Постанова

від 22.01.2025 по справі 908/3872/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2025 року м.Дніпро Справа № 908/3872/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: Безрукова С.О.- адвокат

від позивача: Каменєва О.А. - директор

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства Южкокс

на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.04.2024р.

(суддя Ярешко О.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення підписано 18.04.2024р.)

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріал Сервіс (вул. Професора Толока, буд. 27-А, кв. 50, м. Запоріжжя, 69096)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Южкокс (вул. Вячеслава Чорновола, буд. 1, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51909)

про стягнення 1444 232,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріал Сервіс про стягнення з Приватного акціонерного товариства Южкокс заборгованості у розмірі 1077462,40 грн., 202430,85 грн. пені, 351994,06 грн. втрат від інфляції, 65058,30 грн. 3% річних . Також Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 25000,00грн.

Позов обґрунтований неналежним виконанням Відповідачем умов договору № 06-65/21 від 11.06.2021 у частині оплати виконаних Позивачем робіт та, у зв`язку з цим, наявністю підстав для нарахування пені, річних та інфляційних втрат у вказаних вище сумах.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.04.2024р. позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Южкокс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріал Сервіс 1007462 грн. 40 коп. основного боргу, 18436 грн. 56 коп. пені, 65058 грн. 30 коп. 3% річних, 351994 грн. 06 коп. втрат від інфляції, 21644 грн. 27 коп. судового збору, 24997 грн. 83 коп. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство Южкокс, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 09.04.2024 по справі №908/3872/23, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Індустріал Сервіс до приватного акціонерного товариства "Южкокс" стосовно стягнення суми 1 007 462,40 грн. основного боргу, 18436,56 грн. - пені, 65 058,30 грн - 3% річних, 351 994,06 грн втрат від інфляції, 21 644,27 грн судового збору, 24 997,83 грн витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалити нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю Індустріал Сервіс у задоволені позовних вимог до Приватного акціонерного товариства "Южкокс" стосовно стягнення суми 1 007 462,40 грн. основного боргу, 18436,56 грн. - пені, 65 058,30 грн - 3% річних, 351 994,06 грн втрат від інфляції, 21 644,27 грн судового збору, 24 997,83 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник послався на те, що судом було порушено норми процесуального права, а саме: відкрито провадження у справі не за територіальною підсудністю; без вагомих на то підстав та без ухвалення відповідних судових рішень змінено стадію судового процесу, оскільки 12.03.2024 постановив лише протокольну ухвалу та призначив справу до розгляду по суті, при цьому ухвали про розгляд справи по суті матеріали справи не містять; розглянуто справу без врахування листа №915 від 08.12.2022 та без повідомлення Відповідача про його відсутність у матеріалах справи. Викладене на думку Апелянта є підставою для скасування оскаржуваного рішення на підставі ч.1 ст.277 ГПК України.

Скаржник наголошує, що суд не врахував надані Відповідачем акти огляду, а також той факт, що дизель вийшов з ладу під час гарантійного періоду. При цьому сторони узгодили, що вони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, тому зважаючи на ціну договору 2007796,80грн, підрядник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у такому ж розмірі на підставі п.10.3.1 договору. При цьому Відповідач скористався своїм правом, передбаченим договором (п.10.9 договору ) і законом та в односторонньому порядку застосував оперативно-господарської санкції та утримав суми пред`явленої Підряднику неустойки, про що Позивач був обізнаний з листа від 04.02.2023 і не заперечується останнім. Станом на 19.04.2023 Позивач не зареєстрував 4 податкових накладні на загальну суму 334632,80грн, що призвело до втрати можливості для Відповідача включити до податкового кредиту суми податку на додану вартість.

Скаржник вказує на те, що виявлення недоліків відбулося під час гарантійного строку, відтак висновки суду щодо надання експертного висновку не мають відношення для розгляду справи .

Щодо вимог Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, то на думку скаржника, вони не є співмірними із ціною позову, не відповідають складності справи та недоведені належними доказами.

За твердженнями Апелянта, судом першої інстанції безпідставно не враховано його доводи та не зменшено суму нарахованої Позивачем пені, при цьому відповідачем були надані документи на підтвердження його скрутного фінансового становища .

На переконання Скаржника, Позивачем не враховано застосованої до нього в односторонньому порядку оперативно-господарської санкції , у зв`язку з чим, за розрахунками ПрАТ"Южкокс", сума основного боргу складає 472049,92грн та відповідно саме від цієї суми необхідно розраховувати пеню, річні та інфляційні втрати.

Одночасно, 07.05.2024 скаржником подано клопотання про долучення доказів, а саме повідомлення від 08.12.2022 №915.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач у відзиві зазначає про безпідставність доводів Апелянта щодо порушення судом першої інстанції під час розгляду справи норм процесуального законодавства.

Щодо зменшення заборгованості Відповідача на розмір штрафу у сумі 200779,68грн Позивач вказує, що у даному випадку Скаржником не доведено факту неналежного виконання Позивачем ремонту і що даний випадок є гарантійним. Відповідні обставини повинні підтверджуватися доказами відповідно до р.8.7 договору, які Відповідачем не надані.

Також Позивач вважає відсутніми підстави для стягнення з нього збитків, у зв`язку з нереєстрацією податкових накладних, оскільки такі вимоги наразі є передчасними, з огляду на те, що на час розгляду справи, право Відповідача на отримання податкового кредиту на цю суму не втрачене.

Також у відзиві йдеться про те, що на підтвердження понесених Позивачем витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, ним надані належні докази, тому розрахунок заявлених сум є документально обґрунтованим та відповідає критерію розумності та необхідності таких витрат.

Крім того Позивачем до відзиву додане клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу з доказами на підтвердження їх понесення.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2024р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/3872/23.

Матеріали справи № 908/3872/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 02.10.2024р.

02.10.2024 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Чус О.В. у відпустці.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024, у зв`язку з усуненням обставин, що призвели до неможливості проведення судового засідання 02.10.2024р., визначено іншу дату проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги 22.01.2025.

У судовому засіданні 22.01.2025 представники Позивача надали пояснення у справі.

Представник Відповідача у судове засідання не з`явився.

Беручи до уваги, що неявка Відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.

У судовому засіданні 22.01.2025 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

11.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Індустріал Сервіс (підрядником) та Приватним акціонерним товариством Южкокс (замовником) укладено договір підряду № 06-65/21, відповідно п. 1.1 якого підрядник за дорученням замовника зобов`язується на свій ризик в порядку та на умовах цього договору виконати на території підрядника роботи з капітального ремонту дизелів (без генераторів) ТГМ-4 (6ЧН21/21 (211Д-3) (далі «Роботи») на об`єктах замовника «Тепловоз ТГМ4-2249» інв. № 14805 та «Маневровий тепловоз ТГМ 4-909» інв. № 6868 (код проєкту R-А-6509-21-001) в обсязі, передбаченому Технічним завданням на виконання робіт (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною договору.

Замовник, згідно п. 1.2, зобов`язався надати підряднику об`єкт для виконання робіт, прийняти та оплатити виконані роботи в порядку і строки, передбачені цим договором.

Відповідно п.3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 04.10.2021), ціна робіт по цьому договору складає 2007796,80 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 344632,80 грн.

Пунктом 4.1 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 04.10.2021) сторони визначили, що оплата замовником виконаних робіт проводиться на протязі 45 календарних днів від дати підписання акту виконаних робіт.

Якщо під час приймання робіт будуть виявлені недоліки, що виникли з вини підрядника (в частині кількості, якості і норми витрат матеріалів), сторонами оформляється дефектний акт (п. 4.5).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що роботи виконуються на території підрядника. Доставка об`єктів робіт у ремонт та з ремонту проводиться силами і засобами підрядника. В окремих випадках, за погодженням сторін, можливий інший порядок доставки та вивезення.

Згідно з п.п. 8.3, 8.4, 8.6 приймання виконаних робіт проводиться на території замовника. Зобов`язання щодо складання та оформлення актів виконаних робіт покладається на підрядника. Замовник зобов`язаний протягом 5 робочих днів з моменту отримання актів виконаних робіт оглянути результати виконання робіт підрядником і, за відсутності недоліків, прийняти їх, підписати надані підрядником акти виконаних робіт.

За умовами п. 8.7 договору, у разі виникнення між замовником та підрядником спору щодо недоліків виконаних робіт або їх причин, на вимогу будь-якої з сторін повинна бути призначена експертиза.

Підрядник встановлює гарантійний термін якості виконаних робіт протягом 12 місяців з моменту підписання акту виконаних робіт (п. 9.2).

Відповідно до п.9.3 договору, якщо після приймання робіт, протягом гарантійного терміну, замовник виявить відступи від умов договору або інші дефекти виконаних робіт, які не могли б бути встановлені при звичайному способі прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний повідомити про це підрядника.

Пунктом 9.4 договору визначено, що підрядник несе відповідальність за дефекти виконаних робіт, виявлені протягом гарантійного терміну, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок: природного зносу об`єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об`єкта, який здійснювався самим замовником або залученими ним субпідрядниками.

Розділом 10 договору сторони передбачили відповідальність сторін.

Згідно з п. 10.2 договору, у разі порушення терміну оплати виконаних робіт, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

У разі неналежного (неякісного) виконання робіт, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від договірної вартості робіт (з урахуванням ПДВ), визначеної п. 3.1 цього договору, відшкодовує збитки відповідно до п. 4.7 цього договору, а також, протягом терміну, визначеного в порядку, передбаченому цим договором, зобов`язаний за свій рахунок усунути виявлені дефекти виконання робіт (підпункт 10.3.1 пункту 10.3 договору).

За умовами п. 10.9 договору замовник має право в односторонньому безумовному порядку (в тому числі після закінчення терміну дії цього договору) застосувати до підрядника оперативно-господарську санкцію, виражену в утриманні сум пред`явленої підряднику неустойки і розрахованих збитків, що підлягають сплаті, в тому числі за виконані роботи та поставлені матеріали, шляхом відправки підряднику відповідного повідомлення з зазначенням утримуваної суми неустойки і розрахованих збитків. Утримання неустойки і розрахованих збитків не тягне за собою зміну вартості робіт за цим договором. В результаті перерахування замовником грошових коштів у сумі, що підлягає оплаті підряднику після утримання неустойки і розрахованих збитків, зазначених у повідомленні, вважаються виконаними у повному обсязі зобов`язання замовника по перерахуванню грошових коштів в сумі, що підлягала сплаті підряднику до утримання неустойки і розрахованих збитків, а також зобов`язання підрядника зі сплати замовнику неустойки і розрахованих збитків, зазначених у повідомленні. До завершення розгляду по суті виниклих спірних питань сторонами або судом, утримання замовником сум пред`явленої підряднику неустойки і розрахованих збитків, не є порушенням передбачених договором зобов`язань замовника з оплати виконаних підрядником робіт і поставлених матеріалів.

За умовами п. 11.2 договору сторона, для якої наступили форс-мажорні обставини, зобов`язана без необґрунтованих затримок повідомити у письмовій формі іншу сторону про їх настання або припинення. Факти, викладені в повідомлення про настання форс-мажорних обставин, підлягають підтвердженню Торгово-промисловою палатою України, сертифікат якої, після його отримання, але не пізніше 20 календарного дня з дати отримання відповідного повідомлення про настання форс-мажорних обставин, також направляється стороною, для якої наступили форс-мажорні обставини, також направляється стороною, для якої наступили форс-мажорні обставини, іншій стороні.

Настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов`язань, термін виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також для звільнення сторін від відповідальності за таке невиконання (п. 11.4).

Згідно п. 13.3, все листування, пересилання документів, повідомлень, заяв і претензій, пов`язаних з виконанням цього договору або випливаючи з нього, повинно спрямовуватися сторонами безпосередньо на адреси один одного, зазначені в цьому договорі, відповідно до термінів і порядку, встановленими чинним законодавством і цим договором.

Договір, згідно п. 13.5, діє до 31.12.2021. закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) за цим договором.

Підрядник, згідно з п. 13.17 договору, зобов`язаний з дотриманням вимог чинного законодавства здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної на всю суму податкових зобов`язань, що виникли у підрядника з ПДВ, з дотриманням термінів, передбачених чинним законодавством, але не пізніше 5-го числа календарного місяця, що настає за місяцем виникнення податкових зобов`язань з ПДВ. У разі, якщо внаслідок порушення підрядника встановлених чинним законодавством та цим договором вимог до форми, порядку заповнення, надання та/або реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування до податкової накладної, або первинних документів, пов`язаних з виконанням договору, ПрАТ "Южкокс" втратить право на включення до податкового кредиту суми ПДВ, зазначеної в податковій накладній, підрядник зобов`язаний відшкодувати ПрАТ "Южкокс" всі пов`язані з таким порушенням збитки протягом 3 робочих днів з моменту надіслання йому відповідного повідомлення ПрАТ "Южкокс" або в інші строки, узгоджені сторонами.

Між сторонами договору підряду № 06-65/21 від 11.06.2021 складено та підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- від 27.08.2021 № ОУ-0827-1 на суму 852000,00 грн. з ПДВ (капітальний ремонт дизеля 6ЧН21/21 (211Д-3);

- від 27.08.2021 № ОУ-0827-2 на суму 155462,40 грн. з ПДВ (додаткові роботи при капітальному ремонті дизеля 6ЧН21/21 (211Д-3), всього на загальну суму 1007462,40 грн.

Згідно товарно-транспортної накладної № 0827-1 від 27.08.2021 дизель 6ЧН21/21 (211Д-3) № 1251 1 шт. та підставка під дизель 1 шт. були доставлені з м. Запоріжжя (вантажовідправник та автомобільний перевізник ТОВ "Індустріал Сервіс") до м. Кам`янське (вантажоодержувач ПрАТ "Южкокс" ).

Також сторонами підписано акт № 0827-1 від 27.08.2021 приймання з капітального ремонту дизеля 6ЧН21/21 (211Д-3) № 1251, згідно з яким підрядник ТОВ "Індустріал Сервіс" здав дизель 6ЧН21/21 (211Д-3) № 1251 у кількості 1 одиниці з капітального ремонту замовнику ПрАТ "Южкокс".

Позивачем були виставлені Відповідачу відповідні рахунки-фактури: № СФ-0827-1 від 27.08.2021 на суму 852000,00 грн., № СФ-0827-2 від 27.08.2021 на суму 155462,40 грн.

Надалі, між сторонами складено та підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- від 13.12.2021 № ОУ-1213-1 на суму 852000,00 грн. з ПДВ (капітальний ремонт дизеля 6ЧН21/21 (211Д-3);

- від 13.12.2021 № ОУ-1213-2 на суму 148334,40 грн. з ПДВ (додаткові роботи при капітальному ремонті дизеля 6ЧН21/21 (211Д-3), всього на загальну суму 1000334,40 грн.

Згідно товарно-транспортної накладної № 1213 від 13.12.2021 дизель 211ДЗ № 511540 1 шт. та підставка під дизель 1 шт. були доставлені з м. Запоріжжя (вантажовідправник та автомобільний перевізник ТОВ "Індустріал Сервіс") до м. Кам`янське (вантажоодержувач ПрАТ "Южкокс").

Між сторонами підписано акт № 1213-1 від 13.12.2021 приймання з капітального ремонту дизеля 6ЧН21/21 (211Д3) № 511540, згідно якого підрядник ТОВ "Індустріал Сервіс" передав, а замовник ПрАТ "Южкокс" прийняв дизель 6ЧН21/21 (211Д3) № 511540 у кількості 1 одиниці з капітального ремонту на підставі договору № 06-65/21 від 11.06.2021.

Позивачем були виставлені Відповідачу рахунки-фактури: № СФ-1213-1 від 13.12.2021 на суму 852000,00 грн. та № СФ-1213-2 від 13.12.2021 на суму 148334,40 грн.

Таким чином судом встановлено, що Позивачем були виконані роботи за договором підряду на загальну суму 2007796,80 грн.

Відповідачем з оплати виконаних Позивачем робіт за Договором виконані частково.

Відповідно до картки рахунку Позивача за 27.08.2021-27.11.2023, Відповідачем перераховано 10.12.2021 грошові кошти в сумі 852000,00 грн., 16.06.2021 - грошові кошти в сумі 40000,00 грн., 13.07.2022 - грошові кошти в сумі 108334,40 грн., що разом склало 1000334,40 грн.

Таким чином, заборгованість, що заявлена до стягнення, складає 1007462,40 грн. (2007796,80 грн. (виконані роботи) - 1000334,40 грн. (оплачено) = 1007462,40 грн.).

Враховуючи підписання 27.08.2021 між сторонами актів №№ ОУ-0827-1 та № ОУ-0827-2, останнім днем строку оплати суми 1007462,40 грн. було 11.10.2021ё що не заперечується Відповідачем.

З огляду на підписання 13.12.2021 між сторонами актів №№ ОУ-1213-1, № ОУ-1213-2, останнім днем строку оплати суми 1000334,40 грн. було 27.01.2022.

Позивачем були виписані податкові накладні №№ 4, 5 від 27.08.2021 та №№ 1, 2 від 13.12.2021, реєстрація яких була зупинена, оскільки платник податку відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

17.06.2022 представниками ПрАТ "Южкокс" у м. Кам`янське складено акт огляду дизеля 6ЧН21/21 (211Д3) № 511540 на тепловозі ТГМ4 № 909, в якому зазначено, що при проведенні маневрової роботи по коксосортуванню № 2 у денну зміну 17.06.2022 тепловоз ТГМ4 № 909 почав мимоволі набирати оберти, після чого машиніст тепловоза провів аварійну зупинку дизеля. Прийнято рішення викликати представників ТОВ "Індустріал Сервіс" для спільного огляду дизеля 6ЧН21/21 (211Д3) № 511540 з метою визначення причини виходу з ладу з подальшим її усуненням по гарантійним зобов`язанням.

28.12.2022 представниками ПрАТ "Южкокс" у м. Кам`янське складено акт огляду дизеля 6ЧН21/21 (211Д3) № 511540 на тепловозі ТГМ4 № 909, згідно якого, при запуску дизель 6ЧН21/21 (211Д3) № 511540 на тепловозі ТГМ4 № 909 неконтрольовано набирає обертів; в інжекційну систему почало поступати мастило з масляної системи. Висновок комісії: дизель 6ЧН21/21 (211Д3) № 511540 на тепловозі ТГМ4 № 909 вийшов з ладу та потребує ремонту.

23.01.2023 Відповідач надіслав Позивачу повідомлення (вих. № 54 від 23.01.2023), яке отримано останнім 04.02.2023, яким, з посиланням на п.п. 10.3.1, 10.9 договору, повідомив про використання права та застосування в односторонньому безумовному порядку до позивача оперативно-господарської санкції, вираженої в утриманні сум пред`явленої підряднику неустойки (штрафу) у розмірі 200779,68 грн. з урахуванням ПДВ. Просив направити уповноважених представників для оформлення двостороннього акту щодо несправності дизеля в період гарантійного строку, протягом 7 днів з дня отримання цього повідомлення.

Листом від 17.05.2023 вих. № 302, Відповідач у відповідь на листи № 0502-1 від 02.05.2023 та № 0503-1 від 03.05.2023, зазначив, що 08.12.2022 листом за вих. № 915 звернувся до підрядника стосовно виявлення несправностей в процесі експлуатації дизеля ТГМ4 (6ЧН21/21 (211Д3) № 5115) у період гарантійного строку, а також негайного направлення уповноважених представників позивача для складання двостороннього акту щодо несправності дизеля у період гарантійного строку. 22.12.2022 у відповідь на лист, підрядник надіслав відмову, яка була мотивована відсутністю фінансової можливості направлення уповноважених представників підрядника (лист № 1222-1 від 22.12.2022). Зазначено про не реєстрацію 4 податкових накладних на загальну суму 334632,8 грн., що призвело до втрати можливості для відповідача включити до податкового кредиту суми ПДВ, зазначені в цих накладних накладних. Пропонував провести двосторонні переговори, як це передбачено п. 12.1 договору, на яких обговорити усі спірні питання як з приводу порушення гарантійних зобов`язань, так і з приводу реструктуризації заборгованості.

З огляду на невиконання у повному обсязі Відповідачем договірних зобов`язань у частині оплати вартості виконаних підрядних робіт, Позивачем нараховані 202430,85 грн. пені, 351994,06 грн. втрат від інфляції та 65058,30 грн. 3% річних.

Неоплата Відповідачем вказаних вище сум боргу, пені, річних та інфляційних втрат стали підставою для звернення Позивача до суду із цим позовом для захисту своїх прав.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Стосовно клопотання Апелянта про долучення доказів (повідомлення від 08.12.2022 №915) колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів вважає, що Скаржник не навів належних доводів щодо обґрунтування неможливості подання відповідного доказу до суду першої інстанції раніше з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У даному випадку, в обґрунтування неможливості подати доказ вчасно, Скаржник посилається на те, що лист №915 від 08.12.2022 був доданий ним до відзиву на позов, однак враховуючи некоректну роботу системи "Електронний суд", з технічних причин , він не відобразився в особистому кабінеті користувача.

Між тим, на переконання колегії суддів, такі доводи мають характер припущень, оскільки не підтверджені належними доказами.

Крім того слід зазначити, що з наведеного у відзиві до позову переліку додатків також не вбачається подання Відповідачем повідомлення №915 від 08.12.2022.

Враховуючи викладене, суд не бере до уваги долучене до матеріалів апеляційного оскарження повідомлення про вихід зі строю дизеля тепловоза №915 від 08.12.2022.

Ухвалюючи рішення у цій справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості у вказаній вище сумі, та у зв`язку з цим з наявності підстав для нарахування пені, річних та інфляційних втрат. Разом з тим суд вважав необхідним перерахувати розмір належної до стягнення з відповідача пені у зв`язку з невірними розрахунками Позивача.

Одночасно суд визнав підтвердженими належними доказами вимоги Позивача про стягнення з Відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 25000,00грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо досліджуваної справи, то враховуючи умови укладеного сторонами договору підряду та підписання 27.08.2021 між сторонами актів №№ ОУ-0827-1, № ОУ-0827-2, останнім днем строку оплати суми 1007462,40 грн. було 11.10.2021 та враховуючи підписання 13.12.2021 між сторонами актів №№ ОУ-1213-1, № ОУ-1213-2 останнім днем строку оплати суми 1000334,40 грн. було 27.01.2022.

Отже, як правильно встановлено місцевим господарським судом, строк оплати є таким, що настав.

Відповідачем оплата за виконані роботи була здійснена частково у загальній сумі 1000334,40 грн.

Докази повної оплати Відповідачем виконаних робіт у матеріалах справи відсутні.

Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, з огляду на невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду № 06-65/21 від 11.06.2021 у частині повної оплати виконаних Позивачем робіт та ненадання ним доказів, які б спростовували вказане порушення, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову у частині стягнення з Відповідача 1077462,40 грн. заборгованості за цим договором.

Крім того, відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами ст.625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку, за порушення умов договору Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача інфляційні втрати: за період з жовтня 2021 по листопад 2021 на суму боргу 852000,00 грн.; за період з жовтня 2021 по грудень 2023 на суму боргу 155462,40 грн.; за період з лютого 2022 по грудень 2023 на суму боргу 852000,00 грн.; за період з лютого по червень 2022 на суму боргу 148334,00 грн.

Також, Позивач нарахував 3% річних: за період з 12.10.2021 по 10.12.2021 на суму боргу 852000,00 грн.; за період з 12.10.2021 по 25.12.2023 на суму боргу 155462,00 грн.; за період з 28.01.2022 по 25.12.2023 на суму боргу 852000,00 грн.; за період з 28.01.2022 по 15.06.2022 на суму боргу 148334,00 грн.; за період з 16.06.2022 по 12.07.2022 на суму боргу 108334,00 грн.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача пеню, нараховану ним за 183 дні прострочення та виходячи зі ставки 0,01% від несплаченої суми, з урахуванням п. 10.2 Договору.

З урахуванням наведеного, а також з огляду на невиконання Відповідачем грошового зобов`язання по сплаті основного боргу у вказаній вище сумі, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Відповідача річних у сумі 65058,30грн., інфляційних втрат у сумі 351994,06грн., а також пені.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з перерахунком судом першої інстанції розміру пені, нарахованої Позивачем, у зв`язку з невірним розрахунком її розміру останнім. Після такого перерахунку, з урахуванням наведеного у рішенні мотивування, з Відповідача підлягає стягненню пеня у загальній сумі 18436,56 грн..

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про безпідставну відмову місцевим господарським судом у зменшенні розміру пені.

Так, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Разом з тим, у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Однак, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зменшення заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань і вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

У даній справі, Відповідач не навів виняткових обставин, які б слугували підставою для зменшення пені, суд також таких обставин не встановив.

У цьому зв`язку судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що Відповідачем зобов`язання повинно було бути виконано до 12.10.2021, тобто, ще до введення з 24.02.2022 в Україні воєнного стану.

Також, судом враховані надані Відповідачем Баланси (Звіти про фінансовий стан) та Звіти про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), згідно з якими за 2021 рік збиток був відсутній, прибуток складав 1292672 тис.грн., збиток 0 грн.; за 2022 рік збиток склав 1206942 тис.грн.; на 30.09.2023 збиток склав 209637 тис.грн. Викладене у тому числі спростовує доводи скарги про неврахування судом першої інстанції наданих Відповідачем доказів.

Тобто, на момент виникнення зобов`язання з оплати суми 1007462,40 грн. у Відповідача за результатами його фінансової діяльності був наявний прибуток.

Крім того слід зазначити, що підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Одним із принципів підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик (ст.ст. 42, 44 ГК України).

Отже, укладаючи договір підряду № 06-65/21 від 11.06.2021 Відповідач, як сторона договору (замовник) мав усвідомлювати обов`язковість виконання грошового зобов`язання, строк його виконання та суму зобов`язання.

Також, місцевий господарський суд приймаючи рішення вважав правомірним стягненням з Відповідача витрат Позивача на правничу допомогу.

Приймаючи рішення у відповідній частині суд виходив виходив з того, що надані Позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу за рахунок Відповідача у розмірі 25000,00грн, оскільки їх розмір відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. У зв`язку з наведеним, суд не знайшов підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та відмовив у задоволенні відповідного клопотання Відповідача.

Одночасно суд першої інстанції врахував, що у зв`язку з частковим задоволенням позову, згідно з ч.4 ст.129 ГПК України, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню з покладенням таких витрат на сторони пропорційно розміру задоволених вимог та стягнув такі витрати з Відповідача у сумі 24997,83грн.

Апеляційний суд вважає правомірним стягненням з Відповідача витрат Позивача на правничу допомогу у визначеному судом розмірі з підстав, наведених в оскаржуваному рішенні.

При цьому доводи скарги про невчасне подання Позивачем доказів в обґрунтування нарахування витрат на правничу допомогу не мають під собою підґрунтя, оскільки не узгоджуються з вимогами чинного законодавства України , зокрема ч.8 ст.129 ГПК України, відповідно до якої такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У даному випадку відповідну заяву Позивачем зроблено у позові, документи на підтвердження подані ним 18.03.2024, тобто до судових дебатів.

Доводи скарги про те, що Позивачем не надано належних доказів в обґрунтування розміру таких витрат не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Доводи Апелянта про наявність підстав для зменшення суми заборгованості колегія суддів вважає безпідставними.

Так, Предметом розгляду в цій справі є стягнення з Відповідача (замовника за договором підряду) на користь Позивача (підрядника) суми основного боргу, нарахованих сум пені, річних та інфляційних втрат.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність заборгованості саме у сумі 1007462,40 грн., не доведено право щодо безумовного застосування ним оперативно-господарської санкції, а також факту, що даний випадок є гарантійним.

Складені Відповідачем в односторонньому порядку акти огляду дизеля не спростовують висновків суду, будь-які інші докази на підтвердження своєї позиції Скаржником не надано (відповідного експертного висновку тощо).

Посилання Відповідача на Закон України «Про захист прав споживачів» судом першої інстанції підставно не прийняті до уваги, оскільки споживачем за даним Законом, є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Між тим правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, не підпадають під регулювання цього Закону.

У межах цієї справи судом не досліджувалося факту неналежного виконання Позивачем ремонту за договором підряду № 06-65/21 від 11.06.2021 та завдання Відповідачу збитків, пов`язаних з нереєстрацією податкових накладних.

При цьому, доводи Скаржника про нереєстрацію Позивачем податкових накладних , що призвело Відповідача до збитків, не мають під собою підґрунтя.

За поясненнями Позивача на виконання податкових зобов`язань було складено податкові накладні: №№1, 2 від 13.12.2021, а також №№4, 5 від 27.08.2021 та передано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, між тим реєстрацію накладних було зупинено. Викладені обставини не заперечуються й Скаржником.

Таким чином, Позивачем були здійснені залежні від нього дії, на виконання умов договору, які були направлені на реєстрацію податкових накладних.

При цьому, необхідно враховувати, що за своєю правовою природою зобов`язання Позивача, передбачені п.13.17 договору є податковим, регулюються нормами податкового законодавства та за порушення якого нормами ГПК України передбачена окрема відповідальність, а тому невиконання або неналежне виконання такої умови договору (ненадання зареєстрованої податкової) не є умовою, яка звільняє Відповідача від обов`язку оплатити виконані роботи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку і може завдати покупцю збитків. (п.25 постанови від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, п.8.25 постанови від 01.03.2023 у справі №925/556/21 тощо).

Покупець дійсно може звернутися до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних, але це не звільняє його від обов`язку оплатити поставлений та прийнятий ним без зауважень товар у передбачені договором строки.

Отже, відповідні доводи Скаржника не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Крім того, колегія суддів критично ставиться до тверджень Скаржника щодо неврахування судом територіальної юрисдикції (підсудності) спору.

Так, при вирішенні питання територіальної юрисдикції необхідно враховувати положення ст.ст. 27-30 ГПК України.

Загальне правило визначення територіальної юрисдикції викладене у ч. 1 ст. 27 ГПК України, відповідно до якої, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 цієї статті, для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Одночасно, відповідно до ч. 1 ст. 29 цього Кодексу право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

За приписами ч. 5 вказаної статті Кодексу позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці або, які виникають з договорів, в яких визначено місце виконання. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається на підставі ст. 27 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

У даному випадку, у п.5.3 договору підряду № 06-65/21 від 11.06.2021 сторони передбачили, що роботи з капітального ремонту дизелів Відповідача виконуються на території підрядника (Позивача). Доставка об`єктів робіт у ремонт та з ремонту проводиться силами і засобами підрядника. В окремих випадках, за погодженням сторін, можливий інший порядок доставки та вивезення.

Отже, сторонами чітко визначено місце виконання договору підряду, який укладений на капітальний ремонт дизелів, а саме: на території підрядника (Позивача).

При цьому місцезнаходженням Позивача, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб є АДРЕСА_1 .

Доказів того, що територією підрядника (Позивача) є інше місце, ніж місто Запоріжжя, матеріали справи, зокрема й апеляційної скарги, не містять.

З огляду на викладене, враховуючи, що у договорі сторонами чітко вказано місце його виконання, місцевим господарським судом правомірно була застосована саме норма ч. 5 ст. 29 ГПК України.

Тому Позивач, користуючись своїм правом, передбаченим ч.ч. 1, 5 ст. 29 ГПК України, правильно звернувся з даною позовною заявою до Господарського суду Запорізької області.

Вищевикладене свідчить про правильне визначення Позивачем територіальної підсудності при зверненні з позовом. На переконання колегії суддів, у контексті, в якому заявляє про вказані обставини Скаржник, відповідні доводи ґрунтуються на хибному тлумаченні ним норм права.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те, що судом без належних підстав та без ухвалення відповідного судового рішення змінено стадію судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, протокольною ухвалою від 12.03.2024 розгляд справи по суті призначений на 21.03.2024.

Відповідно до ч.ч.4, 5, 8 ст.233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.

Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах.

Отже, у розумінні положень наведеної норми, постановлення судом першої інстанції ухвали про призначення справи до судового розгляду по суті без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання не суперечить положенням ст.233 ГПК України та не свідчить про те, що відповідне судове рішення не було ухвалено, і той факт, що ухвала є протокольною не порушує можливість реалізації учасниками справи їх процесуальних прав.

При цьому представник Відповідача був присутнім у судовому засіданні 12.03.2024 та, крім усього, мав можливість ознайомитися з результатами засідання в електронному кабінеті.

Інші доводи скарги не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та не мають суттєвого впливу на вирішення даного спору.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду.

Крім того, під час розгляду Центральним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Відповідача на рішення господарського суду від 09.04.2024 у справі №908/3872/23, при поданні відзиву на апеляційну скаргу, Позивач одночасно подав клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу .

Розглянувши вказане клопотання апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.

Ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Ч.1, 2 ст.124 Кодексу встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно з ст.126 Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.2 ч.4, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів даної справи вбачається, що на підтвердження понесення Позивачем витрат на правничу допомогу та їх розміру товариством надано, зокрема, копію договору про надання правової допомоги від 11.01.2021, укладеного між ТОВ "Індустріал Сервіс" (клієнтом) та Адвокатом Безруковою С.О., відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання за винагороду в обсягах умов цього договору здійснювати від імені та за рахунок Клієнта такі дії: надати правову допомогу, здійснити та захистити інтереси Клієнта в судах. Клієнт зобов`язався оплатити гонорар у розмірі та на умовах, визначених додатком № 1 до договору.

Згідно з додатками №№5, 6 від 30.09.2024 сторони домовились, що вартість послуг, наданих адвокатом клієнту на умовах договору від 11.01.2021 надання правової допомоги складає 11000,00грн. Вартість послуг сплачується клієнтом не пізніше 30 днів з моменту підписання акту наданих послуг.

Представництво інтересів ТОВ"Індустріал Сервіс" у Центральному апеляційному господарському суді у даній справі здійснювалось адвокатом Безруковою С.О. на підставі ордеру серії АР №1199840 від 30.09.2024, яка приймала участь у судовому засіданні 22.01.2025, що підтверджується протоколом судового засідання.

Відповідно до підписаного сторонами акту приймання передачі наданих від 30.09.2024 вартість правової (професійної правничої) допомоги становить 11000, 00грн. . Вказаний акт містить зміст наданих послуг та їх вартість.

Заперечення на клопотання Позивача від Відповідача не надходило.

Апеляційний господарського суд, проаналізувавши надані Позивачем документи, дійшов висновку, що відображена в них інформація про характер виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам і інформації, які містяться у матеріалах даної справи.

З огляду на викладене, з урахуванням обставин, викладених у заяві ТОВ" Індустріал Сервіс", наданих заявником документів в їх сукупності, а також враховуючи загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та реальності судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ"Індустріал Сервіс" та відшкодування на його користь витрат на професійну правничу допомогу у сумі 11000,00грн. за рахунок ПрАТ"Южмаш".

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Южкокс залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 09.04.2024р. у справі № 908/3872/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Южкокс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріал Сервіс 11 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, про що видати наказ.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.01.2025 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін