Постанова

від 23.01.2025 по справі 922/988/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року м. Харків Справа № 922/988/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Здоровко Л.М.;

за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції апеляційну скаргу (вх.№2628Д/2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Реван» на рішення Господарського суду Донецької області від 14.10.2024 у справі №922/988/23 (повний текст рішення складено та підписано 16.10.2024 суддею Шиловою О.М. у приміщенні Господарського суду Донецької області)

за позовом фізичної особи-підприємця Волкогон Влади Олександрівни, м.Краматорськ Донецької області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реван», м.Харків

про стягнення 675000,00 грн заборгованості з орендної плати,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ФОП Волкогон В.О. звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реван» про стягнення 675000,00 грн заборгованості з орендної плати.

Позов обґрунтований тим, що відповідач не сплатив орендну плату за період: квітеньгрудень 2022 року за договором №14/01 від 14.01.2020 оренди приміщень, при цьому повідомлень від відповідача про дострокове розірвання договору позивач не отримувала. Натомість позивач реалізувала передбачене пунктом 3.5 договору право на його розірвання в односторонньому порядку, надіславши відповідачу повідомлення від 16.11.2022 про відмову від договору, відповідь на яке не отримала. Вважає договір розірваним з 01.01.2023 (дати, зазначеної у повідомленні), а несплачену заборгованість з орендної плати такою, що підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.03.2023 на підставі ст.30, 31 Господарського процесуального кодексу України справу №922/988/23 за позовною заявою фізичної особи-підприємця Волкогон Влади Олександрівни, м.Краматорськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реван», м.Харків, про стягнення 675000,00 грн разом з усіма матеріалами направлено до Господарського суду Донецької області.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.07.2023, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/988/23. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

19.09.2024 позивач звернулась до господарського суду з заявою (вх.№6890/24) про зменшення позовних вимог, обґрунтовану тим, що в розрахунку ціни позову помилково зазначено розмір заборгованості за грудень 2022 року 75000,00 грн (відповідно до пункту 4.1 договору оренди розмір орендної плати за останній місяць оренди складає 10000,00 грн), заборгованість за спірний період (9 місяців) складає 610000,00 грн, що менше первісно заявленої суми 675000,00 грн (а.с.245-248, том 1).

11.10.2024 позивач подала до господарського суду заяву (вх.№7476/24 від 11.10.2024) про зменшення позовних вимог, яку обґрунтовує тим, що під час з`ясування обставин справи встановлено, що відповідач сплатив за перші три і останній місяці оренди, тобто за лютийквітень 2020 року та грудень 2022 року (відповідно до пункту 4.1 договору оренди у редакції від 01.06.2022), тож правильним є такий розрахунок ціни позову: заборгованість за 7 місяців (травеньлистопад 2022 року) складає 575000,00 грн, що менше первісно заявленої суми 675000,00 грн (а.с.43, том 2).

Господарський суд Донецької області, розглянувши заяву (вх.№6890/24 від 19.09.2024) про зменшення позовних вимог до 610000,00 грн залишив її без розгляду, оскільки до прийняття процесуального рішення за результатами розгляду вказаної заяви представник позивача подав до суду другу заяву про зменшення позовних вимог (вх.№7476/24 від 11.10.2024), в якій йдеться про необхідність зменшити позовну вимогу до 575000,00 грн порівняно з первісно заявленою сумою 675000,00 грн, за результатом розгляду останньої заяви, господарським судом встановлено, що представник позивача пропустив передбачений пунктом 2 частини 2 ст.46 та частини 3 ст.252 Господарського процесуального кодексу України строк на вчинення процесуальної дії зі зменшення розміру позовних вимог. Також господарський суд обґрунтовано узяв до уваги, що у заяві відсутнє клопотання про поновлення строку на її подання та обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, при цьому обставина сплати відповідачем за останній місяць оренди існувала і мала бути відома позивачу на момент подання позову. Господарський суд дійшов висновку про те, що заява (вх.№7476/24 від 11.10.2024) про зменшення позовних вимог до 575000,00 грн не підлягає задоволенню не підлягає і під час розгляду справи суд виходив з первісно заявленої у позові вимоги.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.10.2024 у справі №922/988/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Реван» на користь фізичної особи-підприємця Волкогон Влади Олександрівни 600000,00 грн боргу з орендної плати, 9000,00 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції мотивував його тим, що договір передбачає обов`язкове оформлення домовленості сторін про його розірвання саме додатковою угодою (пункт 9.5) і за наявності взаємної згоди сторін на розірвання сучасні інформаційні технології дозволяють оформити додаткову угоду навіть за умови перебування сторін договору в різних країнах. Разом з цим, господарський суд зазначив, що звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, тому може застосовуватись за виключних обставин. Місто Краматорськ, в якому розташований об`єкт, що орендувався, у спірний період не перебувало під окупацією і не було територією активних бойових дій (з 24.02.2022 по теперішній час Краматорська міська територіальна громада віднесена до територій можливих бойових дій), а самий факт введення в Україні воєнного стану і розташування об`єкта оренди в м.Краматорську без обґрунтування фактичної відсутності можливості використовувати орендоване приміщення за призначенням не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати орендної плати (за обставин зберігання у приміщенні майна орендаря, наявності в місті потенційних покупців продовольчих та інших товарів і підприємців, що бажають орендувати приміщення). Отже, обставини, на які посилався відповідач, не були такими, що унеможливили використання орендованого приміщення з метою організації роздрібної торгівлі. Господарський суд відхилив доводи відповідача про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин ст.617, 762 (частина 6) Цивільного кодексу України. Господарський суд також зазначив про відсутність у матеріалах справи, що доказів звернення орендаря до орендодавця на підставі частини 2 ст.286 Господарського кодексу України (частина 4 ст.762 Цивільного кодексу України), у той час як орендар продовжив використовувати спірне приміщення, зберігаючи у ньому своє майно, що підтверджується актом інвентаризації. Разове ж зменшення розміру орендної плати за березень 2022 року до 30% від встановленої договором на підставі стверджуваної відповідачем усної домовленості, не свідчить про зміну умов пункту 4.1 договору, яка (зміна) за умовами пунктів 9.3, 9.4 договору має бути вчинена лише у письмовій формі. З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у сумі 600000,00 грн за період квітеньлистопад 2022 року.

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 14.10.2024 у справі №922/988/23 повністю, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю. Судові витрати стягнути з позивача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає таке:

-господарським судом не ураховано дійсних обставин справи, а саме, у зв`язку з активними бойовими діями у м.Краматорську, ТОВ «Реван» було вимушено наприкінці березня 2022 року виїхати з приміщень, які перебували в оренді, з 01.04.2022 ТОВ «Реван» вже не мало можливості використовувати приміщення за призначенням, у місті розпочалась евакуація, громадські заклади були зачинені, життєзабезпечення здійснювалось органами поліції та волонтерами. Позивач, маючи на меті корисливі мотиви та намір збагачення злочинним шляхом, звернувся до господарського суду з позовом, виклавши аргументи, які не відповідають дійсності, жодних претензій, вимог або рахунків на сплату до відповідача не надходило;

-посилаючись на частину 6 ст.762 Цивільного кодексу України, ураховуючи обов`язкову та екстрену евакуацію населення з м.Краматорська, користування майном було неможливим, що є суттєвою підставою для звільнення від сплати орендної плати, водночас відповідач довів факт звільнення приміщення з 01.04.2022;

- господарський суд помилково припустив, що підприємство могло одразу після пожежі, які сталися 06.03.2022 та 27.03.2022, повністю поновити роботу та забезпечити документообіг. На практиці повне відновлення діяльності після такої масштабної події потребує часу, технічних ресурсів та зовнішніх послуг. Після пожежі на підприємстві не збереглися оригінали багатьох документів, а частковий доступ до цифрових копій став можливим лише після відновлення частини даних на серверах. Документи, зокрема, додаткові угоди, які створені після пожеж, виявилися у цифровому форматі тільки 30.08.2024. Втрата документів у паперовому вигляді та неможливість їх оперативного відновлення ускладнювали правову позицію відповідача на момент подання позову. Ураховуючи викладене, господарський суд дійшов неправильного висновку про те, що пожежі не могли вплинути на збереження документів, створених після них. Насправді ж пожежі призвели до знищення серверів та втрати доступу до важливої договірної та бухгалтерської інформації, що унеможливило своєчасне відновлення документації;

-позивач надав суду численні заяви та документи, які містять суперечливу та недостовірну інформацію щодо розміру орендної заборгованості, що могло свідомо вводити суд в оману та призвело до необґрунтованого рішення;

-позивачем систематично надавались неправдиві відомості щодо підписання актів приймання-передачі орендованого приміщення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №922/988/23, необхідні для розгляду скарги, та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №922/988/23.

13.11.2024 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Реван» залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз`яснено заявнику апеляційної скарги, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Реван» на рішення Господарського суду Донецької області від 14.10.2024 у справі №922/988/23. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги 23.01.2025 о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду. Встановлено учасникам справи строк по 16.01.2025 включно для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження. Запропоновано учасникам справи надати оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

16.01.2025 від ФОП Волкогон В.О. через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив (вх.№688) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що надані відповідачем до господарського суду копії письмових доказів додаткової угоди від 31.03.2022 та акту приймання-передачі об`єкту оренди від 31.03.20022 є електронними копіями письмових доказів. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Позивач зазначає, що не підписувала ані додаткову угоду від 31.03.2022 до договору оренди, ані акт приймання-передачі від 31.03.2022 до договору оренди та навіть не отримував від відповідача пропозицій (чи проекту таких документів) для ознайомлення та їх можливого погодження. Довірена особа позивача Волкогон О.В. також не підписував вищезазначену додаткову угоду та акт приймання-передачі до договору оренди. Оригінали додаткової угоди від 31.03.2022 до договору оренди, акту приймання-передачі від 31.03.2022 до договору оренди відповідачем не надані з тієї причини, що нібито вказані документи були знищені внаслідок пожеж, що сталися у його приміщеннях внаслідок артилерійських обстрілів, які відповідно до актів про пожежу стались 06.03.2022 та 27.03.2022, у свою чергу фотокопії додаткової угоди та акту приймання-передачі об`єкта оренди датовані 31.03.2022, тому незрозумілим є той факт, як пожежі, що мали місце 06.03.2022 та 27.03.2022, мали знищити документи, які нібито були складені та підписані вже після факту пожежі 31.03.2022, тому господарський суд обґрунтовано не взяв до уваги у якості доказів надані відповідачем фотокопії додаткової угоди від 31.03.2022 про розірвання договору оренди та акту приймання-передачі об`єкту оренди від 31.03.2022. Також відповідач безпідставно стверджує, що воєнний стан введений з 24.02.2022 на всій території України, унеможливив ведення господарської діяльності відповідачем у орендованому приміщенні у м.Краматорську. Відповідачем не надано жодного доказу, яким би було доведено вплив введеного з 24.02.2022 воєнного стану на усій території України, на неможливість ведення ним діяльності та використання орендованого приміщення магазину за договором оренди. Також зазначає, що введення в Україні воєнного стану про пов`язані з ним обмеження та активні бойові дії вплинули не тільки на відповідача, а і на позивача. Отже. не застосування господарським судом частини 6 ст.762 Цивільного кодексу України, до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, позивач вважає обґрунтованим. Крім того, твердження відповідача про те, що з 01.04.2022 приміщення магазину було повністю звільнено та не використовувалось ТОВ «Реван» не відповідає дійсності. Стосовно посилання відповідача на оголошення рішення про евакуацію мешканців м.Краматорськ з квітня 2022 року та розпорядження Кабінету Міністрів України №679-р від 02.08.2022 щодо евакуації населення Донецької області як на підставу неможливості ведення діяльності у орендованому приміщенні позивач зазначає, що розпорядчі акти діють у часті та не скасовані на цей час. Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті торгової мережі «Посад», міститься оголошення від 18.10.2023 про відкриття магазину у приміщенні будинку №16 по вул.Паркова у м.Крамоторськ, яке знаходиться на відстані 400 метрів від приміщення по вул.Ювілейна, 16, у м.Краматорськ, тобто існування розпорядчих актів, на які посилається відповідач, не завадило йому відкрити торговельну точку у м.Краматорськ, але в іншому місці. Також вважає необґрунтованими посилання відповідача на наказ ТОВ «Реван» №2103/22 від 21.03.2022 «Про вивезення обладнання з магазину у м.Краматорську», оскільки вказаний наказ є внутрішнім розпорядчим актом та не можу впливати на виникнення, зміну чи припинення правовідносин з іншими суб`єктами господарювання.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 заяву представника фізичної особи-підприємця Волкогон В.О., адвоката Макарова А.А., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, задоволено. Ухвалено судове засідання 23.01.2025 о 10:30 год. та усі наступні судові засідання у справі №922/988/23 проводити за участю представника фізичної особи-підприємця Волкогон В.О., адвоката Макарова А.А., в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

22.01.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника ТОВ «Реван» надійшло клопотання (вх.№1096), в якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку з участю у допиті в якості представника потерпілої юридичної особи у кримінальному провадженні. До клопотання надано повістку про виклик.

Розглянувши клопотання ТОВ «Реван» про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою згідно із законом (статті 202, 216 Господарського процесуального кодексу України); не визнавалася вона такою й судом.

Колегія суддів зазначає, що юридична особа бере участь у справі не лише через представника, але й відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи).

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Отже, чинним законодавством не обмежено кількість представників сторони.

Ураховуючи викладене, а також те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, правова позиція ТОВ «Реван» викладена в апеляційній скарзі, виходячи зі змісту статей 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника ТОВ «Реван» про відкладення розгляду справи.

За змістом частини 12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ураховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника ТОВ «Реван», який належним чином, заздалегідь повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

У судовому засіданні, яке проходило в режимі відеоконференції, представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги, заслухавши представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

14.01.2020 між ФОП Волкогон Влада Олександрівна (орендодавець) та ТОВ «Реван» (орендар) укладено договір №14/01 оренди приміщень, згідно з пунктом 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов`язується передати за плату орендареві у строкове користування, а орендар прийняти у строкове користування частину нежитлового приміщення торгового комплексу з продажу продовольчих і будівельно-оздоблювальних матеріалів, літера «А», за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ювілейна, 17 (надалі «об`єкт, що орендується»), а також зобов`язується сплачувати орендодавцеві оренду плату.

Об`єкт, що орендується, належить орендодавцеві на підставі договору дарування від 13.01.2020; являє собою частину нежитлових приміщень; загальна площа приміщень: 258,6 кв.м; кількість поверхів: 1 (пункти 1.2 -1.2.3 договору).

Відповідно до пункту 1.3 договору орендодавець надала орендареві повне право користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт, що орендується.

За змістом пункту 2.1 договору об`єкт буде передано в оренду орендарю для здійснення господарської діяльності розташування магазину роздрібної торгівлі.

За умовами розділу 3 договору дата прийняття об`єкта, що орендується: не пізніше 01.02.2020 (пункт 3.1); строк оренди: 35 місяців з дати прийняття об`єкта орендарем (пункт 3.2); строк оренди може бути скорочений за згодою сторін, оформленою додатковою угодою до договору, крім випадків, зазначених у пункті 3.5 та пункті 3.6 договору (пункт 3.4.); орендодавець має право відмовитися від договору в односторонньому порядку лише у разі, якщо орендар має заборгованість з орендної плати тривалістю більше одного календарного місяця, попередивши про це орендаря за 30 днів, при цьому додаткова угода не укладається (пункт 3.5); орендар має право відмовитися від договору в односторонньому порядку, попередивши про це орендодавця за 90 днів, при цьому додаткова угода не укладається (пункт 3.6).

За змістом первісної редакції пункту 4.1 договору розмір орендної плати за об`єкт, що орендується, складає 10000,00 грн у місяць, ПДВ не передбачено; розмір орендної плати за перші три місяці оренди складає 10000,00 грн, ПДВ не передбачено; орендна плата нараховується та сплачується з моменту передання об`єкта, що орендується, від орендодавця до орендаря.

Згідно з пунктом 4.1 договору (у редакції додаткової угоди №2 від 01.06.2020 до договору) розмір орендної плати за об`єкт, що орендується, складає 75000,00 грн у місяць, ПДВ не передбачено; розмір орендної плати за перші три місяці оренди складає 10000,00 грн, ПДВ не передбачено; розмір орендної плати за останній місяць становить 10000,00 грн, ПДВ не передбачено; орендна плата нараховується та сплачується з моменту передання об`єкта, що орендується, від орендодавця до орендаря.

Додаткова угода №2 є невід`ємною частиною договору і набула чинності з моменту її підписання сторонами (а.с.16, том 1).

Відповідно до пункту 4.2 договору орендна плата сплачується в готівковому або безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 7 числа поточного місяця за поточний місяць з моменту передання орендарю об`єкта, що орендується. орендну плату за перші три місяці та за останній місяць оренди орендар сплачує протягом 20-ти календарних днів з моменту підписання договору.

За умовами розділу 7 договору об`єкт, що орендується, має бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом 30-ти днів з моменту письмового повідомлення про відмову від договору, при цьому орендна плата з моменту повідомлення не сплачується (пункт 7.2); при переданні об`єкта, що орендується, складається акт передання-приймання і підписується членами двосторонньої комісії (пункт 7.3); об`єкт, що орендується, вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акта передання-приймання (пункт 7.4).

Строк дії договору зазначений у пункті 3.2 (пункт 9.1 договору).

Відповідно до пункту 9.5 договір може бути розірваний за домовленістю сторін, оформленою додатковою угодою, або в односторонньому порядку відповідно до пункту 3.5 та пункту 3.6 договору.

На момент укладення договору орендодавець є платником єдиного податку (пункт 10.2 договору).

За умовою пункту 10.9 договору до нього не застосовуються положення Закону України «Про оренду державного і комунального майна» (а.с.10-14, том 1).

Згідно з актом від 01.02.2020 передання-приймання майна в оренду орендодавець передала, а орендар прийняв частину нежитлового приміщення за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ювілейна, 17, загальною площею 258,6 кв.м, у належному для експлуатації стані (а.с.9, том 2).

Додатковою угодою №1 від 12.03.2020 до договору сторони доповнили договір пунктом 6.3 (щодо права Орендаря самостійно та від власного імені укладати договори в тому числі з підприємствами електропостачання та систем розподілу/передачі електричної енергії, подавати та отримувати документи, пов`язані з організацією електропостачання, оформляти особисті рахунки та самостійно сплачувати рахунки) (а.с.15, том 1).

Договір, акт від 01.02.2020 передання-приймання майна в оренду і додаткові угоди №1, №2 підписані обома сторонами та скріплені печаткою орендаря.

Позивач стверджує, що з квітня 2022 року відповідач припинив сплачувати орендну плату та належно оформлювати документацію за договором (не повернув примірники актів надання послуг за період квітеньжовтень 2022 року); повідомлень від відповідача про дострокове розірвання договору позивач не отримувала.

У справі містяться підписані ФОП Волкогон В.О. акти надання послуг за період: квітеньгрудень 2022 року, кожен на суму 75000,00 грн №65-РВВ від 30.04.2022, №66-РВВ від 31.05.2022, №67-РВВ від 30.06.2022, №68-РВВ від 31.07.2022, №69-РВВ від 31.08.2022, №70-РВВ від 30.09.2022, №71-РВВ від 31.10.2022, №72-РВВ від 30.11.2022 та б/н від 31.12.2022 (а.с.17-24, 189, том 1).

16.11.2022 позивач виставила відповідачу рахунки на оплату за квітеньжовтень 2022 року, кожен на суму 75000,00грн (а.с.25-31, том 1), а також 01.12.2022 рахунок за листопад 2022 року на суму 75000,00 грн (а.с.32, том 1); доказів виставлення рахунку за грудень 2022 року матеріали справи не містять (у заяві б/н від 11.04.2024 позивач зазначав, що умови договору не пов`язують сплату орендної плати з виставленням рахунку а.с.187 на звороті, том 1).

Матеріали справи містять докази направлення вказаних рахунків і актів (крім рахунку за листопад та актів за листопад і грудень 2022 року) засобами поштового зв`язку 17.11.2022 (а.с.34, 35, том 1) та отримані останнім 28.11.2022 (а.с.190, том 1); водночас докази направлення/вручення орендарю рахунку за листопад та актів за листопад і грудень 2022 року у матеріалах справи відсутні.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до господарського суду з позовом про стягнення 675000,00 грн заборгованості з орендної плати за період квітеньгрудень 2022 року.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про часткове задоволення позову, з огляду на такі мотиви.

Частинами 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, правовідносини за яким регулюються параграфом 5 Глави 29 Господарського кодексу України та Главою 58 Цивільного кодексу України.

У ході розгляду справи відповідач не оспорював існування між ним і позивачем правовідносин з оренди частини нежитлового приміщення на підставі договору, заперечуючи правомірність нарахування і стягнення орендної плати за період: квітеньгрудень 2022 року та, стверджуючи спочатку про усну, а у подальшому - про письмову домовленість сторін про розірвання договору з 01.04.2022. Згідно з останньою правовою позицією у суді першої інстанції щодо предмета спору відповідач наполягав на тому, що спірний договір розірвано з 01.04.2022 за взаємною згодою сторін, на підтвердження чого надав копії: додаткової угоди б/н від 31.03.2022 про розірвання договору та акта від 31.03.2022 передання-приймання майна з оренди (а.с.13, 14, том 2), стверджуючи, що їх оригінали відсутні у зв`язку з кількома пожежами, під час яких знищені усі сервери товариства та бухгалтерські документи, тому на момент подання позову відповідач не мав у наявності усіх документів, що стосуються договору, і лише 30.08.2024 вдалося частково поновити інформацію з серверів товариства.

Матеріали справи містять акти про пожежу та два додатки до актів про пожежу (а.с.208-210, том 1; а.с.16-17, том 2), з яких убачається, що пожежі сталися 06.03.2022 та 27.03.2022.

Господарським судом установлено, що відповідач не міг втратити під час пожеж додаткову угоду та акт від 31.03.2022, оскільки вони ще не були складені.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що господарський суд помилково припустив, що підприємство могло одразу після пожежі, які сталися 06.03.2022 та 27.03.2022, повністю поновити роботу та забезпечити документообіг. На практиці повне відновлення діяльності після такої масштабної події потребує часу, технічних ресурсів та зовнішніх послуг. Після пожежі на підприємстві не збереглися оригінали багатьох документів, а частковий доступ до цифрових копій став можливим лише після відновлення частини даних на серверах. Документи, зокрема, додаткові угоди, які створені після пожеж, виявилися у цифровому форматі тільки 30.08.2024. Втрата документів у паперовому вигляді та неможливість їх оперативного відновлення ускладнювали правову позицію відповідача на момент подання позову. Ураховуючи викладене, господарський суд дійшов неправильного висновку про те, що пожежі не могли вплинути на збереження документів, створених після них. Насправді ж пожежі призвели до знищення серверів та втрати доступу до важливої договірної та бухгалтерської інформації, що унеможливило своєчасне відновлення документації.

Колегія суддів вважає такі доводи відповідача безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджується, що на момент виникнення пожеж 06.03.2022 та 27.02.2022 спірних додаткової угоди та акту від 31.03.2022 не існувало, отже, колегія суддів не убачає причинно-наслідкового зв`язку між виникненням пожеж 06.03.2022 та 27.02.2022 та виявленням 30.08.2024 (майже протягом двох років) відповідачем документів у цифровому вигляді, які датовані 31.03.2022, за відсутності оригіналів вказаних документів.

У свою чергу позивач стверджує, що не підписувала додаткову угоду від 31.03.2022 про розірвання договору та акту від 31.03.2022 приймання-передачі до договору (місце складання м.Харків), 31.03.2022 перебувала у м.Київ, і відповідач не надсилав їй для підписання вказані документи ані в електронному, ані в паперовому вигляді. При цьому зазначає, що їй відомий та зрозумілий зміст ст.384 Кримінального кодексу України щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих свідчень.

У заяві свідка б/н від 08.10.2024 (зареєстрована приватним нотаріусом в реєстрі за №758) Волкогон Олександр Васильович (батько позивачки та у період виникнення спірних правовідносин її представник за довіреністю від 13.01.2020, зареєстрованою приватним нотаріусом у реєстрі за №57) повідомляв, що 31.03.2022 перебував у м.Червоноград Львівської області і як представник Волкогон Влади Олександрівни за довіреністю не підписував додаткову угоду від 31.03.2022 про розірвання договору та акт від 31.03.2022 приймання-передачі до договору (місце складання м.Харків), при цьому зазначав, що йому як свідку відомий і зрозумілий зміст ст.384 Кримінального кодексу України щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих свідчень, відомості в заяві свідка надані ним добровільно із розумінням їх змісту, відповідають дійсності та є правдивими (а.с.38, том 2, а.с.112, том 1).

Ураховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано не узяв до уваги копії додаткової угоди та акта від 31.03.2022, оскільки ці докази не відповідають вимогам процесуального закону щодо допустимості і достовірності доказів (частина 2 ст.77 Господарського процесуального кодексу України: докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються; ст.78 Господарського процесуального кодексу України: достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи).

Як свідчать матеріали справи, орендодавець повідомила орендаря про відмову з 01.01.2023 в односторонньому порядку від договору (розірвання) на підставі його пункту 3.5 через несплату орендарем орендної плати протягом 8-ми місяців (починаючи з квітня 2022 року) та вимагала повернути після закінчення строку договору нежитлове приміщення, загальною площею 258,6 кв.м, за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ювілейна, 17 (а.с.33, том 1). Повідомлення №б/н від 16.11.2022 про відмову від договору (розірвання) відправлене орендарю засобами поштового зв`язку 17.11.2022 (а.с.34, 35, том 1) та отримане останнім 28.11.2022 (а.с.190, том 1). Позивач стверджує, що відповідач не надав відповідь на вказане повідомлення (а.с.4, том 1) та, що станом на 18.09.2024 сторони не підписали акт передання-приймання на підтвердження повернення об`єкта оренди орендодавцеві, як то передбачено розділом 7 договору (а.с.240 на звороті, том 1).

Позивач вважає договір розірваним з 01.01.2023 (дати, зазначеної у повідомленні про відмову від договору) та заявила до стягнення 675000,00 грн заборгованості з орендної плати за період: квітеньгрудень 2022 року.

Відповідно до ст.291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму (частина 3); правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (частина 4).

Статтею 782 Цивільного кодексу України встановлено, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд (частина 1); у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (частина 2).

Частина 3 ст.6 Цивільного кодексу України надає сторонам договору право відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини в договорі на власний розсуд.

За змістом частини 1 ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовою пункту 3.5 договору орендодавець має право відмовитися від договору в односторонньому порядку у разі, якщо орендар має заборгованість з орендної плати тривалістю більше одного календарного місяця, попередивши про це орендаря за 30 днів, при цьому додаткова угода не укладається.

Відповідно до частин 1, 3 ст.651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним.

Частиною 2 ст.653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Отже, згідно з положеннями частини 3 ст.6, частини 1 ст.627, частини 3 ст.651, частини 2 ст.653 Цивільного кодексу України та умовами пункту 3.5 і пункту 9.5 договору він є розірваним з ініціативи орендодавця з 01.01.2023, відповідно договірні відносини сторін цього спору і їхні зобов`язання за договором припинилися 01.01.2023 у зв`язку з розірванням договору в односторонньому порядку.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.526, 629 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частина 3 ст.285 Господарського кодексу України передбачає обов`язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а ст.286 Господарського кодексу України визначає орендну плату як фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності та встановлює, що розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина 1); орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди (частина 2).

Згідно зі ст.762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (абзац 1 частина 1); наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася (частина 4); плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина 5); наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (частина 6).

Якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (абзац 1 частина 1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами пункту 4.1 договору розмір орендної плати до 01.06.2020 складав 10000,00 грн без ПДВ за один місяць, орендна плата за останній місяць також складає 10000,00 грн без ПДВ. Відповідно до пункту 4.2 договору орендна плата сплачується в готівковому або безготівковому порядку не пізніше 7 числа поточного місяця за поточний місяць з моменту передання орендарю об`єкта, що орендується. Орендну плату за перші три місяці та за останній місяць оренди орендар сплачує протягом 20-ти календарних днів з моменту підписання договору.

Позивач стверджувала, що орендар протягом лютоготравня 2020 року здійснював в орендованому приміщенні підготовчі роботи з влаштування торгівельних площ магазину роздрібної торгівлі, у зв`язку з чим орендну плату за цей період не сплачував; за останній місяць оренди відповідач також не сплачував.

Водночас матеріали справи містять копії видаткових касових ордерів на суму 10000,00 грн кожен: №364 від 10.02.2020 з призначенням платежу «Оплата за оренду приміщення об`єкта нерухомості за останній місяць оренди згідно договору №14/01 від 14.01.2020», №377 від 11.02.2020 з призначенням платежу «Оплата за оренду приміщення об`єкта нерухомості за 1 3 місяць оренди згідно договору №14/01 від 14.01.2020» і №1758 від 07.05.2020 з призначенням платежу «Оплата за оренду приміщення об`єкта нерухомості за травень місяць оренди згідно договору №14/01 від 14.01.2020» (а.с.15, том 2), що підтверджують сплату відповідачем готівкою орендних платежів за період лютий-травень 2020 року та останній місяць дії договору оренди. Усі видаткові касові ордери оформлені належним чином.

У подальшому позивач визнала, що заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за останній місяць дії договору грудень 2022 року відсутня (а.с.41 на звороті, том 2).

Таким чином, на виконання пунктів 4.1, 4.2 договору у період: лютийтравень 2020 року відповідач сплачував орендну плату готівковими коштами і не мав заборгованості з орендних платежів, у тому числі зі сплати за останній місяць оренди.

Як свідчать матеріали справи, заключна виписка за період 01.01.2020 17.02.2023, надана 17.02.2023 Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» про рух коштів на рахунку орендодавця, підтверджує, що: - у період червень 2020 року лютий 2022 року відповідач сплачував орендну плату за поточний місяць у безготівковому порядку щомісячно в розмірі 75000,00 грн з посиланням на договір; - у березні 2022 року відповідач сплатив орендну плату за поточний місяць в безготівковому порядку в розмірі 22500,00 грн (30% місячної орендної плати) з посиланням на договір і рахунок №66-РВ від 26.03.2022; - у лютому 2023 року позивачка отримала кошти за оренду частини нежитлового приміщення за березень 2023 року від іншого орендаря (а.с.36-37, том 1).

Також матеріали справи містять копії оформлених належним чином: рахунку №66-РВ від 26.03.2022 на суму 22500,00 грн і акта №56-РВВ від 31.03.2022 надання послуг за березень 2022 року на суму 22500,00 грн (а.с.31, 32, том 2).

З урахуванням умов пунктів 4.1, 4.2 договору і здійснених платежів, підтверджених доказами, за відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 600000,00 грн за період: квітеньлистопад 2022 року з розрахунку 75000,00 грн за кожен місяць.

Апелянт стверджує, що господарським судом не ураховано дійсних обставин справи, а саме, у зв`язку з активними бойовими діями у м.Краматорську, ТОВ «Реван» було вимушено наприкінці березня 2022 року виїхати з приміщень, які перебували в оренді, з 01.04.2022 ТОВ «Реван» вже не мало можливості використовувати приміщення за призначенням, у місті розпочалась евакуація, громадські заклади були зачинені, життєзабезпечення здійснювалось органами поліції та волонтерами.

Матеріали справи містять, зокрема: -наказ №2103/22 від 21.03.2022 директора ТОВ «Реван» «Про вивезення обладнання з магазину за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ювілейна, 17», яким у зв`язку із закриттям магазину за адресою: м.Краматорськ, вул.Ювілейна, 17, спричиненим неможливістю здійснення діяльності підприємства через розташування в зоні проведення бойових дій, доручено ОСОБА_1 у строк до 31.03.2022 вивезти усе обладнання, яке належить ТОВ «Реван», з торгівельної точки за названою адресою; відповідальність за дотримання та виконання наказу покладено на директора ТОВ «Реван». Наказ містить підпис виконавця про ознайомлення (а.с.106, том 1); - доповідну записку від 31.03.2022 інженера-будівельника Конарева Д.В., адресовану директору ТОВ «Реван», за змістом якої на виконання наказу №2103/22 від 21.03.2022, станом на 31.03.2022 з торгівельної точки за адресою: м.Краматорськ, вул.Ювілейна, 17 вивезено все обладнання, яке належить ТОВ «Реван» (записка містить підпис директора про її прийняття, а.с.120, том 1); - витяг з наказу №286-к від 24.02.2021 «Про прийняття ОСОБА_1 з 25.02.2021 на роботу в ТОВ «Реван» на посаду інженера-будівельника» (а.с.119, том 1); - копію заяви №НСН 704679 від 24.08.2023 Бондаренко Н.А., яка, діючи від імені і в інтересах ОСОБА_2 , що є співвласницею частки нежитлового приміщення торгового комплексу з продажу продовольчих та будівельно-оздоблювальних матеріалів, літера «А», за адресою: м.Краматорськ, вул.Будівельна, 17, підтвердила, що ТОВ «Реван» з 01.04.2022 не використовувало зазначені нежитлові приміщення через активні бойові дії у м.Краматорську та станом на 01.04.2022 вказані приміщення були звільнені ТОВ «Реван», вивезено все обладнання, яке належало ТОВ «Реван» (приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Лучковська Т.М. перевірила повноваження і засвідчила справжність підпису ОСОБА_3 на заяві; а.с.110, том 1); - копію заяви №НСН 704680 від 24.08.2023 ОСОБА_3 , яка, діючи від імені і в інтересах ОСОБА_4 , що є співвласником частки нежитлового приміщення торгового комплексу з продажу продовольчих та будівельно-оздоблювальних матеріалів, літера «А», за адресою: м.Краматорськ, вул.Будівельна, 17, підтвердила, що ТОВ «Реван» з 01.04.2022 не використовувало зазначені нежитлові приміщення через активні бойові дії у м.Краматорську та станом на 01.04.2022 вказані приміщення були звільнені ТОВ «Реван», вивезено все обладнання, яке належало ТОВ «Реван» (приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Лучковська Т.М. перевірила повноваження і засвідчила справжність підпису Бондаренко Н.А. на заяві; а.с.111, том 1).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд обґрунтовано відхилив вищезазначені докази як такі, що не відповідають вимогам процесуального закону щодо їх достовірності (ст.78 Господарського процесуального кодексу України), виходячи з такого.

15.12.2023 комісія у складі двох співвласників комерційного нежитлового приміщення за адресою: вул.Ювілейна, 17 у м.Краматорськ (ФОП Волкогон С.С. і ФОП Волкогон В.О.) та двох орендарів, які на дату проведення інвентаризації використовували вказане приміщення (ФОП Белянінової О.І. і ФОП Белянінова А.І.), провела інвентаризацію майна, що належить відповідачу, та залишене у вказаному приміщенні після припинення договору.

Згідно з актом №б/н від 15.12.2023 інвентаризації майна, що належить ТОВ «Реван» (далі акт інвентаризації), виявлено 27 найменувань об`єктів (обладнання, меблів, інвентар тощо), які належать ТОВ «Реван» та продовжують зберігатися у приміщенні магазину за адресою: вул.Ювілейна, 17 у м.Краматорську (а.с.177, том 1).

Господарським судом обґрунтовано встановлено, що, на відміну від документів, наданих відповідачем, акт інвентаризації складений кількома не зацікавленими особами.

У суді першої інстанції відповідач до 20.09.2024 стверджував, що між ним і позивачкою досягнута усна домовленість про припинення договору, що підтверджував скріншотами електронного листування (а.с.113, 116, том 1).

Господарським судом правильно встановлено, що електронне листування відбувалось 28.05.2022 та 04.11.2022, з якого не убачається досягнення уповноваженими представниками сторін договору домовленості про його розірвання лише з`ясовується питання про наявність чи відсутність відповідного наміру, відповідь про наявність у будь-кого з учасників листування такого наміру відсутня; скріншоти не містять відомостей, за якими можна ідентифікувати договір оренди, про який йдеться в листуванні.

Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано не узяв до уваги під час розгляду справи надані сторонами скріншоти електронного листування як такі, що не стосуються предмета доказування (частина 1 ст.76 Цивільного кодексу України).

Крім того, договір передбачає обов`язкове оформлення домовленості сторін про його розірвання саме додатковою угодою (пункт 9.5 договору) і за наявності взаємної згоди сторін на розірвання сучасні інформаційні технології дозволяють оформити додаткову угоду навіть за умови перебування сторін договору в різних країнах.

Отже, доводи відповідача про те, що він довів факт звільнення приміщення з 01.04.2022, не підтверджуються матеріалами справи.

Посилаючись на частину 6 ст.762 Цивільного кодексу України, ураховуючи обов`язкову та екстрену евакуацію населення з м.Краматорська, відповідач зазначає, що користування майном було неможливим, що є суттєвою підставою для звільнення від сплати орендної плати.

Колегія суддів вважає такі аргументи заявника апеляційної скарги безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до частини 6 ст.762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 вказала, що наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, перебувати у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Обставини, згадувані у частині 6 ст.762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця. Тобто обставини згідно з частиною 6 ст.762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

При цьому порушення зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили є підставою для звільнення від відповідальності за таке порушення (абзац 1 частини 1 ст.617 Цивільного кодексу України).

Таким чином, на підставі цієї норми можливе звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від виконання самого зобов`язання, в той час як відповідальність не є предметом цього спору.

У будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, має довести, що в кожному окремому випадку певні підтверджені обставини саме для неї мали непереборний характер. І кожен такий випадок суд має оцінити незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Cертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставини форс-мажору мають оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі №905/55/21).

Як на доказ настання форс-мажорних обставин відповідач посилається на лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, адресований «Всім, кого це стосується» тобто необмеженому колу суб`єктів.

Зміст названого листа носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Саме суд повинен на підставі наявних доказів встановити, чи дійсно обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відсутність зазначення у частині 6 ст.762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що факт неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин встановлюється на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Усі суб`єкти підприємництва України (фізичні і юридичні особи) перебувають у рівних умовах, здійснюючи господарську діяльність в однаково несприятливому економічному середовищі в країні, та мають вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Водночас орендар не надав доказів повідомлення орендодавця про односторонню відмову від договору відповідно до пункту 3.6 договору або про наміри щодо об`єкта оренди з урахуванням повномасштабного вторгнення РФ на територію України.

Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, тому може застосовуватись за виключних обставин.

Апелянт вважає, що господарським судом не ураховано дійсних обставин справи, а саме, у зв`язку з активними бойовими діями у м.Краматорську, ТОВ «Реван» було вимушено наприкінці березня 2022 року виїхати з приміщень, які перебували в оренді.

Колегія суддів вважає такі доводи апелянта необґрунтованими та спростовуються законодавчими положеннями.

Додатком до Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Донецької області» від 12.06.2020 №710-р визначено, що м.Краматорськ Донецької області є адміністративним центром Краматорської територіальної громади.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022, який затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому відповідними Указами Президента України неодноразово продовжено строк дії воєнного стану в Україні, який триває станом по теперішній час.

Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 17.06.2022 у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 21.06.2022 №125 Краматорська міська територіальна громада включена до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 17.06.2022.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 №309 (із змінами відповідно наказу 254 від 22.09.2023), Краматорська міська територіальна громада віднесена до території можливих бойових дій Розділу І «Території, на яких ведуться (велися) бойові» дії».

Таким чином, м.Краматорськ, в якому розташований об`єкт, що орендувався, у спірний період не перебувало під окупацією і не було територією активних бойових дій (з 24.02.2022 по теперішній час Краматорська міська територіальна громада віднесена до територій можливих бойових дій), а лише сам факт введення в Україні воєнного стану і розташування об`єкта оренди в м.Краматорську без обґрунтування фактичної відсутності можливості використовувати орендоване приміщення за призначенням, не свідчить про наявність підстав для звільнення від сплати орендної плати (за встановлених обставин зберігання в приміщенні майна орендаря).

Отже, обставини, на які посилається відповідач, не були такими, що унеможливили використання орендованого приміщення з метою організації роздрібної торгівлі.

Зважаючи на встановлені господарським судом обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що докази звернення орендаря до орендодавця на підставі частини 2 ст.286 Господарського кодексу України (частина 4 ст.762 Цивільного кодексу України) у матеріалах справи відсутні, в той час як орендар продовжує використовувати спірне приміщення, зберігаючи в ньому своє майно, що підтверджується актом інвентаризації (а.с.177, том 1). Разове ж зменшення розміру орендної плати за березень 2022 року до 30% від встановленої договором на підставі стверджуваної відповідачем усної домовленості не свідчить про зміну умов пункту 4.1 договору, яка (зміна) за умовами пунктів 9.3, 9.4 договору має бути вчинена лише у письмовій формі.

З огляду на викладене, господарський суд, правомірно застосувавши стандарт доказування «вірогідність доказів», визнав доведеними та обґрунтованими позовні вимоги, задовольнивши у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Реван» заборгованості з орендної плати за період квітеньлистопад 2022 року у сумі 600000,00 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішення, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі учасникам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах в межах вимог і доводів апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж Кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно із ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, заявник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, у зв`язку з чим рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, що подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 254, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Реван» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 14.10.2024 у справі №922/988/23 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.01.2025.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя Л.М. Здоровко