Рішення

від 23.01.2025 по справі 914/2246/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2025 Справа № 914/2246/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів», м. Львів,

до відповідача: Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Львівська область, м. Моршин,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м.Київ,

про стягнення заборгованості у розмірі 3 054 529, 24 грн.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Амбіцької І.О.

Представники сторін:

від позивача: Павлічко Олександр Орестович представник,

від відповідача: Бауман Юрій Тіберійович представник,

від третьої особи: Матросов Олександр Олексійович представник.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення заборгованості за договором поставки від 15.12.2021 року № 35/2021 у розмірі 1 462 336, 91 грн.

Ухвалою суду від 18.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 07.10.2024.

Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 28.10.2024 прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, клопотання представника відповідача щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача задоволено та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», підготовче судове засідання відкладено на 18.11.2024.

18.11.2024 представник позивача через систему Електронний суд надіслав заяву про збільшення позовних вимог, яка судом була прийнята до розгляду, та відтак позовними вимогами стали вимоги про стягнення загальної суми в розмірі 2 582 252, 92 грн.

Ухвалою суду від 09.12.2024 підготовче судове засідання відкладено на 12.12.2024. Ухвалою суду від 12.12.2024 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 23.12.2024.

19.12.2024 представник позивача через систему Електронний суд подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка судом була прийнята до розгляду, та відтак позовними вимогами є вимоги про стягнення загальної суми у розмірі 3 054 529, 24 грн, з них: 1 810 532, 26 грн пені, 202 956, 12 грн - 3 % річних та 1 041 040, 86 грн інфляційних втрат.

Ухвалою від 23.12.2024 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 20.01.2025. Ухвалою суду від 20.01.2025 у розгляді справи по суті оголошено перерву до 23.01.2025.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.01.2025, представник позивача збільшенні позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.01.2025 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи у судовому засіданні 23.01.2025 заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 23.01.2025 справу розглянуто по суті та оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» (надалі позивач, виконавець) звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (надалі відповідач, споживач) про стягнення заборгованості за договором від 15.12.2021 року № 35/2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.12.2021 між ним та відповідачем було укладено договір № 35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії (надалі - договір).

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу за період листопад 2023 - березень 2024 року теплову енергію на загальну суму 10 137 419, 87 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт від 30.11.2023 № 178, від 31.12.2023 № 214; від 31.01.2024 № 13; від 29.02.2024 № 39; від 31.03.2024 № 76 та заборгованість з оплати якої є предметом розгляду у справах № 914/744/24 та № 914/1491/24.

З огляду на невиконання відповідачем умов договору щодо оплати отриманої теплової енергії, позивач здійснив нарахування пені відповідно до пункту 32 договору, а також 3 % річних та інфляційних втрат, за період з 21.03.2024 до 15.12.2024 за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.11.2023 № 178, від 31.12.2023 № 214; від 31.01.2024 № 13, та за період з 08.06.2024 до 15.12.2024 за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.02.2024 № 39; від 31.03.2024 № 76.

Несплата відповідачем за отриману теплову енергію, на думку позивача, свідчить про порушення його прав та є підставою для його захисту у судовому порядку, відтак, позивач просить стягнути із відповідача суму (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) у розмірі 3 054 529, 24 грн, з них: пені 1 810 532, 26 грн; 202 956, 12 грн 3 % річних; 1 041 040, 86 грн інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві та додаткових поясненнях заперечує позовні вимоги, оскільки вважає, що даний позов є передчасним, з огляду на відсутність судових рішень у справах № 914/744/24 та № 914/1491/24, які би набрали законної сили, та встановили би факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договором від 15.12.2021 року № 35/2021, а отже відсутні підстави для здійснення нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені.

Також відповідач заявив клопотання про зменшення пені на 80 % з огляду на своє скрутне фінансове становище, наявність у позивача заборгованості перед відповідачем, а також вважає що позивачем здійснено нарахування пені з порушенням положень ч. 6 статті 232 ГК України.

З огляду на вищевказане, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позиція третьої особи.

Третя особа заперечує позовні вимоги у повному обсязі, та зазначає, що заяви позивача про збільшення позовних вимог не містять у собі посилань на конкретні суми актів здачі приймання робіт (надання послуг) на підставі яких мало би відбуватись нарахування штрафних санкцій. Також штрафні санкції нараховані понад шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, що суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити частково, виходячи із таких мотивів.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Судом встановлено, що 15.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» та Дочірнім підприємством «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» було укладено договір № 35/2021 про надання послуг з постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 1 договору, виконавець (позивач) зобов`язується надавати споживачеві (відповідачу) послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення та приготування гарячої води відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Згідно з п. 2 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору.

Згідно з п. 10 договору, обсяг спожитої у будівлях послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлях за показаннями засобу вимірювальної техніки вузла комерційного обліку або у разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку, визначається середній обсяг споживання теплової енергії в будівлях протягом трьох діб до виходу з ладу вузла обліку та протягом трьох діб з моменту відновлення роботи вузла обліку. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Відповідно до п. 14 договору, зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється щомісяця 01 числа з 10.00 год до 13.00 години виконавцем у присутності споживача або його представника. Дані засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії є підставою для складання виконавцем акту приймання-передачі наданих послуг за звітній місяць.

Відповідно до п. 17 договору, ціна за 1 Гкал теплової енергії, яка поставляється споживачеві становить 3 600, 00 грн з ПДВ, яка 15.09.2022 року була змінена додатковою угодою № 1 до договору № 35/2021, встановивши ціну з 15.09.2022 у розмірі 6 000 грн в т. ч. ПДВ, що підтверджується калькуляцією в новій редакції від 15.09.2022, яка є невід`ємною частиною до договору.

Згідно з п. 19 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пункт 20 договору передбачає, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги та акт прийому-передачі наданих послуг споживачу не пізніше 5 числа місяця наступного за розрахунковим періодом, рахунок та акт прийому-передачі наданих послуг надається на паперовому носії.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 21 договору). Відповідно до п. 23 договору, під час здійснення оплати споживач зазначає розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу. У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або коли за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди у разі її наявності, а у разі відсутності такої заборгованості в рахунок майбутніх платежів споживача, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, у період з 01.11.2023 до 31.03.2024 позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 10 263 789, 87 грн, що підтверджується двосторонньо підписаними актами здачі-приймання робіт (надання послуг): від 30.11.2023 № 178; від 31.12.2023 № 214; від 31.01.2024 № 13; від 29.02.2024 № 39; від 31.03.2024 № 76, копії яких долучені до матеріалів справи.

Як встановлено судом, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, не здійснив оплату в строки, встановлені договором.

Рішенням Господарського суду Львівської області в справі № 914/744/24 від 17.07.2024, що залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025, позовні вимоги ТзОВ «Енергозбереження Львів» задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 7 303 600, 84 грн заборгованості за надані послуги, з яких: 7 016 798, 64 грн - основна заборгованість, 260 641, 89 грн - пені, 326 160, 31 - 3% річних та 109 554, 01 грн витрат на оплату судового збору (заборгованість за актами від 30.11.2023 № 178; від 31.12.2023 № 214; від 31.01.2024 № 13).

Рішенням Господарського суду Львівської області в справі № 914/1491/24 від 27.11.2024 (на час ухвалення господарським судом рішення у даній справі не набрало законної сили у зв`язку з його оскарженням боржником), позовні вимоги ТзОВ «Енергозбереження Львів» задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3 290 951, 53 грн боргу за надані послуги, 132 840, 44 грн пені, 14 489, 86 грн 3 % річних та 40 734, 63 грн судового збору (заборгованість за актами від 29.02.2024 № 39; від 31.03.2024 № 76).

Позивачем, згідно з розрахунком суми позову, що долучений до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 19.12.2024, здійснено нарахування пені та 3% річних від простроченої суми боргу за період з 21.03.2024 до 15.12.2024 за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.11.2023 № 178; від 31.12.2023 № 214; від 31.01.2024 № 13, та за період з 08.06.2024 до 15.12.2024 за актами здачі-приймання робіт (надання послуг): від 29.02.2024 № 39; від 31.03.2024 № 76.

Додатково позивачем нараховано інфляційні втрати за порушення відповідачем грошового зобов`язання, які не були заявлені до стягнення у позовних вимогах у справах № 914/744/24 і № 914/1491/24.

Враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог, позивач заявив до стягнення з відповідача 3 054 529, 24 грн, з яких: 1 810 532, 26 грн пені, 202 956, 12 грн 3 % річних та 1 041 040, 86 грн інфляційних.

Беручи до уваги порушення відповідачем свого обов`язку щодо оплати наданих послуг, суд вважає здійснення позивачем нарахувань 3 % річних, інфляційних втрат та пені правомірним, виходячи із наступного.

Споживач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 21 договору).

Пунктом 31 договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону.

Відповідно до ст.ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).

За приписами ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 32 договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за весь період прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем він проведений вірно, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 041 040, 86 грн інфляційних втрат та 202 956, 12 грн 3 % річних.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені суд вказує на наступне.

ДП «Моршинкурорт» зазначає, що позивач здійснив нарахування пені за період понад 6 (шість) місяців, що суперечить положенням частини 6 статті 232 ГК України, а отже в цій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 зазначено, що за загальним правилом, визначеним частиною шостою статі 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Однак, таке правило застосовується до правовідносин, лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором, адже словосполучення "якщо інше не встановлено законом або договором" допускає існування іншої норми закону, що регулює відповідні правовідносини, або іншого положення договору, який регулює конкретні договірні відносини сторін, що виконує функцію спеціальної норми по відношенню до загальної норми. Тож положення частини шостої статті 232 ГК України є диспозитивними, оскільки законом або договором може бути встановлений інший порядок, в тому числі і строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені).

Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (Аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 910/4164/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 903/962/17, від 07 червня 2019 року у справі № 910/23911/16, від 13 вересня 2019 року у справі № 902/669/18).

При цьому сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України), а й право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (постанова Верховного Суду України від 21 червня 2017 року в справі № 910/2031/16 (провадження № 3-432гс17) щодо стягнення пені за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 916/804/17, від 07 серпня 2018 року у справі № 917/2013/17, від 10 вересня 2020 року у справі № 916/1777/19, від 27 лютого 2024 року у справі № 911/858/22).

Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (постанова Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).

Отже, беручи до уваги постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, суд відхиляє аргументи відповідача щодо недотримання позивачем приписів частини 6 статті 232 ГК України та погоджується із розрахунком наданим позивачем, оскільки у п. 32 договору встановлено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за весь період прострочення.

Щодо аргументів відповідача про наявність у позивача заборгованості перед ДП «Моршинкурорт», то наявність такої заборгованості у розмірі 1 488 820, 48 грн є предметом дослідження у господарській справі № 914/2693/24 що перебуває у провадженні Господарського суду Львівської області, відтак на момент розгляду справи № 914/2246/24 відсутнє рішення суду, яке б підтверджувало наявність такої заборгованості.

Щодо клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені на 80 % , то суд зазначає що згідно з приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Клопотання відповідача обґрунтоване тим, що відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі у зв`язку з несприятливими тенденціями на ринку оздоровчо-лікувальних послуг України та збуту (продажу) таких послуг громадянам України.

Відповідач також вказує, що у позивача наявна заборгованість перед ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» за договором оренди № ДП57/о-2021 нежитлового приміщення від 15.12.2021 у розмірі 1 488 820, 48 грн, що впливає на фінансову спроможність відповідача сплатити заявлені у справі № 914/2246/24 штрафні санкції.

Також представник відповідача звертає увагу суду, що ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» з 24.02.2022 по 31.01.2024 було прийнято та розміщено 1 049 внутрішньо перемішених осіб на безоплатній основі. Забезпечення безоплатного тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб здійснювалось на підставі звернень Моршинського міського голови.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).

Суд, заслухавши пояснення представників учасників справи, враховуючи співвідношення розміру основної заборгованості боржника та розміру пені, мінімальний розмір виконання боржником основного зобов`язання зі сплати заборгованості (відповідачем погашено лише 126 000, 00 грн із наявного 10 137 419, 87 грн основного боргу); ступінь вини боржника, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін (участь відповідача у розміщенні внутрішньопереміщених осіб, наявність взаємної заборгованості), вважає за необхідне зменшити розмір пені на 25 %, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 357 899, 20 грн пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із викладених вище обставин, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, що підлягають до часткового задоволення (зважаючи на часткове зменшення пені).

Відшкодування витрат позивача, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2 Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (82482, Львівська область, м. Моршин, вул. Паркова площа, буд. 3; код ЄДРПОУ 02649905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» (79018, Львівська область, м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 72, код ЄДРПОУ 39674924) суму в розмірі 2 638 550, 53 грн, з яких:

- 1 357 899, 20 грн пені;

- 1 041 040, 86 інфляційних втрат;

- 202 956, 12 грн 3 % річних,

- 36 654, 35 - грн судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 30 січня 2025року.

СуддяМанюк П.Т.