Постанова

від 28.01.2025 по справі 206/5854/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/901/25 Справа № 206/5854/17 Суддя у 1-й інстанції - Кушнірчук Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Максюти Ж.І., Халаджи О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро Дніпропетровської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2017 року в цивільній справі номер 206/5854/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки і піклування Самарської районної у м. Дніпрі ради, про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки і піклування Самарської районної у м. Дніпрі ради, про стягнення аліментів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивачка на підставі рішення Амур - Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради від 15.05.2015 року, являється опікуном малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка з самого народження дитини про неї не піклується, не забезпечує матеріально та взагалі байдужа до дитини. Позивачка, як опікун займається вихованням дитини, але позбавлена можливості самостійно належним чином утримувати дитину, а відповідачка добровільно матеріальної допомоги не надає.

Позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі, в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на її користь до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 03 листопада 2017 року та до досягнення дитиною повноліття.

Вирішено питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки і піклування Самарської районної у місті Дніпрі ради, про стягнення аліментів - залишено без розгляду.

Із вказаним заочним рішенням не погодилась відповідачка ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, просила скасувати заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2017 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом нормам матеріального та процесуального права.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення є незаконним у зв`язку із неповнотою дослідження доказів і встановлення обставин у справі.

Відповідачка належним чином не була повідомлена про дату, час і місце судового засідання. Доказів отримання судових повісток та ухвали про відкриття провадження матеріали судової справи не містять, а номер телефону за яким направлені судові повістки, її не відомий.

Відповідачка ніколи не відмовлялась утримувати свою дитину, попри її бажання щодо реалізації батьківських прав відносно дитини, з боку позивачки чиняться постійні перешкоди щодо її виховання та утримання, що є порушенням не тільки чинного законодавства, її прав, але і прав дитини. Незважаючи на рішення суду про поновлення апелянта в батьківських правах, позивачка незаконно утримує у себе її сина, та заважає їх спілкуванню. Такими неправомірними та умисними діями позивачкою штучно створюються підстави для стягнення аліментів у примусовому порядку. Зазначає, що станом на 15.11.2022 року була в стані тяжкої хвороби, самостійно пересувалась виключно в межах квартири, після проведеної операції та невдалого лікування. Позивачка достеменно обізнана про вказану обставину, але свідомо скористалась нею, щоб стягнути аліменти на свою користь.

Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Пунктом 1 частини 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім, зокрема, спорів про стягнення аліментів.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що батьками малолітнього ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (а.с. 8).

Рішенням Амур - Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради від 15.05.2015 року №111/2 малолітньому ОСОБА_3 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с. 6).

Рішенням Амур - Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради від 15.05.2015 року №112/2 ОСОБА_2 призначено опікуном над ОСОБА_3 та його житлом (а.с. 7).

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідачки аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на її користь до досягнення дитиною повноліття, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості в повному обсязі.

Апеляційний суд не може погодитись з таким рішенням суду першої інстанції, оскільки при його прийнятті було порушено норми процесуального права.

Положеннями частин 2, 4, 8 ст. 128 ЦПК України визначено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Апеляційним судом встановлено, що відповідачка двічі викликалась у судові засідання призначені на 23.11.2017 року та на 05.12.2017 року з розгляду справи про стягнення аліментів, в обох випадках, шляхом направлення SMS-повідомлення за номером НОМЕР_1 .

Даних про те, що вказаний номер належить саме відповідачці матеріали справи не містять.

Поштові конверти, якими на адресу ОСОБА_1 направлені ухвала про відкриття провадження у справі разом із примірником позовної заяви та повістки про виклик у судові засідання, у всіх трьох випадках повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 20, 34, 35).

Довідка про доставку SMS не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, оскільки згідно з пунктом 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року №73, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом роздрукування та заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. На цьому наголосив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 31 січня 2023 року по справі №693/812/21.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що вона не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява №14448/88, § 33).

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, N 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Відтак, апеляційний суд вважає, що цей довід апеляційної скарги є обґрунтованим і судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 СК України встановлення опіки та піклування не припиняє права дитини на аліменти.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя цієї статті визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За змістом частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

В силу ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Механізм обов`язкової індексації розміру аліментів, визначених у твердій грошовій сумі, встановлено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (із змінами та доповненнями).

Абзацами першим, третім пункту 10-4 вказаного Порядку встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти. У разі проведення державним, приватним виконавцем індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з наступного року з місяця, що відповідає місяцю встановлення розміру аліментів.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу.

Статтею 5 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що для спостереження за динамікою рівня життя в Україні на основі статистичних даних про рівень споживчих цін центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, розраховує щомісяця фактичний розмір прожиткового мінімуму на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення.

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що механізм та порядок щорічного визначення розміру прожиткового мінімуму та щорічної індексації розміру аліментів є в значній мірі схожим. Це робить можливим та доцільним проведення такої індексації лише за умови визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі із зазначенням конкретної грошової суми у грошовій одиниці України - гривні, а не з прив`язкою до розміру прожиткового мінімуму чи до її частини.

Зазначене узгоджується з приписами статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», яка, зокрема, регулює питання щодо проведення державним, приватним виконавцем індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі.

При таких обставинах, приймаючи до уваги положення зазначених вище правових норм, ураховуючи законодавчо встановлений механізм обов`язкової індексації розміру аліментів, визначених у твердій грошовій сумі, за наявності відповідної заяви одержувача про обрання ним способу стягнення аліментів у вигляді твердої грошової суми, суди у резолютивній частині рішення про стягнення аліментів повинні зазначати конкретну грошову суму, визначену у грошовій одиниці України - гривні.

У постанові Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі №947/27643/19 зазначено висновок про можливість стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовий сумі, яка відповідає 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Судом встановлено, що батьками малолітнього ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_1 .

Рішенням Амур - Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради від 15.05.2015 року №111/2 малолітньому ОСОБА_3 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Рішенням Амур - Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради від 15.05.2015 року № 112/2 ОСОБА_2 призначено опікуном над ОСОБА_3 та його житлом.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 03 листопада 2017 року до повноліття дитини.

Таким чином, позивачка визначилася зі способом стягнення аліментів.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня складає - 3196 гривень.

Виходячи з наведеного вище, із принципу розумності та справедливості, а також з огляду на те, що батьки зобов`язані забезпечити дітям виховання, навчання, розвиток, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідачки аліментів на утримання дитини із зазначення конкретної грошової суми у розмірі 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що становить 1598,00 грн, відповідатиме належному забезпеченню інтересів неповнолітньої дитини, ураховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника аліментів та інші

обставини, що мають істотне значення.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2017 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки і піклування Самарської районної у м. Дніпрі ради, про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, яка становить 1598,00 грн, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову - з 03 листопада 2017 року та до досягнення дитиною повноліття.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді: