Рішення

від 19.12.2024 по справі 917/397/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2024 Справа № 917/397/24

за позовною заявою 1. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

2. ОСОБА_2 , АДРЕСА_1

до 1. Фермерського господарства "НЕКСТ", АДРЕСА_2

2. ОСОБА_3 , АДРЕСА_2

3. Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 ,

АДРЕСА_3 . Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5 , вул.Коваля,2, м.Полтава, 36000

Треті особи: 1) ОСОБА_6 , АДРЕСА_4

2) Державний реєстратор виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області ОСОБА_7 , вул.Покровська,14, м.Решетилівка, Полтавський район, Полтавська область, 38400

про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації.

Суддя ОСОБА_8

Секретар ОСОБА_9 .

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до 1. Фермерського господарства "НЕКСТ" 2. ОСОБА_3 3.Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 4.Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в якому просить суд

1. Визнати недійсним Рішення Загальних зборів членів Фермерського господарства «НЕКСТ» ЄДРПОУ 43426401 №1/2022 від 3 лютого 2022 року оформлений протоколом, посвідченийприватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_4 , зареєстрований в реєстрі за №№79,80;

2. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу часток у складеному капіталі Фермерського господарства «НЕКСТ» ЄДРПОУ 43426401 від 17.06.2022 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_11 ;

3 Витребувати від ОСОБА_3 ( РНОКПП невідомий) на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 майнові права Фермерського господарства «НЕКСТ» ЄДРПОУ 43426401, як цілісного майнового комплексу;

4. Скасувати державну реєстрацію змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Фермерського господарства «НЕКСТ» (ЄДРПОУ43426401) проведених державнимреєстратором ОСОБА_7 на підставі Протоколу Загальних зборів членів ФГ «НЕКСТ» від 03.02.2022 року виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , зареєстрованого в реєстрі за № №79,80, акту приймання-передачі від 03.02.2023 року, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , зареєстрованого в реєстрі за № № 77,78 та проведених після укладення Договору купівлі-продажу часток у складеному капіталі Фермерського господарства «НЕКСТ» (ЄДРПОУ 43426401) від 17.06.2022 року посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_11 .

В обгрунтування позову позивачі зазначають, що Рішення загальних зборів засновників ФГ «НЕКСТ» № 1/2022 від 03 лютого 2022, оскільки насправді 03.02.2022 року загальні збори членів ФГ «НЕКСТ» не проводилися, з власної волі ОСОБА_1 не передав до складеного капіталу ФГ «НЕКСТ» абсолютно все належне йому майно на праві власності. Ціна майна, що вноситься до складеного капіталу не відповідає його ринкові вартості. Під час підписання Договору купівлі-продажу часток у складеному капіталі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (позивачі) знаходилися під тиском, їм не давали ознайомлюватися з документами.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.05.2024 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 28.05.2024.

28.05.2024 за вхід. № 7477 від позивачів надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення досудового слідства у кримінальному провадженні № 12024170000000194, внесеному в ЄРДР 5 березня 2024 року за ч.5 ст. 190 КК України.

Ухвалою від 28.05.2024 суд клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі задовольнив та зупинив провадження у справі № 917/397/24 до закінчення досудового слідства у кримінальному провадженні № 12024170000000194, внесеному в ЄРДР 5 березня 2024 року за ч.5 ст. 190 КК України.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 ухвалу господарського суду Полтавської області про зупинення провадження у справі від 28.05.2024 скасовано.

Ухвалою від 30.10.2024 суд призначив судове засідання на 12.11.2024.

25.10.2024 за вхід. № 14273 від Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_11 надійшов лист з повідомленням, що відповідно до позовної заяви нею не було посвідчено договір купівлі-продажу часток у складеному капіталі ФГ "НЕКСТ" від 17.06.2022 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_10 .

Згідно з реєстром вчинення нотаріальних дій ці особи до неї не зверталися та нотаріальні дії нею щодо вищевказаних осіб не вчинялися.

11.11.2024 за вхід. № 15141 від ФГ "НЕКСТ" надійшла заява про застосування строку позовної давності.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.11.2024 суд відклав розгляд справи на 28.11.2024 та зобов"язав позивача надати суду для огляду у судовому засіданні оригінали додатків, доданих до позовної заяви.

Позивач вимоги ухвали суду від 12.11.2024 не виконав.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.11.2024 суд відклав розгляд справи на 10.12.2024 та зобов"язав позивача повторно надати суду для огляду у судовому засіданні оригінали додатків, доданих до позовної заяви.

10.12.2024 за вхід. № 16680 від ФГ "НЕКСТ" надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.12.2024 суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити її до судового розгляду по суті на 19.12.2024

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

У частині першій статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних справ та інтересів судом

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина друга статті 15 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Подібні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 26.01.2022 у справі № 921/787/20 від 14.06.2022 у справі № 904/3870/21, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити

Отже, відсутність порушеного права у позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині першій статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною другою статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статті 74 ГПК України, зобов`язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

Господарський суд відповідно до статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивачем до позову додано копії Протоколу №1/2022 від 03.02.2022, Акту приймання-передачі від 03.02.2022. При цьому суд зазначає, що Протокол та Акт підписані позивачами.

Також позивачем надано нечитаєму копію Договору купівлі-продажу часток у складеному капіталі ФГ "НЕКСТ" від 17.06.2022. Позивачі зазначають, що під час його підписання вони знаходилися під тиском, позивачам не давали на ознайомлення документи та не надано примірник даного договору.

Суд зазначає, що Приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_11 повідомлено суд, що відповідно до позовної заяви нею не було посвідчено договір купівлі-продажу часток у складеному капіталі ФГ "НЕКСТ" від 17.06.2022 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_10 . Згідно з реєстром вчинення нотаріальних дій ці особи до неї не зверталися та нотаріальні дії нею щодо вищевказаних осіб не вчинялися.

Суд зазначає, що вся аргументація позивачів базується на твердженнях про застосування до них психологічного та фізичного тиску, яка не підкріплюється доказами. Позивачі не надали жодного доказу, який би підтверджував, що до позивачів був застосований психологічний та фізичний тиск. Звернення позивачів до поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 206 КК України більше ніж через рік, не підтверджує факту вчинення психологічного та фізичного тиску та не може вважатися належним доказом.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.)

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення від 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо ОСОБА_12 проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, у зв`язку з чим таке право підлягає захисту.

Порушення права чи охоронюваного законом інтересу повинне мати об`єктивний характер і виражатися в позбавленні або зменшенні обсягу певних благ особи, права чи інтереси якої порушено, певних благ, які вона мала до порушення або справедливо очікувала набути у майбутньому.

Суд звертає увагу на те, що завданням правосуддя є захист охоронюваних законом прав та інтересів осіб.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Наслідком прийняття судового рішення має бути реальне поновлення прав та/або інтересів особи, які були порушені.

Крім того, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Отже, відсутність порушеного права в позивача зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Судом встановлено, що позивачами не доведено яким чином порушені їх права.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Підсумовуючи наведене, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову

Щодо застосування до спірних правовідносин позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

Відтак, враховуючи, що суд визнав позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, клопотання відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивачів.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

У зв"язку з перебуванням судді у відпустці повне рішення складено та підписано: 27.01.2025

Суддя ОСОБА_8