Постанова

від 22.01.2025 по справі 925/623/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2025 р. Справа№ 925/623/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Кузьміна К.Г.;

від позивача: не прибув;

від відповідача 1 : не прибув;

від відповідача 2: Перетятько В.Є.;

від відповідача 3: не прибув,

розглянувши матеріали апеляційної заступника керівника Черкаської обласної прокуратури Торопчина Станіслава Олеговича

на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.10.2024 року (повний текст складено 16.10.2024 року)

у справі №925/623/24 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Христинівської міської ради

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.УА»

3) Христинівського виробничого управління житлово - комунального господарства

про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та стягнення 314 346, 98 грн,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Уманської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Христинівської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12» (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.УА» (далі - відповідач 2) та Христинівського виробничого управління житлово -комунального господарства (далі - відповідач 3), як до сторін договору (із правонаступництвом) про : визнання недійсних додаткових угод: №1 від 17.09.2021 року, №3 від 08.10.2021 року, №4 від 09.11.2021 року та №5 від 11.11.2021 року до договору №1 про постачання електричної енергії споживачу укладеного між Христинівським виробничим управлінням житлово-комунального господарства та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» (змінено назву на товариство з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12») від 09.08.2021 року; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.УА» на користь Христинівської міської ради 313 451,61 грн; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12» на користь Христинівської міської ради 895,37 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладені сторонами додаткові угоди №1 від 17.09.2021 року, №3 від 08.10.2021 року, №4 від 09.11.2021 року та №5 від 11.11.2021 року до договору №1 про постачання електричної енергії споживачу - суперечать положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" і тому мають бути визнані недійсними. За наслідками недійсності з відповідачів 1, 2 позивач просить стягнути 314346,98 грн зайво сплачених коштів.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.10.2024 року позов задоволено частково. Визнано недійсними: додаткову угоду №3 від 08.10.2021 року, №4 від 09.11.2021 року та №5 від 11.11.2021 року до договору № 1 про постачання електричної енергії споживачу укладеного між Христинівським виробничим управлінням житлово-комунального господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» (змінено назву на товариство з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12») від 09.08.2021 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12» та Христинівського виробничого управління житлово-комунального господарства на користь Черкаської обласної прокуратури по 4 542,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору. В решті вимог відмовёлено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, заступник керівника Черкаської обласної прокуратури Торопчин Станіслав Олегович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 09.10.2024 року у справі №925/623/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсною додаткової угоди №1 від 17.09.2024 року, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12» коштів у сумі 895,37 грн, Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.УА» - 313 451,61 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Черкаської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 236 Господарського процесуального кодексу України та не застосував до спірних правовідносин правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 16.02.2023 року у справі №903/383/22.

Так, за твердженням скаржника, додатковими угодами №№№ 1, 2, 3, 4, 5 до договору від 09.08.2021 року внесені зміни щодо ціни предмету закупівлі, в результаті чого вартість електричної енергії збільшилася на 45,83%.

При цьому, представник скаржника зауважив, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що укладаючи додаткову угоду №1 від 17.09.2021 року, щодо внесення змін до договору №1 від 09.08.2021 року, відповідачами дотримано вимоги Закону, зокрема в частині пропорційності збільшення ціни товару у разі коливання такого товару на ринку.

Разом з цим, за твердженням скаржника, у зв`язку із зміною кредитора по договору, Христинівським ВУЖКГ грошові кошти у розмірі 313451,61 грн перераховані платежами за період з вересня 2022 року по жовтень 2023 року на рахунок відповідача 2.

Крім того, за твердження скаржника всі кошти Христинівського ВУЖКГ, в тому числі і ті, що є його власними надходженнями, складають в сукупності майно підприємства, яке, в свою чергу, є власністю Христинівської міської територіальної громади, управління якою здійснює Христинівська міська рада.

Водночас, скаржник зауважив, що оскільки правова підстава за якою Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.УА» набуло кошти у сумі 313451,61 грн відпала - додаткові угоди є недійсними, то, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України кошти підлягають стягненню на користь позивача - саме з набувача цих коштів - Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.УА».

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2024 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури Торопчина Станіслава Олеговича на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.10.2024 року у справі №925/623/24 своєю ухвалою від 05.11.2024 року.

18.11.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури до суду надійшло клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору, яке було задоволено судом.

22.11.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача 2 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник відповідача 2 просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

При цьому, представник відповідача 2 у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що договір про постачання електричної енергії споживачу 1 укладався на відмінних умовах чим передбачено Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 року. Тобто, Христинівське виробниче управління житлово-комунального господарства не приєдналось безумовно до комерційної пропозиції, що опубліковано на веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «»ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідністю «Квінтіс Пром 12»), що підтверджується відсутністю в матеріалах справи заяви про приєднання до комерційної пропозиції постачальника.

Таким чином, за твердженням відповідача 2, договір про постачання електричної енергії споживачу укладався без дотримання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного продажу електричної енергії.

Крім того, представник відповідача 2 вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «»ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» (нова назва Товариство з обмеженою відповідністю «Квінтіс Пром 12») дотрималося вимог Закону України «Про публічні закупівлі», Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України в частині перегляду ціни товару за одиницю при зверненні з листом 31.08.2021 року до Христинівського виробничого управління житлово-комунального господарства. Тому суд першої інстанції вірно дослідив обставини справи та правомірно відмовив прокурору в задоволенні позовних вимог в частині визнання додаткової угоди номер 1 недійсною.

При цьому, представник відповідача 2 зауважив, що Христинівське виробниче управління житлово-комунального господарства є комерційним підприємством, яке не відповідає вимогам передбачених ст. 78 Господарського кодексу України, і кошти за електричну енергію сплачувало виходячи з своєї господарської діяльності. Доказів того, що в 2022 році та 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.ЦА» отримало саме кошти місцевого бюджету, як спеціально виділені кошти на погашення заборгованості, матеріали справи не мають, а навпаки спростовуються, адже Христинівська міська рада відмовилась від частини обсягу електричної енергії, в зв`язку з чим Христинівське виробниче управління житлово-комунального господарства зменшило обсяги закупівлі.

Разом з цим, представник відповідача 2 вказав, що прокурор в своїй апеляційній скарзі посилається на доказ - статут Христинівського виробничого управління житлово-комунального господарства затвердженого рішенням Христинівської міської ради від 12.03.2024 року №29-23-VII,

Даний доказ не було подано до суду першої інстанції разом з позовною заявою або з відповіддю на відзив. Крім того цей доказ не було надано відповідачу 2, враховуючи таке і у випадку наявності в матеріалах такого доказу, залишити його без розгляду.

04.12.2024 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор в судовому засіданні 22.01.2025 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 22.01.2025 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники позивача та відповідачів 1, 3 в судове засідання 22.01.2025 року Північного апеляційного господарського суду не прибули. Про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора представника відповідача 2 перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Христинівським виробничим управлінням житлово - комунального господарства 07.07.2021 року було оголошено про проведення відкритих торгів "Електрична енергія" код 09310000-5- Електрична енергія за ДК 021:2015" Єдиний закупівельний словник" з очікуваною вартістю 2 601 000,00 грн.

Оголошення про проведення відкритих торгів 07.07.2021 року оприлюднено в мережі Інтернет на веб-сайті «Prozorro - публічні закупівлі» за № UA-2021-07- 07-007475-с ( а.с. 22, том 1) з очікуваною вартістю 2 601 000,00 грн.

За результатами розгляду тендерних пропозицій, згідно з протоколом розкриття тендерних пропозицій UA-2021-07-07-007475-с від 26.07.2021 року переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» ( в подальшому змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12") з остаточною ціновою пропозицією 2 442 314,52 грн з ПДВ.

За результатами торгів 09.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" (постачальник) та Христинівським виробничим управлінням житлово - комунального господарства (споживач) укладено договір №1 про постачання електричної енергії споживачу ( далі - договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію " код ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 09310000-5 - електрична енергія (Електрична енергія)" споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору постачання електричної енергії Споживачу здійснюється в строк з 01.08.2021 року до 31.12.2021 року включно.

Згідно п. 3.4. договору місце поставки та обсяг постачання електричної енергії Споживачу: 20001, Україна, Черкаська область, Уманський район, м. Христинівка, населені пункти Христинівської територіальної громади, межа балансової належності електроустановок замовника: кількість - 1 020 000 кВт./год.

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього Договору. Загальна вартість цього Договору на момент його укладення становить 2 442 314,52 грн з ПДВ. З урахуванням ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання Споживача за цим договором в частині оплати поставленої електричної енергії виникають у 2021 році, та в межах асигнувань, встановлених кошторисом. Реєстрація бюджетного зобов`язання здійснюється з урахуванням абз. 2 ч. 2.2. наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 року № 309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України" (п. 5.1. договору).

Згідно з комерційною пропозицією (а.с. 21, том 1) ціна електричної енергії за 1 кВт/год становить 2,394426 грн. з ПДВ, у тому числі тариф на передачу становить 0,352716 грн за 1 кВт/год з ПДВ.

Так, сторони уклали договір за результатами процедури закупівлі на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 628, ст. 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1-3 ст. 632 Цивільного кодексу України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Частиною 1 ст. 651 Цивільного кодексу України врегульовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України).

У силу вимог ч. 3, 4 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

За ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про публічні закупівлі можна дійти висновку, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 Цивільного кодексу України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України Про публічні закупівлі, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.10.2024 року у справі № 922/2321/22.

Як вбачається з матеріалів справи, у подальшому між сторонами укладені додаткові угоди до договору, а саме:

- 17.09.2021 була укладена додаткова угода № 1 (а.с. 25, том 1), за змістом якої через коливання ціни електричної енергії на ринку, що документально підтверджується ціновою довідкою Харківської торгово промислової палати № 2073/21 від 31.08.2021 року (а.с. 31-32, том 1), сторони збільшили із 01.09.2021 року ціну за 1 кВт/год електричної енергії із 2,394426 грн з ПДВ до 2,6328 грн з ПДВ. Обсяг електроенергії зменшено із 1 020 000 кВт/год до 939 253,61 кВт/год.

Додатковою угодою № 1 п. 3.4. договору викладено в наступній редакції: "Місце поставки та обсяг постачання електричної енергії Споживачу: 20001, Україна, Черкаська область, Уманський район, м. Христинівка, населені пункти Христинівської територіальної громади,межа балансової належності

електроустановок замовника, кількість:

- 01.08.2021 року - 31.08.2021 року - 128 170,00 кВт./год.

- 01.09.2021 року - 31.12.2021 року - 811 083,61 кВт.год.

- 01.08.2021 року - 31.12.2021 року - 939 253,61 кВт./год."

Також внесені зміни у додаток № 1 до договору "Ціна електричної енергії за 1 кВт./год. становить - 2,394426 грн з ПДВ" замінено на слова та цифри " Ціна електричної енергії за 1 кВт./год. становить - 2,6328 грн. з ПДВ".

- Додатковою угодою № 2 ( а.с. 26, том 1) п. 5.1. викладено в наступній редакції:

" 5.1. споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії , згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору. Загальна вартість цього договору на момент його укладення становить 2 442 314,52 грн з ПДВ

Джерелами фінансування закупівлі за цим договором є:

- власний бюджет ( кошти від господарської діяльності підприємства ) - 1 221 157,26 грн відповідно до КЕКВ:2610 "Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям) ";

- кошти місцевого бюджету - 1 221 157,26 грн, відповідно до КЕКВ: 2610 " Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям". З урахуванням ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання Споживача за цим договором в частині оплати поставленої електричної енергії виникають у 2021 році, та в межах асигнувань, встановлених кошторисом. Реєстрація бюджетного зобов`язання здійснюється з урахуванням абз. 2 ч. 2.2. наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 року № 309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України".

При цьому, колегія суддів відзначає, що додаткову угоду № 2 прокурор не просить визнати недійсною.

- Додатковою угодою № 3 від 0/8.10.2021 року (а.с. 27, том 1) збільшено ціну за 1 кВт./год. електричної енергії, що складатиме 2,892 грн з ПДВ та зменшено обсяг закупівлі електричної енергії до 877 291,31 кВт./год.

Додатковою угодою № 4 від 09.11.2021 року (а.с. 28, том. 1) з 01.11.2021 року збільшено ціну за 1 кВт./год. електричної енергії, що складатиме 3,18 грн. з ПДВ та зменшено обсяг закупівлі до 829 635,80 кВт./год.

Додатковою угодою № 5 від 11.11.2021 року (а.с. 29, том. 1) збільшено ціну за 1 кВт./год. електричної енергії, що складатиме 3,492 грн. з ПДВ та зменшено обсяг закупівлі до 788 108,76 кВт./год.

Додатковою угодою № 6 від 21.11.2021 року (а.с. 30, том 1) зменшено обсяг постачання електроенергії до 264 392,393 кВт./год.

Всі додаткові угоди укладені їх сторонами за добровільною згодою. Доказів застосування обману, насильства, збігу тяжких обставин, зловмисної згоди представників сторін матеріали справи не містять.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, згідно з Актом приймання - передачі електричної енергії № Б0023321081 від 27.09.2021 року (а.с. 49, том 1) постачальник передав, а споживач отримав у серпні 2021 року електроенергію в обсязі 128 170 кВт*год за ціною 1,995355 грн за 1 кВт*год, у зв`язку із чим сплаті підлягають кошти в сумі 306 893,58 грн, у тому числі 11ДВ 51 148,93 грн.

Згідно з Актом приймання - передачі електричної енергії № Б0023321091 (а.с. 53, том 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХНОІВЕСТ» передало та Христинівське ВУЖКГ прийняло у вересні 2021 року електроенергію в обсязі 119 745 кВт*год за ціною 2,194 грн за 1 кВт*год, у зв`язку із чим до сплаи підлягали кошти в сумі 315 264.64 грн у тому числі 11ДВ 52 544,1 1 грн.

Зі змісту Акту приймання - передачі електричної енергії № Б0023321101 від 24.11.2021 року (а.с.50, том 1) постачальник передав, а споживач отримав у жовтні 2021 року електроенергію в обсязі 103 180 кВт*год за ціною 2,41 грн за 1 кВт*год, у зв`язку із чим сплаті підлягають кошти в сумі 298 396,56 грн, у тому числі ПДВ 49 732,76 грн.

Актом приймання - передачі електричної енергії № Б0023321111 від 24.12.2021 року (а.с. 51, том 1) сторони засвідчили факт передачі у листопаді 2021 року електроенергії в обсязі 108 839 кВт*год, з яких 14 513 кВт*год за ціною 2.65 грн за 1 кВт*год та 94 326 кВт*год за ціною 2,91 грн. за 1 кВт*год, загальною вартістю 375 537,73 грн, у тому числі ПДВ 62 589,62 грн.

Відповідно до Акту приймання - передачі електричної енергії № Б0023321121 (а.с. 52, том 1) постачальник передав, а споживач отримав у грудні 2021 року електроенергію в обсязі 108 906 кВт*год за ціною 2,91 грн за 1 кВт*год, у зв`язку із чим сплаті підлягають кошти в сумі 380 299,75 грн, у тому числі ПДВ 63 383,29 грн.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що спору між сторонами по якості та кількості спожитої електроенергії немає.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, Христинівським ВУЖКГ грошові кошти в загальній сумі 1 362 943,65 грн за електроенергію перераховано на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ», що підтверджується платіжними інструкціями № 193 від 27.09.2021 року на суму 153 446,79 грн, № 2927 від 30.09.2021 року на суму 153 446,79 грн, № 231 від 25.10.2021 року на суму 157 632,32 грн, № 2975 від 08.11.2021 року на суму 157 632,32 грн, № 250 від 24.11.2021 року на суму 149 198,28 грн, № 3025 від 10.12.2021 року на суму 149 198,28 грн, № 274 від 21.12.2021 року на суму 187 768.87 грн, № 279 від 21.12.2021 року на суму 54 617 грн, № 3111 від 10.02.2022 року на суму 100 000,00 грн, № 3215 від 04.05.2022 року на суму 100 000,00 грн (наявні в матеріалах справи).

Щодо твердження прокурора, що додатковими угодами № 1, № 3, № 4, № 5 до договору № 1 від 09.08.2021 року було внесено зміни щодо ціни предмету закупівлі, в результаті чого вартість електричної енергії збільшилася із 2,394426 грн до 3,492 грн, або на 45,83 % від первісної ціни. Тобто, при укладенні спірних додаткових угод їх сторони перевищили 10% поріг збільшення ціни товару у публічних закупівлях, колегія суддів відзначає наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України встановлює право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон).

Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Згідно з пунктами 6, 11, 22 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі": договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; замовники - суб`єкти, визначені згідно із ст. 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.

При цьому предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті. що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього передбачені ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з ч. 4, 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

За правилами чинних на час укладення договору частин 4, 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі": ч. 4. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. ч. 5. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Метою Закону України "Про публічні закупівлі", як зазначалося вище, є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Поряд з цим перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10 % у спосіб укладення оскаржуваних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції у тендері з метою перемоги.

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 року у справі № 915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".

Метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Дана норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Так, обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Отже право сторін договору збільшити ціну товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку можливе за наявності двох умов: 1 - така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 2 - збільшення ціни не більше 10 відсотків від ціни зазначеної в договорі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорена додаткова угода № 1 укладена зі збільшенням ціни товару на 9,95%, що відповідає ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Тоді як, додатковими угодами №№ 3, 4, та 5 до договору на постачання енергетичної енергію споживачу від початкової тендерної пропозиції було збільшено ціну електричної енергії на 45%, а її обсяг зменшився.

Тобто, зазначеними правочинами було порушено визначену Законом України "Про публічні закупівлі" граничну 10% межу зміни ціни товару, тим самим було спотворено результати торгів та знівельовано економію бюджетних коштів, яку було отримано під час підписання договору.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 року у справі № 915/1868/18 наголосив, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Щодо твердження скаржника, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що укладаючи додаткову угоду №1 від 17.09.2021 року, щодо внесення змін до договору №1 від 09.08.2021 року, відповідачами дотримано вимоги Закону, зокрема в частині пропорційності збільшення ціни товару у разі коливання такого товару на ринку, колегія суддів відзначає наступне.

Так, форма та зміст відповідної довідки чинним законодавством не визначені і сторонами суду протилежного не доведено. Позивач при підписанні договору не наполягав на тому, щоб затвердити форму довідки і всі вимоги до її змісту, щоб вона вважалася належним доказом коливання ціни для змін до умов договору.

За цими істотними умовами договору споживач вимагає, щоб постачальник письмово звертався до споживача із відповідною пропозицією, яка кожного разу має бути обґрунтованою, документально підтвердженою та базуватися на факті об`єктивного коливання ціни на ринку електроенергії в бік збільшення. Постачальник повинен надати і документ, що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, в яких постачальник пропонує збільшити ціну.

Згідно п. 13.6. договору у випадку коливання ціни на ринку в бік збільшення, Постачальник має право письмово звернутися до Споживача з відповідною пропозицією, яка при кожному збільшенні ціни на ринку має бути обґрунтована і документально підтверджена. Документ, що підтверджує збільшення ціни товару повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін ) за одиницю товару на будь-яку дату після укладення договору та на більш пізню дату та до моменту письмового звернення Постачальника щодо збільшення ціни.

Сторонами також погоджено, що цей документ має бути наданий у вигляді довідки/інформації, виданої Торгово-промисловою палатою або органами Держастатистики.

Перелік органів та установ, які можуть надавати інформацію про коливання цін електроенергії та перелік підтверджуючих документів сторони договору не обмежують.

Так, постачальник збільшення ціни по додатковій угоді 1 до договору підтвердив довідкою Харківської торгово-промислової палати № 2073/21 від 31.08.2021 року (наявна в матеріалах справи).

Дана довідка складена на підставі відомостей ДП "Оператор ринку", містить порівняння середньозважених цін на РДН в ОЕС Україна за серпень 2021 року та станом на 01.09.2021 року. Відсоток зміни ціни на ринку у бік збільшення становить 11,01%.

Норма ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не містить переліку обов`язкових параметрів, критеріїв для порівняння, які має містити документ на підтвердження про збільшення ціни на ринку електроенергії, щоб бути належним доказом для обґрунтованого підняття ціни товару сторонами Договору про публічні закупівлі.

Тобто, прокурор не довів власними належними і допустимими доказами, недостовірність відповідної довідки до спірної додаткової угоди 1.

Водночас колегія суддів відзначає, що параграфом 1 глави 5 розділу 1 Господарського процесуального кодексу України унормовані основні положення про докази. При цьому спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Отже, під час визначення доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (зокрема, Державної служби статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислової палати України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 Розділу 1 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, довідки, експертні висновки Торгово-промислової палати України, ДП "Держзовнішінформ", тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім, судами у порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2024 року у справі № 918/308/23.

Натомість, як правильно зазначив суд першої інстанції, на момент звернення постачальника із пропозиції до споживача про збільшення ціни і укладення додаткової угоди, у споживача не було заперечень проти належного підтвердження коливання цін саме довідкою Харківської торгово-промислової палати № 2073/21 від 31.08.2021 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при укладенні додаткової угоди № 1 її сторони могли використовувати відомості ДП "Оператор ринку", на які спиралася вказана довідка Харківської ТПП, яка в свою чергу, за умовами п. 13.6. договору, є належним документом для підтвердження коливання ціни.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання додаткової угоди № 1 недійсною.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

За приписами ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Матеріалами справи підтверджено, що оспорювані додаткові угоди №№ 3, 4 та 5 до договору були укладені з порушенням умов договору та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про державні закупівлі".

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині визнання угод №№ 3, 4 та 5 недійсними.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.УА» на користь Христинівської міської ради 313 451,61 грн та з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12» на користь Христинівської міської ради 895,37 грн, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В справу на підтвердження оплати та стягнення спірних коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА" - 313 451,61 грн подано платіжних інструкцій та виписку банку лише на суму 290 951,61 грн, що не заперечується скаржником.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, за умовами додаткової угоди № 2 (а.с. 26 том 1), яку прокурор не просить визнати недійсною, оплата за спожиту електроенергію проводиться споживачем за рахунок коштів від господарської діяльності підприємства і за рахунок коштів місцевого бюджету (субсидії та поточні трансфери) у відповідних частинах.

Так, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів, за рахунок саме яких коштів (власні чи бюджет) споживач перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" і на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ. УА" кошти за електроенергію, які прокурор просить стягнути.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що прокурором не доведено нераціональне витрачання саме бюджетних коштів та відповідно, неможливим є стягнення спірних коштів на користь саме Христинівської міської ради.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги твердження відповідача 2, що Христинівське виробниче управління житлово-комунального господарства є комерційним підприємством.

Отже правові підстави для стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.УА» саме як бюджетних та безпосередньо на користь Христинівської міської ради - прокурором не доведено.

При цьому, колегія суддів відзначає, що 15.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА" (новий кредитор) укладено договір про заміну кредитора (далі - договір про зміну кредитора), відповідно до умов якого предметом договору є відступлення права вимоги новому кредитору на стягнення залишку вартості електроенергії у зобов`язанні, що виникає із договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 09.08.2021 року, укладеного між первісним кредитором та Христинівським виробничим управлінням житлово-комунального господарства.

Відповідно до п. 2 договору про зміну кредитора первісний кредитор відступає право вимоги новому кредитору (грошове зобов`язання) у розмірі 313 451,61 грн, що виникла на підставі основного договору та підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Згідно п. 2.1. договору про зміну кредитора за цим договором новий кредитор повністю одержує право (замість первісного кредитора) вимагати належного виконання боржником зобов`язання за основним договором у сумі 313 451,61 грн.

Новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредитору вартість відступленого права вимоги, яка становить 313 451,61 грн або суму еквівалентну фактично отриманим коштам від боржника, в строк до 01.05.2025 року (п. 2.2. договору).

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, у Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА" існують власні чинні та не визнані недійсними зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" перерахувати саме йому стягнуті зі споживача 313 451,61 грн.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що матеріали справи містять належні та допустимі докази, що відповідний борг між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" вже було частково закрито взаємозаліками вимог до часу звернення прокурора із позовом (а.с. 71-86 том 2).

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказаний договір про заміну кредитора є чинним та в судовому порядку нечинним не визнавався.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА" є належним набувачем грошових коштів, що виключає застосування до спірних правовідносин ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, наведена скаржником у апеляційній скарзі судова практика не є релевантною до тих правовідносин, які є спірними у цій справі, у зв`язку з чим доводи скаржника у відповідній частині, не можуть бути взяті Судом до уваги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги фактично зводяться до мотивів викладених у позовній заяві, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано висновки щодо всіх суттєвих доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями 2 відповідача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури Торопчина Станіслава Олеговича на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.10.2024 року у справі №925/623/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 09.10.2024 року у справі №925/623/24 залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №925/623/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун

Дата складення повного тексту 28.01.2025 року.