Ухвала

від 28.01.2025 по справі 685/730/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 685/730/24

Провадження № 11-кп/820/169/25

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретаря с/з: ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7

розглянула в режимі відео конференції у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали кримінального провадження №12024243200000194 від 14.05.2024 року про обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, за апеляційною скаргою захисника на вирок Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року,

в с т а н о в и л а:

Вироком Теофіпольського районного суду від 18 листопада 2024 року:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницького Хмельницької області, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-22.03.2024 Теофіпольським районним судом Хмельницької області за ч.1 ст.121 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Теофіпольського районного суду від 22.03.2024 року, призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.

За вироком суду, 18 березня 2014 року відповідно до Указу Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого встановленим порядком, оголошено часткову мобілізацію у зв`язку з чим в Україні настав особливий період. Згідно з абзацом 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Згідно з ст.1 Закону України «Про оборону України» № 1932-ХІІ від 06.12.1991, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, в Україні діє особливий період. Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року та відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався Указом Президента України від 05 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 3564 - IX від 06 лютого 2024 року, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб. Відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №7113 від 03 березня 2022 року, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року оголошено загальну мобілізацію, в тому числі і на території Хмельницької області. Згідно з вимогами ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки зазначені в повістках.

Обвинувачений ОСОБА_6 24.04.2024 року відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року, будучи військовозобов`язаним, з метою постановки на військовий облік прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та був направлений в КНП «Теофіпольська БПЛ», де пройшов військово-лікарську комісію, за результатами проходження якої та відповідно до картки обстеження та медичного огляду від 24.04.2024 року визнаний придатним за станом здоров`я до військової служби, крім десантно-штурмових військ. Встановивши відсутність обставин, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які надавали б ОСОБА_6 право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, працівником восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 24 квітня 2024 року ОСОБА_6 було вручено бойову повістку та роз`яснено її зміст, а саме необхідність прибуття 07 травня 2024 року о 08 годині до восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 для подальшого відправлення до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби, а також повідомлено про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 7113 від 03 березня 2022 року. У подальшому, після отримання вище вказаної повістки ОСОБА_6 , діючи умисно, не бажаючи виконувати свій конституційний обов`язок, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилення від проходження військової служби під час мобілізації, без поважних причин, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Х23543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» Х2 69/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 7113 від 03 березня 2022 року, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 о 08 годині 07 травня 2024 року, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення,передбачене ст.336КК України,тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок скасувати та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 за відсутністю в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.

Свої вимоги аргументує відсутністю в діях обвинуваченого умислу на ухилення від призову на військову службу.

Наголошує, що ОСОБА_6 не з`явився до призовного пункту з поважних причин, у зв`язку з відсутністю транспортного сполучення.

Зазначає, що саме працівники військомату пообіцяли ОСОБА_6 доставити його до призовного пункту, однак своєї обіцянки не виконали і не приїхали за ним.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженого судового рішення та суті апеляційних вимог сторони захисту, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку поданої апеляційної скарги з підстав наведених у ній, думку прокурора про законність і обґрунтованість судового рішення та безпідставність доводів процесуальних опонентів, перевіривши матеріали кримінального провадження, вислухавши учасників судового провадження у дебатах та надавши останнє слово обвинуваченому, колегія суддів визнає апеляційну скаргу такою, яка не підлягає задоволенню в силу наступних підстав.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що викладені у вироку суду першої інстанції висновки про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за яке його засуджено, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням всіх об`єктивних і суб`єктивних факторів, що взяті до уваги при з`ясуванні дійсних обставин події та ґрунтуються на сукупності ретельно досліджених, належним чином проаналізованих, та докладно наведених у вироку доказах, яким дана належна правова оцінка і які не ставляться під сумнів стороною захисту.

Фактично у поданій апеляційній скарзі сторона захисту оспорює відсутність в діях обвинуваченого умислу на ухилення від військової служби, з огляду на те, що за обвинуваченим повинні були приїхати працівники ТЦК.

Колегія суддів не приймає до уваги такі аргументи в силу наступного.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.336 КК України,ухилення від призову за мобілізацієюполягає в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або бездіяльності.

Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема, до військового комісаріату для відправлення до військової частини.

Злочин є закінченим з моменту неявки військовозобов`язаного до такого місця.

Суб`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення характеризується прямим умислом, тобто коли військовозобов`язаний усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 24.04.2024 року пройшов ВЛК та визнаний придатним до військової служби, крім десантно-штурмових військ. Цього ж дня останній отримав повістку про необхідність прибуття 07.05.2024 року до восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби. Однак, у вказаний час обвинувачений не з`явився та причин неявки не повідомив.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством встановлено ряд поважних причин, за яких громадяни України можуть не з`явитися до РТЦК, за наявності підтверджуючих документів, а саме: смерть близького родича, хвороба або необхідність догляду за хворими близькими родичами, здійснення стосовно військовозобов`язаного чи резервіста кримінального провадження, а також застосування до нього адміністративного стягнення або кримінального покарання, яке робить неможливим його прибуття, потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час призову і стала перешкодою своєчасному прибуттю.

Однак, даних про такі обставини стороною захисту апеляційному суду не надано, а посилання на те, що саме працівники військомату пообіцяли ОСОБА_6 доставити його до призовного пункту, не узгоджуються із допитаними в суді першої інстанції свідками.

Зокрема, свідок ОСОБА_8 повідомив, що саме він вручав обвинуваченому бойову повістку після проходження ним ВЛК, роз`яснював йому порядок явки до відділу РТЦК та СП. Також цей свідок зазначав, що жодних обіцянок про доставку обвинуваченого до відділення ним чи кимось іншим не давалося.

При цьому, колегія судів враховує і достатність часу, який був у обвинуваченого для явки до відділу РТЦК та СП, а також те, що від останнього не надходило жодних претензій щодо неможливості вчасно прибути чи поважних причин такого неприбуття.

Також, колегія суддів враховує поведінку обвинуваченого після події (після 07.05.2024), який жодних спроб прибути до РТЦК та СП не зробив.

У зв`язку з чим судова колегія критично оцінює вказані аргументи сторони захисту у поданій апеляційній скарзі та вважає їх безпідставними.

За таких обставин, суд першої інстанції, дослідивши наявні в матеріалах кримінального провадження докази, належно оцінивши їх у сукупності та кожен окремо з точки зору допустимості й достатності, дійшов обґрунтованого висновку, про винуватість обвинуваченого у вчиненні краніального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України.

Водночас, призначене ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі у межах, встановлених санкцією ст.336 КК України, з урахуванням попереднього вироку (ст.71 КК України), ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомостей про особу обвинуваченого, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом та розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і ухвалити законний, обґрунтований вирок, при перевірці судового рішення щодо ОСОБА_6 в апеляційному порядку не виявлено, а відповідно і підстав для зміни чи скасування вироку суду щодо останнього не вбачається.

У зв`язку із наведеним, керуючись ст.ст. 404-405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати,

п о с т а н о в и л а :

Вирок Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 18 листопада 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3