Ухвала

від 27.01.2025 по справі 910/3061/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

27.01.2025Справа № 910/3061/24

Суддя Господарського суду міста Києва Літвінова М.Є, розглянувши матеріали

заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ"

про відстрочення виконання рішення

у справі №910/3061/24

за позовом заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі 1. Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області; 2. Північного офісу Держаудитслужби

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ"

2. Дмитрівського академічного ліцею "Перспектива" Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів у розмірі 54 829,47 грн.

Представники учасників справи:

від прокуратури: Моцик Л.М.;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача-1: Кермач А.І.

від відповідача-2: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі 1. Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області; 2. Північного офісу Держаудитслужби звернулись до Господарського суду міста Києва звернулось з позовом до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ", 2. Дмитрівського академічного ліцею "Перспектива" Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів у розмірі 54 829,47 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі № 910/3061/24 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними додаткові угоди за № ДУ-1/41FB417-1619-21 від 31.08.2021, № ДУ-2/41FB417-1619-21 від 20.09.2021, № ДУ-3/41FB417-1619-21 від 24.09.2021, № ДУ-4/41FB417-1619-21 від 29.09.2021, № ДУ-5/41FB417-1619-21 від 04.10.2021, № ДУ-6/41FB417-1619-21 від 08.10.2021, № ДУ-7/41FB417-1619-21 від 11.10.2021, № ДУ-8/41FB417-1619-21 від 14.10.2021, № ДУ-9/41FB417-1619-21 від 18.10.2021, № ДУ-10/41FB417-1619-21 від 21.10.2021, № ДУ-11/41FB417-1619-21 від 25.10.2021, № ДУ-12/41FB417-1619-21 від 28.10.2021, № ДУ-13/41FB417-1619-21 від 31.10.2021, № ДУ-14/41FB417-1619-21 від 03.11.2021, № ДУ-15/41FB417-1619-21 від 06.11.2021, № ДУ-16/41FB417-1619-21 від 09.11.2021, № ДУ-17/41FB417-1619-21 від 22.11.2021, № ДУ-18/41FB417-1619-21 від 25.11.2021, № ДУ-19/41FB417-1619-21 від 30.11.2021, укладені між Дмитрівським академічним ліцеєм "Перспектива" Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз збут" на користь Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області кошти в сумі 54 829,47 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" витрати по сплаті судового збору в розмірі 30 280,00 грн на користь Київської обласної прокуратури. Стягнуто з Дмитрівського академічного ліцею "Перспектива" Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області витрати по сплаті судового збору в розмірі 30 280,00 грн на користь Київської обласної прокуратури.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2024 повернуто без розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/3061/24 з доданими до скарги матеріалами.

16.12.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду від 12.08.2024 у справі №910/3061/24.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" про відстрочення виконання рішення суду від 12.08.2024 у справі №910/3061/24, до повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва.

30.12.2024 матеріали справи №910/3061/24 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" про відстрочення виконання рішення від 12.08.2024 у справі №910/3061/24 до розгляду у судовому засіданні на 27.01.2025.

Представники позивачів-1,-2 та відповідача-2 у судове засідання 27.01.2025 не з`явились, про причини нявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача-1,-2 та відповідача-2.

Прокурор 27.01.2025 у судовому засіданні заперечив проти заяви відповідача-1 заяви про відстрочення виконання рішення суду від 12.08.2024 у справі №910/3061/24.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні підтримав заяви про відстрочення виконання рішення суду від 12.08.2024 у справі №910/3061/24.

Суд, розглянувши 27.01.2025 у судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" про відстрочення виконання рішення суду від 12.08.2024 у справі №910/3061/24, зазначає наступне.

Вищевказана заява мотивована тим, що з 01.05.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» взагалі не здійснює постачання природного газу побутовим споживачам, які були основним споживачем товариства. По теперішній час Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» повертає кошти побутовим споживачам за період оплати споживання природного газу травень - червень 2022 року. Заяви про повернення коштів продовжують надходити на адресу відповідача і кошти Товариства з обмеженою відповідальністю постійно повертаються побутовим споживачам. Згідно балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31.12.2023 року (річна звітність за 2023 рік) вартість чистих активів Товариства з обмеженою відповідальністю на кінець звітного періоду складає 2 668 173 тис. грн. від`ємного значення. Через військову агресію російської федерації проти України та введення на території України воєнного стану, відбулось значне скорочення штату працівників товариства.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського кодексу України).

Правила та умови відстрочення виконання рішення регламентовані положеннями статті 331 Господарського процесуального кодексу України , якою, зокрема, передбачено, що:

- за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання;

- заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи;

- підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим;

- вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо;

- розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови;

- при відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову;

- про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена; у необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Щодо застосування наведених положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України суд зазначає, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявна загрозу банкрутства (неплатоспроможності), відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Поряд з цим відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

У наведених висновках суд звертається до правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018 (провадження № 61-40258ав18) та від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23.

У зв`язку із наведеним суд зазначає, що питання розстрочення або відстрочення постанови суду хоча і перебувають в площинні процесуального права, однак підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) залежать від предмету спору.

У цьому висновку Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 27.06.2018 у справі № 813/8842/-13а та від 09.07.2024 по справі № 873/145/21.

Крім цього, звертаючись до висновків Верховного Суду в постановах від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23, від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 (пункт 4.12), суд зауважує, що хоча підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють його виконання (пункти 6.3- 6.5), водночас питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Оцінюючи доводи заявника суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наразі, судом враховано, що жодних доказів відсутності грошових коштів для виконання судового рішення у справі відповідачем до заяви додано не було. Наявність кредиторської заборгованості ніяким чином не вказує на наявність виключних підстав для відстрочення виконання рішення у справі.

Суд критично ставиться до посилання заявника на дані балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31.12.2023 року (річна звітність за 2023 рік), згідно яких вартість чистих активів Товариства з обмеженою відповідальністю на кінець звітного періоду складає 2 668 173 тис. грн. від`ємного значення, оскільки останні не відображають фінансового стану товариства станом на теперішній час, а отже, і обґрунтованості заяви не доводять.

Крім того, товариством ніяким чином необґрунтовано яким чином значне скорочення штату працівників товариства через військову агресію російської федерації проти України та введення на території України воєнного стану впливає на спроможність суб`єкта господарювання виконати рішення у справі.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, виходячи з вищенаведеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо недоведеності відповідачем наявності виключних обставин необхідних для відстрочення рішення у справі, у зв`язку із цим заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" про відстрочення виконання рішення суду від 12.08.2024 у справі №910/3061/24 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 234, 235, ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" про відстрочення виконання рішення суду відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 28.01.2025.

Суддя М.Є. Літвінова