Рішення

від 24.01.2025 по справі 307/3997/24

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/3997/24

Провадження № 2/307/991/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2025 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Сас Л.Р.,

секретар судового засідання Кривошея Д.А.,

за участю позивачки ОСОБА_1 ,

її представника адвоката Марича І.Ю.,

представника відповідача - Філіпа І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «ТЯЧІВСЬКА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» Тячівської міської ради Закарпатської області про визнання припиненим безстрокового трудового договору та стягнення компенсації за невикористані дні відпустки,

встановив:

ОСОБА_1 пред`явила позов до комісії з реорганізації (припинення) комунального некомерційного підприємства «Тячівська консультативна поліклініка» Тячівської міської ради та Тячівської міської ради про визнання незаконною бездіяльність комісії з реорганізації (припинення) та стягнення коштів.

В обґрунтування позову посилалася на те, що згідно із рішенням 8 скликання 22 сесії Тячівської міської ради № 2158від 20.09.2023року було вирішено припинити в результаті реорганізації комунального некомерційного підприємства «Тячівська консультативна поліклініка» Тячівської міської ради шляхом його приєднання до комунального некомерційного підприємства «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради.

Пунктом № 3 цього рішення було створено комісію з реорганізації (припинення) комунального некомерційного підприємства «Тячівська консультативна поліклініка» (КНП «Тячівська РЛ») .

Також рішенням № 2158від 20 вересня 2023року міської ради затверджено Положення про зазначену комісію, яку зобов`язано провести: інвентаризацію майна КНП «Тячівська консультативна поліклініка»; розрахунки з бюджетом та працівниками, а залишки коштів направити до бюджету міської територіальної громади; розрахунки з дебіторами та кредиторами, скласти та затвердити передавальний акт, закрити банківські рахунки та провести безоплатну передачу майна в комунальну власність територіальної громади.

Згідно затвердженого Положення до цієї комісії з моменту її призначення перейшли повноваження щодо управління справами юридичної особи; голова комісії, його заступник та за необхідності члени комісії представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у судах від імені юридичної особи, яка припиняється.

Згідно із наказом голови комісії з припинення (реорганізації) КНП «Тячівська РЛ» № 114-в/а від 28 червня2024року, їй було надано щорічну чергову відпустку у кількості 14 календарних днів, з 22 липня 2024року по 04 серпня 2024року, а також 15 календарних днів, замість 18-ти, невикористаних щорічних додаткових відпусток (як інваліду ІІ групи) на період з 05 серпня 2024року по 09 серпня 2024року за2021рік, з 12 серпня 2024року по 16 серпня 2024року за2022рік, з 19 серпня 2024року по 23 серпня 2024року за2023рік, такі щорічні відпустки інвалідам II групи законодавством передбачено надавати по 6 днів.

З цим наказом про відпустку її, позивачку, ознайомила голова комісії з реорганізації підприємства 19 липня2024року і тому 19 липня2024року вона подала через канцелярію комісії з реорганізації заяву про виплату їй компенсації за невикористані дні щорічних відпусток та додаткових відпусток за період роботи у КНП «Тячівська РЛ», а саме за період з 2012 року по 2023 рік, у кількості 199 днів.

Разом з тим, головою комісії було запропоновано написати заяву на звільнення з роботи КНП «Тячівська консультативна поліклініка» з 19 серпня2024 року, а також написати заяву про прийняття на роботу в КНП «Тячівська лікарня».

Вона, позивачка, вважала, що КНП «Тячівська консультативна поліклініка» реорганізовувалася шляхом приєднання до лікарні і всі працівники повинні бути переведеними на нові робочі місця.

Крім цього, їй було надано щорічну відпустку до 23 серпня2024року і вона могла бути звільнена лише після повернення із відпустки.

Після відпустки, 24 серпня2024року, вона вийшла на робоче місце в поліклініці і довідалася, що всі працівники поліклініки перейшли працювати до правонаступника, куди вона не була переведена.

Тобто, до цього часу комісія жодного рішення чи то про її звільнення, чи про переведення її на іншу посаду не приймала, також не здійснила у зв`язку з реорганізацією і припиненням юридичної особи, шляхом приєднання, належних розрахунків (компенсацію за невикористані дні відпусток та вихідної допомоги, у разі звільнення).

Під час перебування позивачки у відпустці комісія з припинення (реорганізації) КНП «Тячівська РЛ» передала КНП «Тячівська міська лікарня» всі основні засоби та матеріальні цінності, а також кадрові, бухгалтерські документи, а залишок коштів перерахувала на рахунок Тячівської міської ради. Акт приймання-передачі був затверджений рішенням Тячівської міської ради 8-го скликання від 30 липня2024року № 2556.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) з моменту призначання переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

У зв`язку із чим просила визнати незаконною бездіяльність комісії з реорганізації (припинення) комунального некомерційного підприємства «Тячівська консультативна поліклініка» Тячівської міської ради Закарпатської області, шляхом його приєднання до КНП «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради в частині не переведення її, головної медсестри КНП «Тячівська консультативна поліклініка» на відповідну посаду в КНП «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради, не виплату їй компенсації за всі невикористані у припиненому підприємстві дні відпусток; зобов`язати внести відповідні записи в трудову книжку та подати уточнення до податкових звітів щодо виплат і включення виплат до страхового стажу та зобов`язати Тячівську міську раду виплатити їй зазначену компенсацію за 199 днів невикористаних відпусток за рахунок коштів, переданих до бюджету територіальної громади реорганізованим підприємством.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 вересня 2024 року головуючою суддею для розгляду вказаної справи визначено суддю Сойму М.М.

