Рішення

від 28.01.2025 по справі 369/2569/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/2569/21

Провадження № 2/369/167/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Херенковій К. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 369/2569/21 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Машинобудівників 17А до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року ОСББ Машинобудівників 17А звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . У 2017 році та 2019 році загальні збори ОСББ Машинобудівників 17А приймали рішення про збільшення розміру щомісячного внеску до 7,50 грн на 1 кв. М загальної площі житлового чи нежитлового приміщення. За період з серпня 2019 року до січня 2021 року відповідач мала сплатити грошові кошти на суму 22 005 грн, проте за зазначений термін сплатила лише 13 672,42 грн. За таких обставин утворилася заборгованість у розмірі 9117,95 грн. Внаслідок несвоєчасної сплати внесків позивач вважає за необхідне застосувати до відповідача штрафні санкції, встановлені статтею 625 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд:

1.стягнути ОСОБА_1 на користь ОСББ Машинобудівників 17А заборгованість по внесках та платежах співвласників об`єднання за період з серпня 2019 року до березня 2023року в загальному розмірі 11471,47 грн;

2.вирішити питання про розподіл судових витрат.

Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 26 лютого 2021 року відкрив провадження у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У квітні 2021 року до суду надійшли заперечення на позовну заяву, в обґрунтування яких ОСОБА_1 посилається на те, що позовні вимоги вважає безпідставними та просить й їх задоволенні відмовити. Так відповідач наголошує на тому, що вчасно сплачує всі необхідні платежі на утримання багатоквартирного будинку, що спростовує доводи про наявність заборгованості, однак у січні 2021 року на банківський рахунок відповідача був накладений державним виконавцем арешт, який був знятий у квітні 2021 року. Заперечує відповідач проти нарахування пені, наголошуючи на відсутності оформлених у письмовій формі договірних відносин між сторонами, зокрема погодженого ними строку сплати внесків. Також відповідач наполягає на тому, що уповноважені особи позивача в межах іншого судового провадження добилися накладення арешту на банківський рахунок позивача, чим унеможливлює подальші вчасні сплати внесків відповідачем.

На підставі розпорядження керівника апарату Києво-Святошинського районного суду від 29 червня 2022 року у справі призначений повторний автоматизований розподіл між суддями та справу призначено судді Фінагеєвій І. О.

В судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно довимог частинипершої,третьої статті223ЦПК Українинеявка усудове засіданнябудь-якогоучасника справиза умови,що йогоналежним чиномповідомлено продату,час імісце цьогозасідання,не перешкоджаєрозгляду справипо суті.Якщо учасниксправи абойого представникбули належнимчином повідомленіпро судовезасідання,суд розглядаєсправу завідсутності такогоучасника справиу разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У зв`язку з неявкою сторін в силу частини другої статті 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи представника позивача, викладені в позові, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСББ Машинобудівників-17а знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та здійснює діяльність з комплексного обслуговування об`єктів.

За змістом Протоколу загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 2 від 04 березня 2017 року визначено разовий платіж для житлового приміщення у розмірі 100 грн та 300 грн для офісів. Також згідно з зазначеним протоколом загальні збори вирішили питання про прийняття ОСББ Машинобудівників-17А технічної документації на багатоквартирний будинок, розташований на АДРЕСА_3 , затверджено кошторис ОСББ Машинобудівників-17А.

Станом на лютий 2021 року розмір відповідачу було нараховано за період з серпня 2019 року до лютого 2021 року 20 784,78 грн за послуги з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, а сплачено відповідачем було 11 069,31 грн. Отже, заборгованість станом на 28 лютого 2021 року становила 9 715,47 грн., що підтверджується карткою боржника за період з 01 серпня 2019 року до 24 лютого 2021 року.

Рішенням від 25 листопада 2019 року у справі № 369/10903/19 Києво-Святошинський районний суд Київської області стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСББМашинобудівників-17А заборгованість за період з червня 2017 року до серпня 2019року у розмірі 5 507,52 грн та пеню 1 157,34 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі статтею 16ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистогонемайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права йохоронювані законом інтереси.

Згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Так, спірні правовідносини виникли у зв`язку з неналежним на думку позивача виконанням відповідачем зобов`язання з оплати спожитих житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За змістом статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з чинними тарифами.

Та у цій справі сторони не заперечують існування між ними зобов`язальних правовідносин. Відповідач визнає надання житлово-комунальної послуги позивачем, натомість, заперечує наявність заборгованості з оплати спожитої послуги, мотивуючи це тим, що періодично та вчасно здійснює її оплату.

Так доказами в матеріалах справи підтверджено, що станом на 20 червня 2019 року Загальні збори співвласників багатоквартирного будинку встановили розмір щомісячних внесків власників житлових приміщень у багатоквартирному будинку у розмірі 7,50 грн за 1кв. м. загальної площі нерухомості.

З огляду на те, що загальна площа житлового приміщення, яким відповідач володіє на праві власності, складає 101,1 кв. м, то до сплати підлягала сума 758,25 грн.

Так позивач заявляє, що заборгованість зі сплати послуги утворилася за період з серпня 2019 року до січень 2021 року, на підтвердження чого надає таблицю нарахувань та сплат. Інформація у зазначеній таблиці дає підстави для висновку про те, що відповідачу за спожиту житлово-комунальну послугу за зазначений період нараховано до сплати 20 784,78 грн, натомість відповідач сплатила грошові кошти на суму 11 069,31 грн.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальну послугу з утримання будинку у рішенні від 02 червня 2021 року у справі № 369/10903/19 місцевий суд встановив, що заборгованість за період з червня 2017 року по серпень 2019 року відсутня.

Зазначена обставина в силі приписів статті 82 ЦПК України має преюдиційне значення при вирішенні цієї справи, а отже заборгованість за відповідачем слід обчислювати, починаючи з обов`язку сплати внеска за вересень 2019 року.

Згідно з протоколом № 4 від 20 червня 2019 року Загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку встановлено обов`язок здійснювати сплату внесків щомісячно до 20 числа поточного місяця на рахунок ОСББ.

За змістом Акта звірки взаємних розрахунків за починаючи з вересня 2019 року нараховано щомісячно до сплати внески у розмірі 750,75 грн, тобто за спірний період всього на суму 32282,25 грн. Штрафні санкції за зазначений період нараховані на суму 606,42грн. Відповідач згідно з зазначеним Актом сплатила за спірний період кошти на суму 28082,06грн. Отже, сума заборгованості згідно з наданим позивачем Актом становить 4806,61 грн.

З поданих відповідачем доказів суд встановив, що за змістом додатку № 1 о довідки від 18 червня 2021 року, виданої АТ «ПриватБанк» про рух коштів підтверджено сплату відповідачем платежів на загальну суму 11069,31 грн за період з серпня 2019 року до лютого 2021 року. Суд надає також оцінку поданим відповідачем квитанціям та зауважує, що підтверджені ними платежі відображені у поданому позивачем Акті.

За таких обставин суд в контексті принципу більшої переконливості, покладеного в основу принципу змагальності цивільного судочинства, дійшов висновку про недоведеність відповідачем існування часткової заборгованості зі сплати вартості спожитої житлово-комунальної послуги з утримання будинку. Суд надає оцінку доводам відповідача щодо накладення арешту на її картковий рахунок в межах виконавчого провадження, що позбавило її можливості вчасно сплачувати вартість послуги, та зауважує, що предметом розгляду цієї справи є наявність чи відсутність підстав для стягнення заборгованості за спожиту житлово-комунальну послугу в контексті зобов`язальних правовідносин, умови яких однак не містять посилань як на підставу звільнення від виконання зобов`язання у разі накладення арешту на кошти відповідача. А отже зазначена обставина не спростовує обґрунтованість доводів позивача про стягнення з відповідача частини заборгованості за житлово-комунальну послугу у розмірі 4806,61 грн, сплату якої відповідач не спростувала у визначений законом спосіб.

Отже,розглянувши справув межахзаявлених позовнихвимог,дослідивши всебічно,повно,безпосередньо таоб`єктивнонаявні усправі докази,оцінивши їхналежність,допустимість,достовірність,достатність івзаємний зв`язоку сукупності,з`ясувавшиусі обставинисправи,суд дійшоввисновку прочасткову обґрунтованістьпозовних вимог,а самев частиністягнення сумизаборгованості урозмірі 4 806,61 грн позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Машинобудівників 17А до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Машинобудівників 17А заборгованість у розмірі 4 806,61 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І. О. Фінагеєва