Рішення

від 23.01.2025 по справі 724/1331/24

ХОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 724/1331/24 Провадження № 2/724/16/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Скрипника С.М.

за участю секретаря судового засідання: Філіпчука Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хотині Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хомік Євгенія Михайлівна, до ОСОБА_2 , третя особа Дністровська районна державна адміністрація про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації іншого речового права (права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хомік Євгенія Михайлівна, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Хотинська районна державна адміністрація про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації іншого речового права (права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать дві земельні ділянки з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Анадольської сільської ради Хотинського району Чернівецької області, а саме: земельна ділянка розміром 2,1783 га, кадастровий номер 7325082000:02:002:0054 та земельна ділянка розміром 0,2638 га, кадастровий номер 7325082000:02:004:0073.

Позивач маючи намір укласти з відповідачем договір оренди вказаних земельних ділянок, а в майбутньому договір купівлі-продажу земельних ділянок, належних їй, після проведених переговорів, з метою підготовки до угоди оренди, враховуючи віддаленість свого місця проживання від місця розташування земельних ділянок, 05.07.2014 року надала довіреність на представництво її інтересів, як власника, на ім`я ОСОБА_3 та передала відповідачу ОСОБА_2 документи про право власності, а саме: свідоцтво про право власності, на нерухоме майно, відносно земельної ділянки 7325082000:02:004:0073 та свідоцтво про право власності, на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_1 , відносно земельної ділянки 7325082000:02:002:0054.

25 липня 2014 року позивач склала на ім`я ОСОБА_2 заповіт, посвідчений нотаріусом Орджонікідзевського міського нотаріального округу Кулік Олександром Петровичем.

10.11.2021 року ОСОБА_1 подала заяву про скасування довіреності та заповіту приватному нотаріусу Нікопольського районного нотаріального округу Бойко Л.П., оскільки тривали час між позивачем та відповідачем не укладались договори оренди, проте відповідач продовжував фактично користуватися земельними ділянками та не сплачував орендну плату.

Вказує, що оговтавшись після подій 24 лютого 2022 року позивач намагалась з`ясувати долю своїх земельних ділянок та звернулась до виконавчого комітету Покровської міської ради та отримала інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що нібито між нею та відповідачем укладено договори про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) відносно двох належних їй земельних ділянок, строком на 50 (п`ятдесят) років.

Таким чином, відповідач в супереч вимогам чинного законодавства позбавив позивача ОСОБА_1 права користування належних їй на підставі права власності земельних ділянок, оскільки вказує, що позивач не вчиняла таких правочинів, не мала наміру на вчинення та не бажала наслідків їх укладання, не ставила власного підпису на договорах про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), серія та номер: Б\Н, виданий 14.03.2019, інших осіб на їх укладення та підписання не уповноважувала, істотні та інші умови вищевказаних угоди з нею, як з власником земельних ділянок, не узгоджувались.

Також зазначає, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про право користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за відповідачем, які не ґрунтуються на укладених договорах про право користування землі, що порушує права та законні інтереси позивача на користування та розпорядження земельними ділянками, тому ефективним способом захисту порушених прав позивача є скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за відповідачем, що забезпечить реальне відновлення порушених прав.

Враховуючи вищевикладене, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач просить скасувати державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за відповідачем, як ефективний спосіб захисту порушених прав та зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 земельні ділянки та свідоцтва про право власності на нерухоме майно відносно вказаних земельних ділянок. Вирішити питання розподілу судових витрат.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Хотинського районного суду від 02 травня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Проведення підготовчого засідання призначено на 30 травня 2024 року.

29.05.2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 вважає обставини викладені в позовній заяві такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення. Спірні земельні ділянки передані йому у користування на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 14.03.2019 року, та на підставі вказаного договору проведена державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, копії яких знаходяться у нього.

Зазначає, що твердження позивача про те, що вказані договори нею не укладались не відповідають дійсності, оскільки на договорах та актах приймання передачі спірних земельних ділянок містяться підписи зі сторони власника земельної ділянки. Також не відповідають дійсності твердження позивачки про неотримання нею плати за встановлення емфатичного права, оскільки в пунктах 2.1 оспорюваних договорів визначено лату за передачу та користування емфатичним правом за весь період дії договору. Плата за встановлення прав емфітевзису на спірні земельні ділянки здійснювалась у готівковому вигляді.

Вказує, що позовні вимоги про витребування від відповідача свідоцтва про право власності на нерухоме майно відносно земельних ділянок, є такими, що не підлягають задоволенню оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують передачу зі сторони власника земельних ділянок вказаних правовстановлюючих документів відповідачу, також відсутні вимоги для задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації права користування земельними ділянками, оскільки така була проведена на підставі чинних договорів, що були підписані власником та землекористувачем.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 30.05.2024 року клопотання представника позивача задоволено. Замінено третю особу Хотинську районну державну адміністрацію на належну третю особу Дністровську районну державну адміністрацію.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 24.06.2024 року призначено по справі судову почеркознавчу експертизу, зобов`язано відповідача ОСОБА_2 на вимогу експерта надати оригінали договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб та акти приймання передачі земельних ділянок. Зобов`язано позивача ОСОБА_1 надати на вимогу експерта експериментальні зразки підпису, виконані особисто нею.

07.08.2024 року на адресу суду надійшло клопотання експерта про надання матеріалів, необхідних для надання висновку експерта за результатами судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 26.08.2024 року поновлено провадження у справі та розгляд справи призначений на 06 вересня 2024 року.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 16.09.2024 року витребувано із Дністровської РВА документи реєстраційної справи щодо реєстрації права користування земельними ділянками. Доручено Орджонікідзевському міському суду Дніпропетровської області відібрати у ОСОБА_1 експериментальні зразки підпису, для можливості проведення експертизи.

02.10.2024 року на адресу суду надійшло повідомлення про повернення без виконання ухвали суду від 24.06.2024 року про призначення судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі №724/1331/24, у зв`язку із ненаданням матеріалів, необхідних для складання висновку експерта.

07.10.2024 року на адресу суду надійшла відповідь від Дністровської РДА, зі змісту якої вбачається, що реєстраційна справа ведеться в електронній формі та формується автоматично за допомогою програмних засобів для ведення Державного реєстру прав. Документи подані заявником для проведення реєстраційних дій в паперовій формі, підлягають поверненню такому заявнику. Вилучення будь-яких документів або частин Державного реєстру прав не допускається.

29.10.2024 року на виконання ухвали на адресу суду від Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області надані вільні зразки підпису ОСОБА_1

14.11.2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Хомік Є.М. звернулася до суду із клопотанням про призначення експертизи, оскільки у даній справі експерт не надав відповіді щодо можливості/неможливості проведення експертизи по копіям документів договорів та актів приймання-передачі. Без такого повідомлення суд позбавлений можливості застосувати вимоги ст.109ЦПК та визнати факт для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Ухвалою Хотинського районного суду від 14.11.2024 року призначено по справі судову почеркознавчу експертизу.

18.12.2024 року на адресу суду надійшло повідомлення від Чернівецького НДЕКЦ про неможливість проведення експертизи, у зв`язку із відсутністю оригіналів досліджуваних документів.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 20.12.2024 року поновлено провадження по вказаній справі, розгляд справи призначений на 09.01.2025 року.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 09.01.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 23.01.2025 року.

Позивач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилася, 23.01.2025 року на адресу суду надійшла заява від її представника адвоката Хомік Є.М., в якій позовні вимоги позивачки підтримує в повному обсязі, просить слухати справу у її відсутності та позивачки, яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи за офіційно зареєстрованим місцем проживання, засобами поштового зв`язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав, про поважні причини неявки в суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, по наявним в справі матеріалам.

Фактичні обставини встановлені судом.

Суд,вивчивши тадослідивши письмовідокази,всебічно перевірившиобставини,на якихвони ґрунтуютьсяу відповідностіз нормамиматеріального права,що підлягаютьзастосуванню доданих правовідносин,встановив наступніобставини тадійшов донаступних висновків.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 25.07.2014 року довіреністю уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси в усіх державних установах, як власника земельних ділянок, що посвідчено приватним нотаріусом Орджонікідзевського міського нотаріального округу Куликом О.П. (а.с.9 зв.)

Також 25.07.2014 року ОСОБА_1 , згідно заповіту, посвідчено приватним нотаріусом Орджонікідзевського міського нотаріального округу Куликом О.П., заповіла ОСОБА_2 належні їй на праві власності земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Анадольської сільської ради Хотинського району Чернівецької області (а.с.10).

Як вбачається із інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.07.2022 року на земельну ділянку кадастровий номер: 7325082000:02:004:0073, та земельну ділянку кадастровий номер: 7325082000:02:002:0054 власником яких є ОСОБА_1 , 24.10.2019 року зареєстроване право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ОСОБА_2 , номер запису в державному реєстрі відповідно 33882346, та 33882635 (а.с.10 зв.-11,11зв.-12).

Судом досліджено відповідь ОСОБА_4 на звернення від 09.11.2022 року ОСОБА_1 , з якої випливає, що 14.03.2019 року між сторонами були укладені договори про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису). Згідно п.2.1 укладених договорів за передачу та користування емфітевтичним правом встановлена плата за весь період дії договору у загальному розмірі 28000 гривень, і тими ж пунктами договорів засвідчено, що плата отримана до підписання договорів (а.с.8).

Нотаріально завіреною заявою підписаної 10.11.2021 року ОСОБА_1 повідомила, що заповіт посвідчений від її імені Куликом О.П. приватним нотаріусом Орджонікідзевського міського нотаріального округу 25.07.2014 року за реєстровим №1414, цією заявою скасовує (а.с.13 зв.).

Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №67240056 від 10.11.2021 року підтверджено, що у Спадковому реєстрі за заявою скасовано запис 56349056, а саме реєстрацію скасування заповіту (а.с.14).

Нотаріально завіреною заявою підписаної 10.11.2021 року ОСОБА_1 повідомила, що довіреність видану нею на ім`я ОСОБА_3 , посвідчену від її імені Куликом О.П. приватним нотаріусом Орджонікідзевського міського нотаріального округу 25.07.2014 року за реєстровим №1402, цією заявою скасовує (а.с.15).

Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей за №46186123 від 10.11.2021 року підтверджено, що до Єдиного реєстру довіреностей внесено реєстраційний запис про припинення дії довіреності (а.с.15 зв.).

Судом досліджені заяви ОСОБА_1 адресовані ОСОБА_4 щодо досудового врегулювання виниклих спірних правовідносин та з метою з`ясування всіх обставин у даній ситуації (а.с.16,16зв.-17,28).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки 376284917 від 27.04.2024 року вбачається, що земельна ділянка 7325082000:02:004:0073 яка належить на праві власності ОСОБА_1 , на підставі договору про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), 24.10.2019 року зареєстроване право користування (емфітевзису) за ОСОБА_2 , строк дії договору 50 років (а.с.40-41).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки 376284673 від 27.04.2024 року вбачається, що земельна ділянка 7325082000:02:002:0054, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , на підставі договору про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), 24.10.2019 року зареєстроване право користування (емфітевзису) за ОСОБА_2 , строк дії договору 50 років (а.с.42).

Судом досліджені копії договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 14.03.2019 року (надані відповідачем) між власником земельних ділянок ОСОБА_1 та емфітевтом ОСОБА_2 (а.с.56-58,60-62).

Також досліджені копії актів приймання-передачі земельних ділянок від 14.03.2019 року, які є невід`ємною частиною договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 14.03.2019 року (а.с.59,63).

Застосовані норми права. Мотиви та висновки суду.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач). Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і фізичною особою, юридичною особою. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 102-1 ЗК України.

Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є речовим правом на чуже майно (пункт 3 частина перша статті 395 ЦПК України).

Загальні положення про правочини врегульовано параграфом 1 Глави 16 ЦК України.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину регламентовано статтею 203 ЦК України. Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначено параграфом 2 Глави 16 ЦК України. Питання недійсності правочину врегульовані статтею 215 ЦК України.

Зокрема, відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 395 ЦК України право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) належить до речових прав на чуже майно.

Згідно зі ч. 1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і фізичною особою, юридичною особою (далі - землекористувач).

Згідно зі ч. 2, 3 ст. 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором. Власник земельної ділянки зобов`язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його прав.

Землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом (ч. 2 ст. 410 ЦК України).

За змістом частини другої статті 412 ЦКУ право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках (окрім, перелічених у ч. 1 ст. 412 ЦК України), встановлених законом.

Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, провадження № 61-22315сво18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) виснувала про те, що укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

В поданій позовній заяві позивач посилалася на ту обставину, що вона не підписувала договір емфітевзису, не мала наміру на їх вчинення та не бажала наслідків їх укладення, не ставила власного підпису на договорах про встановлення права користування земельними ділянками, інших осіб на їх укладення та підписання не уповноважувала, істотні та інші умови вищевказаних угод з нею, як власником земельних ділянок, не узгоджувалися.

Договір емфітевзису повинен відповідати загальним положенням про договір, передбаченим статтями 407- 412 ЦК України та статтею 102-1 Земельного кодексу України.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частини першої статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 41 Конституції України встановлено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (частина перша); ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним (частина четверта).

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 ЦК України).

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 90 ЗК України).

Відповідно до положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд зазначає, що відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає у згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

У даній справі позивачка стверджувала, що договори про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) є неукладеним, оскільки вона їх не підписувала, та у неї відсутнє волевиявлення на укладення вказаних договорів.

У постановах від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц та від 26 жовтня 2022 року у справі № 2227/3760/19-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору про встановлення права користування земельною ділянкою у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Окрім того, Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як так, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом з`явлення вимоги про повернення таких ділянок. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця.

Як вбачається із матеріалів справи позивачка звернулася до суду із позовним вимогами про повернення належних їй земельних ділянок, що відповідає належному способу захисту порушеного права.

Щодо обґрунтування заявлених вимог позивачкою зазначені всі обставини та на підтвердження заявлених позовних вимог зверталася до суду із клопотанням про проведення судової почеркознавчої експертизи, для спростування доводів відповідача щодо підписання нею вказаних договорів.

Зокрема, заявляючи клопотання про призначення експертизи представник позивача у такий спосіб фактично вчиняє процесуальні дії зі своєї сторони щодо збирання доказів для доведення обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, на власний розсуд.

Призначена судом 14 листопада 2024 року судова почеркознавча експертиза не була проведена у зв`язку із ненаданням експерту оригіналів договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) виданих 14.03.2019 року відносно земельних ділянок та актів приймання-передачі земельних ділянок.

Тобто вказана експертиза не була проведена через відсутність оригіналів досліджуваних документів, а питання про встановлення виконавця підписів та почерку по копіям документів в Чернівецькому НДЕКЦ МВС не вирішуються.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив суду, що у нього наявні копії договорів та актів до них, що і додано до відзиву, без відмітки, що вказані договори відповідають оригіналу, і на вимогу експерта відповідачем не надано оригіналів запитуваних документів, тому судом було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у Дністровської РДА, а саме документів реєстраційної справи щодо реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Як вбачається із відповіді наданої Дністровською РДА витребувані судом реєстраційні справи не виявлені, та на підставі ч.2 ст.17 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційна справа ведеться в електронній формі та формується автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав. Документи, подані заявником для проведення реєстраційний дій в паперовій формі, підлягають поверненню такому заявнику.

При цьому, факт відсутності у відповідача оригіналу зазначеного договору в суді не доведено, оскільки під час здійснення реєстраційних дій, а саме державної реєстрації права користування земельною ділянкою вбачається, що документами подані для державної реєстрації є свідоцтво про право власності на нерухоме майно та договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Отже, оскільки відповідач ОСОБА_4 не надав оригінали договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 14.03.2019 року, та оригінали актів приймання-передачі земельних ділянок від 14.03.2019 року та враховуючи, що відсутність оригіналів вказаних документів унеможливлює проведення експертизи, та беручи також до уваги те, що висновок судової почеркознавчої експертизи має вирішальне значення у даному спорі, суд розцінює це як ухилення відповідача від участі в експертизі, а тому визнає факт не підписання (а отже і не укладення) позивачем ОСОБА_1 договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), від 14 березня 2019 року.

Що стосується ненадання оригіналу спірних договорів позивачем ОСОБА_1 , то це відповідає підставі заявленого позову, згідно якої примірник договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), у ОСОБА_1 відсутній з огляду на те, що такі договори нею не укладалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Крім того, суд бере до уваги, що позивачем та її представником було вжито всі необхідні дії для надання оригіналів договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 14 березня 2019 року, зокрема направлено ряд адвокатських запитів, заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, ряд клопотань про витребування оригіналів договорів у відповідача ОСОБА_4 , Дністровської РДА.

За змістом ст.ст. 12, 13 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК). Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 83 ЦПК).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Тобто процесуальний обов`язок доведення позовних вимог, у т.ч. надання відповідних доказів (письмових, речових і електронних доказів; висновків експертів, показань свідків) покладено саме на позивача, якщо відповідач проти позову заперечує.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2, ст. 89 ЦПК).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК).

Відповідач ОСОБА_4 не спростував доводи позивача про відсутність її волевиявлення на укладання спірних договорів, оскільки відповідач ухилився від надання на вимогу суду оригіналу спірних договорів для проведення судової почеркознавчої експертизи.

Наведене узгоджується з правовими висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 547/727/20-ц.

З урахуванням наведеного немає підстав уважати договір емфітевзису земельної ділянки укладеним.

Такі висновки суду відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі № 227/3760/19-ц (постанова від 26.10.2022).

Ураховуючи, що відповідач володіє спірними земельними ділянками за відсутності вчиненого правочину, позовні вимоги підлягають задоволенню, а земельні ділянки підлягають поверненню позивачці.

Отже, право позивачки підлягає захистові шляхом повернення земельних ділянок відповідно до вимог статті 391 ЦК України.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до пункту другого ч. 1ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

У відповідності до ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для державної реєстрації речового права є, зокрема, укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно.

Враховуючи, що державна реєстрація права емфітевзису проведена на підставі договору, який не був укладений, державна реєстрація такого права підлягає скасуванню в силу ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Суть державної реєстрації прав це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме манно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

Таким чином, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за відповідачем, які не ґрунтуються на укладених договорах про право користування землі, та порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 на користування та розпорядження земельними ділянками, тому суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ОСОБА_4 , що забезпечить реальне відновлення прав позивача.

Щодо вимоги про зобов`язання ОСОБА_4 повернути позивачу свідоцтво про право власності відносно належних їй земельних ділянок то суд зазначає, що такі вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки, суд враховує, що способи захисту прав на земельні ділянки встановлені ч.3 ст.152 ЗК України, відповідно до якої захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Також з огляду на визначені ст.5 ЦПК України вимоги щодо ефективного способу захисту права, позивач у спорі про захист права на земельну ділянку може пред`явити будь-яку позовну вимогу, яка не передбачена законом або договором, а суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права, тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.

Проте, повернення свідоцтва про право власності відносно земельної ділянки є неналежним способом захисту права та не узгоджується із способами захисту, визначеними законом, зокрема, ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Розподіл судових витрат.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1937 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) гривень 90 копійок.

На підставі ст. 638 ЦК України, с. ст. 26, 37 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", керуючись ст. ст. 13, 81, 109, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хомік Євгенія Михайлівна, до ОСОБА_2 , третя особа Дністровська районна державна адміністрація про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації іншого речового права (права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) земельну ділянку площею 2,1783 га, кадастровий номер 7325082000:02:002:0054; земельну ділянку площею 0,2638 га, кадастровий номер 7325082000:02:004:0073, що розташовані на території Анадольської сільської ради Дністровського району Чернівецької області.

Скасувати державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис): номер запису 33882349 від 24.10.2019, площею 0,2638 га, кадастровий номер 7325082000:02:004:0073, що розташовані на території Анадольської сільської ради Дністровського району Чернівецької області за ОСОБА_2 , яка здійснена державним реєстратором Рябим Олегом Васильовичем, Хотинська районна державна адміністрація, Чернівецької області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49392890 від 29.10.2019; номер запису 33882635 від 24.10.2019, площею 2,1783 га, кадастровий номер 7325082000:02:002:0054, що розташовані на території Анадольської сільської ради Дністровського району Чернівецької області за ОСОБА_2 , яка здійснена державним реєстратором Рябим Олегом Васильовичем, Хотинська районна державна адміністрація, Чернівецької області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49393238 від 29.10.2019.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) у розмірі 1937 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) гривень 90 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Дністровська районна державна адміністрація, адреса місця знаходження: 60100, селище Кельменці, площа Центральна,2 Дністровського району Чернівецької області, ЄДРПОУ: 21422840.

Повний текст рішення складено 30 січня 2025 року.

Суддя: Сергій Миколайович СКРИПНИК