Постанова

від 24.01.2025 по справі 916/500/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/500/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесарибгосп"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024

та ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.02.2024

у справі № 916/500/21

за позовом Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації

до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесарибгосп"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Одеське лісове господарство"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області

про визнання незаконним і скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди, повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 16.12.2004 № 939/2009 "Про передачу в оренду земельної ділянки Закритого акціонерного товариства "Одесарибгосп" (далі - ЗАТ "Одесарибгосп" (наразі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Одесарибгосп") на території Біляївського району Одеської області";

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений 04.11.2005 між Біляївською районною державною адміністрацією та ЗАТ "Одесарибгосп", зареєстрований 11.01.2005 у Книзі записів реєстрації договорів оренди землі Біляївського районного відділу земельних ресурсів за № 040551600001 та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 8519998, № 8598128, № 8599705 з усіма додатками до нього;

- зобов`язати ТОВ "Одесарибгосп" усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення державі в особі Кабінету Міністрів України з правом постійного користування Державного підприємства "Одеське лісове господарство" земельні ділянки загальною площею 521 га з кадастровими номерами 5121010100:01:001:0107, 5121085600:01:001:00591, 5121085600:01:001:00592, розташовані на території Біляївського району Одеської області за межами населеного пункту.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.09.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2023, позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 16.12.2004 № 939/2009 "Про передачу в оренду земельної ділянки ЗАТ "Одесарибгосп" на території Біляївського району Одеської області"; визнано недійсним договір оренди землі, укладений 04.01.2005 між Біляївської районної державної адміністрації Одеської області і ЗАТ "Одесарибгосп", зареєстрований 11.01.2005 у Книзі записів реєстрації договорів оренди землі Біляївського районного відділу земельних ресурсів за № 040551600001 та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 8519998, № 8598128, № 8599705 з усіма додатками до нього (далі - оспорюваний договір); зобов`язано ТОВ "Одесарибгосп" усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення державі в особі Одеської обласної державної адміністрації земельних ділянок загальною площею 521 га з кадастровими номерами 5121010100:01:001:0107, 5121085600:01:001:00591, 5121085600:01:001:00592, розташовані на території Біляївського району Одеської області за межами населеного пункту.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні земельні ділянки відносяться до земель державного лісового фонду та використовувалися для ведення лісового господарства ДП "Одеське лісове господарство"; зі складу земель державного лісового фонду не вилучались. Встановили, що відведення спірних земельних ділянок у користування ЗАТ "Одесарибгосп" зумовило зміну їх цільового призначення (з земель лісогосподарського призначення на землі водного фонду) без необхідних погоджень відповідних органів, чим порушено вимоги законодавства.

Постановою Верховного Суду від 11.07.2023 вказані вище рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

У грудні 2023 року ТОВ "Одесарибгосп" звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 у справі № 916/500/21 за нововиявленими обставинами (а. с. 139-142, т. 6).

ТОВ "Одесарибгосп" у заяві просило ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову про визнання недійсним оспорюваного договору з усіма додатками до нього; у зобов`язанні ТОВ "Одесарибгосп" усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення державі в особі Одеської обласної державної адміністрації земельних ділянок загальною площею 521 га з кадастровими номерами 5121010100:01:001:0107, 5121085600:01:001:00591, 5121085600:01:001:00592, розташованих на території Біляївського району Одеської області за межами населеного пункту та шляхом повернення державі в особі Одеської обласної державної адміністрації земельної ділянки із кадастровим номером 5121010100:01:001:0107 загальною площею 239,224 га, розташованої на території Біляївської міської ради Одеського району.

Відповідач-2 обґрунтував заяву тим, що 19.11.2023 він довідався про справу № 916/3536/23 та, що державна реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5121010100:01:001:0107 (далі - спірна земельна ділянка) є істотною обставиною і впливає на вирішення справи № 916/500/21.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 (головуючий суддя - Волков Р.В., судді - Мостепаненко Ю. І., Цісельський О. В.), залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 (головуючого судді - Савицький Я.Ф., судді - Діброва Г. І., Колоколов С. І.), у задоволенні заяви ТОВ "Одесарибгосп" про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами відмовлено. Рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 у справі № 916/500/21 залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ "Одесарибгосп", суди попередніх інстанцій виходили з того, що наведені останнім у заяві обставини не є істотними у розумінні ст. 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) для вирішення цієї справи.

Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 і ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.02.2024, ТОВ "Одесарибгосп" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

У касаційній скарзі скаржник вказує абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України та, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, зокрема, ст. 320 ГПК України.

Посилається у касаційній скарзі на те, що факт державної реєстрації спірної земельної ділянки та віднесення її до земель комунальної власності є істотною обставиною у розумінні ст. 320 ГПК України, яка зумовила б відмову у задоволенні позову у справі № 916/500/21 та залишення земельної ділянки в оренді відповідача-2; підстави для визнання спірної земельної ділянки комунальною власністю існували на час розгляду справи № 916/500/21, однак не могли бути відомими заявнику, серед іншого, через те, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 209 "Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану" (далі - постанова КМУ № 209) було обмежено доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Посилається у касаційній скарзі на ухвалення оскаржуваних судових рішень без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, викладених у постановах від 22.01.2019 у справі № 127/10129/17, від 18.02.2020 у справі № 930/0/15-18.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою ТОВ "Одесарибгосп" на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 07.01.2025.

До Верховного Суду від прокурора надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий 03.01.2025, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Стверджує, що державна реєстрація за відповідною радою права комунальної власності на спірну земельну ділянку не є істотною, не впливає на висновки суду щодо віднесення її до земель державного лісового фонду, а доводи заявника ґрунтуються на переоцінці доказів, які вже оцінив суд першої інстанції під час розгляду справи.

Зважаючи на відпустку судді Могил С. К., з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку про розгляд справи № 916/500/21 у розумний строк у розумінні положень ст. 114 ГПК України, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Верховний Суд зазначає, що законодавство, у тому числі й ГПК України, не містить визначення поняття "нововиявлені обставини", проте за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам господарського процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами урегульовано ст. 320 ГПК України, відповідно до ч. 1 якої рішення, постанови та ухвали господарського суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 320 цього Кодексу).

Згідно із ч. 4 ст. 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Здійснюючи тлумачення норм права, які регулюють інститут нововиявлених обставин Верховний Суд неодноразово зазначав про таке:

- господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 127/10129/17);

- не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 127/10129/17 (п. п. 27, 28);

- не відносяться до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 9901/819/18 (п. 6.38).

- Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процедура скасування судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що віднайдено докази, які раніше не були об`єктивно доступними та які можуть призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка вимагає скасування судового рішення, має довести, що вона не мала можливості надати суду докази до закінчення судового розгляду і що такі докази мають вирішальне значення для справи. Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи. Не вважаються нововиявленими нові обставини, виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі; обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону. Отже, для нововиявлених обставин необхідними є одночасна наявність таких ознак, як-от: ці обставини існували на час розгляду справи, ці обставини не були та не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, ці обставини є істотними для розгляду справи (тобто врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, що було прийнято). За відсутності принаймні однієї із цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та відповідно бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення (див. ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 917/1212/21).

Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (п. п. 42 - 44 рішення ЄСПЛ у справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011).

Дослідивши подану відповідачем-2 заяву про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, наявні в матеріалах справи докази, суди попередніх інстанцій встановили:

- безпідставність посилання відповідача-2 на постанову КМУ № 209 у цьому випадку (враховуючи наказ Міністерства юстиції України від 01.04.2022 № 1307/5, яким затверджено "Перелік адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану", місце знаходження відповідача-2 і спірної земельної ділянки);

- судами під час розгляду справи № 916/500/21 встановлено, що спірна земельна ділянка із державного лісового фонду не вилучалась і розпорядником останньої була Одеська обласна державна (військова) адміністрація в силу вимог ст. ст. 122, 149 Земельного кодексу України;

- обґрунтованість позовних вимог судами перевірялася станом на момент виникнення спірних правовідносин (серед іншого, наявність/відсутність обставин для визнання недійсним оспорюваного договору перевірялася станом на момент його укладення);

- рішенням Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 у справі № 916/3536/23, яке набрало законної сили, скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права комунальної власності Біляївської міської ради Одеського району Одеської області на спірну земельну ділянку; скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності від 20.06.2022 № 47140056 з одночасним припиненням права комунальної власності відповідної ради на спірну земельну ділянку.

Отже, надавши належну оцінку доводам заяви про перегляд рішення суду першої інстанцій за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшли обґрунтованого висновку, що наведені відповідачем-2 у заяві обставини не є істотними, не впливають на висновок суду щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель державного лісового фонду, а фактично ґрунтуються (доводи) на переоцінці доказів, які вже оцінив господарський суд під час розгляду справи по суті та зводяться до перегляду судового рішення, яке набуло законної сили, без належних правових підстав.

Верховний Суд вважає, що, господарські суди попередніх інстанцій, встановивши, що наведені у заяві обставини не є нововиявленими в розумінні вимог ст. 320 ГПК України, підставно відмовили у її задоволенні.

Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій при розгляді заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами висновків Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, викладених у постановах від 22.01.2019 у справі № 127/10129/17, від 18.02.2020 у справі № 930/0/15-18 не беруться судом касаційної інстанції до уваги, оскільки скаржник посилається на загальні висновки щодо визначення поняття нововиявлені обставини та їх ознак. Проте, висновки судів попередніх інстанцій, наведені у оскаржуваних рішеннях, не суперечать таким висновкам Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, адже наявність/відсутність нововиявлених обставин у кожній із наведених справ визначалась судом з урахуванням конкретних обставин, встановлених судами у кожній справі, що зумовило прийняття судом відповідного рішення.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що вони опосередковано спрямовані на ініціювання нового судового розгляду і ухвалення нового рішення по суті та є замаскованою процедурою нового судового розгляду справи, що суперечить правовому поняттю - нововиявлена обставина, з якою законодавець пов`язує можливість судового розгляду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції - без змін.

Згідно з ст. 129 ГПК України судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесарибгосп" залишити без задоволення.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 у справі № 916/500/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.