинку в комплексі з торговим павільйоном, загальною площею 28,9 м.кв. за адресою: м. Ужгород, вул. Грушевського, 25б відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 20.04.2023 №329647537 зазначено:

- технічний паспорт (витяг з ЄДЕССБ) серія та номер: ТІ01:6426-1775-9642-5535, виданий 02.05.2022, видавник: ЄДЕССБ;

- акт про прийняття об`єктів в експлуатацію, серія та номер: 887, виданий 20.08.2008, видавник: Інспекція ДАБК в Закарпатській області;

- документ, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси (витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: AR01:9230-7921-7440-5557, виданий 12.04.2023, видавник: ЄДЕСББ.

Згідно з технічним паспортом на нежитлові приміщення від 02.05.2022, виконаного суб`єктом технічної інвентаризації: ФОП Вітер М.Я., витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № ТІ01:6426-1775-9642-5535 від 02.05.2005 зазначено технічні характеристики об`єкта нерухомості: автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном загальна площа 28,9 м.кв., вид будівництва нове, дата початку будівництва: 26.09.2007, дата завершення будівництва: 26.09.2008, конструктивні елементи: стіни шлакоблок, фундамент бетон, підлоги плитка, плитка ФЕМ, покриття бітумна черепиця.

З наданого витягу з Реєстру будівельної діяльності № ТІ01:6426-1775-9642-5535 від 02.05.2005 вбачається, що суб`єктом технічної інвентаризації проводився вид технічної інвентаризації перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, у тому числі після проведення реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення, реставрації, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт.

Також, судом встановлено, що на підставі рішення Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 11.04.2023 за №38-А автозупинці-комплексу з торговим павільйоном присвоєно адресу: м. Ужгород, вул. Грушевського, 25б, що додатково підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за № AR01:9230-7921-7440-5557 від 12.04.2023 року.

Крім того, з наданого суду позивачем висновку судового експерта Павлича О.В. від 01.08.2022 за №0023/2022, виконаного на замовлення ТОВ «Ідея М.І.К.» вбачається, що переміщення автобусної зупинки в комплексі з торговим павільйоном за адресою: вул. Грушевського, б/н, м. Ужгород, біля будинку №25 в просторі без її знецінення та зміни призначення неможливе.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ч. 2, 4 статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

На виконання ч. 4 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1330/20068, затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

В пункті 1.3. розділу І цього Порядку наведено визначення тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, а саме, одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Водночас спірні правовідносини в даній справі мають свої особливості, оскільки, окрім вищезгаданих актів законодавства, правовідносини сторін регулюються нормами Положення про порядок будівництва та використання міських автозупинок-комплексів, затвердженого рішенням L сесії IV скликання Ужгородської міської ради №894 від 28.02.2006, що за своїм змістом та юридичною природою належить до актів органів місцевого самоврядування нормативно-правового характеру, прийняття яких передбачено статтею 59 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», і яке, в силу приписів частини 1 статті 73 цього ж Закону, частини 1 статті 144 Конституції України, є обов`язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд у постанові від 07.08.2023 у справі №440/7204/21 (п. 77, 78 постанови).

За встановленими у справі обставинами, відповідно до вищевказаного Положення, під терміном «автозупинка-комплекс» слід розуміти малу архітектурну форму, під дахом якої розміщений торгово-побутовий павільйон (кіоск), площею до 30 кв.м., та майданчик для очікування пасажирського транспорту.

Умовами будівництва та правової реєстрації автозупинки-комплексу, за змістом Положення про порядок будівництва та використання міських автозупинок-комплексів, затвердженого рішенням L сесії IV скликання Ужгородської міської ради №894 від 28.02.2006, є: 1) термін будівництва 2 місяці з дня надання дозволу на виконання будівельних робіт інспекцією ДАБК; 2) термін будівництва, який не витриманий з поважних причин, продовжується рішенням виконкому на підставі поданої забудовником заяви; 3) здійснення будівництва за рахунок коштів інвестора; 4) прийняття в експлуатацію державною приймальною комісією; 5) реєстрація за міською радою відповідно до рішення виконкому про прийняття автозупинки-комплексу в експлуатацію.

Відтак, даним Положенням визначено, умови будівництва автозупинок-комплексів, де серед іншого, передбачено що будівництво даних об`єктів здійснюється за рахунок інвестора та підлягає реєстрації за міською радою після прийняття об`єкту в експлуатацію.

Серед прав користувача автозупинки-комплексу приписи означеного Положення визначають, зокрема, компенсацію витрат на будівництво безкоштовне користування автозупинкою-комплексом терміном на 10 років, про що укладається відповідна угода з управлінням майнової політики міста після здачі автозупинки-комплексу в експлуатацію; пріоритетне право на укладення договору оренди після закінчення безкоштовного терміну користування.

Як правильно встановлено судом першої інстанції із матеріалів справи, відповідачу на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №150 від 25.04.2007 надавався дозвіл саме на облаштування автобусної зупинки в комплексі з торгівельним павільйоном по вул. Грушевського, 25 з наданням у безоплатне користування облаштованої автозупинки-комплексу терміном на 10 років, про що свідчить і укладений в подальшому сторонами Договір безкоштовного користування автозупинкою-комплексом за №44 від 01.06.2009, умовами якого були визначені, зокрема, права та обов`язки сторін у випадку необхідності демонтажу або переміщення автозупинки-комплексу та наведена обставина в сукупності зі змістом Положення про порядок будівництва та використання міських автозупинок-комплексів, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради №894 від 28.02.2006 дає підстави для переконливого висновку про відсутність підстав для віднесення облаштованої відповідачем у 2008 році автозупинки-комплексу до об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до даних технічного паспорту на нежитлові приміщення від 02.05.2022, виконаного суб`єктом технічної інвентаризації: ФОП Вітер М.Я., об`єкт автобусна зупинка в комплексі з торговим павільйоном має загальну площу 28,9 м.кв. та складається з наступних елементів: конструктивні елементи: стіни шлакоблок, фундамент бетон, підлоги плитка, плитка ФЕМ, покриття бітумна черепиця.

Питання ознак тимчасовості споруд досліджувалось у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №806/22/18, від 10.08.2022 у справі №260/259/20 та від 07.08.2023 у справі №440/7204/21.

До основних критеріїв, за якими здійснюється віднесення споруди до тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, а саме: - це невелика (площею до 30 кв.м.) одноповерхова споруда; - може мати невелике (площею до 30 кв.м.) приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон) або не мати такого приміщення; - виготовляється з полегшених збірно-розбірних конструкцій; - встановлюється тимчасово без улаштування фундаменту.

На підставі норм Положення про порядок будівництва та використання міських автозупинок-комплексів та відповідно до рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25.04.2007 за №150:

- ТОВ «Ідея М.І.К.» отримано дозвіл та здійснено облаштування тимчасової споруди автобусної зупинки в комплексі з торгівельним павільйоном в м. Ужгород по вул. Грушевського, 25;

- означену тимчасову споруду введено в експлуатацію відповідно до акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, затверджений рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №329 від 20.08.2008 року;

- між сторонами у справі 01.06.2009 укладено Договір №44 безкоштовного користування строком на 10 років автозупинкою-комплексом з торгівельним павільйоном в м. Ужгород по вул. Грушевського, 25, як тимчасовою спорудою, про що свідчить зокрема п. 2.4. означеного Договору та означена обставина вбачається зі змісту Положення.

Окрім того, після закінчення строку дії Договору №44 від 01.06.2009 між Департаментом та ТОВ «Ідея М.І.К.» 31.08.2021 укладено Договір оренди №1173/0 торгового павільйону автозупинки-комплексу в м. Ужгород по вул. Грушевського, 25 із констатацією в п. 2.2. означеного Договору територіальної громади м. Ужгород як власника об`єкта оренди та відсутності підстав для виникнення в Орендаря права власності на відповідний торговий павільйон автозупинки-комплексу.

Позатим, за встановленими у справі обставинами 17.04.2023 за відповідачем зареєстровано право власності на закінчений будівництвом об`єкт автозупинку в комплексі з торговим павільйоном, загальною площею 28,9 м.кв. за адресою: м. Ужгород, вул. Грушевського, 25б (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 67269155 від 20.04.2023) вимогу про витребування якого з чужого незаконного володіння заявлено позивачем в межах розгляду даної справи.

Колегія суддів вказує, що підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що об`єкти нерухомого майна мають бути капітального типу (ст. 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), а не тимчасовими, що є характерним для малих архітектурних форм і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, речові права на які, в силу ч. 4 ст. 5 вищевказаного Закону, не підлягають державній реєстрації, а згідно з актом Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, затвердженим рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №329 від 20.08.2008, облаштування автобусної зупинки в комплексі з торгівельними павільйонами здійснювалося за розробленою архітектурно-планувальним бюро управління архітектури та містобудування м. Ужгород проектною документацією та погоджувалося відповідними державними органами і, зокрема, Ужгородською міською радою саме як автобусна зупинка в комплексі з двома торгівельними павільйонами, тобто в цілому.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідачу у встановленому законом порядку надавалася земельна ділянка для будівництва капітальної (не тимчасової) споруди, видавався дозвіл на таке будівництво, а вже згаданий вище акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, затверджений рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №329 від 20.08.2008 року підтверджує введення спірного майна в експлуатацію саме як тимчасової споруди, про що переконливо свідчить зміст Положення про порядок будівництва та використання міських автозупинок-комплексів та рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25.04.2007 за №150 в межах реалізації яких і виникли правовідносини між сторонами у справі, в тому числі й щодо введення спірного майна в експлуатацію.

Позатим, надані суду позивачем докази, зокрема технічний паспорт на нежитлові приміщення від 02.05.2022, висновок експерта від 01.08.2022 №0023/2022 свідчать, що отримавши право на облаштування автозупинки-комплексу з торговим павільйоном як тимчасової споруди, в ході облаштування відповідної автозупинки-комплексу відповідачем фактично збудовано капітальну споруду з бетонним фундаментом, стінами, переміщення яких в просторі є неможливим без знецінення та втрати функціонального призначення, що за своєю правовою природою є об`єктом нерухомого майна та на яке в подальшому ТОВ «Ідея М.І.К.» зареєструвало право власності.

В даному випадку суперечливою, недобросовісною і такою, що не відповідає доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) слід вважати поведінку відповідача, який на підставі Положення про порядок будівництва та використання міських автозупинок-комплексів та відповідно до рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25.04.2007 за №150 отримавши право облаштування автозупинки-комплексу з подальшою передачею її на 10 років в безкоштовне користування, визнаючи з 2007 року право комунальної власності на відповідну автозупинку-комплекс та уклавши в 2021 році договір оренди спірного майна з повторною констатацією його належності до комунальної власності територіальної громади міста Ужгород, фактично здійснив будівництво капітальної споруди та використав дозвільні документи для облаштування тимчасової споруди (акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, затверджений рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №329 від 20.08.2008 року) з метою реєстрації права власності на спірне майно як новостворений об`єкт нерухомості.

При цьому, саме по собі надання відповідачу земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0471, площею 0,0122 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Михайла Грушевського в оренду відповідно до рішення Ужгородської міської ради від 03.02.2022 від №638 не впливає на кваліфікацію судом спірних правовідносин, позаяк усі дозвільні документи на будівництво спірного майна, які надавалися ТОВ «Ідея М.І.К.» з метою реєстрації права власності в 2023 році датовані 2008 роком та оформлялися в ході прийняття в експлуатацію автозупинки в комплексі з торговим павільйоном, які облаштовані відповідачем з метою отримання в безкоштовне користування терміном на 10 років на підставі Положення про порядок будівництва та використання міських автозупинок-комплексів та відповідно до рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25.04.2007 за №150, а не в якості спорудження новоствореного об`єкту нерухомості на земельній ділянці, яка відведена для вказаних цілей.

Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35)).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (див., зокрема, пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що в контексті спірних правовідносин, встановлених судом обставин та наведених вище висновків щодо підстав реєстрації відповідачем права власності на автозупинку в комплексі з торговим павільйоном, загальною площею 28,9 м.кв. за адресою: м. Ужгород, вул. Грушевського, 25б, суд враховує, що ТОВ «Ідея М.І.К.» не доводяться підстави, з яких Товариство стало власником спірної автозупинки, оскільки, окрім державної реєстрації права власності (яка не може породжувати відповідне право) усі наявні в справі докази свідчать, що у відповідача були відсутні як дозвільні документи на спорудження відповідного об`єкта нерухомості, так і відведена для означених цілей земельна ділянка комунальної власності, що в розумінні наведених вище положень цивільного законодавства, практики їх застосування свідчить про самочинність будівництва відповідачем автозупинки в комплексі з торговим павільйоном, загальною площею 28,9 м.кв. за адресою: м. Ужгород, вул. Грушевського, 25б.

При цьому, наслідком означених дій стала ситуація, коли за відповідачем зареєстровано право власності на комунальне майно Ужгородської міської ради (автобусна зупинка по вул. Михайла Грушевського, 25), яке відповідно до довідки від 18.03.2024 за №24.01-12/837 обліковується на балансі Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, відповідач набув право власності на автозупинку в комплексі з торговим павільйоном площею 28,9 м.кв. по вул. Грушевського, 25 "5" в м. Ужгороді в законний спосіб, а сама автозупинка-комплекс належить до об?єктів нерухомого майна.

Згідно з положеннями статті 328 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Тобто, відповідно до приписів частин третьої та п`ятої статті 376 ЦК України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.

Разом з тим, визначаючись з обраним позивачами способом захисту прав шляхом подання віндикаційного позову, суд першої інстанції вірно врахував, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння за правилами ст. 387 ЦК України може бути подана до особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа таким майном, а в спірних правовідносинах, виходячи з положень ч. 2 ст. 376 ЦК України відповідач не може вважатися таким, що набув право власності на автозупинку в комплексі з торговим павільйоном, загальною площею 28,9 м.кв. за адресою: м. Ужгород, вул. Грушевського, 25б, а відтак, вимога про витребування такого майна від ТОВ «Ідея М.І.К.» не відповідає належному способу захисту.

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Відтак, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що якщо позивач прагне захистити свої права, порушені внаслідок самочинного будівництва, він має право звернутись до суду з позовною вимогою, сформульованою відповідно до положень частини четвертої або п`ятої статті 376 ЦК України.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.09.2024 у справі №907/497/22.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея М.І.К.» б/н від 09.10.2024 (вх. № 01-05/3059/24 від 28.10.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.09.2024 у справі № 907/497/24 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 27.01.2025.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак