Постанова

від 22.01.2025 по справі 522/20859/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Київ

справа № 522/20859/20

провадження № 61-10143св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТАС ТРЕЙД»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Завальнюка Дмитра Юрійовича на постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Сегеди С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТАС ТРЕЙД» (далі - ТОВ «АСТАС ТРЕЙД») про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що 08 серпня 2000 року вона набула право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 08 серпня 2000 року № 345.

22 листопада 2005 року на її ім`я видано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ОД № 042684 щодо земельної ділянки площею 0,0427 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:009:0008.

Позивач зазначала, що у листопаді 2020 року їй стало відомо про те, що належне їй нерухоме майно на праві власності зареєстроване за ОСОБА_2 , однак вона не укладала з ОСОБА_2 будь-яких договорів щодо відчуження майна та не приймала рішення щодо розпорядження вказаним нерухомим майном.

Позивач стверджувала, що спірне нерухоме майно вибуло із її власності на користь третіх осіб поза її волею як власника.

ОСОБА_1 просила суд:

1) витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на її користь житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1666510651101, та земельну ділянку площею 0,0427 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:009:0008, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1595161651101;

2) припинити за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1666510651101, та земельну ділянку площею 0,0427 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:009:0008, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1595161651101;

3) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47439967 від 20 червня 2019 року, винесене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк Г. О. (далі - приватний нотаріус Калінюк Г. О.);

4) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47440149 від 20 червня 2019 року, винесене приватним нотаріусом Калінюк Г. О.;

5) визнати за нею право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1666510651101, та земельну ділянку площею 0,0427 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:009:0008, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1595161651101;

6) визнати недійсним договір іпотеки, реєстр № 245 від 25 березня 2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (далі - приватний нотаріус ОСОБА_3);

7) припинити іпотеку на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1666510651101, та земельну ділянку площею 0,0427 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:009:0008, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1595161651101, яка виникла на підставі договору іпотеки № 245 від 25 березня 2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3;

8) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46130926

від 25 березня 2019 року, винесене приватним нотаріусом ОСОБА_3 щодо реєстрації іпотеки, номер запису про іпотеку 30857501;

9) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46130064

від 25 березня 2019 року, винесене приватним нотаріусом ОСОБА_3 щодо реєстрації обтяження - заборона на нерухоме майно, номер запису про обтяження 30856626;

10) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 4632638

від 25 березня 2019 року, винесене приватним нотаріусом ОСОБА_3 щодо реєстрації іпотеки, номер запису про іпотеку 30859358;

11) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46131995 від 25 березня 2019 року, винесене приватним нотаріусом ОСОБА_3 щодо реєстрації обтяження - заборона на нерухоме майно, номер запису про обтяження 30858414.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2022 року, ухваленим у складі судді Абухіна Р. Д., позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «АСТАС ТРЕЙД» задоволено.

Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1666510651101, та земельну ділянку площею 0,0427 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:009:0008, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1595161651101.

Припинено за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1666510651101, та земельну ділянку площею 0,0427 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:009:0008, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1595161651101.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47439967

від 20 червня 2019 року, винесене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк Г. О.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47440149

від 20 червня 2019 року, винесене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк Г. О.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1666510651101, та земельну ділянку площею 0,0427 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:009:0008, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1595161651101.

Визнано недійсним договір іпотеки, реєстр № 245 від 25 березня 2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Припинено іпотеку на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1666510651101, та земельну ділянку площею 0,0427 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:009:0008, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1595161651101, яка виникла на підставі договору іпотеки, реєстр №245 від 25 березня 2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46130926 від 25 березня 2019 року, винесене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 щодо реєстрації іпотеки, номер запису про іпотеку 30857501.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46130064 від 25 березня 2019 року, винесене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 щодо реєстрації обтяження - заборона на нерухоме майно, номер запису про обтяження 30856626.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 4632638 від 25 березня 2019 року, винесене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 щодо реєстрації іпотеки, номер запису про іпотеку 30859358.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46131995 від 25 березня 2019 року, винесене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 щодо реєстрації обтяження - заборона на нерухоме майно, номер запису про обтяження 30858414.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що для посвідчення договору купівлі-продажу від 10 липня 2018 року був наданий паспорт ОСОБА_1 , який оригіналу не відповідав, тому встановлення особи та її волевиявлення відбулося на підставі документа, який містив ознаки підроблення.

Суд першої інстанції вказав, що матеріали справи не містять достатніх, належних достовірних доказів того, що саме особисто ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу від 10 липня 2018 року, тому дійшов висновку, що воля ОСОБА_1 на відчуження майна станом на 10 липня 2018 року була відсутня.

Норми щодо недійсності правочину можуть бути застосовані тільки до вчиненого правочину. Якщо правочин не підписаний його стороною, то він є невчиненим. Відповідно, такий правочин не може кваліфікуватися як недійсний (нікчемний чи оспорюваний).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна із незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Встановивши, що на земельній ділянці розташований будинок, власником якого була позивачка, суд першої інстанції дійшов висновок, що спірна земельна ділянка вибула із володіння ОСОБА_1 поза її волею.

Встановивши, що у ОСОБА_1 була відсутня воля щодо відчуження майна ТОВ «АСТАС ТРЕЙД», суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «АСТАС ТРЕЙД» передало спірне майно в іпотеку без належної правової підстави. Оспорюваний іпотечний договір порушує права позивачки, оскільки остання не надавала згоди на передання вказаного майна в іпотеку.

Крім цього, на підставі зазначеного договору іпотеки в Державному реєстрі речових прав зареєстровано обтяження, які перешкоджають позивачці у реалізації права власності. Позовні вимоги в частині скасування рішень державного реєстратора є похідними від основних вимог, тому підлягають задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 13 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «АСТАС ТРЕЙД» про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права залишено без задоволення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції виходив з того, що для посвідчення договору купівлі-продажу від 10 липня 2018 року надано паспорт, який не відповідає оригіналу. Як наслідок, встановлення особи та її волевиявлення відбулося на підставі документа, який містить ознаки підроблення. Ознаки підроблення суд обґрунтовує тим, що копія паспорта ОСОБА_1 не відповідає оригіналу її паспорта.

Однак матеріали справи не містять ані висновку експерта щодо встановлення факту підроблення договору, ані доказів звернення з цього приводу до правоохоронних органів.

Висновок експерта від 24 березня 2024 року, який було отримано у кримінальній справі та надано до суду апеляційної інстанції адвокатом Завальнюком Д. Ю. в інтересах ОСОБА_1 29 березня 2024 року, не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки цей доказ є новим та його отримано з порушенням вимог статей 83, 84 ЦПК України. Позивач не довела, що такий доказ неможливо було отримати під час розгляду цивільної справи у суді першої інстанції.

Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції ОСОБА_1 не заявляла клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, таке клопотання не заявляла позивачка і в суді апеляційної інстанції. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що рішення суду першої інстанції прийнято без урахування вказаного експертного дослідження та йому не було надано оцінку у сукупності з іншими доказами у справі. Позивачка рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2022 року не оскаржувала та погодилася із ним.

Крім того, ОСОБА_1 не оспорює свій підпис при укладанні нотаріально посвідченого договору та у нотаріально посвідченій заяві від 10 липня 2018 року, у якій вона підтвердила факт, що на спірній земельній ділянці будівель, споруд та будь-яких інших забудов немає.

Суд апеляційної інстанції вважає, що відмінності в копії паспорта ОСОБА_1 щодо місця реєстрації або відсутності інших відомостей не можуть мати причинно-наслідковий зв`язок із її волевиявленням на укладання договору від 10 липня 2018 року.

Таким чином, ОСОБА_1 не надала суду належних допустимих та достатніх доказів відсутності її волевиявлення на укладання договору від 10 липня 2018 року, що свідчить про те, що договір купівлі-продажи земельної ділянки був укладений у встановленому законом порядку й спірна земельна ділянка була відчужена за її справжнім волевиявленням.

ОСОБА_1 не довела належним чином те, що ОСОБА_2 порушує її право на спірне нерухоме майно, тому згідно зі статтями 15, 16 ЦК України її право не підлягає захисту судом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Завальнюк Д. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19 липня 2024 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Завальнюка Д. Ю. залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

29 липня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Приморського районного суду м. Одеси, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У серпні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

01 січня 2025 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18), від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20 (провадження № 14-55цс22) у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 756/13683/16-ц (провадження № 61-7860св18), від 30 серпня 2023 року у справі № 712/9803/20 (провадження №61-12639св22), від 14 травня 2024 року у справі № 711/1406/19 (провадження № 61-10876св23), від 21 травня 2024 року у справі № 296/3922/19 (провадження № 61-7419св23), 03 липня 2024 року у справі № 201/444/21 (провадження № 61-12841св23) та у постановах Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17.

Висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивач не оспорила свого підпису на договорі купівлі-продажу майна, не заявляла клопотань про призначення експертизи, спростовуються матеріалами справи та є помилковими з огляду на таке.

28 квітня 2021 року позивач подала до суду першої інстанції заяву про призначення судово-почеркознавчої експертизи (том 3, а.с. 48-51).

Крім того, ухвалою суду першої інстанції від 29 квітня 2021 року (том 3, а.с.62-63) витребувано у приватного нотаріуса ОСОБА_3 оригінал другого примірника договору, який залишився у справах нотаріуса.

Під час розгляду справи стало відомо, що діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_3 була припинена (том 3, а.с. 78).

Ухвалою суду від 29 квітня 2021 року витребувано з Київського державного нотаріального архіву, зокрема, оригінал другого примірника договору, який залишився у справах нотаріуса (том 3, а. с. 83-84).

Листами від 26 жовтня 2021 року та від 08 листопада 2021 року Київський державний нотаріальний архів повідомив, що приватний нотаріус ОСОБА_3 справи на зберігання до архіву не передавав (том 3, а. с. 128 -130).

Таким чином, з моменту подання позову і до отримання відповіді з архіву (26 листопада 2020 року - 08 листопада 2021 року), минув майже рік.

Інформація про те, коли приватний нотаріус передав справи до архіву, була відсутня.

Отже, позивачка учинила всі дії для витребування доказів та призначення експертизи.

Крім того, позивачка зверталася із заявою у правоохоронні органи (том 4, а. с. 54).

У суді апеляційної інстанції клопотання про призначення експертизи позивачка не заявляла, оскільки на той час вже було отримано висновок судового експерта, складений за результатами проведеної почеркознавчої експертиза оригіналу договору купівлі-продажу від 10 липня 2018 року та заяви від 10 липня 2018 року від імені ОСОБА_1 про відсутність забудови судовими експертами Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, у кримінальному провадженні № 12020160500003309 від 27 листопада 2020 року.

Заявник указує, що суд апеляційної інстанції мав поновити позивачу строк на подання нових доказів, отриманих після ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Уважає, що суд апеляційної інстанції помилково скасував законне рішення суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Домбровська М. А. подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

08 серпня 2000 року ОСОБА_1 набула право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 08 серпня 2000 року № НОМЕР_1 . Право власності зареєстровано в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації» 28 вересня 2000 року за реєстраційним номером 937, сторінка 120, книга 15.

22 листопада 2005 року на ім`я ОСОБА_1 видано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ОД № 042684 щодо земельної ділянки площею 0,0427 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:009:0008.

На виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2020 року від приватного нотаріуса ОСОБА_3 надійшли: договір купівлі-продажу від 10 липня 2018 року, реєстраційний № 541, договір іпотеки від 25 березня 2019 року, реєстраційний № 245, та копії всіх документів, які стали підставою для посвідчення зазначених договорів.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 10 липня 2018 року, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 за реєстровим № 541, ОСОБА_1 продала, а ТОВ «АСТАС ТРЕЙД» купило земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:009:0008.

Суд першої інстанції із договору купівлі-продажу встановив, що місце реєстрації ОСОБА_1 зазначене як АДРЕСА_2 . Штамп проставлений Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 17 липня 1993 року на 11 сторінці копії паспорта, яка надійшла зі справи приватного нотаріуса ОСОБА_3 Крім того, на зазначеній копії паспорта будь-які інші відмітки на 10 та 11 сторінках відсутні.

Із копії паспорту, яка була надана суду безпосередньо позивачкою, встановлено, що станом на дату укладення договору купівлі-продажу - 10 липня 2018 року, позивачка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Копії цього, паспорт містить такі відмітки: на сторінці 10 - відмітка про реєстрацію шлюбу, на сторінці 11 - штамп про реєстрацію місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 від 09 березня 1993 року, штамп про приватизацію майна від 15 лютого 2000 року, штамп про зняття з реєстрації за місцем проживання від 16 грудня 2009 року.

Із відповіді на адвокатський запит від 13 липня 2022 року Комунальне підприємство «Міське агентство з приватизації житла» підтвердило факт проставлення відмітки 15 лютого 2000 року спеціалістом ОСОБА_4 та надало копії приватизаційних документів.

Із відповіді на адвокатський запит від 15 червня 2022 року № 615ел/01-09, Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради вказав, що ОСОБА_1 з 09 березня 1988 року була зареєстровано на АДРЕСА_4 . Департамент повідомив, що повноваженнями із реєстрації місця проживання наділений з 16 березня 2016 року. Послуги, які Департаментом надавалися ОСОБА_1 , мали місце: 25 жовтня 2018 року (зняття із реєстрації ) та 28 березня 2019 року (реєстрація місця проживання). Під час зняття із реєстрації 25 жовтня 2018 року заявник надавала паспорт, який станом на 25 жовтня 2018 року містив, у тому числі, відмітку про реєстрацію шлюбу, приватизацію та зняття з реєстрації від 16 грудня 2009 року.

Встановлено, що копія паспорта, яка, зокрема, стала підставою для посвідчення договору купівлі-продажу від 10 липня 2018 року, не відповідає дійсному оригіналу паспорта, який наявний у ОСОБА_1 .

У заявах по суті позивач заперечувала факт укладення нею договору купівлі-продажу від 10 липня 2018 року.

У матеріалах, які надійшли від приватного нотаріуса ОСОБА_3, наявна довідка про відсутність забудови на спірній земельній ділянці.

Із технічного паспорта та свідоцтва про право власності на будинок встановлено, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , розташований будинок, власником якого була позивач.

У витязі з Державного земельного кадастру відомо, що графічно зображена наявність відповідної забудови на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

25 березня 2019 року між ОСОБА_2 та ТОВ «АСТАС ТРЕЙД» укладений договір іпотеки, реєстровий № 245, відповідно до якого будинок та земельна ділянка передані в іпотеку на забезпечення виконання боргових зобов`язань ТОВ «АСТАС ТРЕЙД» перед ОСОБА_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Завальнюка Д. Ю. підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

За частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом частин другої, третьої статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими.

Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року в справі № 6-9цс12, від 17 вересня 2014 року в справі № 6-131цс14 та у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, позивачка указувала, що не укладала й не підписувала договорів купівлі-продажу належного їй нерухомого майна.

На обґрунтування вказаного, ОСОБА_1 у суді першої інстанції 28 квітня 2021 року заявила клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, однак суд першої інстанції вказане клопотання не розглянув, що є порушенням норм ЦПК України (том 3, а.с. 48-51).

Також позивачка заявила клопотання про витребування доказів - другого оригіналу договору купівлі-продажу спірного майна, яке ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2021 року задоволено, витребувано у приватного нотаріуса ОСОБА_3 оригінал другого примірника договору, що залишився у справі нотаріуса (том 3, а.с.62 - 63).

Під час розгляду справи судом з`ясовано, що діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_3 була припинена, документи на зберігання до архівної установи нотаріусом не передано (том 3, а.с. 78).

Станом на 08 листопада 2021 року витребувано судом доказ - другий оригінал оспорюваного договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки - до суду не надійшов.

При цьому Приморським відділом поліції в м. Одесі Головного управління національної поліції в Одеській області 27 листопада 2020 року до Єдиного реєстру досудового розслідування внесено відомості про злочин за заявою ОСОБА_1 та розпочато кримінальне провадження № 12020160500003309 (том 4, а. с. 54).

26 березня 2024 року, тобто після ухвалення судом першої інстанції 28 листопада 2022 року рішення, у кримінальному провадженні № 12020160500003309 від 27 листопада 2020 року, судовим експертом Українського науков-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України складено висновок за результатами проведеної почеркознавчої експертизи оригіналу договору купівлі-продажу від 10 липня 2018 року та заяви від 10 липня 2018 року, підписник від імені ОСОБА_1 , про відсутність забудов.

ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції клопотання про долучення до матеріалів справи вказаного висновку судово-почеркознавчої експертизи, просила надати йому оцінку у сукупності з іншими доказами, у задоволенні якого суд апеляційної інстанції відмовив із посиланням на положення статей 83, 84 ЦПК України та недоведеністю позивачем того, що цей доказ неможливо було отримати під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Як наголошено у Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора), правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції під час розгляду справи не вжив усіх необхідних заходів для виконання завдання цивільного судочинства, визначеного у статті 2 ЦПК України, не розглянув клопотання заявника про призначення судово-почеркознавчої експертизи та не надав оцінку всім зібраним доказам у сукупності, чим порушив вимоги статті 89 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції цих порушень не усунув, а висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 не довела належними доказами того, що не мала волевиявлення на відчуження спірного нерухомого майна, є передчасним.

З урахуванням викладеного, а також відповідно до вимог частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Тому Верховний Суд уважає за потрібне скасувати й рішення суду першої інстанції, яке позивач просить залишити без змін.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову, зокрема, надати оцінку доказам, долученим до матеріалів справи та про які позивач зазначала у касаційній скарзі.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За таких обставин, оскільки недоліки, допущені судами, не можуть бути усунені при касаційному розгляді справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно об`єктивно дослідити вказані у цій постанові докази у сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Завальнюка Дмитра Юрійовича задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2022 рокута постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець