Повістка

від 28.01.2025 по справі 204/1150/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/25/25 Справа № 204/1150/23 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Городничої В.С., Свистунової О.В.

за участю секретаря Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 адвоката Іваненкової Наталії Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини - передано на розгляд до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська (т.1 а.с.90).

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 13 жовтня 2023 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 .

Не погодившись з рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 13 жовтня 2023 року представник ОСОБА_2 адвокат Коломоєць С. В. звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення суду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Коломойця С. В. задоволено. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня2023 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини було закрито. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у сумі 1 488 грн. 60 коп.

Постановою Верховного Суду від 22 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 адвокатаКоломоєць С.В. залишено без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 13 жовтня 2023 року - залишено без змін.

08 листопада 2024 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_1 адвокат Іваненкова Н.М. звернулася до Дніпровського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги №5 від 21 березня 2024 року у розмірі 25 000 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 2700 грн. за участь у судових засідання у суді апеляційної інстанції, а всього 27700 грн. (т.3 а.с.1-3).

Представник ОСОБА_2 адвокат Коломоєць С. В. заперечував проти задоволення заяви представника ОСОБА_1 адвоката Іваненкової Н.М. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу (т.3 а.с.34-36).

Вивчивши заяву, матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що заява представника ОСОБА_1 адвокат Іваненкової Н.М. про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ст. ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів,проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ст.137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі № 596/2305/18.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною: в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19; у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19); у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 18 листопада 2020 року у справі №922/3706/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно доп.8ч.2ст.141ЦПК Українирозмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

У касаційній скарзі на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року представником ОСОБА_1 адвокатом Іваненковою Н.М. було заявлено про стягнення з відповідача ОСОБА_2 витрат на правову допомогу (т.2 а.с.73-80).

Постановою Верховного Суду від 22 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.2 а.с.125-128).

Верховним Судом у вказаній постанові від 22 травня 2024 року не було вирішено питання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

05 листопада 2024 року Дніпровським апеляційним судом ухвалено постанову за результатами розгляду апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Коломоєць С.В. на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 13 жовтня 2023 року - апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Коломоєць С.В. залишено без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 13 жовтня 2023 року - залишено без змін (т.2 а.с.211-220).

08 листопада 2024 року, тобто в межах п`яти днів після ухвалення рішення суду апеляційним судом, через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_1 адвокат Іваненкова Н.М. звернулася до Дніпровського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі та просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги №5 від 21 березня 2024 року у розмірі 25 000 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 2700 грн. за участь у судових засідання у суді апеляційної інстанції, відповідно до договору про надання правової допомоги №153 від 15 березня 2023 року та додаткової угоди до цього договору, а всього 27700 грн. (т.3 а.с.1-3).

Встановлено, правова допомога позивачеві ОСОБА_1 надавалася адвокатом Іваненковою Н.М. на підставі договору про надання правової допомоги №153 від 15 березня 2023 року та додаткової угоди від 11 червня 2024 року до договору про надання правової допомоги №153 від 15 березня 2023 року, на підставі договору про надання правової допомоги №5 від 21 березня 2024 року (т.3 а.с.4, 5, 6).

Відповідно до п.3 договору про надання правової допомоги №153 від 15 березня 2023 року розмір гонорару адвоката становить 15000 грн. (т.3 а.с.4).

Відповідно до додаткової угоди від 11 червня 2024 року до договору про надання правової допомоги №153 від 15 березня 2023 року гонорар адвоката за кожний вихід до судового засідання становить 900 грн. (т.3 а.с.5).

Відповідно до п.3 договору про надання правової допомоги №5 від 21 березня 2024 року розмір гонорару адвоката становить 25000 грн. (т.3 а.с.6).

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 вказала, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Також у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Представник ОСОБА_2 адвокат Коломоєць С.В. звернувся до апеляційного суду із заявою, в якій заперечував проти стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, просив відмовити у їх стягненні, посилаючись на їх необґрунтованість (т.3 а.с.34-36).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №75/9215/15-ц вказано, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Враховуючи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання наданих послуг, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, також враховуючи, що представник ОСОБА_2 адвокат Коломоєць С.В. заперечував проти стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі - 5000 грн., що є співмірним з наданим адвокатом обсягом послуг, які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 270, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Іваненкової Наталії Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 )на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правову допомогу, надану у апеляційному суді, у розмірі - 5000 грн.

У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді В.С.Городнича

О.В.Свистунова