Постанова

від 29.01.2025 по справі 440/4114/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року

м. Київ

справа № 440/4114/18

касаційне провадження № К/9901/26133/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 (суддя Алєксєєва Н.Ю.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019 (головуючий суддя - Григоров А.М., судді - Подобайло З.Г., Бартош Н.С.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Миргородський завод мінеральних вод" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та часткове скасування податкового повідомлення- рішення,

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Миргородський завод мінеральних вод" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду з позовом до Управління ДФС у Полтавській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Управління від 02.11.2018 №0015291401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковими зобов`язаннями в сумі 339747,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 17132,75 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що суми витрат були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю. Позивач доводить, що свердловина мінеральної води №3510-Д використовується ним безпосередньо в процесі виробництва, витрати на капітальний ремонт відносяться до загальновиробничих витрат, а не до капітальних інвестицій, оскільки за результатами ремонту свердловини була лише відновлена її працездатність, тоді як термін її експлуатації та/або продуктивність свердловини не збільшилися.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 27.02.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 02.11.2018 №0015291401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями в розмірі 339747,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 17132,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно включено до складу витрат суми за господарськими операціями із ремонту свердловини, оскільки за результатами ремонту свердловини була лише відновлена її працездатність, тоді як термін її експлуатації та/або продуктивність свердловини не збільшилися, що підтверджено Висновком постійно діючої експертної технічної комісії про капітальний ремонт свердловини мінеральної води від 14.01.2016.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами залишено поза увагою те, що проведений капітальний ремонт свердловини підпадає під вимоги пунктів 13-14 М(С)БО (IAS) 16 та витрати на його здійснення повинні збільшувати балансову вартість основного засобу - свердловини.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.10.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.01.2025 призначив попередній розгляд справи на 29.01.2025.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.03.2018, за результатами якої складено акт від 12.10.2018 №1379/16-31-14-01-10/00382651 (далі - акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 7, 10, 13, 14 Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку МСБО (IAS) 16 "Основні засоби" (далі - МСБО (IAS) 16), пунктів 7-8, 11, 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі - П(С)БО №16, що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 357747,00 грн, у тому числі: за 2015 рік в сумі 271216,00 грн, за 2016 рік в сумі 86531,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.11.2018 №0015291401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 379379,75 грн, з них: за податковими зобов`язаннями в розмірі 357747,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 21632,75 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням - рішенням в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковими зобов`язаннями в розмірі 339747,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 17132,75 грн, позивач оскаржив його до суду.

В ході перевірки встановлено декларування Товариством у складі собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (ряд.2050 Звіту) понесених витрат згідно умов договору №П/29 від 03.12.2015, укладеного з ТОВ "Аквадіа", на будівельні роботи по капітальному ремонту свердловини мінеральної води №3510-Д протягом 2015-2016 років на загальну суму 1887482,00 грн (без ПДВ). Свердловина №3510-Д обліковується на бухгалтерському рахунку 1031 "Будинки та споруди".

Перед здійсненням капітального ремонту свердловини №3510-Д Товариством укладено з ТОВ "Аквадіа" договір підряду №П/28 від 02.12.2015, предметом якого є розробка робочого проекту "Капітальний ремонт свердловини мінеральної води №3510-Д, розташованої за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Мінзаводська, 1". Розроблене Технічне завдання, затверджене генеральним директором Ю.М. Баганом.

Акт №б/н від 10.12.2015 здачі-приймання проектно-кошторисної документації за договором №П/28 від 02.12.2015 складений про те, що продукція відповідає умовам договору, технічного завдання і належним чином оформлена.

На думку контролюючого органу капітальний ремонт свердловини здійснений з метою збільшення продуктивності свердловини №3510-д до 21 куб.м./год (500 куб.м./добу (при нормативному водовідборі для потреб заводу з водозабірної свердловини №3510-Д - 124 куб.м/добу згідно п.1.4 технічного завдання) та збільшення терміну експлуатації свердловини за рахунок проведених вище зазначених робіт (кріплення свердловини, при роторному бурінні установками, цементація та ін.) та заміни частини обладнання даної свердловини, відповідно до даних актів приймання виконаних будівельних робіт, складених ТОВ "Аквадіа".

У зв`язку із проведенням капітального ремонту та заміни обладнання, видобуток мінеральної води зі свердловини №3510-Д було зупинено з 10.09.2015 по 24.06.2016 згідно журналу обліку води (форма П-11).

Проведений капітальний ремонт свердловини №3510-Д за адресою: м. Миргород, вул. Мінзаводська, 1, на переконання контролюючого органу, підпадає під вимоги пунктів 13-14 М(С)БО (IAS) 16 та витрати на його здійснення повинні збільшувати балансову вартість основного засобу, а саме свердловини №3510-Д, яка обліковується на бухгалтерському рахунку 1031 "Будівлі та споруди".

Ураховуючи зазначене, контролюючий орган дійшов висновку, що Товариством в порушення вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 7, 10, 13, 14, МСБО (IAS) 16 "Основні засоби", пунктів 7-8, 11, 16 П(С)БО 16 "Витрати" завищено показники у рядку 2050 Звіту "Собівартість реалізованої продукції (товарів, послуг)" на загальну суму 1887482,00 грн, у тому числі за 2015 рік в сумі 1506757,00 грн, за 2016 рік в сумі 380725,00 грн, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 339747,00 грн, в тому числі за 2015 рік в сумі 271216,00 грн, за 2016 рік в сумі 68531,00 грн.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 356879,75 грн, колегія суддів виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 44.2 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є П(С)БО 16.

Пунктом 6 П(С)БО 16 передбачено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з пунктом 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до М(С)БО (IAS) 16 "Основні засоби", основні засоби - це матеріальні об`єкти, що їх: а) утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг для надання в оренду або для адміністративних цілей; б) використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного періоду.

Собівартість - це сума сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або справедлива вартість іншої форми компенсації, наданої для отримання активу на час його придбання або створення або (якщо прийнятно) сума, яку розподіляють на цей актив при первісному визнанні згідно з конкретними вимогами інших МСФЗ, наприклад, МСФЗ 2 "Платіж на основі акцій".

Пунктами 7, 8, 10 МСБО (IAS) 16 визначено, що собівартість об`єкта основних засобів слід визнавати активом, якщо і тільки якщо: а) є ймовірність, що майбутні економічні вигоди, пов`язані з об`єктом, надійдуть до суб`єкта господарювання; б) собівартість об`єкта можна достовірно оцінити.

Запасні частини та допоміжне обладнання, як правило, відображаються як запаси та визнаються в прибутку чи збитку в процесі їхнього споживання. Проте основні запасні частини та резервне обладнання розглядаються як основні засоби, якщо суб`єкт господарювання очікує, що використовуватиме їх протягом більше одного періоду. Так само, якщо запасні частини та допоміжне обладнання можуть використовуватися тільки у зв`язку з об`єктом основних засобів, їх обліковують як основні засоби.

Суб`єкт господарювання оцінює згідно з цим принципом визнання всі свої витрати на основні засоби на час їх виникнення. Ці витрати складаються з витрат, понесених спочатку на придбання або спорудження об`єкта основних засобів, та витрат, понесених у подальшому на його збільшення, заміну його частини або на обслуговування.

Згідно з принципом визнання в параграфі 7, суб`єкт господарювання не визнає в балансовій вартості об`єкта основних засобів витрати на щоденне обслуговування об`єкта. Навпаки, ці витрати визнаються в прибутку чи збитку, коли вони понесені. Витрати на щоденне обслуговування об`єкта, як правило, - це витрати на заробітну плату та витратні матеріали, а також це можуть бути витрати на незначні деталі. Призначення цих видатків часто визначають як "ремонти та технічне обслуговування" об`єкта основних засобів (пункт 12 МСБО (IAS) 16).

Відповідно до пункту 16 МСБО (IAS) 16 собівартість об`єкта основних засобів складається з: а) ціни його придбання, включаючи імпортні мита та невідшкодовувані податки на придбання після вирахування торговельних знижок та цінових знижок; б) будь-яких витрат, які безпосередньо пов`язані з доставкою активу до місця розташування та приведення його в стан, необхідний для експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом; в) первісної попередньої оцінки витрат на демонтаж, переміщення об`єкта та відновлення території, на якій він розташований, зобов`язання за якими суб`єкт господарювання бере або коли купує цей об`єкт, або коли використовує його протягом певного періоду з метою, яка відрізняється від виробництва запасів протягом цього періоду.

У відповідності до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561, приймання закінчених робіт з ремонту і поліпшення основних засобів (модернізація, добудова, реконструкція тощо) оформлюється актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів.

Рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об`єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. У цьому випадку заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об`єкту основних засобів і списанням заміненого об`єкту. Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування.

Сумою очікуваного відшкодування вважається найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання основних засобів, включаючи його ліквідаційну вартість.

Витрати на капітальний ремонт об`єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов`язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання.

Вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням та ремонтом об`єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

Прикладами такого поліпшення є: а) модифікація, модернізація об`єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як було установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач має на балансі свердловину мінеральної води № 3510-Д, введену в експлуатацію 18.12.2006 з терміном корисного використання 180 місяців (15 років). Дана свердловина є єдиним цілісним комплексом до складу якого входить фільтр, фільтрова колона та обсадні колони (труби). Ремонт або заміна будь-якої з частин свердловини не впливає на подальше збільшення терміну корисного використання свердловини в цілому.

Згідно Паспорту свердловини №3510-Д виготовленого ТОВ ВГП "Артемівська гідрогеологічна партія", позивачу не рекомендовано забір води зі свердловини понад 30 м3/год.

Дозволом на спеціальне водокористування №1969 від 15.02.2012, який виданий та затверджений Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області, дозволено позивачу здійснювати забір мінеральної води зі свердловини №3510-Д в об`ємі, що не перевищує 30 м.куб/год.

У відповідності до Спеціального дозволу на користування надрами №2474 від 18.05.2001 та Угоди №2474 від 30.07.2015 про умови користування надрами з метою видобування мінеральних лікувально-столових підземних вод ділянки Миргородського родовища, де розташовані свердловини №3510-Д, №3511, позивачу дозволено видобування мінеральних лікувально-столових вод для промислового розливу зі свердловини №3510-Д в об`ємі 500 м.куб /добу.

Позивач здійснював забір води зі свердловини №З510-Д та використовував у виробництві продукції. Облік витрат води здійснювався у відповідності до лічильників води та фіксувався кожної доби у журналі обліку витрат мінеральної води зі свердловин №3510-Д, №3512, №604/1, №604/2.

У відповідності до Журналу обліку витрат мінеральної води, найменшими показниками лічильника за добу на свердловині №3510-Д, протягом 2014-2015 років - стало 6 м.куб, що не перевищує дозволений добовий об`єм видобутку зі свердловини.

У відповідності до Журналу обліку витрат мінеральної води, найбільшими показниками лічильника за добу на свердловині №3510-Д, протягом 2014-2015 років - стало 288 м.куб, що не перевищує дозволений добовий об`єм видобутку зі свердловини.

У 2015 році сталася розгерметизація експлуатаційної колони (діаметр 245 мм), в інтервалі глибини 49-49,5 метрів.

09.09.2015 позивач (замовник) уклав з ТОВ "Аквадіа" (підрядник) договір підряду №П/21, згідно якого, замовник доручає, а підрядник зобов`язується власними силами виконати роботи по геофізичному обстеженню водозабірної свердловини №3510-Д, обладнаної на альт-сеноманський водоносний горизонт (702 м), визначення герметичності та цілісності конструкції для подальшої експлуатації на території підприємства замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці роботи.

За наслідками виконання ТОВ "Аквадіа" робіт по геофізичному обстеженню водозабірної свердловини №3510-Д стосовно визначення герметичності та цілісності конструкції для подальшої її експлуатації зафіксовано перетік води з нижнього водоносного горизонту в затрубний простір, а також наявність гідродинамічного зв`язку між верхнім і нижнім водоносними горизонтами. Також встановлено, що об`єм води, що поступала в затрубний простір складав 1,5 м.куб /год. Також спостерігалась наявність постійної циркуляції води в обсадній колоні.

На підтвердженням виконання вказаних робіт позивачу надано акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року та висновок за результатами геофізичного дослідження у свердловині №3510-Д.

У подальшому позивач (замовник) уклав з ТОВ "Аквадіа" (підрядник) договір підряду №П/28 від 02.12.2015, за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання по здійсненню робіт з розробки робочого проекту "Капітальний ремонт свердловини мінеральної води №3510-Д розташованої за адресою: Полтавська обл., м. Миргород, вул. Мінзаводська, 1", а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином проведені роботи.

До договору №П/28 від 02.12.2015 надане Технічне завдання на виконання робочого проекту "Капітальний ремонт свердловини мінеральної води №3510-Д для забезпечення потреб позивача, яке затверджено генеральним директором.

У відповідності до затвердженого технічного завдання, основним із пунктів завдання на проектування було розроблення проекту капітального ремонту свердловини №3510-Д згідно якого продуктивність свердловини має складати не менше 21 м.куб /год (500 м.куб /добу).

У справі, що розглядається, суди встановили, що в технічному завданні допущено технічну помилку в розділі "Вихідні дані", а саме вказано - "Нормативний водовідбір для потреб заводу з водозабірної свердловини №3510-Д - 124 м.куб /добу (Дозвіл на спецводокористування №1969 від 15.02.2012)" замість "Нормативний водовідбір для потреб заводу з водозабірної свердловини №3510-Д - 500 м.куб /добу (Спеціальний дозвіл на користування надрами №2474 від 18.05.2001)".

На виконання умов Технічного завдання та договору підряду №П/28 від 02.12.2015, ТОВ "Аквадіа" було розроблено Робочий проект "Капітальний ремонт свердловини мінеральної води №3510-Д розташованої за адресою: Полтавська обл., м. Миргород, вул. Мінзаводська, буд. 1".

Роботи по розробці Робочого проекту виконані в повному обсязі, про що складено акт №б/н від 10.12.2015 здачі-приймання проектно-кошторисної документації за договором №П/28 від 02.12.2015, в якому зазначено, що продукція відповідає умовам договору, технічному завданню і належним чином оформлена.

03.12.2015 між позивачем (замовник) та ТОВ "Аквадіа" (підрядник) укладено договір підряду №П/29, згідно якого, замовник доручає, а підрядник зобов`язується власними силами та зі своїх матеріалів виконати будівельні роботи по капітальному ремонту свердловини мінеральної води №3510-Д, розташованої за адресою: Полтавська обл., м. Миргород, вул. Мінзаводська, 1, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином виконані та прийняті без зауважень роботи.

На виконання вищевказаного договору ТОВ "Аквадіа" надані наступні послуги: ремонтні роботи свердловини мінеральної води №3510-Д, розташованої за адресою Полтавська обл., м. Миргород, вул. Мінзаводська, 1, згідно актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт.

Після прийняття частини робіт у 2015 році та повного виконання робіт у 2016 році були проведені засідання постійно діючої експертної технічної комісії позивача, на яких було розглянуто питання капітального ремонту свердловини мінеральної води №3510-Д.

За результатами засідань складено Висновки постійно діючої експертної технічної комісії про капітальний ремонт свердловини мінеральної води №3510-Д від 28.12.2015, від 14.01.2016 про те, що капітальний ремонт свердловини виконаний згідно проектних рішень та з дотриманням чинного законодавства. За результатами робіт відновлена працездатність свердловини, що в свій час не дає збільшення терміну її експлуатації, дебіту та майбутніх економічних вигід від її використання. В зв`язку з вище викладеним визнано витрати, що понесені на капітальний ремонт свердловини, загальновиробничими витратами звітних періодів.

На підставі вказаних висновків наказами Товариства №249 від 31.12.2015, №17 від 15.01.2016 щодо витрат на капітальний ремонт свердловини мінеральної води №3510-Д встановлено, що витрати понесені на ремонтні роботи у 2015 році та у 2016 році визнати загальновиробничими витратами періодів, у яких такі витрати понесені.

На підтвердження фактичного виконання ремонтно-будівельних робіт ТОВ "Аквадіа", в ході судового розгляду, представники позивача надали: журнал обліку витрат мінеральної води, згідно якого найменшими показниками лічильника за добу на свердловині №3510-Д після проведення ремонту, протягом 2016 року - стало 4 м.куб; журнал обліку витрат мінеральної води, згідно якого найбільшими показниками лічильника за добу на свердловини №3510-Д, протягом 2016 року - стало 233 м.куб, що не перевищує дозволений добовий об`єм видобутку зі свердловини та є меншими показниками, аніж видобувалося до проведення ремонту.

Капітальний ремонт свердловин - комплекс складних і довготривалих робіт, пов`язаних з підтримуванням свердловини як споруди у працездатному стані, тобто робіт, призначених для відновлення працездатності привибійної зони, цілісності цементного кільця і обсадних труб або в цілому свердловини з метою використання за прийнятим чи новим призначенням, для ліквідації аварій, для консервації і ліквідації свердловин, для опускання і піднімання обладнання одночасно-роздільної експлуатації.

Результатом виконаних робіт стало відновлення робочого стану об`єкта основних засобів (відновлення потужності, строку корисного використання), тобто відновлення очікуваних економічних вигод від його використання.

Матеріалами справи підтверджено, що витрати позивача на капітальний ремонт свердловини мінеральної води №3510-Д мають відновлювальний характер, вони не призводять до збільшення економічних вигод та потенціалу корисності на первісно оціненому рівні продуктивності свердловини.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у визначеній частині.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова