Ухвала

від 27.01.2025 по справі 285/2070/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 січня 2025 року

м. Київ

справа № 285/2070/15

провадження № 61-12857св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Ситнік О. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області

від 17 січня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду

від 12 липня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма», про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», правонаступником якого

є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор» (далі - ТОВ «ФК «Кредит Фактор»), звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма» (далі - ТОВ «Юнік Фарма»), про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 7 121 940,03 грн.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 січня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит Фактор» заборгованість за кредитним договором від 04 липня 2014 року

№ 13/2014-Ю на загальну суму 7 121 940,03 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 12 липня 2023 року рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ТОВ «ФК «Кредит Фактор» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит Фактор» заборгованість за кредитним договором від 03 липня 2014 року

№ 13/2014-Ю в сумі 4 832 680,74 грн, яка складається з: тіла кредиту в сумі 3 762 400 грн; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 228 003,89 грн; пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами - 3 843,50 грн; 30 % річних за несвоєчасне повернення кредиту - 551 625,53 грн; 30 % річних за несвоєчасну сплату процентів - 5 532 грн

та суми інфляційного збільшення заборгованості за кредитом -

281 275,82 грн.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

23 серпня 2023 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення

Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області

від 17 січня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду

від 12 липня 2023 року у вказаній справі, у якій заявник, посилаючись

на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

15 вересня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання

про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, в частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Європейський суд з прав людини зазначив, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну

від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам

статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції

не мали встановлювати факти справи, а лише тлумачили відповідні юридичні норми (рішення в справі «Жук проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Оскільки суд касаційної інстанції не встановив необхідності надання пояснень сторонами у справі на стадії касаційного перегляду судових рішень, то підстави для розгляду справи за участю учасників справи в суді касаційної інстанції відсутні.

За таких обставин розгляд справи буде здійснюватися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними

у ній матеріалами, а копія судового рішення направлена у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

З урахуванням категорії і складності справи та відповідно до частини одинадцятої статті 34 ЦПК України справа підлягає розгляду в складі

п`яти суддів.

Керуючись статтею 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Фактор» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарма», про стягнення заборгованостіза кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 січня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 липня 2023 рокупризначити

до судового розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

В. М. Ігнатенко

О. М. Ситнік