Постанова

від 22.01.2025 по справі 921/788/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 921/788/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української православної церкви

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 (колегія суддів: Орищин Г. В. - головуючий, Галушко Н. А., Желік М. Б.) та рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.08.2024 (суддя Чопко Ю. О.)

за позовом Тернопільської обласної військової (державної) адміністрації

до Почаївської міської ради Тернопільської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - 1) Департамент культури та туризму Тернопільської обласної військової (державної) адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 2) Почаївський Свято-Духівський монастир Тернопільської єпархії Української православної церкви

про скасування рішення, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно

за участю:

позивача: Перейма М. І. (самопредставництво)

третьої особи 1: Кульчицький І. В. (самопредставництво)

третьої особи-2: Мацей А. М. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Тернопільська обласна військова (державна) адміністрація звернулася до суду з позовом до Почаївської міської ради Тернопільської області, у якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просила:

- скасувати рішення виконавчого комітету Почаївської міської ради від 30.06.2004 № 87 «Про визнання права власності на комплекс будівель Почаївського Свято-Духівського монастиря» (далі - вимога - 1);

- скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 271968 від 13.07.2004, видане виконавчим комітетом Почаївської міської ради (далі - вимога - 2);

- скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно - комплекс будівель Почаївського Свято-Духівського монастиря за реєстраційним номером 6582018 (далі - вимога - 3).

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено право позивача на розпорядження державним майном, тому воно підлягає захисту у судовому порядку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.08.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.10.2024, позов задоволено повністю.

2.2 Свої висновки суди мотивували тим, що спірне рішення органу місцевого самоврядування порушує право державної власності, оскільки рішення щодо передачі такого майна у власність релігійних організацій можуть приймати лише державні органи в особі обласних державних адміністрацій, тому наведене рішення, державна реєстрація таких прав та свідоцтво, яке видане на їх підтвердження підлягають скасуванню. При цьому суди вказали на те, що строк позовної давності не пропущений, що виключає підстави для задоволення заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі № 925/642/19, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц та у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 924/564/22.

3.3 Департамент культури та туризму Тернопільської обласної військової (державної) адміністрації та позивач у відзивах на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначили про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просили відмовити у її задоволенні.

3.4 Заявник касаційної скарги у відповіді на відзив вважає його безпідставним.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, розглянувши відношення Почаївського Свято-Духівського монастиря та заключення Кременецького бюро технічної інвентаризації, виконавчий комітет Почаївської міської ради 30.06.2004 прийняв рішення № 87 «Про визнання права власності на комплекс будівель Почаївського Свято-Духівського монастиря». У додатку № 1 до цього рішення зазначений перелік будівель, що належать Почаївському Свято-Духівському монастирю.

4.2 13.07.2004 виконавчим комітетом Почаївської міської ради, на підставі вказаного рішення, видане Почаївському Свято-Духівському монастирю свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 271968.

4.3 З метою інвентаризації об`єктів державної власності, переданих у безоплатне користування Почаївському Свято-Духівському монастирю Української Православної Церкви за розпорядженням начальника Тернопільської обласної військової адміністрації № 262/01.02-01 від 23.05.2023 «Про створення комісії з проведення інвентаризації об`єктів державної власності пам`ятки архітектури місцевого значення - комплексу споруд Свято-Духівського Скиту Свято-Успенської Почаївської Лаври» було утворено комісію з проведення інвентаризації об`єктів державної власності пам`ятки архітектури місцевого значення - комплексу споруд Свято-Духівського Скиту Свято Успенської Почаївської Лаври.

4.4 За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 350721449, за Почаївським Свято-Духівським монастирем Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви підтверджується реєстрація права колективної власності на комплекс будівель, що знаходяться за адресою: м. Почаїв, вул. Липова, 51, Кременецький район, Тернопільська область на підставі свідоцтва про право власності САА №271968 від 13.07.2004.

4.5 Позивач вважає, що він як власник майна, не передавав у власність відповідача спірне майно та не погоджував такої передачі, тому оспорюванф рішення, свідоцтво про право власності та державна реєстрація речових прав на нерухоме майно порушують інтереси держави як власника майна, які підлягають захисту в судовому порядку.

4.6 Відповідач у заяві просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності, яку підтримав Почаївський Свято-Духівський монастир.

4.7 Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо способу захисту

4.8 Предметом судового розгляду у цій справі є вимоги позивача про скасування рішення виконавчого комітету Почаївської міської ради від 30.06.2004 № 87, яким визнано права власності за Почаївським Свято-Духівським монастирем на комплекс будівель, що знаходяться в м.Почаєві по вул. Липова, 51, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності та оформлено право власності на нерухоме майно.

4.9 Обґрунтовуючи свою позицію, позивач стверджує, що спірним рішенням порушується його право власності на спірний об`єкт нерухомості і єдиним способом захисту цього права, на його думку, є звернення до суду про скасування такого рішення органу місцевого самоврядування.

4.10 Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 100), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29). У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц відступила від висновку у своїй постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.17), де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу.

4.11 У пункті 8.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, зроблено правовий висновок про те, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20.

4.12 Позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень задоволенню не підлягають як такі, що не є належним способом захисту відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а, згідно з якими рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі не є скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 8.1).

4.13 За вказаних обставин такі вимоги не можуть бути задоволені.

4.14 Подібний висновок викладено у пункті 4.34 постанови Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22.

4.15 Як зазначала Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 та багатьох інших. Відтак можливість задоволення вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності завжди залежить від фактичних обставин справи та порушеного права, за захистом якого звернувся позивач, отже за обставинами справи не може вважатися ефективним способом захисту (пункти 122, 123).

Щодо належного відповідача

4.16 Позивач вважає, що він як власник майна, не передавав у власність відповідача спірне майно та не погоджував такої передачі.

4.17 Водночас судами встановлено, що спірне нерухоме майно у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстровано за Почаївським Свято-Духівським монастирем Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви, який є третьою особою у справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 2.

4.18 Із цього приводу Суд зазначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ГПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (стаття 14 ГПК України).

4.19 Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 162 ГПК України).

4.20 Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування (стаття 4 та частина перша статті 45 ГПК України).

4.21 Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц, пункт 31, від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц, пункт 63, від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17, пункт 71).

4.22 Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, пункт 40, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, пункт 50, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, пункти 37, 54, від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц, пункт 31.10, від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17, пункт 39, від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17, пункт 75).

4.23 Враховуючи викладене у даній постанові та з огляду на те, що Почаївська міська рада Тернопільської області не є особою, яка у спірних правовідносинах здійснила державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, яке, як зазначає позивач, протиправно вибуло таким чином із його власності, вказана рада є неналежним відповідачем у спірних правовідносинах, у позові до нього слід відмовити саме із цієї підстави.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

4.24 Згідно статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1).

4.25 За вказаних обставин оскільки доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, знайшли підтвердження, тому вона підлягає задоволенню, оскаржені судові рішення належить скасувати і прийняти нове рішення, у задоволенні позову відмовити.

4.26 Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати належить покласти на позивача.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 311, 315, 316, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української православної церкви задовольнити.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.08.2024 у справі № 921/788/23 скасувати.

Прийняти нове рішення - у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Тернопільської обласної військової (державної) адміністрації (код ЄДРПОУ 00022622) на користь Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української православної церкви (код ЄДРПОУ 26427919) 28 182 (двадцять вісім тисяч сто вісімдесят дві) гривні 00 копійок витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Л.І. Рогач

Є.В. Краснов