Ухвалою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 вересня 2024 року задоволено самовідвід, заявлений головуючою суддею Соймою М.М. та відведено її від розгляду даної справи, а справу передано до канцелярії Тячівського районного суду Закарпатської області для передачі іншому судді в порядку, передбаченому ст. 14 ЦПК України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 вересня 2024 року головуючим суддею для розгляду вказаної справи визначено суддю Бряника М.М.

Ухвалою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 вересня 2024 року задоволено самовідвід, заявлений головуючим суддею Бряником М.М. та відведено його від розгляду даної справи, а справу передано до канцелярії Тячівського районного суду Закарпатської області для повторного автоматизованого розподілу справи між суддями.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 вересня 2024 року головуючим суддею для розгляду вказаної справи визначено суддю Ніточко В.В.

Ухвалою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 вересня 2024 року задоволено самовідвід, заявлений головуючою суддею Ніточком В.В. та відведено його від розгляду даної справи, а справу передано до канцелярії Тячівського районного суду Закарпатської області для повторного автоматизованого розподілу справи між суддями.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 вересня 2024 року головуючою суддею для розгляду вказаної справи визначено суддю Сас Л.Р.

Ухвалою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадженняз повідомленнямучасниківсправи та призначено справу до судового розгляду.

Представник відповідача Тячівської міської ради Закарпатської області у встановлений строк подав відзив у якому заперечив проти задоволення позову посилаючись на те, що вимоги, викладені у позові є необґрунтованими, а обставини, викладені в позовній заяві, не відповідають дійсності. Крім того, позивачем зазначено неналежного відповідача, що підтверджується наступним.

Так, пунктом 1 рішення двадцять другої (позачергової) сесії восьмого скликання другого пленарного засідання Тячівської міської ради № 2158 від 20 вересня 2023 року припинено в результаті реорганізації комунального некомерційного підприємства «Тячівська консультативна поліклініка» Тячівської міської ради Закарпатської області, шляхом його приєднання до комунального некомерційного підприємства «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради Закарпатської області.

При формуванні позовних вимог позивачкою не враховано, що згідно пункту 2 рішення сесії міської ради № 2158 від 20.09.2023 року, КНП «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради є правонаступником майна, прав та обов`язків КНП «Тячівська консультативна поліклініка» Тячівської міської ради як юридичної особи, що припиняється в результаті реорганізації (приєднання).

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. З врахуванням вказаної норми, в даному конкретному випадку всі права та обов`язки КНП «Тячівська консультативна поліклініка» переходять до КНП «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради Закарпатської області.

Однак, позивачкою при визначенні відповідачем - Тячівську міську раду не враховано той факт, що в жодних правовідносинах, в тому числі трудових, з Тячівською міською радою вона не перебувала.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу Законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Тячівська міська рада є засновником, як КНП «Тячівська консультативна поліклініка», з яким позивачка перебувала в трудових відносинах, так і КНП «Тячівська районна лікарня», яке стало правонаступником припиненого підприємства, і жодних повноважень щодо укладення, розірвання, внесення змін до трудових договорів з найманими працівниками не має.

Позивачкою не взято до уваги, що згідно до ст. 74 Кодексу Законів про працю України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Частиною 1, 3 ст. 24 Закону України «Про відпустки» встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. За таких обставин, позивачем при підготовці позову, формуванні позовних вимог визначено неналежного відповідача Тячівську міську раду, яка повноважень при прийнятті, переведенні, звільненні, увільненні, виплаті компенсаційних виплат, в тому числі за невикористані відпустки працівникам комунальних підприємств не має. З часу оформлення трудових відносин позивачки з лікарськими установами (Тячівська районна лікарня, КЗ «Тячівська районна поліклініка», КНП «Тячівська консультативна поліклініка»), в тому числі і правонаступником КНП «Тячівська районна лікарня», вони не припинялися (а. с. 55-58, 59-62).

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 06 листопада 2024 року залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне некомерційне підприємство «ТЯЧІВСЬКА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» Тячівської міської ради Закарпатської області.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 грудня 2024 року замінено неналежних відповідачів - комісію з реорганізації (припинення) комунального некомерційного підприємства «Тячівська консультативна поліклініка» Тячівської міської ради та Тячівську міську раду належним відповідачем, яким є - Комунальне некомерційне підприємство «ТЯЧІВСЬКА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» та виключено зі складу учасників справи Комунального некомерційного підприємства «ТЯЧІВСЬКА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» Тячівської міської ради Закарпатської області, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 49 ЦПК України, позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Позивачка ОСОБА_1 , у порядку ст. 49 ЦПК України, подала заяву в якій просила визнати припиненим з 27 серпня2024року трудовий договір, укладений між нею, головною медсестрою КНП «Тячівська консультативна поліклініка» Тячівської міської ради ОСОБА_1 , та КНП «Тячівська консультативна поліклініка» Тячівської міської ради та зазначити запис у трудовій книжці про зміну назви роботодавця; стягнути з відповідача - комунального некомерційного підприємства «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради, як правонаступника реорганізованого підприємства, компенсацію за 222 дні невикористаних днів відпусток в розмірі 141 322,98 грн.

Спосіб захисту прав або інтересів, який позивач просить визначити у рішенні:

Положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якими передбачено, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Статтею 1 цього Закону передбачено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Частину 1 статті 12 цього Закону (в редакції Закону № 2352-1X від 01.07.2022, якою передбачено, що у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки». Розрахунок ціни позову: 222 дні х 636,59 грн. (середній щоденний заробіток) =141 322,98 грн.

Згідно із рішенням 8 скликання 22 сесії Тячівської міської ради № 2158від

20 вересня 2023року припинено в результаті реорганізації комунального некомерційного підприємства «Тячівська консультативна поліклініка» Тячівської

міської ради шляхом його приєднання комунального некомерційного підприємства «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради; створено комісію з реорганізації (припинення) комунального некомерційного підприємства «Тячівська консультативна поліклініка» (КНП «Тячівська РЛ»); затверджено Положення про зазначену комісію, яку зобов`язано провести інвентаризацію майна КНП «Тячівська консультативна поліклініка», провести розрахунки з бюджетом та працівниками, залишки коштів направити до бюджету міської територіальної громади, провести розрахунки з дебіторами та кредиторами, скласти та затвердити передавальний акт, закрити банківські рахунки, провести безоплатну передачу майна в комунальну власність територіальної громади. Згідно затвердженого Положення до цієї комісії з моменту її призначення перейшли повноваження щодо управління справами юридичної особи, голова комісії, його заступник та за необхідності члени комісії представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у судах від імені юридичної особи, яка припиняється.

Згідно із наказом голови комісії з припинення (реорганізації) КНП «Тячівська РЛ» № 114-в/а від 28 червня2024року їй було надано щорічну чергову відпустку у кількості 14 календарних днів, з 22 липня 2024року по 04 серпня 2024року, а також 15 календарних днів, замість 18-ти, невикористаних щорічних додаткових відпусток (як інваліду ІІ групи) на період з 05 серпня 2024року по 09 серпня 2024року за2021рік, з 12 серпня 2024року по 16 серпня 2024року за2022рік, з 19 серпня 2024року по 23 серпня 2024року за2023рік, такі щорічні відпустки інвалідам II групи законодавством передбачено надавати по 6 днів.

З цим наказом про відпустку її ознайомила голова комісії з реорганізації підприємства 19 липня2024року і тому 19 липня2024року вона подала через

канцелярію комісії з реорганізації заяву про виплату їй компенсації за невикористані дні щорічних відпусток та додаткових відпусток за період роботи у КНП «Тячівська РЛ», а саме за період з 2012 року по 2023 рік, у кількості 199 днів.

Разом з тим, головою комісії було запропоновано написати заяву на звільнення з роботи КНП «Тячівська консультативна поліклініка» з 19 серпня2024 року, а також написати заяву про прийняття на роботу в КНП «Тячівська лікарня».

Вона, позивачка, не погодилася писати таку заяву, оскільки вважала, що КНП «Тячівська консультативна поліклініка» реорганізовувалася шляхом приєднання до лікарні і всі працівники повинні бути переведеними на нові робочі місця.

Крім цього, їй було надано щорічну відпустку до 23 серпня2024року і вона могла бути звільнена лише після повернення з відпустки.

Після відпустки, 24 серпня2024року, вона вийшла на робоче місце в поліклініці і довідалася, що всі працівники поліклініки написали заяви про звільнення з роботи і про прийом на роботу в КНП «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради, тобто перейшли до правонаступника, куди вона не була переведена.

Тобто, комісія жодного рішення чи то про її звільнення, чи про переведення її на іншу посаду не приймала, також не здійснила, у зв`язку з реорганізацією і припиненням юридичної особи, шляхом приєднання, належних розрахунків (компенсацію за невикористані дні відпусток та вихідної допомоги, у разі звільнення. З таких виплат утримують ПДФО і ВЗ, які впливають на обрахунок розміру пенсії у майбутньому (страховий стаж).

Остаточний розрахунок із працівником здійснюють у день його звільнення та видають трудову книжку із записом про звільнення, надають копію наказу про звільнення та ознайомлюють із таким записом, який вносять до трудової книжки, однак таких дій комісія з реорганізації відносно неї не вчинила.

Під час перебування у відпустці комісія з припинення (реорганізації) КНП «Тячівська КП», передала КНП «Тячівська районна лікарня» всі основні засоби та матеріальні цінності, а також кадрові, бухгалтерські документи, а залишок коштів перераховано на рахунок Тячівської міської ради. Акт приймання-передачі затверджений рішенням Тячівської міської ради 8-го скликання від 30 липня2024року № 2556.

З цього дня комісія з припинення (реорганізації) КНП «Тячівська КП» припинила свою роботу та діяльність. Правонаступником реорганізованого підприємства виступила КНП «Тячівська районна лікарня».

28 серпня 2024 року вона, позивачка, подала заяву правонаступнику КНП «Тячівська районна лікарня» про прийняття на роботу. Її прийняли на посаду старшої медсестри та уклали з нею новий трудовий договір.

Разом з тим залишилося не вирішеним питання припинення попереднього трудового договору, внесення запису в трудовій книжці щодо припинення такого трудового договору (звільнення чи переведення) та виплати компенсації за невикористані дні відпустки ( а.с. 69-73).

Відповідач КНП «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради Закарпатської області подав відзив, у якому позов не визнав посилаючись на те, що позивачка не подала заяви про припинення трудового договору з підприємством попереднім чи правонаступником з посади, яку вона займала до працевлаштування її на посаду сестри медичної старшої поліклінічного відділення.

Відповідно з положеннями ч. 5 ст. 36 КЗпП України, у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації, зокрема приєднання дія трудового договору продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ч.1 ст.40 КЗпП).

КНП «Тячівська РЛ» при реорганізації районної поліклініки шляхом його приєднання не проводила скорочення чисельності штату працівників, всі працівники реорганізованого підприємства були працевлаштовані шляхом переведення, причому таке переведення відбулось виключно за згодою працівників, згідно особисто написаних заяв.

Позивачка ж заяви щодо врегулювання трудових відносин в період реорганізації не подала. Вона продовжила відповідно до ч. 5 ст. 36 КЗпП дію своїх трудових відносин у формі, яка існувала на період реорганізації з підприємством правонаступником і була працевлаштована згідно поданої заяви наказом від 27.08.2024 року №442-к на посаду медичної сестри старшої поліклінічного відділення, яка була на той час вільною.

КНП «Тячівська консультативна поліклініка» Тячівської міської ради, як юридична особа припинила свою діяльність 03 серпня 2024 року.

Позивачка в цей період аж до 23.08.2024 року знаходилась у відпустці.

Окрім того, два дні вона була на лікарняному, день закінчення лікарняного припав на п`ятницю 25.08.2024 року.

У перший робочий день 27.08.2024 року вона була працевлаштована в підприємстві правонаступнику на вільну посаду за згодою сторін.

Права на грошову компенсацію за невикористані відпустки позивачка в підприємстві правонаступнику не набула, оскільки така виплачується виключно при звільненні з роботи.

Звільнення позивачки з роботи не відбулось, при виході на роботу після відпустки та лікарняного одразу була працевлаштована. Якщо трудові відносини не припиняються, то в такому разі відсутнє вирішення всіх питань пов`язаних з цією обставиною, зокрема і виплати компенсації за невикористані відпустки.

Компенсація може бути виплачена працівнику в поряду і спосіб, передбачений діючим трудовим законодавством, у разі, якщо позивачка звернеться з відповідною заявою до адміністрації, то така буде розглянута і за наслідками буде прийнято відповідне рішення. За своєю ініціативою роботодавець не вправі виплачувати таку компенсацію без згоди працівника. Тому, право вимоги в частині припинення трудового договору та виплати компенсації за невикористані відпустки на даний час у позивачки відсутнє.

Що стосується записів в трудовій книжці про зміну назви підприємства, то такі не проведені через те, що виникли непорозуміння з позивачкою, яка була в період реорганізації в щорічній відпустці та на лікарняному, до дня працевлаштування за її заявою на посаду старшої сестри медичної.

Щодо припинення трудового договору зазначив, що трудовим законодавством не передбачено припинення трудових відносин взагалі. Підстави припинення трудового договору чітко визначені і такі мають бути відображені в розпорядчому документі щодо припинення трудового договору, відповідні записи про це заносяться в обліково-кадрові документи підприємства. Також, відповідно до цивільно-процесуального законодавства, позивач повинен надати відповідні докази на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Позивачкою до позовної заяви не додано жодного доказу на підтвердження того, що вона має право на 222 дні невикористаної відпустки за період роботи в КНП «Тячівська консультативна поліклініка».

Відтак, відповідач не визнає кількість днів невикористаної відпустки, що зазначені позивачкою в позовній заяві. Також відповідач не визнає розрахунок суми грошових коштів, які позивачка визначила самостійно без врахування дійсної середньоденної заробітної плати. Обчислення середньої заробітної плати при нарахуванні відпускних відбувається згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати (із змінами), затвердженої постановою КМУ від 08.02.1995 року №100. При цьому, наприклад, у разі звільнення (про що позивачка зазначає в позовній заяві як підставу для нарахування суми) в 2024 році сума за невикористані відпустки ділиться на дві частини. Розрахунок за невикористані відпустки за 2023 ріку і всі попередні періоди, виходячи з середнього заробітку за 12 місяців 2023 ріку. І окремо за 2024 рік з розрахунку заробітна плата за попередні повні 12 місяців. Для кінцевого розрахунку ці суми додаються. Тобто, позивачкою неправильно зроблено підрахунок відпускних і брати його до уваги неправомірно.

З облікових даних взятих з особової справи позивачки загальна кількість невикористаних нею днів відпустки складає всього 186 днів, а не 222 днів, як про це зазначає позивачка. Причому, 22 дні за 2024 рік, який вираховується окремо та 164 дні за всі попередні періоди, починаючи з 01 січня 2012 року до 31 грудня 2023 року.

Позивачкою неправильно визначено середній заробіток, який має застосуватись при розрахунку відпускних. За даними бухгалтерського обліку середня заробітна плата позивачки за 2023 рік (який береться для підрахунку за попередні періоди) складає 534.0100 грн. За період роботи з серпня 2023 р. по липень 2024 року, відповідно 571,86 грн. Відпускні бухгалтерією розраховуються за спеціальною програмою, при цьому, не всі виплати працівника беруться в підрахунок, зокрема одноразові виплати матеріальної допомоги та інші. В даних з Реєстру Пенсійного фонду України, який надала позивачка відсутні виплати за липень 2024 року, хоча заробітну плату позивач за цей місяць отримала і він повинен братися в розрахунок при визначенні середньої заробітної плати. На день отримання витягу з Реєстру застрахованих осіб дані за липень 2024 року не відображені, тому що звітність була подана пізніше у встановлені строки, за жовтень місяць такі вже відображені в реєстрі.

Відтак, залишається неврегульованим питання середньої заробітної плати. Право на судовий спір може виникнути при наявності права вимоги, який може настати в майбутньому при відмові роботодавцем в розгляді заяви працівника або в деякій його частині, якщо сторони не найдуть спільної точки зору відповідно до чинного законодавства (а. с. 119-122).

Позивачка ОСОБА_1 , у порядку ст. 49 ЦПК України, подала заяву в якій уточнила формулювання вимог без зміни предмету та підстав позову та з підстав, зазначених у позову, просила визнати припиненим безстроковий трудовий договір, укладений між нею, головною медсестрою КНП «Тячівська консультативна поліклініка» Тячівської міської ради ОСОБА_1 та КНП «Тячівська консультативна поліклініка» Тячівської міської ради з27 серпня 2024 року, на підставі п.1) ч.1 ст.36 КЗпП, за згодою сторін; стягнути з відповідача - комунального некомерційного підприємства «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради, як правонаступника реорганізованого підприємства, компенсацію за 186 днів невикористаних відпусток в сумі 139 438,23 грн. (а. с. 135-136).

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Марич І.Ю. під час судового розгляду у підтримання позовних вимог посилалися на обставини, викладені у позовній заяві та доповненнях до неї.

Представник відповідача Філіп І.Ю. заперечував щодо задоволення позову посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Вислухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи із такого.

Частиною другоюстатті 8 Конституції Українигарантовано право на звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1ст. 13 ЦПК України).

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідност. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 16 ЦК Українивстановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей55,124 Конституції Українитастатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, що відповідає практиці ЄСПЛ, сформованій у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom), що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом.

Серед способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення;7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Неналежним способом захисту є той, що не відповідає змісту порушеного права та не забезпечить реального поновлення прав у випадку задоволення позову.

Відповідно до частини 1статті 22 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістомстатті 22 КЗпП України, будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Із трудової книжки відомо, що ОСОБА_1 01 січня 2012 року прийнята в порядку переводу в КЗ «Тячівська района поліклініка» на 1,0 постійної посади головної сестри медичної(поліклініки), згідно наказу від 03 січня 2012 року № 17-к ( запис у трудовій книжці під номером 17); 24 червня 2019 року створене шляхом перетворення та правонаступництва комунальне некомерційне підприємство «Тячівська районна поліклініка», згідно наказу по ВОЗ Тячівської РЛ від 24 червня 2019 року № 69-О (запис у трудовій книжці під номером 18) та 28 січня 2021 року комунальне некомерційне підприємство «Тячівська районна поліклініка» Тячівської районної ради перейменовано на комунальне некомерційне підприємство «Тячівська консультативна поліклініка» Тячівської міської ради на підставі рішення Тячівської міської ради від 28 січня 2021 року № 236 (запис у трудовій книжці під номером 19) (а. с. 96-103).

Таким чином, між КНП «Тячівська консультативна поліклініка» Тячівської міської ради Закарпатської області та ОСОБА_1 виникли трудові відносини і спірні правовідносини регулюютьсяКодексом законів про працю України.

Так, 20 вересня 2023року на двадцять другій (позачерговій) сесії восьмого скликання Тячівської міської ради Закарпатської області прийнято рішення № 2158«Про реорганізацію комунального некомерційного підприємства «Тячівська консультативна поліклініка» Тячівської міської ради Закарпатської області шляхом його приєднання до комунального некомерційного підприємства «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради Закарпатської області, яким вирішено припинити в результаті реорганізації КНП «Тячівська консультативна поліклініка» Тячівської міської ради Закарпатської області, шляхом його приєднання до КНП «Тячівська районна лікарня»; визначити КНП «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради Закарпатської області правонаступником майна, прав та обов`язків КНП «Тячівська консультативна поліклініка» Тячівської міської ради як юридичної особи, що припиняється в результаті реорганізації (приєднання); утворити комісію з реорганізації (припинення) комунального некомерційного підприємства «Тячівська консультативна поліклініка» (КНП «Тячівська РЛ»); затвердити Положення про зазначену комісію; уповноважити голову комісії з реорганізації подати органу державної реєстрації всі необхідні документи для реєстрації припинення підприємства; комісії з реорганізації провести процедуру припинення (реорганізації), а саме провести - інвентаризацію майна КНП «Тячівська консультативна поліклініка», розрахунки з бюджетом та працівниками, у разі наявності залишку коштів направити до бюджету міської територіальної громади, у разі виявлення кредиторів та дебіторів провести з ними розрахунок, провести безоплатну передачу-прийняття майна в комунальну власність Тячівської міської територіальної громади (а. с. 7-9, 10-13).

Із наказу голови комісії з припинення (реорганізації) КНП «Тячівська КП» від 28 червня2024року № 114-в/а "Про надання щорічної відпустки" ОСОБА_1 надано щорічну чергову відпустку у кількості 14 календарних днів, з 22 липня 2024року по 04 серпня 2024року, за період роботи 2023-2024 роки; частину щорічної основної відпустки (як інваліду ІІ групи) терміном 5 календарних днів, з 05 серпня 2024 року по 09 серпня 2024 року за період роботи 2021 року; невикористану частину щорічної основної відпустки ( як інваліду ІІ групи) терміном 5 календарних днів, з 12 серпня 2024 року по 16 серпня 2024 року, за період роботи за 2022 рік та невикористану частину щорічної основної відпустки ( як інваліду ІІ групи) терміном 5 календарних днів, з 19 серпня 2024 року по 23 серпня 2024 року, за період роботи за 2023 рік (а. с. 15).

Із заяви ОСОБА_1 від 19 липня 2024 року видно, що вона звернулася до голови комісії з припинення (реорганізації) КНП «Тячівська консультативна поліклініка» про виплату їй компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткових відпусток за період робот у КНП «Тячівська КП» з 2012 року по 2023 рік у кількості 199 днів, у зв`язку із реорганізацією вказаного медичного закладу (а. с. 16).

Розпорядженням міського голови Тячівської міської ради Ковача І. від 26 липня 2024 року № 35-од на 30 липня 2024 року о 10 год. скликано друге пленарне засідання двадцять восьмої (позачергової) сесії Тячівської міської ради восьмого скликання з порядком денним, і згідно п. 1 вказаного розпорядження у тому числі про затвердження передавального акту комісії з реорганізації комунального некомерційного підприємства «Тячівська консультативна поліклініка» Тячівської міської ради Закарпатської області ( а. с. 19-20).

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Із відповіді № 815488 від 30 вересня 2024 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомо, що 03 серпня 2024 року внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи КНП «Тячівська консультативна поліклініка» Тячівської міської ради Закарпатської області, підставою державної реєстрації припинення юридичної особи зазначено в результаті реорганізації. Також, із вказаної відповіді видно, що правонаступником вказаного підприємства є КНП «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради Закарпатської області (а. с. 36-39).

Ураховуючи наведене, всі права та обов`язки КНП «Тячівська консультативна поліклініка» перейшли до КНП «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради Закарпатської області.

Із інформаційної довідки з електронної системи охорони здоров`я видно, що ОСОБА_1 у період з 26 серпня 2024 року по 27 серпня 2024 року перебувала на лікарняному (а. с. 151).

Із наказу директора КНП «Тячівська районна лікарня» від 27 серпня 2024 року № 442-к «Про працевлаштування працівника» видно, що ОСОБА_1 на підставі її заяви прийнято на 1,0 постійної посади сестри медичної старшої у поліклінічне відділення, з 28 серпня 2024 року та встановлено їй оплату праці згідно штатного розпису (а. с. 143).

Тобто, відповідачем, як правонаступником реорганізованого підприємства, згідно наказу прийнято ОСОБА_1 на роботу, у той час КНП «Тячівська районна поліклініка», правонаступником якого є відповідач, не прийнято рішення про звільнення позивачки з роботи чи її переведення.

Судом встановлено, що позивачка подавала керівництву відповідача заяву про припинення з нею трудових відносин на підставі п. 1) ч. 1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін, внесення відповідного запису до трудової книжки та виплату грошової компенсації за 186 днів невикористаної відпустки за період 2012 -2024 років (а. с.147 ).

Із відповіді КНП «Тячівська районна лікарня» від 13 січня 2025 року видно, що адміністрація КНП «Тячівська районна лікарня» розглянувши заяву ОСОБА_1 зазначила про те, що у відповідності до п. 2.4. Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої спільним наказом Міністерства праці України 29 липня 1993 року № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом виключно після видачі наказу. Видача наказу про припинення трудових відносин з працівниками, які працювали в підприємстві, яке в процесі реорганізації приєднано до підприємства правонаступника трудовим законодавством не передбачено. Згідно даних особової справи наказ КНП «Тячівська консультативна поліклініка» Тячівської міської ради про звільнення чи переведення на роботу до КНП «Тячівська районна лікарня» не видавався. Компенсація за невикористані відпустки може бути замінена грошовою компенсацією у встановленому законом порядку, однак на даний час залишилось не вирішеним питання про припинення трудового договору. У зв`язку із чим, внести відповідний запис до трудової книжки та виплатити компенсацію не представляється можливим (а. с. 140).

Тобто, позивачка використала засоби для реалізації свого права на працю, і зокрема, звільнення із займаної посади.

Відтак, оскільки КНП «Тячівська консультативна поліклініка» припинила свою діяльність як юридична особа в процесі реорганізації, шляхом його приєднання до комунального некомерційного підприємства «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради Закарпатської області, однак на момент її припинення, станом на 03 серпня 2024 року не було прийнято жодного рішення про звільнення з посади чи переведення позивачки до КНП «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради Закарпатської області, а на даний час правонаступником не може бути видано наказ про її звільнення із підстав, зазначених ОСОБА_1 у її заяві, що свідчить про порушення прав позивачки і належним способом її захисту є визнання припиненими трудових відносин з КНП «Тячівська консультативна поліклініка», запис про які повинен внести у трудову книжку відповідач, як правонаступник реорганізованого підприємства.

Відповідно до ст.43 Конституції України,кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України).Виплата заробітної плати працівнику - це обов`язок роботодавця.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Положеннями частини 1 ст. 83 КЗпП України, що відповідає змістуч. 1 ст.24 Закону України «Про відпустки»визначено, що уразі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

У Постанові Великої Палати ВС від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 зазначено, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2020 року у справі № 266/6853/18 (провадження №61-9549св19) зроблено висновок, що згідно положень ст. ст. 115,116 КЗпП Українивідсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум».

Оскільки, позов ОСОБА_1 в частині визнання припиненим трудового договору, укладеного між медсестрою КНП «Тячівська консультативна поліклініка» Тячівської міської ради ОСОБА_1 та КНП «Тячівська консультативна поліклініка» Тячівської міської ради задоволено повністю, тобто трудові відносини між ОСОБА_1 є припиненими, відтак позивачка має право на виплату грошової компенсації за невикористані відпустки за період з 2012 року по 2024 рік.

Представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Маричем І.Ю. до позовної заяви долучено розрахунок цієї компенсації, відповідно до якого обчислення середньої заробітної плати працівникам проведено відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою КМУ від 08.02.1995 №100(зі змінами). Цим Порядком визначено, що якщо працівник отримує компенсацію за дні відпусток, на які він набув праводо 31.12.2023, розрахунок середньої заробітної плати здійснюєтьсявиходячи з виплат, нарахованих у 2023 році. Тобто,до розрахунку включаються місяці, відпрацьовані упродовж 2023 року.

Пунктом7цього Порядку передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки. У окремому абзаці цього пункту також зазначено, що середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 12 місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Під час обчислення середньої заробітної плати за 12 місяців виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати середньоденна заробітна плата визначаєтьсяшляхом ділення суми, розрахованої відповідно доабзацу двадцять третьогопункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації.{Пункт 7 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ№ 957 від 08.09.2023}

Отже, заробітна плата, нарахована працівнику у 2023 році,ділиться на кількістьвідпрацьованих робочихднів у розрахунковому періоді.Отримана середньоденна заробітна плата множиться на кількість днів відпустки, що підлягають оплаті.

Норми тривалості робочого часу в КНП «Тячівська консультативна поліклініка» на 2023 рік, згідно із встановленим 5-ти денним робочим тижнем, складала 260 відпрацьованих робочих днів, кількість святкових днів і днів релігійних свят (число місяця, на яке припадає свято) - 0, кількість вихідних днів та днів, робота в які не проводилась (суботи,неділі)-105.

Отже,ізрозрахунку середньої заробітної плативиключаються неробочі дні, встановлені законодавствомта режимом роботи поліклініки.

Розрахунок середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на якіпозивачканабулаправодо 31.12.2023, здійсненов розрахунковому періодіз 01.01.2023 по 31.12.2023.

Кількість календарних дніву розрахунковому періоді з 01.01.2023 по 31.12.2023 становить365 днів, в розрахунковому періоді з 01.01.2023 по 31.12.2023 відпрацьованих (робочих)260днів. Сума виплат за 2023 рік, без матеріальної допомоги, склала 194 913,66грн.

Сума компенсації позивачці ОСОБА_1 приприпинення трудового договоруза невикористаніднівідпусток, на які позивачканабулаправодо 31.12.2023, становить: розрахунок середньоденної заробітної плати: 194 913,66грн./260 календарних днів = 749,66грн. Розрахунок суми компенсації: 749,66грн. середньоденної зарплатих 186календарних днів невикористаних відпусток( а.с. 141-142).

Однак, суд не погоджується із розрахунком, який проведений представником позивача, а позов в цій частині підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Слід зазначити, що копія довідки з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Індивідуальні відомості про застраховану особу), видана управлінням Пенсійного фонду України за формою ОК-5 відносно ОСОБА_1 підтверджує лише дані про суми заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок (ЄСВ), та інформацію про страховий стаж за період з 2011 року і не може бути прийнята судом, як належний доказ щодо розміру заробітної плати, яка визначається для розрахунку заборгованості компенсації за невикористані дні відпусток та не визначає її розмір.

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 242/5780/16-ц (провадження № 61-34037св18).

Що стосується самого розрахунку слід зазначити, що обчислення середньої заробітної плати працівникам проводиться відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (зі змінами) (далі Порядок).

Згідно п. п. а) п. 1 розділу І цього Порядку, Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством (крім відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), або виплати їм компенсації за невикористані відпустки.

Змінами до Порядку, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2023 № 957 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 і від 8 серпня 2016 р. № 500» (далі постанова № 957), зокрема, визначено новий порядок обчислення середньої заробітної плати для оплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 року. Щодо періоду застосування змін, то такі норми постанови № 957 застосовуються з дня офіційного опублікування, а саме з 12.09.2023 року.

Так, згідно п. 2 розділу ІІ Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно п. 3 розділу ІІІ Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених упункті 4цього Порядку.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно п. п. «б» п. 4 розділу ІІІ Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Відповідно до абзацу другого пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

Тобто для виплати компенсації працівнику за невикористані ним відпустки усіх видів, передбачених законодавством (крім відпустки у зв`язку з вагітністю та пологам), на які він набув право до 31 грудня 2023 року, за його заявою або при його звільненні з роботи, обчислення середньої заробітної плати проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році, починаючи з 01.01.2023 до першого числа місяця, в якому виплачується зазначена компенсація.

Водночас обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за всі невикористані відпустки згідно чинного законодавства, на які працівник набув право після 31 грудня 2023 року, здійснюється відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки.

Так, із відповіді КНП «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради Закарпатської області від 01.01.2025 № 372 видно, що ОСОБА_1 , медична сестра старша поліклінічного відділення за період роботи в КНП «Тячівська консультативна поліклініка» Тячівської міської ради з 01 січня 2012 року по 31 липня 2024 року, згідно особової картки Т2 має 186 календарних днів невикористаної відпустки, з них за період роботи з 01 січня 2024 року 22 дні, з кількістю яких погодилася позивачка під час судового розгляду(а. с. 130).

Відтак, оскільки трудові відносини ОСОБА_1 слід вважати припиненими із 27 серпня 2024 року, тобто після 01.02.2024 року, обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які вона набула право до 31.12.2023 року (164 дні), здійснюється з урахуванням абзацу другого пункту 2 Порядку в розрахунковому періоді з 01.01.2023 по 31.12.2023, а за невикористані відпустки, на які вона набула право після 31.12.2023 року відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку в розрахунковому періоді з 01.02.2023 по 31.01.2024 ( 22 календарні дні).

Згідно з ч. 6 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136 від 15 березня 2022 року видно, що у період дії воєнного стану норми статті 73 КЗпП не застосовують.

Тобто із розрахунку середньої заробітної плати святкові та неробочі дні, встановлені законодавством, не виключаються.

Відтак, кількість календарних днів у розрахунковому періоді з 01.01.2023 року по 31 грудня 2023 року становить 365 днів, а в розрахунковому періоді з 27.08.2023 року по 27.08.2024 року 366 днів.

Тому розрахунок до 31 грудня 2023 року буде наступним.

Із довідок про доходи ОСОБА_1 за період 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року відомо, що її заробітна плата становить 200612,66 грн. 5699 грн. (матеріальна допомога, яка не враховується відповідно до п. 4 розділу ІІІ Порядку) = 194913, 66 грн.

194913, 66 грн. /12 місяців = 16243,00 грн. ( середньомісячна заробітна плата).

16243,00х12/365=534,0160 грн.

Тобто у період 2023 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 534 ,0160 грн.

Станом на 31 грудня 2023 року у ОСОБА_1 , згідно даних особової картки та відповіді відповідача, є 164 дні невикористаних відпусток.

164 (дні невикористаних відпусток) х 534,0160 ( середньоденна заробітна плата) =87578,64 грн.

Розрахунок у період із серпня 2023 року (який враховується відповідно до п. 2 Порядку, за останні 12 місяців) по 27 серпня 2024 року буде наступним.

Із довідок про доходи ОСОБА_1 за період серпня 2023 року по 31 липня 2024 року її заробітна плата становить 251648, 22 грн. - 7150,93 грн. (матеріальна допомога, яка не враховується, відповідно до п. 4 розділу ІІІ Порядку) = 233955,06 грн.

233955,06 грн. /12 місяців = 19496,25? грн. (середньомісячна заробітна плата).

19496,25? х12/366 = 639,2215 грн.

Тобто за період з серпня 2023 року по 27 серпня 2024 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 639,2215 грн.

Станом на 27 серпня 2024 року у ОСОБА_1 , згідно даних особової картки та відповіді відповідача, є 22 дні невикористаної відпустки.

22 (дні невикористаної відпустки) х 639,2215 ( середньоденна заробітна плата) = 14062,873 грн.

Відтак грошова компенсація за невикористані відпустки ОСОБА_1 буде наступна: 87 578,64 грн. + 14062,873 = 101641 грн. 51 коп.

Відносно інших аргументів сторін слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи наведене, суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 цього Кодексу, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позивачку ОСОБА_1 , на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору у зв`язку з інвалідністю, відтак судовий збір згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, повинен бути стягнутий з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог, що складає 3028,00 грн.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-263 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати припиненим із 27 серпня 2024 року безстроковий трудовий договір, відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 36 КЗпП України - за згодою сторін, укладений між медсестрою КНП «Тячівська консультативна поліклініка» Тячівської міської ради ОСОБА_1 та КНП «Тячівська консультативна поліклініка» Тячівської міської ради, про що внести відповідний запис у трудову книжку ОСОБА_1 .

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «ТЯЧІВСЬКА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» Тячівської міської ради Закарпатської області, як правонаступника реорганізованого підприємства КНП «Тячівська консультативна поліклініка» Тячівської міської ради, у користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 101641 (сто одну тисячу шістсот сорок одну) грн. 51 коп. ? з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів і зборів.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «ТЯЧІВСЬКА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» Тячівської міської ради Закарпатської області на користь держави 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Представник позивачки: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

Відповідач Комунальне некомерційне підприємство«ТЯЧІВСЬКА РАЙОННАЛІКАРНЯ» Тячівськоїміської радиЗакарпатської області, місцезнаходження: Закарпатська область, м. Тячів, вул. Нересенська, 48, код ЄДРПОУ 01992682.

Представник відповідача: Філіп Іван Юрійович, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Незалежності, 10/41.

Повне рішення буде складено 29 січня 2025 року.

Суддя Л.Р.Сас