Ухвала від 30.01.2025 по справі 635/9475/24

Справа № 635/9475/24

Провадження № 2-о/643/67/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2025 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Власенка М. В.

за участю:

секретаря судового засідання - Каратаєвої Я. В.,

заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника - адвоката Кайдашова В. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2024 року до Московського районного суду м. Харкова засобами поштового зв`язку надійшли матеріали цивільної справи № 635/9475/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, згідно ухвали Харківського районного суду Харківської області про передачу цієї справи на розгляд за підсудністю до Московського районного суду м. Харкова.

Так, представник ОСОБА_1 - адвокат Кайдашов В. С. просить у заяві:

- встановити факт проживання однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зник безвісті 24.06.2024 поблизу н. п. Глибоке Харківського району Харківської області під час виконання бойового завдання, у період часу з 28.02.2006 по 24.06.2024.

Вимоги обґрунтовані тим, що у 2004 році між заявником та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який надалі було розірвано у 2006 році. Незважаючи на те, що шлюб було розірвано, вони надалі проживали разом без реєстрації шлюбу, мали спільний бюджет, фактично виконували права і обов`язки подружжя, виховували дітей. Подружжя спільно мешкало за місцем реєстрації Заявника. Під час спільного проживання (шлюбного та позашлюбного), у них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після введення воєнного стану на території України чоловік заявника - ОСОБА_2 був призваний на військову службу за мобілізацією та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України. 02.07.2024 на ім`я заявника надійшло сповіщення сім`ї № 0501/8/471 про те, що ОСОБА_2 зник безвісти 24.06.2024 поблизу н. п. Глибоке Харківського району Харківської області під час виконання бойового завдання, при виконання службових обов`язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України від збройної агресії російської федерації виконуючи бойове завдання в складі підрозділу Збройних Сил України. 03.07.2024 заявник звернулась до Харківського РУП № 2 із заявою з вищевказаною інформацією, у зв`язку з чим співробітниками поліції внесені відомості до ЄРДР за фактом зникнення ОСОБА_2 . Метою звернення є отримання відповідних виплат, пов`язаних зі зникненням ОСОБА_2 безвісти.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2024 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

19 грудня 2024 року до суду надійшли пояснення представника заінтересованої особи Міністерства оборони України - Лисенка В.Ю. в яких представник просить суд залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. У поясненнях зазначено, що заява ОСОБА_1 не може бути розглянута в порядку окремого провадження, та має бути залишена без розгляду, враховуючи наступне. Зазначає, що суттєвою ознакою окремого провадження є безспірність розгляду справи. визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Таким чином, від встановлення факту визнання заявниці членом сім`ї померлого військовослужбовця залежить виникнення її права на отримання статусу члена сім`ї загиблого Захисника України та на отримання одноразової грошової допомоги. При цьому, даний факт повністю заперечується заінтересованою особою Міністерством оборони України. Таким чином, у заявниці фактично виник спір, зокрема, з органом, який призначає та виплачує відповідну допомогу, і який заперечує проти такого факту, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження. Представник заінтересованої особи зазначає, що оскільки між сторонами існує спір про право, суд не вправі продовжувати розгляд даних вимог в порядку окремого провадження, а така підлягає залишенню без розгляду. Таким чином, представник Міноборони вважає, що оскільки наявний спір про право, який має вирішуватися в порядку позовного провадження, то заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду, зазначив, що заявниця не позбавлена права звернутися з аналогічними вимогами в порядку позовного провадження. Крім того, просить розгляд справи здійснити без представника Міноборони.

Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Кайдашов В. С. будучи присутнім у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечував проти залишення без розгляду заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, у задоволенні клопотання Міністерства оборони України прохав відмовити.

Заявник ОСОБА_1 будучи присутньою у відкритому судовому засіданні підтримала позицію свого представника.

Представник заінтересованої особи військова частина НОМЕР_1 у відкрите судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Суд, заслухавши заявника, представника заявника, дослідивши матеріали справи, встановив таке.

У 2004 році між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який надалі було розірвано у 2006 році (свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 ).

Після введення воєнного стану на території України ОСОБА_2 був призваний на військову службу за мобілізацією та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

02.07.2024 на ім`я ОСОБА_1 надійшло сповіщення сім`ї № 0501/8/471 про те, що ОСОБА_2 зник безвісти 24.06.2024 поблизу н. п. Глибоке Харківського району Харківської області під час виконання бойового завдання, при виконання службових обов`язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України від збройної агресії російської федерації виконуючи бойове завдання в складі підрозділу Збройних Сил України.

Заявник вважає, що оскільки вони з ОСОБА_2 після розірвання шлюбу проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, то вона має право на отримання відповідних виплат, пов`язаних зі зникненням ОСОБА_2 безвісти.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи визначено частиною першою статті 315 ЦПК України.

Згідно пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

В абзаці першому частини другої статті 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») вказано, що обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Схожий за змістом висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц.

Заперечення Міністерства оборони України щодо наявності права заявниці на отримання певного статусу та відповідних виплат спрямоване виключно на усунення юридичних недоліків в майбутньому, в частині прав ОСОБА_1 на отримання певних пільг, а не у зв`язку з порушенням прав (заінтересованістю у недопущенні їх порушення) Міністерства оборони України.

Окремо суд звертає увагу, що відповідно до ч. 6 ст. 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей» Міністерством оборони України є лише одним із суб`єктів призначення і виплати одноразової грошової допомоги, а не потенційним отримувачем такої допомоги,

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21 сформульовано аналогічний висновок: «При цьому між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги».

Крім того, суд зазначає, що спору з приводу призначення та виплат будь яких виплат між ОСОБА_1 та заінтересованими особами на теперішній час немає.

Відтак, у разі відсутності відмови у призначенні та виплаті заявнику виплат та відповідно спору про таке право, то суд повинен розглянути заяву про встановлення юридичного факту за правилами цивільного судочинства в окремому провадженні, оскільки за законом встановлення такого факту породжує юридичні наслідки; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати такий документ, що посвідчує даний факт; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року по справі № 644/6274/16.

Таким чином, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року по справі № 761/16799/15-ц.

Чинне ж цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Отже, юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 січня 2024 року по справі № 560/17953/21.

Отже, справи про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень.

Керуючись ст. 259 - 261, 293, 315, 353, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 30 січня 2025 року.

Суддя Михайло ВЛАСЕНКО