Рішення

від 30.01.2025 по справі 904/3996/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2025м. ДніпроСправа № 904/3996/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Скриннікової Н.С., за участю секретаря судового засідання Кравець В.С., в порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та із викликом учасників справи, розглянув матеріали позовної заяви за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ ІНВЕСТ БУД", м. Кам`янське (код ЄДРПОУ 43316213) до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД", м. Дніпро (код ЄДРПОУ 00659101) про стягнення пені та інфляційних втрат в сумі 80 729,04 грн

Представники:

від позивача: Неруш О.В., адвокат, ордер № 1316141 від 10.09.2024

від відповідача: Кириченко Є.В.., адвокат, ордер № 1249300 від 21.02.2024

в силу ч. 1 ст. 240 ГПК України суд проголосив лише вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ Метал Інвест Буд звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до ПрАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод, про стягнення 80 729, 04 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено суддю Скриннікову Н.С., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024р.

17.09.2024 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/3996/24 відмовлено у відкритті провадження у справі № 904/3996/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Метал Інвест Буд до Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод, про стягнення 80 729, 04 грн. Застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю Метал Інвест Буд та до його представника Неруша О.В. заходи процесуального примусу у вигляді штрафу. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Метал Інвест Буд та з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету штраф, у розмірі 30 280,00 грн.

20.11.2024 Постановою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Інвест Буд" задоволено.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024р. у справі №904/3996/24 скасовано, справу № 904/3996/24 направлено до Господарського суду Дніпропетровської області на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено суддю Скриннікову Н.С., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.11.2024р.

02.12.2024 своєю ухвалою господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Вирішив здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

12.12.2024 через електронний суд відповідач подав відзив на позовну заяву у якій заявив про те, що вимога про стягнення з ПрАТ «ДТРЗ» пені в сумі 17 805, 61 грн. та інфляційних втрат в розмірі 62 923, 43 грн. є необґрунтованою, суперечить умовам укладених договорів, а отже не підлягає задоволенню в повному обсязі.

12.12.2024 через електронний суд відповідач подав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомлення сторін.

17.12.2024 через електронний суд позивач подав відповідь на відзив та зазначив, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2024 у справі № 904/6364/23 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість та пеню за період з 02.11.2023 по 28.11.2023. А у цій справі № 904/3996/24 позивач просить стягнути з відповідача пеню за інший період: з 29.11.2023 по 03.05.2024, а ч. 2 ст. 625 ЦК України не є альтернативною щодо її застосування, отже відповідач зобов`язаний заплатити.

18.12.2024 через електронний суд позивач подав клопотання про долучення документів на підтвердження розміру судових витрат позивача (договір про надання правничої допомоги; детальний опис робіт (наданих послуг); здійснених витрат).

18.12.2024 своєю ухвалою господарський суд призначив судове засідання 09.01.2025 з викликом учасників справи.

20.12.2024 через електронний відповідач подав заперечення на відповідь на відзив у якому зазначив, що період розгляду іншої справи №904/6364/23 (у якій було задоволено позов) в судах першої та апеляційної інстанції не може враховуватися до періоду прострочення зобов`язань зі сторони відповідача, оскільки цей період (розгляд справ судами) не може підтверджувати наявність вини або умислу відповідача щодо невиконання судового рішення, а також бути підставою для нарахування пені та інфляційних втрат у зазначений період.

20.12.2024 через електронний суд відповідач подав заперечення проти стягнення судових витрат.

Обґрунтовуючи їх тим, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним, завищеним, не відповідає критерію розумності розміру таких витрат, оскільки обґрунтування правової позиції позивача не потребувало від адвоката аналізу та дослідження великої кількості законів, підзаконних нормативно-правових актів, матеріалів тощо; категорія даної справи не є складною; адвокат Неруш О.В. здійснював представництво в іншій взаємопов`язаній справі №904/6364/23; зміст позовної заяви у справі №904/3996/24 майже в повній мірі відповідає змісту позовної заяви у справі №904/6364/23.

09.01.2025 в судове засідання з`явились представники позивача та відповідача, надали свої пояснення, судом досліджено докази, призначено судове засідання на 30.01.2025.

30.01.2025 в судове засідання з`явились представники позивача та відповідача, додаткових пояснень не надали, представник позивача просив позов задовольнити, зробив заяву про надання документів відносно надання професійної правничої допомоги протягом 5 днів від дня оголошення рішення; представник відповідача просив відмовити у позові повністю.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи, заслухав усні пояснення представників позивача та відповідача. Судові дебати не проводились.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження із проведенням судового засідання та викликом сторін в судове засідання.

Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю сплати пені в сумі 17 805, 61 грн, інфляційних втрат в сумі 62 923, 43 грн., судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 000, 00 грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 2 422, 40 грн.

Позивач зазначив, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2024 року у справі № 904/6364/23 ТОВ "МЕТАЛ ІНВЕСТ БУД" було стягнуто 1 144 062,77 грн. заборгованості за договорами про закупівлю № 22104 від 21.03.2022, №22419 від 06.12.2022, № 22429 від 12.12.2022 та пеню за період з 02.11.2023 по 28.11.2023 з ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод». Рішення суду виконане, що підтверджується постановами про закінчення виконавчого провадження ВП№ 75786646 та ВП№ 75786569 від 06.09.24р. на підставі виданих Наказів про примусове виконання від 12.08.2024 року у справі № 904/6364/23. Позивач отримав заборгованість за поставлений товар та пеню за період з 02.11.2023р. по 28.11.2023 р. включно.

У цьому позові позивач заявив вимогу про додаткове стягнення з відповідача пені та інфляційних втрат за новий період з 29.11.2023 по 02.05.2024, оскільки в силу ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідач зобов`язаний заплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення оплати за поставлений товар за договорами за період з 03.11.2023 по 13.08.2024; а також відповідно до умов договорів та ч. 6 ст. 232 ГК України відповідач зобов`язаний заплатити пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення плати.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач вважає позов необґрунтованим, просить відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що в межах справи № 904/6364/23 здійснював захист своїх порушених прав та інтересів, а тому тривалість розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій не має розцінюватись як затягування виконання зобов`язання заплатити; З 16.07.2024 - дати набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2024 по справі №904/6364/23 до видачі наказів про примусове виконання рішення суду минув незначний проміжок часу; грошові кошти по справі №904/6364/23 стягнуті в повному обсязі (згідно платіжної інструкції №JBKLO8CO9R4PZK.1 від 12.08.2024); питання стягнення з відповідача пені за договорами про закупівлю №22104 від 21.03.2022, №22419 від 06.12.2022, №22429 від 12.12.2022 вже вирішувалося в рамках справи №904/6364/23. Також відповідно до п. 11.1 Договорів про закупівлю №22104 від 21.03.2022, №22419 від 06.12.2022, №22429 від 12.12.2022, сторони погодилися, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.

Господарський суд розглянув подані докази, вислухав пояснення сторін, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті на предмет їх належності, достовірності, вірогідності та

ВСТАНОВИВ:

Предметом позову є майнові вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені та інфляційних втрат, які виникли за Договорами про закупівлю № 22104 від 21.03.2022р., № 22419 від 06.12.2022р., № 22429 від 12.12.2022р.

Підставами позову позивач зазначив наявний обов`язок відповідача заплатити пеню та інфляційні втрати за новий період з 29.11.2023 по 02.05.2024, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані зі стягненням пені та інфляційних втрат на підставі рішення суду у справі № 904/6364/23. Суд має перевірити обраний позивачем спосіб захисту на предмет його належності та ефективності, надати правову оцінки діям позивача відносно дотримання принципів юридичної визначеності, процесуальної економії та передбачуваності покладених на відповідача зобов`язань, дотримання прав учасників справи на справедливий суд.

Суд має зокрема встановити чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1) Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже твердження позивача та відповідача підлягають перевірці, а докази оцінці на предмет належності доказів і доведеності доказами тих обставин за для підтвердження яких вони подані.

Суд надав мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеного позивачем у позові, відповідачем у відповіді на позов, встановив чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та навів мотиви такого висновку; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Обставини справи встановлені судом.

ТОВ Метал Інвест Буд звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із вказаною позовною заявою до ПрАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод про стягнення 80 729, 04 грн, з яких: пеня в сумі 17 805, 61 грн; інфляційні втрати в сумі 62 923, 43 грн.; а також судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16 000, 00 грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 2 422, 40 грн.

Позивач зазначив, що має право на отримання пені та інфляційних втрат за новий період, оскільки за рішенням суду у справі № 904/6364/23 було стягнуто заборгованість за Договорами про закупівлю № 22104 від 21.03.2022р., № 22419 від 06.12.2022р., № 22429 від 12.12.2022р., а також пеню та інфляційні втрати, але за період до 28.11.2023.

Позивач зазначає, що в силу вимог ч.2 ст. 625 ЦК України та ч.6 ст. 232 ГК України має право на стягнення пені та інфляційних втрат за період з 29.11.2023 по травень 2024 щодо пені, по липень 2024 щодо інфляційних втрат.

За даними позовної заяви позивач просить суд стягнути пеню та інфляційні втрати, обґрунтовуючи свої вимоги наявними у Договорах про закупівлю № 22104 від 21.03.2022р., № 22419 від 06.12.2022р., № 22429 від 12.12.2022р., умовами пунктів 7.5. , які є тотожними за своїм змістом відносно зобов`язання сплатити пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу з урахуванням частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа №904/6364/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТАЛ ІНВЕСТ БУД до Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод про стягнення заборгованості у сумі 1 147 198,76 грн.

За даними рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2024 року у справі № 904/6364/23 Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ ІНВЕСТ БУД" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з ПрАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод 1 144 062,77 грн., що складають суму заборгованості за договорами про закупівлю № 22104 від 21.03.2022, № 22419 від 06.12.2022, № 22429 від 12.12.2022 та 3 135,99 грн - пені. Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням ПрАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод умов договорів про закупівлю № 22104 від 21.03.2022р., № 22419 від 06.12.2022р., № 22429 від 12.12.2022р. щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар. Також позивач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

Зі змісту резолютивної частини рішення вбачається, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТАЛ ІНВЕСТ БУД (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, проспект Тараса Шевченка, буд. 46, код ЄДРПОУ 43316213) до Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7, код ЄДРПОУ 00659101) задоволено та стягнуто на користь позивача 1 144 062,77 грн. - основного боргу; 3 135,99 грн - пені; 20 000,00 грн. - витрат на правничу допомогу та 13 766,39 грн. - судового збору. Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає 1 180 965,15 грн.

Крім того, супровідними листами (вих. № 10962 від 06.09.24р, вх. № 43602/24 від 16.09.24р., вих. № 10964 від 06.09.24р., вх. № 43604/24 від 16.09.24р.) від МЮУ виконавчого округу Дніпропетровської області приватного виконавця Афанасьєвої Є.О. до Господарського суду Дніпропетровської області надіслано постанови про закінчення виконавчого провадження ВП№ 75786646 та ВП№ 75786569 від 06.09.24р. на підставі виданих Наказів про примусове виконання від 12.08.2024 року у справі № 904/6364/23

Зі змісту позовної заяви вбачається наявне підтвердження позивача про отримання стягнутої з відповідача в межах виконавчого провадження № 75786569 заборгованості за поставлений товар та пені за період з 02.11.2023р. по 28.11.2023 р. включно.

У цій справі позивач заявив вимогу про додаткове стягнення пені та інфляційних втрат, керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України на підставі Договорів, які були предметом розгляду господарським судом у справі №904/6364/23 в межах якої з відповідача було стягнуто заборгованість, пеню та інфляційні втрати.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Тобто, предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Договір № 22104 від 21.03.2022.

За даними позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та інфляційні втрати, а саме: за період з 29.11.2023 року по 02.05.2024 року від суми 396 539, 28 грн, вказаної у накладній № МІБ-24 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 28.12.2022 року в розмірі 6 186, 01 грн (пеня) та за період з 03.11.2023 р. по 13.08.2024 р. в розмірі 21 809, 66 грн (інфляційні втрати).

Договір № 22419 від 06.12.2022.

За даними позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та інфляційні втрати, а саме: за період з 29.11.2023 року по 02.05.2024 року від суми 93 000, 00 грн, вказаної у накладній № МІБ-25 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 28.12.2022 року в розмірі 1 450, 80 грн (пеня) та за період з листопада 2023 року по липень 2024 року в розмірі 5 115 грн (інфляційні втрати); за період з 29.11.2023 року по 02.05.2024 року від суми 74 400, 00 грн, вказаної у накладній № МІБ-26 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 28.12.2022 року в розмірі 1 160, 64 грн (пеня) та за період з листопада 2023 року по липень 2024 року в розмірі 4 092, 00 грн (інфляційні втрати); за період з 29.11.2023 року по 02.05.2024 року від суми 46 080, 00 грн, вказаної у накладній № МІБ-1 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 19.04.2023 року в розмірі 718, 84 грн (пеня) та за період з листопада 2023 року по липень 2024 року в розмірі 2 534, 4 грн (інфляційні втрати); за період з 29.11.2023 року по 02.05.2024 року від суми 74 400, 00 грн, вказаної у накладній № МІБ-3 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 21.04.2023 року в розмірі 1 160, 64 грн (пеня) та за період з листопада 2023 року по липень 2024 року в розмірі 4 092, 00 грн (інфляційні втрати); за період з 29.11.2023 року по 02.05.2024 року від суми 93 000, 00 грн, вказаної у накладній № МІБ-4 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 25.04.2023 року в розмірі 1 450, 8 грн (пеня) та за період з листопада 2023 року по липень 2024 року в розмірі 5 115 грн (інфляційні втрати); за період з 29.11.2023 року по 03.05.2024 року від суми 148 800, 00 грн, вказаної у накладній № МІБ-5 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 16.05.2023 року в розмірі 2 336, 16 грн (пеня) та за період з 04.11.2023р. по 13.08.2024 р. в розмірі 8 184 грн (інфляційні втрати).

Договір № 22429 від 12.12.2022.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та інфляційні втрати, а саме: за період з 29.11.2023 року по 02.05.2024 року від суми 40 631, 62 грн, вказаної у накладній № МІБ-2 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 21.04.2023 року в розмірі 633, 85 грн (пеня) та за період з листопада 2023 року по липень 2024 року в розмірі 2 234, 73 грн (інфляційні втрати); за період з 29.11.2023 року по 03.05.2024 року від суми 84 197, 66 грн, вказаної у накладній № МІБ-6 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 20.06.2023 року в розмірі 1321, 90 грн (пеня) та за період з листопада 2023 року по липень 2024 року в розмірі 4 630, 87 грн (інфляційні втрати); за період з 29.11.2023 року по 03.05.2024 року від суми 39 909, 60 грн, вказаної у накладній № МІБ-7 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 07.07.2023 року в розмірі 633, 85 грн (пеня) та за період з листопада 2023 року по липень 2024 року в розмірі 2 195, 02 грн (інфляційні втрати); за період з 29.11.2023 року по 19.04.2024 року від суми 53 104, 61 грн, вказаної у накладній № МІБ-8 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 18.09.2023 року в розмірі 759, 39 грн (пеня) та за період з листопада 2023 року по липень 2024 року в розмірі 2 920, 75 грн (інфляційні втрати).

Практика Верховного Суду щодо способів захисту базується на двох основних взаємопов`язаних принципах: спосіб захисту має бути належним та ефективним; має дотримуватися принцип процесуальної економії».

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; має бути досягнута пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03, п. 22).

Згідно з позицією, висловленою в ухвалі Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі №9901/20/21, принцип процесуальної економії спрямований, у першу чергу, на пришвидшення розгляду справи (вирішення спору) та зменшення судових витрат.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Предметом розгляду у справі № 904/6364/23 були позовні вимоги про стягнення заборгованості за договорами та пені за період з 19.10.2023 по 28.11.2023.

У цій справі заявлена позовна вимога про стягнення пені за новий період та інфляційних втрат, які нараховані на суми заборгованості за договорами.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Верховний Суд усебічно розглядає питання ефективності способів захисту порушеного права, зокрема крізь призму принципу диспозитивності. Процесуальним підґрунтям для цього є те, що, за ст. 2 ГПК України, завдання господарського судочинства справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У разі якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ГПК України).

Ефективний спосіб захисту прав має забезпечувати мету здійснення правосуддя з урахуванням процесуальної економії.

У цій справі суд зазначає, що господарський кодекс визначає певні спеціальні процедури стягнення грошових коштів, розуміючи, що процедура стягнення має певний проміжок у часі між постановленням судового рішення та його фактичним виконанням.

Суд встановив, що у справі № 904/6364/23 постановлено «основне» судове рішення («кінцеве» рішення по суті справи).

Ініціювання нового судового процесу за для стягнення пені за інший (новий) період по договорам за якими вже рішення суду ухвалено та виконано ставить під сумнів принцип верховенства права та порушує принцип змагальності сторін. Якість судового розгляду справи з дотриманням неупередженості полягає саме у дослідженні та оцінці доказів.

Суд наголошує, що новий позов у цій справі обґрунтований вже наявним судовим рішенням у справі № 904/6364/23 яке набрало законної сили, суд у цій справі фактично має повторно оцінити докази, яким вже надано оцінку, точніше зробити висновки, які вочевидь мають бути тотожними висновкам суду у іншій справі.

Тобто йдеться про очевидну передбачуваність судового рішення на користь позивача, що може викликати впевненість у сторін у «вдаваному судовому розгляді».

Принцип процесуальної економії є передбачуваним для сторін, дозволяє розглянути справу в цілому в розумні строки, запобігає зловживанню сторонами своїми процесуальними правами, а також гарантує бережне ставлення до ресурсів всіх учасників справи. (ухвала Верховного Суду від 25 липня 2022 року у справі № 640/4843/22, адміністративне провадження № К/990/18073/22).

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду.

Згідно ч 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Заразом позивач не надав суду у цій справі докази, що він звертався до суду (у справі №904/6364/23) з позовними вимогами про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування і суд відмовив йому у задоволенні такого нарахування.

Також позивач не надав суду докази, що він звертався до суду у справі №904/6364/23 із заявою про забезпечення виконання рішення, яке встановлено ч.2 ст. 239 ГПК України.

Крім того, відповідно до п. 10 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

Однак позивач не надав суду у цій справі докази звернення до приватного виконавця в провадження якого перебував судовий наказ про примусове стягнення (справа № 904/6364/23, вп № 75786569) із клопотанням або заявою про звернення до суду з метою встановлення способу і порядку виконання рішення і що позивачу було відмовлено у такому зверненні або що виконавцю було відмовлено судом у розгляді такої заяви.

Безальтернативність застосування вимог ст. 625 ЦК України мала б зумовити позивача вчинити всі необхідні дії такі як подання заяви про збільшення позовних вимог; подання клопотання суду про визначення у рішенні суду про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування; подання відповідного клопотання у позові або до приватного виконавця за для встановлення порядку виконання рішення суду у справі № 904/6364/23 у спосіб, який передбачав би нарахування та стягнення інфляційних втрат та пені до фактичної сплати боргу в межах виконавчого провадження.

Однак позивач не вчинив таких дій; у справі 904/6364/23 за наявності прав на стягнення пені та інфляційних втрат, позивач ними не скористався; однак вчиняє дії за для штучної генерації нового спору.

Пеня та інфляційні втрати про які йдеться у позові є похідними і можуть бути стягнути лише за умови визнання судом наявного порушення зі сторони боржника основного зобов`язання.

У цій справі йдеться про стягнення пені та інфляційних втрат як основних вимог, і при цьому, позивач обґрунтовує необхідність їх стягнення лише нормами закону, які таке право встановлюють.

Суд хоча і має надати об`єктивну оцінку доказам, однак така оцінка в цих обставинах може бути зведена до формальної процедури, оскільки саме ці докази у якості обґрунтованості позовних вимог вже були предметом оцінки суду першої інстанції та апеляційного господарського суду у справі № 904/6364/23, що є основним принципом здійснення судочинства та прийняття законного та обґрунтованого рішення.

«У підсумку ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тобто такий захист повинен бути повним і забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії» (Постанова Великої Палати ВС від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20).

Окремо суд звертає увагу на формулювання позовних вимог і на наявність прав щодо збільшення позовних вимог, тощо, якими позивач вчасно не скористався.

Принципи юридичної визначеності, процесуальної економії, очікуваності та передбачуваності під час проведення процедури примусового виконання рішення суду має застосовуватися як по відношенню до позивача так і по відношенню до відповідача.

В силу статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий суд та визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Це право не означає, що на нього може розраховувати лише позивач Відповідач також має право на справедливий суд і бути обізнаним зі своїми правами та обов`язками.

Право позивача було захищено у справі № 904/6364/23, і в силу вимог ст. 13. 14 ГПК України лише позивач визначає обсяг своїх позовних вимог.

Суд зазначає, що не йдеться про не ефективний спосіб захисту, оскільки дійсно права позивача можуть бути захищені у спосіб, зазначений у позові, однак у такому разі буде порушено принцип змагальності сторін, гарантований сторонам справи статтею 13 ГПК України, зі змісту якої йдеться, що: судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У цій справі заяви відповідача проти задоволення позову з підстав його необґрунтованості є неспроможними, оскільки наявне судове рішення у справі №904/6364/23 в межах якого суд вже встановив обов`язок відповідача заплатити, тож принцип змагальності сторін не може бути дотримано.

Суд у цій справі не може здійснити переоцінку поданих доказів, оскільки вони вже оцінені в межах справи № 904/6364/23, а тому принцип неупередженості нівелюється самим обставинами справи.

Обґрунтування, якими відповідач заперечує проти задоволення цього позову відносно того, що у нього відсутній обов`язок заплатити інфляційні втрати та пеню за новий строк (до дати виконання рішення суду у справі № 904/6364/23) безпідставні, оскільки такий обов`язок встановлений статтею 625 ЦК України та ст. 232 ГК України.

Унаочнює погодження те, що вимоги про стягнення пені та інфляційних втрат за період до здійснення фактичної сплати заборгованості відповідачем мало би бути вирішено у справі № 904/6364/23 та у межах виконавчого провадження.

Здійснюючи правосуддя господарський суд захищає права та законні інтереси всіх учасників, у цьому і полягає фундаментальна надважливість правосуддя. Правосуддя не може бути вдаваним.

Процесуальний закон передбачає право на здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак законом не визначено підстави для постановлення судового рішення, яке за своєю суттю носить формальний характер, а отримання позивачем такого рішення здійснене лише з підстав наявності можливості отримати рішення суду, керуючись правом на судовий розгляд справи.

Суд зобов`язаний здійснювати правосуддя, а не створювати враження його здійснення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ініціювання нового судового процесу із очікуваним конкретним результатом розгляду справи нівелює самі принципи здійснення правосуддя та не сприяє виконанню завдання господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів.

Підсумовуючи викладене суд вирішив відмовити в позові повністю з підстав обраного позивачем способу захисту, який суперечить завданню господарського судочинства.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 30.01.2025

Суддя Н.С. Скриннікова