Ухвала

від 29.01.2025 по справі 910/2201/24

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 січня 2025 року

м. Київ

Справа № 910/2201/24

Провадження № 12-72гс24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Банаська О. О.,

суддів Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І.,

Губської О. А., Єленіної Ж. М., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В.,

Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

перевіривши наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи

за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Харківобленерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17 червня 2024 року

у складі судді Марченко О. В.

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 жовтня 2024 року

у складі колегії суддів Коробенка Г. П. (головуючого), Кравчука Г. А., Вовка І. В.

за позовом Акціонерного товариства «Харківобленерго»

до Антимонопольного комітету України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача SMART HOLDING (CYPRUS) LTD (СМАРТ ХОЛДИНГ (САЙПРУС) ЛТД)

про визнання недійсним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст і підстави заявлених позовних вимог

1. Акціонерне товариство «Харківобленерго» (далі - АТ «Харківобленерго») звернулося до суду з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет) про:

- визнання недійсним та скасування рішення Комітету від 14 грудня 2023 року № 352-р «Про перегляд рішення Комітету від 28 жовтня 2021 року № 594-р» (далі - рішення № 352-р), яким залишено без змін рішення Комітету від

28 жовтня 2021 року № 594-р про надання дозволу SMART HOLDING (CYPRUS) LTD (СМАРТ ХОЛДИНГ (САЙПРУС) ЛТД) (далі - Компанія)на придбання акцій АТ «Харківобленерго», що забезпечує перевищення 25% голосів у вищому органі управління названого товариства, з моменту прийняття (далі - рішення № 594-р);

- зобов`язання Комітету повторно розглянути заяву уповноваженого представника АТ «Харківобленерго» від 02 грудня 2022 року № б/н про перегляд та скасування рішення № 594-р на підставі абзацу другого частини першої статті 58 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210-III).

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що:

- 30 липня 2021 року до АМК надійшла заява уповноваженого представника Компанії про надання дозволу Компанії на безпосереднє та / або опосередковане придбання акцій АТ «Харківобленерго», що забезпечує перевищення 25 відсотків голосів у вищому органі управління товариства, за результатом розгляду якої рішенням АМК від 28 жовтня 2021 року № 594-р надано дозвіл Компанії на придбання акцій акціонерного товариства, що забезпечує перевищення 25 відсотків голосів у вищому органі управління;

- 02 грудня 2022 року уповноважений представник АТ «Харківобленерго»

Санін А. О. звернувся до АМК із заявою про перегляд рішення № 594-р у зв`язку з наявністю істотних обставин, які не були й не могли бути відомі органам АМК, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення;

- рішенням Комітету № 352-р залишено без змін рішення № 594-р про надання дозволу Компанії на придбання акцій акціонерного АТ «Харківобленерго», що забезпечує перевищення 25 відсотків голосів у вищому органі управління товариства;

- на думку АТ «Харківобленерго», рішення № 352-р прийняте АМК в результаті неправильного застосування норм матеріального права, є недійсним та підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17 червня 2024 року у справі

№ 910/2201/24, у задоволенні позову відмовлено.

4. Судове рішення мотивовано відсутністю підстав для визнання недійсним та скасування рішення № 352-р і зобов`язання АМК повторно розглянути заяву АТ «Харківобленерго».

5. Судом першої інстанції зазначено, що правова природа надання АМК дозволу на концентрацію полягає в оцінці допустимості здійснення певної концентрації з огляду на положення законодавства про захист економічної конкуренції, тобто в оцінці її впливу на певний товарний ринок. Незаконне та / або необґрунтоване рішення про надання дозволу суб`єкту господарювання на концентрацію може бути пов`язано виключно у випадку, якщо заявлена концентрація призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на товарному ринку або в значній його частині.

6. Також суд дійшов висновку, що обставина, яка не була і не могла бути відома АМК, а саме недійсність оспорюваного правочину (договору купівлі-продажу від 21 грудня 2020 року, визнаного постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 922/2012/21 недійсним) не може спростовувати того, що на час подання заяви про надання дозволу на концентрацію, її розгляду та прийняття рішення № 594-р вона не відповідала вимогам Положення про порядок подання та розгляду заяв про попереднє отримання дозволу АМК на концентрацію суб`єктів господарювання, затвердженого розпорядженням АМК від 19 лютого 2002 року № 33-р, так як до неї були долучені усі необхідні документи, а також того, що концентрація, на яку надано дозвіл, не призвела до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на товарному ринку або в його значній частині, а отже, не може бути визначеною як обставина, що є істотною.

7. Відтак, АМК за результатами перегляду не встановлено, що обставини, на які посилається АТ «Харківобленерго», є істотними обставинами, які призвели до необґрунтованого або незаконного прийняття рішення, а рішення № 594-р прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, відповідно до вимог зазначеного Положення.

8. Крім того, суд розглянув доводи позивача про те, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами згідно зі статтею 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та перегляд АМК власних рішень у справах про концентрацію, у разі, якщо істотні обставини не могли бути відомі органам АМК відповідно до абзацу другого частини першої статті 58 Закону № 2210-III, є аналогічними процесуальними діями з ідентичними підставами, що зумовлює доцільність та необхідність врахування висновків Верховного Суду за аналогією.

9. Зокрема, судом першої інстанції зазначено, що правовідносини, пов`язані з переглядом рішень органів АМК, у тому числі про надання дозволу на концентрацію, не належать до цивільних правовідносин у розумінні частини першої статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а отже його норми (стаття 8 ЦК України щодо аналогії закону) не підлягають застосуванню, у зв`язку із чим норми ГПК України та відповідні висновки Верховного Суду не можуть бути враховані АМК за аналогією закону, який на стадії перегляду рішень має діяти в межах і у спосіб, передбаченими статтею 58 Закону

№ 2210-III.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08 жовтня 2024 року залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від

17 червня 2024 року.

11. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про відсутність підстав для визнання недійсним та скасування рішення № 352-р і зобов`язання АМК повторно розглянути заяву АТ «Харківобленерго», зазначивши, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Подання касаційної скарги

12. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 17 червня 2024 року та постановою Північного апеляційного господарського суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 910/2201/24, АТ «Харківобленерго» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд касаційної інстанції зазначені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

13. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема приписи статей 6, 8 Конституції України, статті 22, абзацу 2 частини першої статті 58, абзацу 6 частини першої статті 59 Закону № 2210-III, статті 320 ГПК України (статті 112 ГПК України в редакції до 15 грудня 2017 року) без урахування висновків щодо застосування норм прав у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 914/2666/15, від 02 липня 2018 року у справі № 922/3388/15, від 03 серпня 2018 року у справі № 19/5009/1481/11, від 27 листопада 2019 року у справі № 908/55/17, від 16 квітня 2021 року у справі № 916/551/16, від

16 вересня 2021 року у справі № 910/4540/20, від 27 січня 2022 року у справі

№ 910/5264/21, від 31 січня 2023 року у справі № 922/2071/20.

14. Крім того, з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує на відсутність висновків Верховного Суду стосовно того:

- чи є необґрунтованим рішення Комітету про надання дозволу на концентрацію, у разі якщо фактичні дані фінансових та інших аспектів концентрації, на підставі яких обраховувалися ринкові частки учасників концентрації та рівні концентрації на задіяних товарних ринках (як чинники впливу концентрації на конкуренцію), містилися у недійсних правочинах?

- чи зобов`язаний суд, розглядаючи позов з підстав, передбачених абзацом шостим частини першої статті 59 Закону № 2210-III про визнання недійсним та скасування рішення Комітету про відмову в перегляді Комітетом раніше прийнятого ним рішення через наявність істотних обставин, які не були і не могли бути відомі органам АМК, встановлювати вплив таких істотних обставин, не тільки на обґрунтованість рішення (суть висновку, що заявлена концентрація не призводить до монополізації або суттєвого обмеження конкуренції на товарних ринках України), але і на його законність - відповідність самого рішення як акта індивідуальної дії та правової процедури його прийняття вимогам закону?

- чи можливо за наявних чи аналогічних фактичних обставин справи, ототожнювати юридичні категорії «обґрунтованості рішення» та «законності рішення», чи обґрунтованість рішення Комітету автоматично підтверджує його законність?

15. Також скаржник вказує про відсутність висновків Верховного Суду стосовно правової природи недійсності правочину як істотної обставини, яка існувала на момент прийняття рішення, але не була і не могла бути відома органам АМК, та призвела до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення, саме в процесі перегляду АМК свого рішення відповідно до абзацу 2 частини першої статті 58 Закону № 2210-III.

