Ухвала

від 23.01.2025 по справі 705/2705/14-к

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/320/25 Справа № 705/2705/14-к Категорія: ч. 2 ст. 307 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 на ухвалу Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 7.1.2025 р., якою частково задоволено клопотання прокурора та відносно

ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у

м. Гайсин Вінницької обл., громадянина Ук-

раїни, яка має середню освіту, працює у ВАТ

«Уманська взуттєва фабрика», не заміжня,

раніше не судима, проживає

АДРЕСА_1 ,

продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 7.03.2025 р. включно. Зменшено ОСОБА_7 раніше визначений розмір застави з 200 до 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 402 600 грн., -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Уманського міськрайсуду Черкаської обл. на розгляді перебувають матеріали об`єднаної судової справи за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1 та 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 та ч. 1 ст. 317 КК України.

Оскаржуваною ухвалою частково задоволено клопотання прокурора та відносно обвинуваченої ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 7.03.2025 р. включно. Зменшено розмір застави з 200 до 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить в грошовому еквіваленті 402 600 грн., та в разі внесення обвинуваченою застави покладені на неї наступні обов`язки: прибувати до прокурора та суду за викликом; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

При прийняті рішення про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 , суд врахував ступень тяжкості кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченій, одне з яких, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень. Судом встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачена може переховуватися від суду з метою подальшого уникнення кримінальної відповідальності, наведений прокурором ризик є дійсним та триваючим та виключає на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченої на більш м`який. Про існування ризику свідчить і суворість можливого покарання у випадку визнання обвинуваченої винною у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушення. Також, суд врахував особу обвинуваченої, характер вчинених злочинів, який свідчить про стійке неприйняття нею загально визнаних в суспільстві правил поведінки та моральності, вони пов`язані зі збутом наркотичних засобів та психотропних речовин, за вчинення якого може бути призначене покарання у виді реального позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, врахував низку обвинувальних актів стосовно ОСОБА_7 , щодо злочинів пов`язаних з незаконним обігом наркотичних речовин та дійшов висновків, що наявність ризику дає підстави для продовження обвинуваченій запобіжного заходу.

Також суд врахував майновий стан обвинуваченої, яка під час перебування під вартою не отримує доходів, зауважив, що розмір застави не має бути непомірним тягарем для обвинуваченої та прийняв рішення про зменшення застави, обраної ухвалою слідчого судді від 23.11.2023 р., з 200 до 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті складає 402 600 грн., зауважив, що застава в такому розмірі буде достатнім стимулюючим засобом запобігання ризику будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, суд зазначив, що тривалість запобіжного заходу у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час, не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, застосування до останньої менш суворого запобіжного заходу не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки останньої.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7 просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за місцем проживання її матері. В разі незміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт просить зменшити розмір застави до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В апеляційній скарзі зазначає, що з 25.05.2023 р. судом справа не розглядається по суті і вона тривалий час утримується під вартою, що на її думку нічим не обґрунтоване. Після обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його не змінювали, продовжували автоматично, не розглядаються фактичні обставини справи, що суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зауважує що тяжкість обвинувачення та ризик ухилення від слідства єдині підстави для відмови суду в задоволенні клопотань про звільнення. Існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення волі та прокурор має навести інші підстави для продовження тримання під вартою та документально їх підтвердити. Обґрунтування прокурором ризиків не змінюється з плином часу.

Захисник ОСОБА_8 був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду шляхом направлення SMS-повідомлення у додаток «Viber», в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Обвинувачена ОСОБА_7 не заперечувала проти розгляду її апеляції без участі її захисника.

Заслухавши доповідь судді, обвинувачену ОСОБА_7 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали виділені з судового провадження, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, об-ґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями КПК України.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До закінчення продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому Главою 18 Розділу II КПК України.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст. 177, 178 та 183 КПК України.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Перевіркою наданих апеляційному суду матеріалів встановлено, що вказані вимоги місцевим судом виконані в повному обсязі.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Виходячи з наданих апеляційному суду виділених матеріалів з кримінального провадження, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що ризик, наведений прокурором, а саме те, що обвинувачена ОСОБА_7 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності є дійсним, триваючим, на даний час не зменшився і виключає можливість зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Мотивуючи своє рішення щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої до двох місяців суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченій кримінальних правопорушень - ч. ч. 1 та 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 та ч. 1 ст. 317 КК України, одне з яких, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину та за яке згідно санкції відповідної статті, передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 6 до 10 років з конфіскацією майна, врахував, що наявні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме може переховуватись від суду, продовжити вчиняти аналогічні злочини, незаконно впливати на свідків, які були наявні при застосуванні даного виду запобіжного заходу обвинуваченій та не зменшилися.

Як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного перегляду, не було надано судам відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Місцевий суд перевірив можливість застосування відносно обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу та дійшов до правильного висновку про зменшення визначеного раніше ухвалою слідчого судді від 23.11.2023 р. розміру застави - 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536 800 грн. Суд врахував майновий стан обвинуваченої, яка під час перебування під вартою не отримує доходів, зауважив, що розмір застави не має бути непомірним тягарем для обвинуваченої, а тому зменшив заставу до 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті складає 402 600 грн. З таким висновком погоджується і апеляційної суд, а тому доводи апелянтки про зменшення розміру призначеної застави є безпідставними.

Враховуючи відсутність даних про втрату ризиків та підтвердження їх існування і на цей час, відсутність даних про неможливість утримування ОСОБА_7 в умовах слідчого ізолятора за станом здоров`я, суд обґрунтовано зауважив, що запобіжний захід обраний відносно обвинуваченої у вигляді тримання під вартою доцільно продовжити на 60 днів, з можливістю внесення застави, з метою забезпечення її належної поведінки під час розгляду кримінального провадження та запобіганню зазначеного судом ризику.

Дані обставини у своїй сукупності на сьогоднішній день свідчать про те, що продовжує існувати ризик, який був врахований при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою, а саме що обвинувачена може переховуватись від суду.

Зазначений судом ризик наразі є реальним, триваючим, запобіжний захід відносно ОСОБА_7 був обраний з можливістю внесення застави, тому при продовженні даного запобіжного заходу суд також визначив можливість внесення застави, зменшив раніше визначений розмір застави, достатньо обґрунтував своє рішення.

З такими висновками місцевого суду погоджується й суд апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст. ст. 197 та 199 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_7 до двох місяців, з можливістю внесення застави.

Суд першої інстанції, згідно вимог ст. 331 КПК України, розглянув питання про продовження строку дії запобіжного заходу. При цьому прокурор надав письмове клопотання про продовження тримання під вартою, що відповідає вимогам КПК України і знайшло своє відображення в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

З огляду на викладене, доводи обвинуваченої про недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відсутність підстав для продовження відносно неї строку тримання під вартою, прокурором не доведено наявності можливого ризику ухилення нею від слідства і суду, слід визнати необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги про надмірну тривалість перебування обвинуваченої під вартою апеляційний суд вважає не доречними, тому що вивченням наданих судом першої інстанції та сторонами матеріалів вбачається, що розгляд справи місцевим судом проводиться згідно вимог КПК України, його тривалість залежить від кількох чинників, як об`єктивних так і суб`єктивних та на які суд апеляційної інстанції не має законодавчих підстав для впливу.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст. ст. 197 та 199 КПК України на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, визначив розмір застави та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченої.

На переконання апеляційного суду вищенаведені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою, підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу відсутні.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень вимог КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, з можливістю внесення застави, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, ухвала суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 та 4221 КПК, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Ухвалу Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 7.01.2025 р., якою обвинуваченій за ч. ч. 1 та 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 та ч. 1 ст. 317 КК України ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 7.03.2025 р. включно, з можливістю внесення застави - залишити без змін.

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді