Постанова

від 22.01.2025 по справі 916/2900/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/2900/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників сторін:

від ТОВ "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" адвокат Хаджи І.Д.

від ТОВ "СХІД-А" адвокат Тарановський Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СХІД-А про ухвалення додаткового рішення по справі №916/2900/23 у апеляційному провадженні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю СХІД-А

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 (складено та підписано 30.04.2024, суддя Сулімовська М.Б.)

у справі №916/2900/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД-А"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

встановив

У провадженні Південно-західного апеляційного господарського суду перебувала справа №916/2900/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю СХІД-А на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 апеляційну скаргу задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 по справі №916/2900/23 скасовано та у задоволенні позову відмовлено повністю.

До суду апеляційної інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю СХІД-А про ухвалення додаткового рішення по цій справі.

В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що у зв`язку із розглядом даної справи у суді першої інстанції поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000 грн, а у суді апеляційної інстанції 100 000 грн, які мають бути компенсовані за рахунок позивача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 призначено справу №916/2900/23 для розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СХІД-А про ухвалення додаткового рішення до розгляду на 22.01.2025.

22.01.2025, під час судового засідання, представником позивача було надано заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення в яких він просить відмовити представнику відповідача в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, ціною позову, витраченим часом та обсягом наданих послуг.

На переконання позивача, враховуючи те, що даний спір стосується права власності, то дана справи вважається справою незначної складності, та вартість наданих в рамках даної справи послуг, визначених відповідачем, є завищеною.

Щодо часу, витрачено адвокатом, позивач зазначає, що з наданих відповідачем актів приймання-передачі виконаних робіт від 20.12.2024 вбачається, що кожна виконана робота не залежно від її складності не має оцінки її вартості ані окремо, ані за годину.

Однак, на переконання позивача, складність виконаних робіт відрізняється, а тому позивач вважає недопустимим їх рівнозначну оцінку з боку відповідача.

До того ж, як на тому наголошує позивач, в перелік виконаних робіт, як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, включено вартість написання аналогічних документів, які подавались представником відповідача до суду першої та апеляційної інстанцій. Такі клопотання є ідентичними, та їх повторне писання не вимагало витрати такого ж само часу.

Позивач також вважає значно завищеним час витрачений представником відповідача на ознайомлення з матеріалами справи під час апеляційного перегляду справи, оскільки представник брав участь у процесі з самого початку, був незмінним представником відповідача, а тому ознайомлення з матеріалами справи не потребувало настільки значного часу.

Наполягає позивач й на тому, що в наданих відповідачем актах приймання-передачі та у детальному описі наданих робіт взагалі відсутня сума оплати за кожну надану послугу, що призводить до неможливості оцінки співмірності вартості наданих послуг та їх грошовій оцінці.

До того ж, як зазначає позивач, відповідачем як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так й під час апеляційного перегляду справи, було вказано виключено суму понесених витрат, без її реального розрахунку, що не відповідає вимогам ст. 162 ГПК України.

Під час судового засідання від 22.01.2025 представник відповідача підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення та наполягав на її задоволенні у повному обсязі.

Представник позивача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із вимогами відповідача та просить відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Розглянувши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення з метою розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За положеннями ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що планує понести витрати, у тому числі на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000 грн (т. 3, а.с. 61).

Під час апеляційного перегляду справи, відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що планує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000 грн (т. 5, а.с. 69).

Як вже було вказано вище, постанова Південно-західного апеляційного господарського суду у цій справі була прийнята 18.12.2024.

Заява про ухвалення додаткового рішення, разом із доказами на підтвердження понесення витрат, були надані відповідачем 23.12.2024, тобто в межах законодавчо визначеного п`ятиденного строку, після ухвалення рішення.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України)

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно з статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19, від 16.02.2023 у справі №911/1779/21.

Як вбачається з доданих відповідачем до заяви про ухвалення додаткового рішення документів, 25.05.2023 між ТОВ "СХІД-А" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ТДС Груп" (далі адвокатське об`єднання) було укладено договорі про надання правової допомоги №227 за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання з питань супроводження у судах будь-яких справ на вимогу клієнта та надання іншої правової допомоги на вимогу клієнта.

У відповідності до розділу 2 договору, правова допомога надається клієнту шляхом: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; правовий супровід підприємницької діяльності клієнта; участі на всіх стадіях кримінального процесу.

Згідно з п. 5.1. договору оплата за цим договором обумовлюється окремими додатковими погодженнями.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 8.1. договору).

Додатковою угодою №1 від 13.08.2023 внесено зміни до договору про надання правової допомоги №227 від 25.05.2023, а саме доповнено розділ 1 «Предмет договору», наступним пунктом (п.1.2.): « 1.2. Клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання щодо представлення інтересів в Господарському суді Одеської області по справі №916/2900/23».

Також, даною додатковою угодою сторони погодили, що оплата за надання правової допомоги у Господарському суду Одеської області складає 80 000 грн, які сплачуються клієнтом протягом 30-ти робочих днів з моменту набрання рішенням по справі №916/2900/23 законної сили.

Додатковою угодою №2 від 08.05.2024 внесено зміни до договору про надання правової допомоги №227 від 25.05.2023, а саме доповнено розділ 1 «Предмет договору», наступним пунктом (п.1.3.): « 1.2. Клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання щодо представлення інтересів в Південно-західному апеляційному господарському суді по справі №916/2900/23».

Також, даною додатковою угодою сторони погодили, що оплата за надання правової допомоги у Південно-західному апеляційному господарському суді складає 100 000 грн, які сплачуються клієнтом протягом 30-ти робочих днів з моменту набрання рішенням по справі №916/2900/23 законної сили.

Відповідачем до заяви про ухвалення додаткового рішення також додано Акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №227 від 25.05.2023 та додаткової угоди №1 від 13.08.2023 у відповідності до якого адвокатське об`єднання надало послуги з професійної правничої допомоги у Господарському суді Одеської області по справі №916/2900/23 на загальну суму 80 000 грн. Даний акт має підписи та печатки обох сторін договору.

Крім того, відповідачем надано Акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №227 від 25.05.2023 та додаткової угоди №2 від 08.05.2024 у відповідності до якого адвокатське об`єднання надало послуги з професійної правничої допомоги у Південно-західному апеляційному господарському суді по справі №916/2900/23 на загальну суму 100 000 грн. Даний акт має підписи та печатки обох сторін договору.

Надано відповідачем також й детальні описи наданих послуг від 20.12.2024, рахунки фактури до договору про надання правової допомоги №227 від 25.05.2023 та виписку по рахунку, як на підтвердження перерахування відповідачем грошових коштів адвокатському об`єднанню.

Колегія суддів зазначає про те, що відображена у вищевказаних документах інформація щодо наданих відповідачеві у цій справі послуг з правничої допомоги та обставини надання таких послуг підтверджується матеріалами справи, зокрема щодо підготовки та подання адвокатом відповідача відзиву на позовну заяву, заяв та клопотань по суті справи, апеляційної скарги, а також щодо участі адвоката у судових засіданнях у суді першої та апеляційної інстанцій, що підтверджується протоколами судового засідання.

З огляду на викладене колегія суддів вважає доведеними обставини надання адвокатським об`єднанням відповідачеві послуг з професійної правничої допомоги у цій справі, зокрема у суді першої інстанції у сумі 80 000 грн, а у суді апеляційної інстанції у розмірі 100 000 грн.

Щодо заперечень позивача, наведених у заяві про відмову у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів зазначає таке.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19. Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21). Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункт 29). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку, позивач вважає, що заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, ціною позову, витраченим часом та обсягом наданих послуг.

Разом з цим, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У розгляді даного спору судова колегія враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19. У наведеній постанові Верховний Суд у звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

У даному випадку позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження неспівмірності витрат відповідача на оплату правничої допомоги адвоката відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України, а також доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежне надання послуг адвокатом.

Спростовуються наявними матеріалами справи й доводи позивача про те, що даний спір стосується права власності, а тому дана справи вважається справою незначної складності, а тому вартість наданих в рамках даної справи послуг, визначених відповідачем, є завищеною.

Так, колегія суддів зазначає, що дана справа налічує шість томів, які містять значний обсяг доказів, які безумовно потребували вивчення та детального аналізу представником відповідача.

До того ж, судова колегія звертає увагу на те, що у наявних матеріалах справи містяться висновки експерта, зроблені на замовлення позивача, які також потребували вивчення та аналізу представником відповідача.

На переконання суду апеляційної інстанції, даний спір не можна віднести до категорії не складних, оскільки він не є типовим спором щодо якого існує чітко визначена позиція (практика) Верховного Суду, та стосується вирішення спору між сторонами щодо майна, тобто є немайновим.

Слід також відзначити, що даний спір розглядався у суді першої та апеляційної інстанцій тривалий час, зокрема через необхідність дослідження всіх обставин справи, розгляду клопотань заявлених сторонами, заслуховування експерта, який проводив експерті дослідження на замовлення позивач, тощо.

З огляду на таке, колегія суддів вважає помилковим твердження позивача з приводу того, що даний спір не відноситься до категорії складних.

Щодо посилання позивача на те, що з наданих відповідачем актів приймання-передачі виконаних робіт від 20.12.2024 вбачається, що кожна виконана робота не залежно від її складності не має оцінки її вартості ані окремо, ані за годину, колегія суддів відзначає таке.

Як вже було вказано вище, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

У даному випадку, клієнтом (відповідачем) та адвокатським об`єднанням погоджено не погодинну оплату, а фіксований розмір гонорару, який відповідно, не потребує обчислення фактичної кількісті часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді першої та апеляційної інстанцій, є цілком обґрунтованими, співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а тому заява відповідача про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню у повному обсязі.

В той же час, позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження неспівмірності витрат відповідача на оплату правничої допомоги адвоката відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України, а також доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежне надання послуг адвокатом, а тому судом відхиляються надані позивачем заперечення щодо заяви позивача про стягнення судових витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява відповідача про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню у повному обсязі, у зв`язку з чим керуючись статтею 244 ГПК України вважає за необхідне прийняти додаткову постанову у справі №916/2900/23.

Керуючись ст.ст.129, 244, 281-284 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СХІД-А про ухвалення додаткового рішення по справі №916/2900/23 - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД-А" 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді першої інстанції.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МБФ ТРЕЙДІНГ ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД-А" 100 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.

Додаткова постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст додаткової постанови складено та підписано 27.01.2025.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.