Постанова

від 27.01.2025 по справі 915/923/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 915/923/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання Волковінській В.М.,

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ДНІПРО 2020" Полєшко Е.П.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ КОЛОС" участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ КОЛОС"

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2024 про забезпечення позову, прийняту суддею Мавродієвою М.В., м. Миколаїв,

у справі №915/923/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ДНІПРО 2020"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ КОЛОС"

про стягнення 440 556,74 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "А-ДНІПРО 2020" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ КОЛОС", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальній сумі 440556,74 грн, з яких: 216000 грн оплата за поставлений товар неналежної якості, 216000 грн штраф, 2036,07 грн 3% річних та 6250,67 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товар, придбаний позивачем у відповідача на підставі укладеного між сторонами договору поставки №15625 від 05.02.2024, виявився таким, що не відповідає вимогам щодо якості, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "А-ДНІПРО 2020" має право вимагати повернення сплаченої за товар суми попередньої оплати з компенсаційними нарахуваннями (3% річних та інфляційні втрати) і штрафом, нарахованим на підставі положень вищенаведеного договору.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 07.08.2024 відкрито провадження у справі №915/923/24.

20.11.2024 до суду першої інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ДНІПРО 2020" надійшла заява про забезпечення позову б/н від 20.11.2024 (вх.№14528/24 від 20.11.2024), в якій останнє просило накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу та знаходяться на всіх його рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позову 440556,74 грн.

В обґрунтування даної заяви позивач послався на те, що запропонований ним захід забезпечення позову не призведе до блокування господарської діяльності відповідача та не спричинить жодних збитків останньому, оскільки таке забезпечення стосується лише накладення арешту на грошові кошти в межах заявленої до стягнення суми, яка є невеликою у порівнянні з чистим прибутком Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ КОЛОС", натомість вищенаведений захід може забезпечити виконання рішення про задоволення позову у разі його ухвалення і, навпаки, його невжиття ускладнити або навіть унеможливить таке виконання.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2024 у справі №915/923/24 (суддя Мавродієва М.В.) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ДНІПРО 2020" про забезпечення позову б/н від 20.11.2024 (вх.№14528/24 від 20.11.2024); накладено арешт на грошові кошти в межах ціни позову у розмірі 440556,74 грн, які обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ КОЛОС" у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах, виявлених державною виконавчою службою або приватним виконавцем під час виконання ухвали суду.

Вказана ухвала суду мотивована доведеністю позивачем існування обґрунтованого припущення щодо ймовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення суду у даній справі у разі невжиття запропонованого ним заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ КОЛОС", тим більше, що вказаний захід відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову.

Не погодившись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ КОЛОС" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.11.2024 у справі №915/923/24 скасувати та залишити без задоволення заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ДНІПРО 2020" про забезпечення позову.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на недоведеності позивачем існування обґрунтованих підстав, які б свідчили про те, що невжиття обраного ним заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також на дисбалансі сторін, оскільки поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ КОЛОС" товар останньому не повернуто, натомість додатково накладено арешт на його грошові кошти, що перешкоджає поточній господарській діяльності апелянта та впливає на його репутацію.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 20.12.2024 у справі №915/923/24 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 06.01.2024.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ КОЛОС" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.11.2024 про забезпечення позову у справі №915/923/24 поза межами строку, встановленого частиною другою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, та призначено дану справу до розгляду на 27.01.2025 о 10:00.

У судовому засіданні 27.01.2025, проведеному в режимі відеоконференції, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ДНІПРО 2020" висловив заперечення проти задоволення апеляційної скарги; представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ КОЛОС" участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами оскарження ухвали (а.с.85).

Товариство з обмеженою відповідальністю "А-ДНІПРО 2020" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзив на апеляційну скаргу не надало, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали оскарження ухвали на предмет правильності застосування Господарським судом Миколаївської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанові останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі №916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.

Отже, звертаючись із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру, заявник повинен довести за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів той факт, що предмет спору, наявний станом на момент пред`явлення позову, може зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення в результаті об`єктивних (незадовільний фінансовий стан, відкриті виконавчі провадження щодо відповідача тощо) або суб`єктивних (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування майна; вчинення інших дій з метою уникнення майнової відповідальності або перешкоджанню поверненню майна законному власнику) причин.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

-наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому апеляційним господарським судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 наголосила на тому, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21.

За обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 06.10.2022 у справі №905/446/22.

У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

Отже, можливість накладення арешту на грошові кошти в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення коштів є додатковою гарантією того, що рішення суду, у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ КОЛОС" необхідну суму грошових коштів, а відтак застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язане із предметом позову. При цьому, адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позовної заяви.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.08.2019 у справі №910/3802/19.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції застосував заходи забезпечення позову, врахувавши вимоги щодо співмірності таких заходів, а саме: шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ КОЛОС", саме в межах ціни позову, при цьому вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні вищенаведеного товариства, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.

За встановлених у справі обставин апеляційний господарський суд не вбачає невідповідності висновку Господарського суду Миколаївської області про вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову висновкам, викладеним в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №908/964/21 та від 20.07.2020 у справі №914/2157/19, оскільки оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Враховуючи викладене, з огляду на відсутність у матеріалах оскарження ухвали жодного доказу на підтвердження того, що заявлений позивачем та, відповідно, накладений місцевим господарським судом арешт на грошові кошти перешкоджає господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ КОЛОС", беручи до уваги те, що у випадку, якщо до закінчення розгляду справи грошові кошти зникнуть або їх сума зменшиться, позивач у разі задоволення позову не зможе домогтися виконання рішення суду, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок Господарського суду Миколаївської області про те, що захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ КОЛОС" у розмірі 440556,74 грн є адекватним та таким, що забезпечує збалансованість інтересів учасників справи, у повному обсязі співвідноситься із заявленими позивачем вимогами та гарантує досягнення реального і ефективного захисту порушених прав у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову.

Крім того, колегія суддів зауважує, що вищенаведений захід забезпечення позову носить тимчасовий характер та має наслідком збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує, що вжиті оскаржуваною ухвалою заходи забезпечення позову не призводять до зупинення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ КОЛОС", оскільки не зумовлюють списання коштів з банківських рахунків вказаного відповідача до моменту набрання законної сили рішенням у цій справі та виникнення у відповідача відповідного обов`язку з виконання рішення суду.

З огляду на викладене, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості виконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає про те, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ДНІПРО 2020" про забезпечення позову б/н від 20.11.2024 (вх.№14528/24 від 20.11.2024).

Таким чином, враховуючи те, що твердження апелянта щодо порушення Господарським судом Миколаївської області норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали від 22.11.2024 про забезпечення позову у справі №915/923/24 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись статтями 136, 137, 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ КОЛОС" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.11.2024 про забезпечення позову у справі №915/923/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.01.2025.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук