Постанова

від 27.01.2025 по справі 761/8812/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 761/8812/23

номер провадження 22-ц/824/2435/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду

цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,представник позивача: Зюнькіна В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр» - Зюнькіної Вікторії Вячеславівни

на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня 2024 року /суддя Фролова І.В./

у справі за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр» до ОСОБА_1 про стягнення суми неустойки за час прострочення повернення квартири, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр» звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми неустойки за час прострочення повернення квартири. Розмір неустойки за час прострочення повернення квартири за договором найму становить 1 250 410,25 грн., який просило стягнути з відповідача.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня 2024 року позов залишено без задоволення./а.с. 100-106/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ТОВ «Міжнародно-діловий центр» - Зюнькіна В.В. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду скасувати, задовольнивши позовні вимоги.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що суд першої інстанції вірно установив що, спірний договір оренди діяв до 30.11.2019 року, а майно не було повернене до 13.03.2020 року. Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Неустойка згідно із ч. 2 ст. 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди). Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), встановленою п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів ст. 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Отже, до відповідних позовів спеціальна позовна давність, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, не застосовується. Відповідна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 20.11.2020 року у справі № 916/1319/19, від 20.09.2019 у справі №909/62/18.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, який апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки він не направлений апелянтові в порядку ч. 2 ст. 183 ЦПК України.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та дату судового розгляду повідомлений належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за його відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, яка з`явилась у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з задоволенням позовних вимог, на підставі наступного.

Судом встановлено, що 19 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНО-ДІЛОВИЙ ЦЕНТР» (Наймодавець за Договором) та громадянином України ОСОБА_3 (Первісний Наймач за Договором) було укладено Договір найму (оренди) житла.

Починаючи з 01.03.2019 року у відповідності до п.2 Додаткового договору про зміну сторони у Договорі найму було змінено сторону-наймача та, відповідно, всі права та обов`язки наймача по Договору найму було передано громадянину ОСОБА_1 .

У відповідності до пунктів 1.1, 2.1., 3.2.1. Договору найму ТОВ «Міжнародно-діловий центр» було передано, а Наймачем прийнято в користування на визначений Договором найму строк за плату належну ТОВ «Міжнародно-діловий центр» 4-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 224,2 кв.м (надалі - Квартира).

Відповідно до п.5.1. Договору найму перебіг строку користування Квартирою починається з дати підписання сторонами акту-приймання-передачі Квартири в найм, що було здійснено сторонами Договору найму - 19 грудня 2018 року.

19 листопада 2019 року Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист (претензію) вих №81/19 від 19.11.2019 року з вимогою про негайне погашення існуючої заборгованості та повідомленням про односторонню відмову Наймодавця від Договору найму (в порядку п.9.2.2. Договору).

Сторонами було повідомлено, що у Шевченківському районному суді триває розгляд справи № 755/2224/20 за позовом Наймодавця до Наймача про стягнення заборгованості за Договором найму, що виникла за період його дії станом на 30.11.2019 року.

Відповідно до положень пп 8.1.1. п.8.1. Договору найму, повернення квартири з користування наймача здійснюється в дату закінчення строку користування або в дату дострокового припинення дії (розірвання) договору, у випадках, визначених договором.

Позивач (Наймодавець) листом № 04/03 від 04.03.2020 року звернувся до Наймача із вимогою у строк до 13.03.2020 р. включно негайно власними силами звільнити квартиру АДРЕСА_2 від належного Наймачу майна (п.8.3. Договору найму), в тому числі спільно з уповноваженим представниками Наймодавця здійснити огляд стану квартири та майна (пл.8.1.2. Договору найму), повернути Наймодавцю ключі від квартири (п.8.4. Договору найму) та підписати Акт прийому-передачі (повернення) квартири (пп. 8.1.3. Договору найму).

Також Наймача було поінформовано, якщо у зазначений вище строк квартиру АДРЕСА_2 не буде ним звільнено від належного йому майна, то 13.03.2020 року, з метою усунення створених Наймачем перешкод у вільному користуванні та використанні за призначенням належною Наймодавцю квартирою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр» (Позивач) буде вимушене власними силами комісійно звільнити квартиру АДРЕСА_2 від належного Наймачу майна.

13 березня 2020 року сторонами було підписано Акт прийому-передачі (повернення) квартири за Договором найму.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, встановивши обґрунтованість позовних вимог, керувався вимогами щодо строку позовної давності.

Суд першої інстанції вказував на те, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно із частиною п`ятою статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За статтею 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У статті 253 ЦК України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (частина перша статті 264 ЦК України).

Як установлено, спірний договір оренди діяв до 30 листопада 2019 року (включно), а майно не було повернуто до 13.03.2020 р.

Отже, позовна давність щодо даних позовних вимог має відраховуватися з 01 грудня 2019 року.

Встановлено, що ТОВ «МДЦ» звернулося до суду із позовом лише у березні 2023 року, тобто поза межами річного строку позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним.

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), встановленою п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів ст. 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Отже, до відповідних позовів спеціальна позовна давність, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, не застосовується.

Неустойка передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері правовідносин найму (оренди), що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.

Відповідні правові позиції викладені в постановах ОП КГС ВС від 20.11.2020 року у справі №916/1319/19, від 20.09.2019 у справі №909/62/18.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 березня 2018 року у справі № 464/5089/15 (провадження № 61-1256св18) зазначено, що початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Презумпція обізнаності особи про порушення її прав може бути спростована відповідними доказами.

Період прострочення та, відповідно, розмір неустойки стали відомі Наймодавцю в день приймання-передачі (повернення) квартири Наймачем та підписання сторонами відповідного Акту, а саме - 13.03.2020 року.

Відтак право на звернення до суду з позовними вимогами щодо стягнення певної (конкретної) суми неустойки за певний (конкретний) період прострочення не могло виникнути у Позивача 01.12.2019 року (в момент початку прострочення), оскільки станом на цю дату Позивач не знав і не міг знати ані суми, ані періоду порушення Відповідачем його прав та законних інтересів.

Отже, апеляційний суд вказує на те, що звертаючись з позовом 10.03.2023 р., загальні строки позовної давності у три роки позивачем не пропущені.

Згідно умов Договору, для повернення квартири Наймач був зобов`язаний звільнити квартиру власними силами від належного Наймачу майна (п.8.3. Договору найму), в тому числі спільно з уповноваженим представниками Наймодавця здійснити огляд стану квартири та майна (пп.8.1.2. Договору найму), повернути Наймодавцю ключі від квартири (п.8.4. Договору найму) та підписати Акт прийому-передачі (повернення) квартири (пп.8.1.3. Договору найму).

Квартиру було звільнено Наймачем лише 13.03.2020 року, про що Сторонами було підписано Акт прийому-передачі (повернення) квартири від 13.03.2020 року (в матеріалах справи наявний).

Доводи сторони відповідача щодо того, що квартиру було звільнено значно раніше - в день розірвання договору 30.11.2023 р. є такими, що не узгоджуються з матеріалами справи та недоведені жодними доказами.

Зокрема, наймача було листами двічі повідомлено щодо обов`язку звільнити квартиру і лише після повідомлення про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр» буде вимушене власними силами комісійно звільнити квартиру АДРЕСА_2 від належного Наймачу майна, 13 березня 2020 року сторонами було підписано Акт прийому-передачі (повернення) квартири за Договором найму.

Згідно умов Договору, для повернення квартири Наймач був зобов`язаний звільнити квартиру власними силами від належного Наймачу майна (п.8.3. Договору найму), в тому числі спільно з уповноваженим представниками Наймодавця здійснити огляд стану квартири та майна (пп.8.1.2. Договору найму), повернути Наймодавцю ключі від квартири (п.8.4. Договору найму) та підписати Акт прийому-передачі (повернення) квартири (пп.8.1.3. Договору найму).

Відтак, Квартиру було звільнено Наймачем лише 13.03.2020 року, про що Сторонами було підписано Акт прийому-передачі (повернення) квартири від 13.03.2020 року.

Будь-яких доказів протилежного відповідачем не надано.

Згідно з вимогами ч.1. ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Відповідно до ч.2. ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Невиконання Наймачем передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення Наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у Наймодавця право на застосування до Наймача відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновків про обґрунтованість позовних вимог, стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр» підлягає неустойка за час прострочення повернення квартири за договором найму (оренди) житла від 19.11.2018 р., у розмірі подвійної плати за користування квартирою, у сумі 1 250 410,25 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 18 756, 15 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції і 28 134, 23 грн. апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр» - Зюнькіної Вікторії Вячеславівни на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня 2024 року - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня 2024 року - скасувати.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр» до ОСОБА_1 про стягнення суми неустойки за час прострочення повернення квартири - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий УМВМ Жовтневого РВ ХМУУМВС України в Харківській області 02.02.1998 р.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр» (01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 30, код за ЄДРПОУ 32531945, рахунок: IBAN НОМЕР_3 , ПАТ «УКРЕКСІМБАНК», МФО 322313) неустойку за час прострочення повернення квартири за договором найму (оренди) житла від 19.11.2018 р., у розмірі подвійної плати за користування квартирою, у сумі 1 250 410,25 грн. (один мільйон двісті п`ятдесят тисяч чотириста десять грн. 25 коп.).

Судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий УМВМ Жовтневого РВ ХМУУМВС України в Харківській області 02.02.1998 р.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр» (01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 30, код за ЄДРПОУ 32531945, рахунок: IBAN НОМЕР_3 , ПАТ «УКРЕКСІМБАНК», МФО 322313) 18 756, 15 грн.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий УМВМ Жовтневого РВ ХМУУМВС України в Харківській області 02.02.1998 р.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр» (01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 30, код за ЄДРПОУ 32531945, рахунок: IBAN НОМЕР_3 , ПАТ «УКРЕКСІМБАНК», МФО 322313) 28 134, 23 грн.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: