Ухвала

від 23.01.2025 по справі 949/1078/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Рівненський апеляційний суд

У Х В А Л А

Іменем України

23 січня 2025 року м. Рівне

Справа № 949/1078/24

Провадження № 11-сс/4815/3/25

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

представника власника майна - ОСОБА_5 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 15 листопада 2024 року, якою відмовлено у накладенні арешту на майно у кримінальному провадженні №12024181110000232 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 240-1 Кримінального кодексу України (далі КК),

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 15 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12024181110000232 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240-1 КК.

Мотивував своє рішення слідчий суддя тим, що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт зазначеного у клопотанні майна. Слідчим у клопотанні не наведено обґрунтування належності вилученого майна до засобів та предмету кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240-1 КК, що у сукупності є визначальним для висновку слідчого судді щодо відсутності належних та обґрунтованих підстав для арешту вилученого майна. Необґрунтованими є доводи щодо необхідності накладення арешту з метою збереження речових доказів, так як відповідність вилученого майна критеріям речового доказу слідчим суддею не встановлена.

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_4 просить оскаржуване судове рішення скасувати та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт із забороною відчуження, розпоряджання та користування на: 9 металевих жердин (тичок) довжиною близько по 2 м кожна; 1 металевий шрайбер; 2 мотопомпи з бирками: дизельну насосну установку для гідромеханізації ДНУ, облікові номера 01 та 02; 1 мотопомпу з биркою: мотопомпу HY100; 3 водозабірних пожежних рукавів; 3 лопати із дерев`яними тримачами; 3 підсака без тримачів; 12 підсаків із дерев`яними тримачами; 8 пластикових каністр із рідиною, ззовні схожою за запахом на паливо-мастильні матеріали, об`ємом близько по 20 л кожна; 22 пожежних рукавів різного діаметру та довжини, які опечатано відповідними бирками та печаткою ВП №1 "Для пакетів №206" та передано на відповідальне зберігання у складське приміщення ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області за адресою: м. Дубровиця вул. Юрія Колесника, 88ж, Сарненського району, власником яких є ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Мінерал".

В обґрунтування цих вимог зазначив, що вилучене в ході обшуку 05.11.2024, майно використовувалося як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, може містити на собі сліди вчинення злочину, а тому метою застосування арешту на майно є збереження речових доказів.

Представниками ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Мінерал" надано журнали нагляду та висновки експертизи на дизельні насос установки для гідромеханізації, в яких вказано, що мотопомпи є без номерними, хоча в ході огляду від 15.11.2024 встановлено номера двигунів на вилучених мотопомпах та відмінності в об`ємах двигунах, що свідчать про те, що вилучені мотопомпи не відповідають тим, які зазначені в наданих документах.

Крім того, згідно наданого документа, а саме засідання колегії Державної комісії по запасам корисних копалин від 28.05.2024 погоджено запаси бурштину в межах розширення, однак відповідні дані відсутні у спецдозволі №5236 чи змінах до нього, що свідчить про незаконність діяльності поза межами ділянки, на яку видано спецдозвіл.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Мінерал» ОСОБА_8 зазначимв, що органом досудового розслідування не надано жодних доказів про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 240-1 КК, ідентифікуючої інформації приладу, яким було визначено зазначені в матеріалах справи географічні матеріали, не додано його калібрування та сертифікації, реквізити сертифіката інженера - землевпорядника, який здійснював визначення координат, а тому, враховуючи наведене, клопотання слідчого про арешт майна не відповідає положенням ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), а тому в задоволенні апеляційної скарги прокурора ОСОБА_4 слід відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без мін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, міркування власника майна ОСОБА_5 щодо законності оскаржуваної ухвали, перевіривши матеріали клопотання та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів приходить таких висновків.

Згідно приписів ч.1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається з матеріалів клопотання, СВ ВП №1 Сарненського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024181110000232 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 240-1 КК.

Так за визначенням, яке містить частина 1 статті 170 КПК, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При цьому, частина 1 ст. 98 КПК визначає, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, однією з підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого про арешту майна стало те, що стороною обвинувачення не доведено відповідність вилученого майна ознакам речового доказу, визначеного у ст. 98 КПК.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді.

Зокрема, постановою слідчого СВ ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_7 від 06 листопада 2024 року майно, вилучене в ході проведення санкціонованого обшуку 05.11.2024, а саме металеві жердини (тички), мотопомпи, лопати, пожежні рукави, підсаки, пластикові каністри, визнані речовими доказами та приєднані до зазначеного кримінального провадження.

Разом з тим, вказана постанова слідчого не містить жодного обґрунтування з яких підстав вищевказане майно визнано речовими доказами, не зазначено, яким ознакам, передбаченим ст. 98 КПК, воно відповідає.

Окрім того, в ході судового розгляду, на підставі дослідження наданих представником власника майна документів, слідчим суддею було встановлено законність використання ТОВ «НВП «МІНЕРАЛ» вилучених дизельних насосних установок та комплектуючих до них, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду.

Також представником власника майна було доведено, що ТОВ «НВП «МІНЕРАЛ» як підрядник на підставі укладеної угоди з надрокористувачем ТОВ «ВЕРТЕП» здійснюють свою діяльність з проведення геологорозвідувальних робіт бурштиноносних надр на законних підставах, у межах наданих їм дозвільних документів та в межах дозволених географічних координат.

Доказів на спростування цих обставин прокурором надано не було та в ході апеляційного розгляду не встановлено.

Окрім того, як пояснив під час апеляційного розгляду представник ТОВ «НВП «МІНЕРАЛ», на даний час їх підприємство призупинило свою діяльність у зв`язку з вилученням під час обшуку знаряддя для видобутку бурштину.

При цьому слід наголосити на тому, що прокурором також не доведено наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК, стосовно вилученого майна знаряддя для видобутку бурштину, що є однією з обов`язкових умов накладення арешту на майно. Не було встановлено даної обставини і в ході апеляційного розгляду.

Згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Ушаков та Ушакова проти України» зазначав, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Однак, стороною обвинувачення не надано доказів, які б беззаперечно свідчили про необхідність накладення арешту на майно.

Так, ч.1 ст. 173 КПК встановлює, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведене необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При цьому, п.5 ч.2 ст. 173 КПК визначає, що слідчий суддя, при вирішенні питання про арешт майна, серед іншого, повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для накладення арешту на майно знаряддя для видобутку бурштину, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін як законну, обґрунтовану та вмотивовану, а у задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Ухвалу слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 15 листопада 2024 року, якою відмовлено у накладенні арешту на майно у кримінальному провадженні №12024181110000232, залишити без змін, а апеляційну прокурора ОСОБА_4 без задоволення.

Ця ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

С у д д і :

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3