Ухвала

від 30.01.2025 по справі 912/3030/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 912/3030/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,

розглянувши заяву ОСОБА_1

про відвід суддів: Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,

у справі № 912/3030/19

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2024

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2024

за позовом акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Цефей" (правонаступник товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер")

до фізичної особи-підприємця Лимаренка Володимира Володимировича,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ;

ОСОБА_1 ,

про заборону використання знаків для товарів і послуг,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 30.12.2024 через підсистему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі № 912/3030/19 в частині заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво), ухвалити нове рішення у цій частині про відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 для розгляду справи № 912/3030/19 визначено склад колегії суддів: Колос І.Б. (головуючий), судді - Булгакова І.В., Жайворонок Т.Є.

Ухвалою Верховного Суду від 20.01.2025, зокрема відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі № 912/3030/19; вирішено здійснювати перегляд оскаржуваних судових рішень у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

ОСОБА_1 29.01.2025 через підсистему "Електронний суд" звернувся із заявою про відвід суддів Верховного Суду Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є. від розгляду справи № 912/3030/19.

Зі змісту заяви вбачається, що вона мотивована з посиланням на незгоду заявника із судовим рішенням - постановою Верховного Суду від 24.01.2025 у справі № 912/3031/19, прийнятою у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жайворонок Т.Є. - головуючий, Булгакової І.В., Ємця А.А. за результатом касаційного перегляду ухвали господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі № 912/3031/19.

Так, зокрема скаржник наводить зміст постанови Верховного Суду від 24.01.2025 у справі № 912/3031/19 та висновки, з якими ОСОБА_1 не погоджується. Заявник вважає, що судді Булгакова І.В. та Жайворонок Т.Є. допустили поведінку, що викликає обґрунтовані сумніви у неупередженості та об`єктивності суддів (пункт 5 частина перша статті 35 ГПК України) при перевірці Верховним Судом застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Заявник надає власні міркування щодо обставин, які були предметом перевірки Верховним Судом при касаційному перегляді оскаржуваних рішень у справі № 912/3031/19 (зокрема при розгляді доводів скаржника щодо неналежного його повідомлення про час і місце підготовчого засідання, яке відбулося 01.08.2024), у зв`язку з цим вважає, що судді Булгакова І.В. та Жайворонок Т.Є. мають особисте неприязне відношення до ОСОБА_1

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про її необґрунтованість, з огляду на таке.

Приписами частин другої, третьої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, зокрема, судді може бути заявлено відвід учасниками справи; відвід повинен бути вмотивованим.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 35 ГПК України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Згідно з частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність" в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. При оцінці об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

Відповідно до частини четвертої статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Тобто, процесуальні рішення судді, рішення в іншій справі, висловлена публічно думка щодо юридичного питання (правова оцінка), висловлена зокрема і у судових рішеннях, не може бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

Процесуальним законодавством не встановлено вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді (суддів). Особиста думка заявника або незгода з рішеннями судді (суддів) не є доказом їх упередженості.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

У силу приписів статті 317 ГПК України постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Отже, доводи заявника, викладені у заяві про відвід суддів, є такими, що не узгоджуються з наведеними вище нормами законодавства щодо наявності підстав для відводу у розумінні пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України, не дають підстав для висновку про особисте неприязне відношення до ОСОБА_1 , а є лише припущенням (яке обґрунтоване його особистою незгодою із судовим рішенням); заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували, що судді Булгакова І.В., Жайворонок Т.Є. прямо чи побічно заінтересовані у результаті розгляду справи № 912/3030/19, та/або існують переконливі факти, які б могли викликати сумніви щодо їх безсторонності та/або існування наявності фактів, що можуть бути перевірені (в тому числі, щодо проявів неприязного відношення до заявника), які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів, адже незгода сторони із судовим рішенням у справі № 912/3031/19 щодо того чи іншого юридичного питання (правова оцінка), участь суддів у іншій справі не є підставою для відводу; не свідчить і про те, що у цьому контексті за цими ж доводами та обставинами, є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у судовому процесі, а також для того, щоб за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача виникали сумніви у неупередженості суддів.

Суд також звертає увагу, що викладені доводи у заяві про відвід суддів Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є., які фактично зводяться до незгоди сторони із судовим рішенням, позицією висловленою суддями при розгляді справи № 912/3031/19 у Верховному Суді, суперечать найважливішому принципу судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлених відводів тим суддям, правова позиція яких заявників не влаштовує.

Поряд з цим Суд враховує, що вичерпний перелік обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді чинним законодавством не визначений, а тому вирішення питання про визнання тих чи інших доводів, обставинами передбаченими пунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України, знаходиться у межах дискреційних повноважень суду.

Приписами частин першої, третьої статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі; якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу суддів Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є. від розгляду справи № 912/3030/19, відтак заяву відповідно до частини третьої статті 39 ГПК України необхідно передати для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу.

Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є. у справі № 912/3030/19 визнати необґрунтованою.

2. Матеріали заяви у справі № 912/3030/19 передати на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок