Постанова

від 03.12.2024 по справі 522/16652/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5875/24

Справа № 522/16652/21

Головуючий у першій інстанції Косіцина В.В.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку

на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника,

встановив:

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. ректора Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку ОСОБА_2 «Про скасування наказу № 01-05-36 від 02.04.2021р. про припинення дії контракту» від 19 серпня 2021 року № 01-05-175. Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. ректора Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку ОСОБА_2 «Про звільнення та виключення зі складу вченої ради Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку» від 19 серпня 2021 року № 01-05-176. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Навчально-наукового інституту інфокомунікацій та програмної інженерії Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку. Стягнуто з Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20 серпня 2021 року до 22 жовтня 2021 року (дня ухвалення судового рішення) включно у розмірі 60905,24 грн (шістдесят тисяч дев`ятсот п`ять грн 24 коп.) з утриманням із цієї суми обов`язкових податків, платежів і зборів у дохід держави. У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Щукіна О.С. про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника задоволено частково. Стягнуто з Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку на користь ОСОБА_1 50 відсотків від середнього заробітку за час затримки виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.10.2021 року у справі №522/16652/21 за період з 07 листопада 2022 року по 12 липня 2023 року в розмірі 123 194 грн. 69 копійок з відповідним відрахуванням до Пенсійного фонду України та інших спеціальних фондів, а також до Державного бюджету України.

17 липня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Щукін О.С. звернувся до суду із заявою про ухвалення у цій справі додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі, у якій заявник просить стягнути з Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку на користь позивачки понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.

Додатковою ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Щукіна О.С. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі задоволено частково. Стягнуто з Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

У апеляційній скарзі Державний університет інтелектуальних технологій і зв`язку, посилаючись на неспівмірність заявлених позивачкою до відшкодування судових витрат на правничу допомогу фактичному обсягу наданих їй юридичних послуг та неможливість встановити витрачений її представником час виконання кожної з послуг, вважає безпідставним задоволення вимог вказаної заяви ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , заперечуючи проти доводів та вимог апеляційної скарги Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку, просить залишити таку без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, як законну та обґрунтовану.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи не з`явились до судового засідання, що відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено судом, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. ректора Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку ОСОБА_2 «Про скасування наказу № 01-05-36 від 02.04.2021р. про припинення дії контракту» від 19 серпня 2021 року № 01-05-175. Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. ректора Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку ОСОБА_2 «Про звільнення та виключення зі складу вченої ради Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку» від 19 серпня 2021 року № 01-05-176. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Навчально-наукового інституту інфокомунікацій та програмної інженерії Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку. Стягнуто з Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20 серпня 2021 року до 22 жовтня 2021 року (дня ухвалення судового рішення) включно у розмірі 60905,24 грн (шістдесят тисяч дев`ятсот п`ять грн 24 коп.) з утриманням із цієї суми обов`язкових податків, платежів і зборів у дохід держави. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Щукіна О.С. про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника задоволено частково. Стягнуто з Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку на користь ОСОБА_1 50 відсотків від середнього заробітку за час затримки виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.10.2021 року у справі №522/16652/21 за період з 07 листопада 2022 року по 12 липня 2023 року в розмірі 123 194 грн. 69 копійок з відповідним відрахуванням до Пенсійного фонду України та інших спеціальних фондів, а також до Державного бюджету України.

17 липня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Щукін О.С. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі, у якій просив стягнути з Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.

Так, 20 лютого 2023 року між АО «ОЛЕКСАНДРА ЩУКІНА» в особі Щукіна О.С. та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду (далі Додаткова угода),до договору про надання правової допомоги від 25.08.2021 року №81/21 (далі Договір) за яким сторони погодили, що адвокат в інтересах клієнта здійснює складання та подання заяви про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі.

Відповідно до акту-приймання передачі юридичних послуг з професійної правової допомоги №2/23 від 17.07.2023 року (далі Акт), адвокатом було вчинено наступні дії:

- складання та подання заяви про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі, кількість витраченого часу 4 години, вартість послуги 4000 гривень;

- складання та подання до суду інших процесуальних документів, необхідних для розгляду справи, кількість витраченого часу 4 години, вартість послуги 4000 гривень;

- участь у судових засіданнях, кількість витраченого часу 2 години, вартість послуги 2000 гривень.

Загальний розмір витрат на професійну правову допомогу згідно акту склав 10000 гривень.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Дана справа розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожному гарантується право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Витрати на правову допомогу, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів тощо), що узгоджується з правовою позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною в ухвалах від 21 вересня 2016 року у справі №654/2765/15-ц; та від 26 квітня 2017 року у справі № 335/6590/15-ц.

Як зазначено у частинах 2 та 3 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами оцінки доказів, встановлених ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерій реальності витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна та інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі №922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі №915/237/18).

Згідно правової позиції Великої Палати у справі № 910/12876/19, в рамках якої, Верховний Суд визначив в якості належних та допустимих доказів розміру витрат на правничу допомогу, зокрема, умови договору про надання послуг (погодинні ставки працівників адвокатського об`єднання відповідно до займаної посади та максимально можливі суми витрат, які може понести клієнт, за розгляд справи адвокатським об`єднанням в кожній з 3-ох інстанцій); · витрачений час на певний вид робіт (підготовка додаткових пояснень, підготовка до судових засідань, аналіз матеріалів судової справи, тощо); ·докази, надані відповідачем на підтвердження реальності витрат (протокол наданих послуг, акт надання послуг, рахунок на оплату, копія платіжного доручення).

Частиною 4 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України)

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

З матеріалів справи убачається заявлення відповідачем Державним університетом інтелектуальних технологій і зв`язку про неспівмірність розміру витрат на правову допомогу, понесених відповідачем, складності справи та ціні позову.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18.

Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Верховний Суд у додатковій постанові у справі №201/14495/16-ц від 30 вересня 2020 року, провадження №61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Апеляційний суд вважає неможливим втручання у узгоджений позивачкою із адвокатом що здійснював її представництво у суді першої інстанції, у п.п.4,2 Договору порядок сплати та розмір гонорару.

Колегія суддів, відхиляючи доводи апеляційної скарги про залишення судом першої інстанції заяв відповідача про неспівмірність розміру судових витрат, які просила стягнути позивачка, складності справи та обсягу виконаних робіт.

Так, з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали убачається, що судом першої інстанції було надано оцінку обсягу фактично наданих представником позивачки послуг з професійної правничої допомоги, зазначених у Акті та Додатковій угоді, а також їх необхідності. Крім того, суд першої інстанції, перевіряючи відповідність заявленої позивачкою суми судових витрат на професійну правничу допомогу критеріям співмірності, розумності та справедливості, врахував складність виконаних робіт, відсутність необхідності тривалого збору доказів для ОСОБА_1 , категорію справи та сталість судової практики за такою.

Безпідставними та такими, що спростовуються, зокрема, Актом та Додатковою угодою, є доводи скаржника про неможливість встановити дійсний обсяг наданих позивачці адвокатом Щукіним О.С. робіт у цій справі.

Погоджуючись із висновками та мотивами суду, колегія суддів також ураховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" №2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання судом.

Порушень судом норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення вказаної заяви, чи стали підставою для обов`язкового скасування оскаржуваної ухвали апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, з мотивів наведених у скарзі.

У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може

бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення

повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 09 грудня 2024 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: В.В. Кострицький

М.В. Назарова