Рух касаційних скарг

16. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від

04 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Харківобленерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 17 червня 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 910/2201/24.

17. 11 грудня 2024 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав справу № 910/2201/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України, а саме у зв`язку з тим, що справа № 910/2201/24 містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

18. Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що у цій справі наявна виключна правова проблема щодо можливості застосування аналогії закону (права) у визначенні критеріїв, за якими підлягають встановленню істотні обставини у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у розумінні приписів статті 58 Закону № 2210-III, з огляду на дискрецію АМК, статтю 19 Конституції України та статті 1, 3, 7 Закону України від 26 листопада 1993 року № 3659-XII «Про Антимонопольний комітет України».

19. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 58 Закону № 2210-III (якою врегульоване питання щодо підстав для перегляду рішень у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію), унормовано, що органи АМК з власної ініціативи чи за заявами осіб можуть переглянути рішення, прийняті ними у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію, зокрема у разі, якщо істотні обставини не були і не могли бути відомі органам АМК, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення.

20. Проте, як зазначено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду ані приписи названого Закону, ані приписи інших законодавчих актів не визначають критерії, за якими підлягають визначенню істотні обставини у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у розумінні приписів статті 58 Закону № 2210-III.

21. Проаналізувавши касаційну скаргу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що за доводами скаржника, перегляд АМК власних рішень у разі, якщо істотні обставини не були і не могли бути відомі органам АМК згідно з абзацом другим частини першої статті 58 Закону № 2210-III є аналогічними процесуальними діями з ідентичними підставами до перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами згідно зі статтею 320 ГПК України, що зумовлює доцільність та необхідність врахування висновків Верховного Суду про застосування статті 320 ГПК України (статті 112 ГПК України в редакції до 15 грудня 2017 року) під час перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за аналогією.

22.При цьому колегія суддів зазначає, що критерії щодо застосування, зокрема приписів статті 320 ГПК України «Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами» в аспекті визначення нововиявлених обставин напрацьовані згідно з усталеною судовою практикою (у тому числі, у випадку визнання у судовому порядку недійсним правочину, який вважався підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків), проте питання щодо можливості застосування таких критеріїв за аналогією до справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції наразі не врегульоване.

23. Існування законодавчої прогалини у визначенні критеріїв, які підлягають застосуванню при перегляді рішень у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вирішенні питання щодо істотності / неістотності обставин, неврегульованість питання щодо можливості застосування аналогії закону (права) у цьому випадку, за твердженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду призводить до надзвичайної дискреції органу АМК, оскільки фактично унеможливлює здійснення судом перевірки рішення цього органу на відповідність закону (праву).

24. Колегія суддів при передачі справи звернулась до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду у визначенні виключної правової проблеми, яка полягає, зокрема у невизначеності законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права. За твердженням колегії суддів на сьогодні існує невизначеність законодавчого регулювання правових питань щодо порядку прийняття рішення у такій категорії справи.

25. За наведених обставин, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що невизначеність законодавчого регулювання наведених правових питань у цій справі є підставою кваліфікувати як виключну правову проблему, в тому числі у зв`язку з необхідністю застосування аналогії закону (права) у спірних правовідносинах через існування законодавчої прогалини.

26. У контексті обґрунтування якісних та кількісних критеріїв, що свідчать про існування виключної правової проблеми, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду стверджує, що їх наявність підтверджується всім обсягом рішень, відповідно до яких АМК здійснював перегляд рішень у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в порядку статті 58 Закону № 2210-III (розміщені на сайті https://amcu.gov.ua), і для можливості здійснення судами перевірки яких (рішень) на відповідність закону (праву) необхідно вирішити питання щодо можливості застосування аналогії закону чи права до таких правовідносин в аспекті критеріїв, за якими визначаються істотні обставини.

Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, постановляючи ухвалу

27. Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для прийняття цієї справи до свого розгляду з огляду на таке.

28. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

29. Оскільки критеріїв виключності правової проблеми процесуальне законодавство не містить, Велика Палата Верховного Суду напрацювала та послідовно застосовує критерії при вирішенні питання, чи містить справа, яка передається їй на розгляд, виключну правову проблему, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників (ухвали від 10 липня 2019 року у справі № 431/5643/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 910/8130/17, від 22 квітня 2021 року у справі № 640/6432/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 916/1977/20, від 18 травня 2021 року у справі № 758/733/18, від 29 березня 2023 року № 910/17401/21).

30. За усталеним підходом, викладеним в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 02 вересня 2021 року у справі № 910/11820/20 (на який також посилається Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ухвалі про передачу справи) зроблено висновок про те, що для віднесення справи до категорії спорів, які містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, така справа повинна мати кілька з наведених ознак, проте не одночасно в їх сукупності, зокрема:

- справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права;

- існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми;

- існують якісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, зокрема:

а) відсутність усталеної судової практики застосування однієї і тієї ж норми права, у тому числі наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному;

б) невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, у тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права;

в) встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому;

г) наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах тощо.

31. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

32. При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і трапляється в невизначеній (значній) кількості справ, у разі якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.

33. Виключна правова проблема є такою, що впливає на застосування норм права у подібних та / або у тотожних правовідносинах та судами декількох юрисдикцій, у зв`язку із чим її невирішення призведе до різного тлумачення або застосування судами норм права та неоднакового вирішення спорів з однаковими фактичними обставинами та правовим регулюванням.

34. Пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

35. Отже, з наведеної норми права, а також частини п`ятої статті 302 ГПК України випливає, що справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду за наявності двох ознак: 1) справа містить виключну правову проблему; 2) вирішення такої виключної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування судами єдиної правозастосовної практики.

36. Передаючи справу № 910/2201/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів не робила посилань на жодну іншу (інші) конкретну (і) справу (и) з подібних правовідносин, в яких судами різних юрисдикцій чи інстанцій було б сформовано різну практику, а передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду була б необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

37. Зазначаючи в контексті кількісного критерію про обсяг рішень, відповідно до яких АМК здійснював перегляд рішень у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в порядку статті 58 Закону № 2210-III, колегія суддів зробила загальне посилання на вебсайт АМК(https://amcu.gov.ua), при цьому не навівши кількості рішень, які, зокрема, переглядались у разі якщо істотні обставини не були і не могли бути відомі органам АМК, що призвело до прийняття незаконного або необґрунтованого рішення (абзац другий частини першої статті 58 Закону № 2210-III).

38. Отже, Касаційний господарський суд не зазначив жодної справи, яка б містила в собі наведену ним виключну правову проблему (кількісний критерій), приклади різного вирішення судами цієї правової проблеми (якісний критерій), а також не навів аргументів чому дане правове питання не може бути вирішене самим Касаційним господарським судом під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень.

39. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що питання застосування норм матеріального права, в тому числі за аналогією, вирішується судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень (аналогічний висновок викладено в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 906/308/20 та від 21 вересня 2022 року у справі № 904/6689/21).

40. Судом касаційної інстанції в господарських справах відповідно до статті 286 ГПК України є Верховний Суд, у складі якого за змістом статей 36, 37 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" діє, зокрема, Касаційний господарський суд, який здійснює розгляд касаційних скарг, в тому числіу випадку відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України), що, з поміж іншого, є однією із підстав касаційного оскарження у цій справі.

41. З огляду на наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що мотиви, зазначені в ухвалі від 11 грудня 2024 року, не свідчать про наявність виключної правової проблеми, а висновок про таку виключність за відсутності кількісного та якісного критеріїв є передчасним, що не позбавляє Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду розтлумачити вищезазначену правову проблему самостійно (подібні за змістом висновки містяться в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 307/3096/22).

42. На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа № 910/2201/24 не містить виключної правової проблеми, і може бути вирішена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду як належним судом, а тому підстава для передачі цієї справи, передбачена частиною п`ятою статті 302 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

43. Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

1. Справу № 910/2201/24 разом з касаційною скаргою Акціонерного товариства «Харківобленерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 17 червня 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 жовтня 2024 року повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. БанаськоСудді: О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв Ю. Л. Власов К. М. Пільков І. А. Воробйова С. О. Погрібний М. І. Гриців О. В. Ступак О. А. Губська І. В. Ткач Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук В. В. Король В. Ю. Уркевич О. В. Кривенда Є. А. Усенко М. В. Мазур Н. В. Шевцова