Рішення

від 21.01.2025 по справі 161/9340/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/9340/21

Провадження № 2/161/688/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого судді Івасюти Л.В.

за участю секретаря судового засідання Вольської А.А.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , про відшкодування вартості безпідставно набутого майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Позов обґрунтовує тим, що з 10.10.2009 він перебував у шлюбі з ОСОБА_5 , який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.10.2018 було розірвано. ОСОБА_5 є донькою відповідача ОСОБА_4 .

Зазначає, що за час перебування у шлюбі з ОСОБА_5 , було погоджено здійснення будівництва на належній відповідачу земельній ділянці по АДРЕСА_1 . Відтак з 2010 року він здійснював будівництво об`єктів нерухомого майна шляхом особистої участі та фінансування грошовими коштами. Зокрема будівництва об`єктів нерухомого майна, викладення бруківки, здійснювалося за рахунок коштів, які він отримував від здійснення підприємницької діяльності та внаслідок особистої участі в будівництві.

Вказує, що відповідач не володіла грошовими коштами необхідними для фінансування будівництва. Будівництвом нерухомості на земельній ділянці відповідача займався він, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 .

Як наслідок, на земельній ділянці відповідача, було зведено два будинки. Доказами, які підтверджують здійснення ним будівництва є документи, що підтверджують придбання необхідних товарів та оплату будівельних послуг.

Оскільки відповідач відмовляється здійснювати переоформлення права власності на збудовані ним будівлі або обговорювати питання щодо грошової компенсації затрачених ним ресурсів, він змушений звертатися до суду за захистом своїх права.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд, стягнути з відповідача на його користь вартість безпідставно набутого майна в розмірі 5500000,00 грн.

Ухвалою судді від 27.05.2021 позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху.

На виконання вимог ухвали, позивачем усунуто зазначені в ній недоліки у визначений строк.

Ухвалою судді від 08.06.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі.

07.09.2021 від відповідача ОСОБА_4 надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Від відповідача надійшов відзив у якому вона заявлених позовних вимог не визнала. Зазначає, що їй на праві власності належить земельна ділянка розташована по АДРЕСА_1 , на якій розташований житловий будинок, який не був збудований позивачем, а лише реконструйований. Домовленостей чи погоджень про будівництво на земельній ділянці житлового будинку за рахунок коштів позивача між сторонами не було, ОСОБА_3 був залучений до реконструкції будинку, оскільки на той час був її зятем, який отримував від неї кошти за які купував будівельні матеріали та оплачував вартість робіт. Усі закупівлі та оплата вартості робіт проводилась виключно за рахунок коштів, які вона надавала ОСОБА_3 в силу довірливих стосунків. Умовою такої допомоги ОСОБА_3 у проведенні будівельних робіт було те, що перебуваючи у шлюбі, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 безоплатно проживатимуть у житловому будинку, вони користуватимуться будівельними спорудами, земельною ділянкою, елементами благоустрою та сплачуватимуть лише комунальні витрати за користування житлом. Грошових коштів в сумі 5500000,00 грн. молода сім`я не могла мати, оскільки жоден з них не мав постійного місця роботи чи бізнесу, який приносив би такий дохід, суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 був зареєстрований з вересня 2010 року. Оформленням документів щодо отримання дозвільної документації на добудову житлового будинку та будівництво гаража було отримано саме нею, ОСОБА_3 не мав до цього жодного відношення. Крім цього, жодних належних доказів участі ОСОБА_3 у будівництві об`єктів, суду не надано. Право власності на житловий будинок за ОСОБА_4 було зареєстровано 04.08.2011, відомості про що були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який є у відкритому доступі. У випадку, якщо наведені ОСОБА_3 доводи відповідають дійсності, то починаючи з 04.08.2011 позивач міг дізнатися про порушення його прав, а відтак строк позовної давності закінчився 04.08.2014, у зв`язку з чим до спірних правовідносин слід застосувати строки позовної давності. Посилаючись на викладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

19.10.2021 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 . Відповідно до вказаних пояснень, ОСОБА_5 зазначила, що в період з 10.10.2009 по 30.10.2018 перебувала у зареєстрованому шлюбі з позивачем, дохід сім`ї не дозволяв їм покрити витрати на будівництво двох житлових будинків та паралельно забезпечувати побутові потреби. Будівництво об`єктів нерухомого майна здійснювала відповідач ОСОБА_4 , якій належить земельна ділянка, на якій вони зведені. Відповідач надала їм для проживання житловий будинок, збудований за її кошти з можливістю проживання в ньому безоплатно, зі сплатою комунальних послуг. Зазначає, що після розірвання шлюбу між нею та позивачем, в судовому порядку здійснено поділ майна подружжя, проте грошові кошти, які витрачені позивачем на будівництво об`єктів нерухомості, не включені у предмет спору про поділ майна подружжя. Вважає, що об`єкти нерухомого майна, що знаходяться на належній відповідачу земельній ділянці, збудовані ОСОБА_4 за її власні кошти.

Ухвалою суду від 22.08.2022 у справі призначено будівельно-технічну експертизу.

01.02.2023 провадження у справі поновлено у зв`язку з надходженням повідомлення експерта про неможливість надання висновку.

Ухвалою суду від 01.03.2023 вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на земельну ділянку площею 0,09 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:5565, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства, в межах ціни позову 5500000,00 грн. та гараж і баню, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,09 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:5565, цільове призначення 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, в межах ціни позову 5500000,00 грн.

Ухвалою суду від 06.04.2023 справу повторно направлено до експертної установи для проведення судової будівельно-технічної експертизи. Провадження у справі на час її проведення зупинено.

За ухвалою суду від15.11.2023 провадження у справі поновлено.

04.03.2024 позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої, позивач просить суд стягнути з відповідача вартість безпідставно набутого майна в сумі 4550693,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитаних в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , дослідивши матеріали справи та надані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.

Згідно із ч.1 ст.5ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 10.10.2009, який рішенням Луцького міськрайонного суду від 30.10.2018 було розірвано.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.02.2021 затверджено мирову угоду у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.

Відповідно до п.3,4 затвердженої мирової угоди ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , які діють свідомо, добровільно, за взаємною згодою і попередньою домовленістю, розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, домовились, що з моменту визнання та затвердження Мирової угоди судом із закриттям провадження у справі № 161/1944/20квартира АДРЕСА_2 ,загальна площа69кв.м.переходить увласність ОСОБА_5 в ціломубез обмеженняправа вільноволодіти,користуватися тарозпоряджатися відповіднодо чинногозаконодавства. ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , які діють свідомо, добровільно, за взаємною згодою і попередньою домовленістю, розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, домовились, що з моменту визнання та затвердження Мирової угоди судом із закриттям провадження у справі № 161/1944/20пункт технологічногообслуговування автомобілів,магазин супутніхтоварів такафе-бар,загальною площею571,9кв.м..,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_3 ,земельна ділянкадля розміщенняпункту технологічногообслуговування автомобілів,загальною площею0.0647га.,кадастровий номер0723655400:01:002:0749,що розташованаза адресою: АДРЕСА_3 ,гараж № НОМЕР_1 /літерБ-2/,загальною площею120,2кв.м.,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номероб`єктанерухомого майна 644450507101),гараж № НОМЕР_2 /літерБ-2/,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_4 ,(реєстраційний номер об`єктанерухомого майна 622043707101),земельна ділянкадля обслуговуванняіндивідуальних гаражів,загальною площею0,0064га.,що розташована заадресою: АДРЕСА_4 ,кадастровий номер:0710100000:33:015:0118,автомобіль VOLKSWAGENTIGUAN,VIN НОМЕР_3 ,2012року випуску,номерний знак НОМЕР_4 переходять увласність ОСОБА_3 в ціломубез обмеженняправа вільноволодіти,користуватися тарозпоряджатися відповіднодо чинногозаконодавства. ОСОБА_3 погоджується компенсувати ОСОБА_5 в рахунок припинення її прав на спільне майно подружжя 000 доларів США (тринадцять тисяч доларів США) або еквівалент цієї суми у національній валюті України (гривні) по курсу Національного Банку України на момент оплати.

Судом встановлено та визнається сторонами, що на земельній ділянці з кадастровим номером 0722880700:04:001:5565 за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу ОСОБА_4 реконструйовано житловий будинок, збудовано лазню, гараж та здійснено благоустрій території.

Звертаючись до суду з позовом та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вартість безпідставно набутого майна, а саме вартість лазні, гаражу та благоустрій території.

Із показань наданих в судовому засіданні третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , встановлено, що спірне нерухоме майно будувалося позивачем ОСОБА_3 за час їх перебування у шлюбі та за їх спільні кошти.

З наведеного вище випливає, що період будівництва лазні, гаража та здійснення благоустрою території припадає на час перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до ст.60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і нормаст. 368 ЦК України.

Згідно ст.63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст.69, ч. 1 ст.70 СК Українидружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 1 п. 22, абз. 1 п. 23, абз. 1 п. 24Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11«Про практику застосування судами законодавства пр ирозгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленимистаттями 69-72СК Українитаст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст.60,69 СК України, ч. 3ст. 368 ЦК України), відповідно до ч.2, ч.3 ст.325 ЦК Україниможуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно дост. 331 ЦК Україниправо власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У постанові від 12 квітня 2023 року у справі №511/2303/19 Велика Палата ВС зазначила, що до прийняття новоствореного нерухомого майна в експлуатацію та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Таким чином, закон встановлює вимоги щодо надання об`єкту будівництва юридичного статусу нерухомого майна. Такими вимогами є прийняття об`єкта до експлуатації та проведення державної реєстрації. До моменту проведення вищезазначених процедур, об`єкт будівництва з юридичного погляду є сукупністю будівельних матеріалів.

Отже, будівельні матеріали з яких здійснювалось будівництво лазні, гаража та благоустрій території є спільною сумісною власністю подружжя.

На підтвердження вартості будівельних матеріалів та виконаних робіт з будівництва гаража та лазні (бані), благоустрою території, позивачем надано суду висновок експерта №88/23 від 22.01.2024 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Всупереч доводам сторони відповідача, суд приймає до уваги наданий висновок з огляду на його відповідність вимогам ст.106 ЦПК України, зокрема в ньому міститься вказівка про те, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Також, суд враховує, що за ухвалою суду у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, яка не відбулася у зв`язку з не допуском відповідача ОСОБА_4 експерта до об`єкта дослідження для проведення експертизи.

Згідно висновку експерта №88/23 від 22.01.2024 вартість будівельних матеріалів та виконаних робіт з будівництва гаража та лазні (бані), благоустрою проведених на земельній ділянці з кадастровим номером 0722880700:04:001:5565, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 становить 4 550 693.00 грн. з ПДВ в тому числі: будівля лазні кошторисна вартість: 2 091 565.00 грн.; вартість матеріалів: 1 432 038 грн. без ПДВ; будівля гаража кошторисна вартість: 773 284.00 грн.; вартість матеріалів: 502 359.00 грн. без ПДВ; благоустрій кошторисна вартість: 378 312.00 грн.; вартість матеріалів: 296 041.00 грн. без ПДВ.

Відокремити (зняти, демонтувати, інше) та повернути в первинному стані в натурі будівельні матеріали та конструктивні елементи з яких побудований гараж, баня, виконано благоустрій технічно неможливо.

Надаючи роз`яснення висновку експерта №88/23 від 22.01.2024, експерт Бочуляк Р.П. суду пояснив, що ним було проведено візуальний огляд об`єктів, він пересвідчився у їх наявності та розміщенні на вказаній вище земельній ділянці, обчислення та розрахунок були проведені на підставі Кошторисних норм «Настанова з визначення вартості будівництва» (чинні з 08.11.2021) та Кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво».

Відповідно до Зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва № 1, який є додатком до вказаного висновку експерта, кошторисна вартість будівлі лазні, гаража та благоустрою становить 3243161,00 грн. Крім цього, до даного кошторису включено також кошторисний прибуток 74468,00 грн., кошторис на покриття адміністративних витрат будівельних організацій 40032,00 грн., кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва 64863,00 грн., кошти на покриття додаткових витрат, пов`язаних з інфляційними процесами 369720,00 грн., що разом становить 3792244,00 грн. Додавши до цієї суми податок на додану вартість 758449,00 грн., всього по зведеному кошторисному розрахунку виходить 4550693,00 грн. Таким чином, зведена вартість виконаних робіт з будівництва лазні, гаража, благоустрою становить 4550693,00 грн.

Суд не приймає до уваги посилання сторони відповідача на те, що висновок експерта проведено на основі фальсифікованих документів, оскільки всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України ними не надано доказу на спростування достовірності інформації, яка міститься у висновку експерта за результатами проведеної експертизи. Натомість зі змісту висновку вбачається, що такий був складений із дотриманням вимог передбачених ч.5 ст.106 ЦПК України та є допустимим доказом у розумінні ч.1 ст.78 ЦПК України.

Згідно ч.1ст.1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно дост.1213 ЦК Українинабувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно із постановою Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №201/6498/20: набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Тобто,об`єктивнимиумовами виникненнязобов`язаньз набуття,збереження майнабез достатньоїправової підставиє:1)набуття абозбереження майнаоднією особою(набувачем)за рахунокіншої (потерпілого);2)завдання шкодиу виглядізменшення абоне збільшеннямайна віншої особи(потерпілого);3)обумовленість збільшенняабо збереженнямайна збоку набувачашляхом зменшенняабо відсутностізбільшення настороні потерпілого;4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану цих осіб.

Положення глави 83ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав, а предметом доказування у цьому випадку є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Наведене узгоджується із правовою позицією, яка викладена в постанові ВП ВС від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставістатті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків.

З показань допитаних в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 випливає, що спірним будівництвом займався позивач, який здійснював купівлю будматеріалів, оплачував роботу працівників на будівництві.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що допомагав ОСОБА_10 під час будівництва, а саме надавав кран та автомобілі, привозив будівельні матеріали, розраховувався з ним завжди ОСОБА_10 , відповідач ОСОБА_4 йому не відома.

Свідок ОСОБА_9 суду повідомив, що колишню тещу ОСОБА_10 він не знає, знайомий лише з колишньою дружиною позивача ОСОБА_11 , яку бачив на будівництві та вона з ОСОБА_10 закуповували матеріали для будівництва. Розрахунок проводив ОСОБА_10 по декілька разів на місяць, на зведені об`єкти він мав робочий проект.

Надані в якості доказу на підтвердження фінансування будівництва позивачем, наступні документи: специфікація №356; кошторис на металочерепицю від 12.07.2013; кошторис на металочерепицю від 02.09.2014; видаткова накладна №00216 від 07.07.2015; видаткова накладна № РН-009757 від 11.05.2010; видаткова накладна № РН-0003474 від 08.12.2011; видаткова накладна № РН-0000756 від 11.04.2011; видаткова накладна № РН-0000943 від 20.04.2011; видаткова накладна № РН-0009818 від 26.04.2011; видаткова накладна № РН-0001030 від 06.05.2011; видаткова накладна № РН-013838 від 26.07.2011; видаткова накладна № РН-0003012 від 24.10.2011; видаткова накладна № РН-0004003 від 20.02.2012; накладна від 05.03.2010; накладна від 24.03.2010; накладна від 06.04.2010; накладна від 06.04.2010; накладна від 10.05.2010; накладна від 28.05.2010; накладна від 05.03.2010; накладна від 30.04.2010; накладна від 28.05.2010; накладна від 07.09.2010; накладна від 17.03.2011; накладна від 05.04.2011; накладна від 19.05.2010; накладна від 20.05.2010; рахунок від 10.06.2010; рахунок від 11.08.2010; рахунок від 09.03.2011; рахунок від 12.04.2011; накладна від 28.04.2010; накладна від 28.05.2010; накладна від 02.06.2010; накладна від 14.06.2010; накладна від 06.07.2010; накладна від 11.01.2011; накладна від 04.04.2011, суд приймає до уваги, оскільки вони є належними, допустимими та відповідають вимогам закону.

Із оглянутих в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження № 12020030130000532 від 03.06.2020 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, випливає, що ОСОБА_4 , 28.04.2020 та 22.05.2020 зверталася до правоохоронних органів із заявами про вчинення злочину, а саме самовільне захоплення ОСОБА_3 належної їй на праві приватної власності земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:04:001:5565 за адресою: АДРЕСА_1 . В поданих заявах ОСОБА_4 зазначала, що ОСОБА_3 здійснив самовільне будівництво гаража та бані на вказаній вище земельній ділянці без будь-яких дозвільних документів, цільове призначення якої сільськогосподарське, вона не надавала дозвіл на здійснення будівництва та жодного його фінансування не здійснювала.

Таким чином, доводи відповідача про те, що виключно вона здійснювала фінансування зведених спірних об`єктів нерухомості є спростованими.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що будівництво лазні, гаража та благоустрою території проводилось за рахунок коштів позивача ОСОБА_3 та його особистої участі, за час його перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 .

Оскільки, демонтувати об`єкти та повернути будівельні матеріали є неможливим, так само як і зареєструвати право власності на них за позивачем, оскільки власником земельної ділянки на якій вони розміщені є відповідач ОСОБА_4 , то позивач має право на відшкодування вартості будівельних матеріалів та виконаних робіт з будівництва гаража, лазні (бані) та проведеного благоустрою території, на якій розташоване спірне нерухоме майно.

Проте, враховуючи презумпції спільно нажитого майна подружжя, суд дійшов висновку про право позивача на відшкодування вартості будівельних матеріалів, виконаних робіт з будівництва гаража, лазні (бані) та проведеного благоустрою.

Вирішуючи заяву сторони відповідача про застосування строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Відсутність порушеного, невизнаного чи оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) зазначено, що «можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст. 15, 16, 20 ЦК), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Аналіз ст. 261 ЦК дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення узацікавленої сторони права напозов. Велика Палата Верховного Суду зазначає, щосуди дійшли правильного висновку, щопозивач повинен також довести той факт, щовін неміг дізнатися про порушення свого цивільного права, щотакож випливає іззагального правила, встановленого ст.32 38 Господарського процесуального кодексу України (уредакції, чинній начас ухвалення оскаржуваних судових рішень), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, наякі вона посилається як напідставу своїх вимог ізаперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, щоінформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

Упостанові Верховного Суду ускладі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від13.02.2020 усправі№320/3072/18 (провадження №61-5819св19) зазначено: «довимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність утри роки.

Позовна давність обчислюється віддня, коли один зі співвласників дізнався абоміг дізнатися про порушення свого права власності.Неподання позову про поділ майна, утому числі доспливу трьох років іздня розірвання шлюбу, завідсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного зподружжя нанабуте уперіод шлюбу майно, зареєстроване заіншим подружжям, неможе свідчити про порушення права івказувати напочаток перебігу позовної давності (постанова Верховного Суду України від23.09.2015 усправі№6-258цс15).

Початок позовної давності длявимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється нез дати прийняття постанови державного органу РАЦС (ст.106, 107 СК) чидати набрання рішенням суду законної сили (ст.109, 110 СК), авід дня, коли один зі співвласників дізнався абоміг дізнатися про порушення свого права власності (ч.2 ст.72 СК). Строк позовної давності обчислюється віддня, коли один зі співвласників дізнався абоміг дізнатися про порушення свого права, тобто змоменту виникнення спору між ними».

Упостанові Верховного Суду ускладі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від26.01.2023 усправі№296/1550/20 (провадження №61-11105св21) зазначено: «початок перебігу позовної давності усправах про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється нез дати розірвання шлюбу в державних органах РАЦС (ст.106, 107 СК) чидати набрання рішенням суду законної сили (ст.109, 110 СК), авід дня, коли один зі співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК), тобто змоменту виникнення спору між ними. […] Усправі, що переглядається, відповідач просив застосувати позовну давність утри роки ів поданій суду першої інстанції заяві про застосування позовної давності вважав, що позивачка повинна була дізнатися про порушення свого права ще у2012 році, оскільки зцього часу вона непроживала успірній квартирі. Однак судами першої та апеляційної інстанцій установлено те, щопозивачка дізналася про порушення свого права у2019 році, коли відповідач звернувся досуду зпозовом про визнання їїтакою, щовтратила право користування жилим приміщенням.

Таким чином, при визначенні початку перебігу позовної давності слід виходити з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права.

Із матеріалів справи випливає, що про порушення свого права позивач дізнався після затвердження ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.02.2021 мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя. Відтак, позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Враховуючи наведене, суд критично оцінює доводи сторони відповідача про пропуск ОСОБА_3 трирічного строку позовної давності.

Згідно зч.3ст.12,ч.1ст.81ЦПК Україникожна сторонаповинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Ст.78ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.1-3 ст. 89 ЦПК України).

Враховуючи, що ОСОБА_3 надано суду докази на підтвердження понесених ним витрат на будівництво гаража, лазні (бані) та проведення благоустрою території на земельній ділянці належній відповідачу ОСОБА_4 за час шлюбу з ОСОБА_5 , суд дійшов висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача вартості будівельних матеріалів та виконаних робіт з будівництва гаража, лазні (бані) та проведеного благоустрою, а саме в сумі 2 275346,50 грн.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, серед іншого належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 11350,00 грн. та заявлено позовні вимоги про стягнення 4550693,00 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 2275346,50 гривень, що становить 50 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5675,00 грн.

Крім цього, позивачем понесено витрати на проведення будівельно-технічної експертизи в сумі 12116,48 грн. та сплату судового збору за заявою про забезпечення позову в сумі 536,80 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 5, ч.3 ст.12, 81, 141, 259,263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 256-257, 261, 325, 372, 376, 1212-1213 ЦК України , ст.ст. 60, 63, 69, 70 СК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 вартість безпідставно набутого майна в розмірі в розмірі 2 275 346 (два мільйони двісті сімдесят п`ять тисяч триста сорок шість) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в сумі 5675 (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять) гривень та 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок за подання заяви про забезпечення позову.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати за проведення будівельно-технічної експертизи в сумі 12116 (дванадцять тисяч сто шістнадцять) гривень 48 копійок.

В задоволенні решти позовних вимогвідмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складений 30 січня 2025 року.

Позивач: ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_5 ).

Відповідач: ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_6 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_5 ; РНОКПП - НОМЕР_7 ).

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта