Рішення

від 30.07.2024 по справі 373/696/23

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/696/23

Провадження № 2/373/32/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:

під головуванням судді Лебедя В.В.,

за участю секретарів судових засідань: Мороз В.О., Тітрової І.В., Руденко О.М.;

сторін та інших учасників справи: представника позивача-адвоката Васюхна В.О., позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 ;

розглянувши y відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дівичківської сільської ради, ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дівичківської сільської ради, третя особа ОСОБА_2 , у якому висунуто такі позовні вимоги, а саме:

- припинити право власності Дівичківської сільської ради на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1 , та визнати за нею право власності на 1/6 частину цього ж домоволодіння, яку фактично успадкувала Дівичківська сільська рада, та яка належала ОСОБА_3 , 1940 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- виплатити з депозитного рахунку Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду відповідачу Дівичківській сільській раді, внесених позивачем як вартість 1/6 частини вказаного домоволодіння.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачу ОСОБА_1 належить 5/6 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (далі - Будинок). Інша 1/6 частина Будинку належить ОСОБА_2 , яка звернулась до Переяслав-Хмельницької районної державної нотаріальної контори Київської області, якій не видано свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частку Будинку.

Позивач зазначає, що утримує Будинок самостійно, сплачує комунальні платежі, проводить благоустрій домогосподарства, обробляє земельну ділянку. Частка відповідача ОСОБА_2 на Будинок є незначною і не може бути виділена в натурі.

Представник позивача-адвокат Васюхно В.О. неодноразово подавав заяви про зміну підстав позову, в останній редакції заяви від 11.06.2024 просив постановити ухвалу, якою замінити неналежного відповідача Дівичківську сільську раду; визнати за ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , яку фактично успадкувала ОСОБА_2 , 1972 р.н., після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , припинити її право на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1 ; повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 13678,33 грн, сплачені нею на депозитний рахунок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області.

Ухвалою судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26.04.2023 прийнято позовну заяву, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження на 24.05.2023, витребувано матеріали спадкової справи № 45/2020, заведеної приватним нотаріусом Переяслав-Хмельницького нотаріального округу Київської області Воробей О.М. після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

На виконання ухвали судді від 26.04.2023 до суду 18.05.2023 надійшли копії матеріалів означеної спадкової справи № 45/2020.

Підготовче засідання 24.05.2023 відкладено на 06.06.2023 у зв`язку з неявкою відповідача Дівичківської сільської ради та третьої особи ОСОБА_2

30.05.2023 від представника відповідача Дівичківської сільської ради-адвоката Панченко Т.А. надійшло клопотання про витребування доказів.

Підготовче засідання 06.06.2023 відкладено на 21.06.2023 у зв`язку зі вступом у справу представника відповідача Дівичківської сільської ради-адвоката Панченко Т.А., продовженням строку на подання відзиву на позовну заяву.

19.06.2023 представником відповідача Дівичківської сільської ради-адвокатом Панченко Т.А. подано відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю вимог до Дівичківської сільської ради, що не є співвласником 1/6 частки Будинку.

Підготовче засідання 22.06.2023 відкладено на 29.06.2023 за клопотанням представника позивача-адвоката Васюхна В.О., від якого надійшла 27.06.2023 відповідь на відзив.

Підготовче засідання 29.06.2023 відкладено на 25.07.2023 у зв`язку з витребуванням матеріалів спадкової справи № 114 за 2012 рік після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , що надійшли до суду 06.07.2023.

14.07.2023 від третьої особи ОСОБА_2 надійшло клопотання про долучення до справи письмових доказів.

24.07.2023 від представника позивача-адвоката Васюхна В.О. надійшла заява про залучення співвідповідача ОСОБА_2 , що задоволено судом у підготовчому засіданні 25.07.2023, відкладено підготовче засідання на 05.09.2023.

Підготовче засідання 05.09.2023 відкладено на 04.10.2023 у зв`язку з неявкою сторін.

03.10.2023 від представника позивача-адвоката Васюхна В.О. надійшла заява про відкладення підготовчого засідання.

Підготовче засідання 04.10.2023 відкладено на 24.10.2023 у зв`язку з неявкою сторін.

Підготовче засідання 24.10.2023 відкладено на 22.11.2023 за клопотанням представника позивача-адвоката Васюхна В.О. про надання строку для примирення.

Підготовче засідання 22.11.2023 відкладено на 13.12.2023 за клопотанням відповідача ОСОБА_2 про відкладення підготовчого засідання для залучення представника.

Підготовче засідання 13.12.2023 відкладено на 10.01.2023 у зв`язку з неявкою відповідачів.

26.12.2023 від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про долучення до справи письмових доказів.

Підготовче засідання 10.01.2024 відкладено на 06.02.2024 за клопотанням представника позивача-адвоката Васюхна В.О., судом постановлено ухвалу в судовому засіданні про витребування відомостей з Другої Бориспільської державної нотаріальної контори щодо отримання ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину на 1/6 частки Будинку.

31.01.2024 від Другої Бориспільської державної нотаріальної контори надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 10.01.2024.

Підготовче засідання 06.02.2024 відкладено на 26.02.2024 у зв`язку з неявкою відповідачів.

Від представника відповідача Дівичківської сільської ради-адвоката Вак О.В. 07.02.2024 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, 26.02.2024 заява про відкладення підготовчого засідання.

Підготовче засідання 26.02.2024 відкладено на 13.03.2024 за клопотанням представника відповідача Дівичківської сільської ради-адвоката Вак О.В.

13.03.2024 від представника відповідача Дівичківської сільської ради-адвоката Вак О.В. надійшло клопотання про долучення до справи письмових доказів, від представника позивача-адвоката Васюхна В.О. надійшла позовна заява з уточненими позовними вимогами.

Підготовче засідання 13.03.2024 відкладено на 03.04.2024 у зв`язку з врученням позовної заяви з уточненими позовними вимогами відповідачу ОСОБА_2 та направленням заяви відповідачу Дівичківській сільській раді.

Підготовче засідання 03.04.2024 відкладено на 23.04.2024 за клопотанням представника позивача-адвоката Васюхна В.О., у підготовчому засіданні судом відмовлено в затвердженні мирової угоди між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 з мотивів неукладення позивачем мирової угоди зі всіма відповідачами.

23.04.2024 від представника відповідача Дівичківської сільської ради-адвоката Вак О.В. надійшло клопотання про долучення до справи письмових доказів.

Підготовче засідання 23.04.2024 відкладено на 06.05.2024 за клопотанням представника позивача-адвоката Васюхна В.О. про відкладення підготовчого засідання для уточнення позовних вимог.

06.05.2024 від представника позивача-адвоката Васюхна В.О. надійшла заява про зміну підстав позову.

Підготовче засідання 06.05.2024 відкладено на 28.05.2024 у зв`язку з прийняттям судом заяви представника позивача-адвоката Васюхна В.О. про зміну підстав позову, надання відповідачам строку для можливості подання заперечень.

Підготовче засідання 28.05.2024 відкладено на 11.06.2024 за клопотанням представника позивача-адвоката Васюхна В.О. про відкладення підготовчого засідання для уточнення позовних вимог.

11.06.2024 від представника позивача-адвоката Васюхна В.О. надійшла заява про зміну підстав позову.

Підготовче засідання 11.06.2024 відкладено на 10.07.2024 у зв`язку з відсутністю відомостей про отримання відповідачем Дівичківської сільської ради заяви представника позивача-адвоката Васюхна В.О. про зміну підстав позову в останній редакції.

У підготовчому засіданні 10.07.2024 судом здійснено необхідні підготовчі дії, визначено порядок з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, призначено справу до судового розгляду по суті на 25.07.2024.

У судовому засіданні 25.07.2024 судом заслухано вступне слово сторін, досліджено письмові докази та оголошену перерву до 29.07.2024.

Позивач ОСОБА_1 та її представник-адвоката Васюхна В.О. позов підтримали, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_2 просила задовольнити позов.

У судовому засіданні 29.07.2024 проведено судові дебати з виходом суду до нарадчої кімнати до 30.07.2024.

Представник відповідача Дівичківської сільської ради-адвоката Вак О.В. про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавала, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника віповідача на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши думку сторін та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 5/6 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НМК № 185728 від 14.11.2020, за реєстровим № 1177, виданого 14.11.2022 приватним нотаріусом Переяслав-Хмельницького нотаріального округу Київської області Воробей О.М. після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (том № 1, а/с 101).

Із матеріалів спадкової справи № 114 за 2012 рік після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 (том № 1, а/с 142-175) вбачається те, що остання була одноосібним власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями та спорудами, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.12.2010, виданого Стовп`язькою сільською радою (том № 1, а/с 154). Після смерті ОСОБА_5 до Переяслав-Хмельницької районної державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_5 (том № 1, на а/с 143 заява ОСОБА_3 від 19.04.2012; на а/с 149 заява ОСОБА_4 від 28.04.2012; на а/с 152 запис акта про народження № 207 від 28.03.1951, де містяться відомості про матір ОСОБА_6 ). За змістом заяви від 19.04.2012 ОСОБА_7 , донька ОСОБА_5 (том № 1, на а/с 48 відновлене свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 17.05.1950, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 28.07.1962 між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , прізвище після реєстрації шлюбу « ОСОБА_10 »), відмовилась від спадщини на користь ОСОБА_3 (том № 1, а/с 143). ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який на час подання заяви у 2012 році перебував у пенсійному віці (62 роки), був спадкоємцем ОСОБА_5 з правом на обов`язкову частку у спадщині в розумінні ст. 1241 ЦК України, та не отримав свідоцтва про право на спадщину на свою частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, 1/6 частка Будинку з господарськими будівлями та спорудами, незалежно від змісту заповіту ОСОБА_5 від 04.06.2009 із заповіданням усього майна ОСОБА_3 (том № 1, а/с 147), належить ОСОБА_4 , оскільки відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України.

Відповідно до ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку, або особи з інвалідністю І, ІІ, ІІІ груп, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону, незалежно від того, чи призначена їм пенсія.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається зі змісту свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (том № 1, а/с 151), після смерті якого ОСОБА_2 звернулась 27.08.2013 із заявою про прийняття спадщини на все майно, що належало її батьку ОСОБА_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , том № 1, на а/с 177).

Відповідач ОСОБА_2 на час смерті батька ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала разом з ним відповідно до довідки виконавчого комітету Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 04.07.2023 № 17-16-07/78 (том № 1, а/с 181), їй не видавалось свідоцтво про право на спадщину на частку Будинку, що вбачається із відповіді Другої Бориспільської державної нотаріальної контори від 25.01.2024 № 117/02-14 (том № 1, а/с 226).

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги за законом у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , у зв`язку з чим 1/6 частка Будинку незалежно від отримання свідоцтва про право на спадщину належить їй.

Співвласниками спірного будинку є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , а тому з урахуванням оцінки доказів та змісту уточнених позовних вимог Дівичківська сільська рада не має відношення до предмета спору.

На замовлення позивача була виконана оцінка спірного будинку, згідно з висновком про незалежну оцінку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами станом на 31.03.2023 становить 82070,00 грн (том № 1, а/с 18).

Відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 65473930 від 21.04.2023 позивач внесла на депозитний рахунок суду вартість 1/6 частки спірного будинку в розмірі 13678,33 грн (том № 1, а/с 3).

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За вимогами частини 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. 317 ЦК України).

Відповідно дочастин першої, другої, шостої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію тап риродні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

У частині 1 ст. 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою ст. 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно зі статтею 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинене, але за умови, що завдана внаслідок такого припинення шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі № 6-68цс12 та від 24.02.2016 у справі № 6-2784цс15 та інших.

Положення статті 365 ЦК України дають зробити висновок, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 ч. 1 цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 908/1754/17 зроблено висновок про те, що не зазначення у статті 365 ЦК України конструкції «за наявності одночасно» свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї).

Вказані судові рішення свідчать про єдність практики застосування положень статті 365 ЦК України.

Згідно з частиною 2 ст. 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК України).

Спільне користування майном, у даному випадку неможливе, а частка належної відповідачу спірної квартири не може бути виділена в натурі.

Виходячи із встановлених у справі обставин, з урахуванням при вирішенні спору інтересів усіх співвласників, суд вирішує питання щодо наявності/відсутності підстав вважати, що припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду завдасть істотної шкоди інтересам співвласника.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 у спірному будинку не зареєстрована та відповідно не виконує обов`язки з утримання житла. 1/6 частка Будинку, що становить 7,23 кв.м, є незначною.

Припинення права власності на 1/6 частку спірного будинку, на думку суду, не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника ОСОБА_2 , яка проживає та зареєстрована по АДРЕСА_2 .

За частиною другою статті 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов`язань перед відповідачем.

За змістом ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право особи на доступ до суду, зокрема, включає в себе право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо оцінки доказів, встановлення обставин, належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28.06.1990 у справі «Обермейєр проти Австрії»; п. 155 рішення ЄСПЛ від 04.03.2014 у справі «Гранд Стівенс проти Італії»).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Суд установив в ході судового розгляду обставини, що мають значення для розгляду справи та стосуються предмета спору, та робить висновок, що припинення права власності відповідача ОСОБА_2 на частку у спільному майні, виділ якої є неможливим, визнання права власності на цю частку за позивачем, буде відповідати інтересам сторін у справі та загальним засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Таким чином, суд розглянув справу в межах заявлених позовних вимог повно та всебічно, безпосередньо в судовому засіданні дослідив наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності на нерухоме майно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як вбачається судом із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 на виконання вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України внесено на депозитний рахунок суду вартість частки майна відповідача ОСОБА_2 , яка підтвердила отримання компенсації вартості частки нерухомого майна від позивача ОСОБА_1 , у зв`язку з чим вказана сума підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України на користь позивача ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дівичківської сільської ради, ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності, - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_6 ), на 1/6 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності на 1/6 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Повернути ОСОБА_1 сплачені нею на депозитний рахунок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області грошові кошти в сумі 13678,33 грн (тринадцять тисяч шістсот сімдесят вісім гривень тридцять три копійки; квитанція № 65473930 від 21.04.2023, видана ПАТ АБ «Укргазбанк»).

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Дівичківська сільська рада, місцезнаходження за адресою: вул. Сонячна, 1-А, с. Дівички Бориспільського району Київської області, 08456; код ЄДРПОУ 04361491;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_6 .

СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