Рішення від 06.03.2025 по справі 635/9475/24

Справа № 635/9475/24

Провадження № 2-о/643/67/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2025 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Власенка М. В.

за участю:

секретаря судового засідання - Каратаєвої Я. В.,

заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника - адвоката Кайдашова В. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2024 року до Московського районного суду м. Харкова засобами поштового зв`язку надійшли матеріали цивільної справи № 635/9475/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, згідно ухвали Харківського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2024 року про передачу цієї справи на розгляд за підсудністю до Московського районного суду м. Харкова.

Так, представник ОСОБА_1 - адвокат Кайдашов В. С. у заяві просить:

- встановити факт проживання однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зник безвісті 24.06.2024 поблизу н. п. Глибоке Харківського району Харківської області під час виконання бойового завдання, у період часу з 28.02.2006 по 24.06.2024.

Вимоги обґрунтовані тим, що у 2004 році між заявником та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який надалі було розірвано у 2006 році. Незважаючи на те, що шлюб було розірвано, вони надалі проживали разом без реєстрації шлюбу, мали спільний бюджет, фактично виконували права і обов`язки подружжя, виховували дітей. Подружжя спільно мешкало за місцем реєстрації Заявника. Під час спільного проживання (шлюбного та позашлюбного), у них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після введення воєнного стану на території України чоловік заявника - ОСОБА_2 був призваний на військову службу за мобілізацією та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України. 02.07.2024 на ім`я заявника надійшло сповіщення сім`ї № 0501/8/471 про те, що ОСОБА_2 зник безвісти 24.06.2024 поблизу н. п. Глибоке Харківського району Харківської області під час виконання бойового завдання, при виконання службових обов`язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України від збройної агресії російської федерації виконуючи бойове завдання в складі підрозділу Збройних Сил України. 03.07.2024 заявник звернулась до Харківського РУП № 2 із заявою з вищевказаною інформацією, у зв`язку з чим співробітниками поліції внесені відомості до ЄРДР за фактом зникнення ОСОБА_2 . Метою звернення є отримання відповідних виплат, пов`язаних зі зникненням ОСОБА_2 безвісти.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2024 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

19 грудня 2024 року до суду надійшли пояснення представника заінтересованої особи Міністерства оборони України - Лисенка В. Ю. в яких представник просить суд залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. У поясненнях зазначено, що заява ОСОБА_1 не може бути розглянута в порядку окремого провадження, та має бути залишена без розгляду, враховуючи наступне. Зазначає, що суттєвою ознакою окремого провадження є безспірність розгляду справи. визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Таким чином, від встановлення факту визнання заявниці членом сім`ї померлого військовослужбовця залежить виникнення її права на отримання статусу члена сім`ї загиблого Захисника України та на отримання одноразової грошової допомоги. При цьому, даний факт повністю заперечується заінтересованою особою Міністерством оборони України. Таким чином, у заявниці фактично виник спір, зокрема, з органом, який призначає та виплачує відповідну допомогу, і який заперечує проти такого факту, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження. Представник заінтересованої особи зазначає, що оскільки між сторонами існує спір про право, суд не вправі продовжувати розгляд даних вимог в порядку окремого провадження, а така підлягає залишенню без розгляду. Таким чином, представник Міноборони вважає, що оскільки наявний спір про право, який має вирішуватися в порядку позовного провадження, то заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду, зазначив, що заявниця не позбавлена права звернутися з аналогічними вимогами в порядку позовного провадження. Крім того, просить розгляд справи здійснити без представника Міноборони.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 30.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

06 березня 2025 року представники заінтересованих осіб військова частина НОМЕР_1 та Міністерство оборони України у відкрите судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

У судовому засіданні заявник та її представник заяву підтримали та просили її задовольнити з підстав викладених у ній.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, заслухавши заявника, представника заявника, дослідивши матеріали справи, встановив таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно ст. 76 - 79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

У 2004 році між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який надалі було розірвано у 2006 році (свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 ).

У шлюбі народився ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження НОМЕР_3 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про смерть НОМЕР_4 ).

Незважаючи на те, що шлюб було розірвано, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надалі проживали разом без реєстрації шлюбу, мали спільний бюджет, фактично виконували права і обов`язки подружжя, виховували дітей та спільно мешкали за місцем реєстрації Заявника.

Зокрема, судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 07.06.2016 ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 . Батьками ОСОБА_4 записано ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00016915213 відомості про батька записано на підставі зазначеної статті.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 03.03.2020 ОСОБА_5 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 . Батьками ОСОБА_8 записано ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00037986823 відомості про батька записано на підставі зазначеної статті.

Відповідно до довідки № 6343-5002215510 від 07.10.2022 ОСОБА_1 взята на облік, як внутрішньо переміщена особа за адресою АДРЕСА_1 .

Також, згідно довідок № 6343-5002212116 від 06.10.2022, № 6343-5002215554 від 07.10.2022 та № 6343-5002215622 від 07.10.2022 ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 взяті на облік, як внутрішньо переміщені особи за адресою АДРЕСА_1 .

Після введення воєнного стану на території України ОСОБА_2 був призваний на військову службу за мобілізацією та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

02.07.2024 на ОСОБА_1 надійшло сповіщення сім`ї № 0501/8/471 про те, що ОСОБА_2 зник безвісти 24.06.2024 поблизу н. п. Глибоке Харківського району Харківської області під час виконання бойового завдання, при виконання службових обов`язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України від збройної агресії російської федерації виконуючи бойове завдання в складі підрозділу Збройних Сил України.

03.07.2024 Заявник звернулась до Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області із заявою про те, що ОСОБА_2 зник безвісті за обставин вказаних у сповіщенні сім`ї.

04.07.2024 за вказаною заявою внесено відомості до ЄРДР № 12024221170002299 за фактом зникнення ОСОБА_2 .

Відповідно до листа КЗ «Харківська гімназія № 67 Харківської міської ради» від 2708.2024 № 01-26/100/24 ОСОБА_4 був зарахований до 1-А класу у 2022 році та продовжує своє навчання на дистанційній формі по теперішній час. Батько дитини, ОСОБА_2 , цікавиться навчанням своєї дитини, підтримує зв`язок з класним керівником та відвідує батьківські збори.

Згідно письмових пояснень від 08.08.2024 ОСОБА_10 , наданих адвокату Віталію Кайдашову, представнику ОСОБА_1 , яка працювала на посаді завідувача КЗ «Лук`янцівський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) «Надія» Липецької сільської ради Харківського району Харківської області» слідує, що з 01.09.2022 діяльність закладу призупинена через його руйнування, у зв`язку з військовими діями, та всі документи, які велися згідно затвердженої номенклатури справ знищені, що унеможливлює документально підтвердити факт відвідування закладу дітьми: ОСОБА_11 2004 р. н., ОСОБА_4 2016 р. н. та ОСОБА_5 2020 р. н.

Також у вказаних поясненнях зазначено, що ОСОБА_2 часто приводив та забирав ОСОБА_4 з дитячого садка, відвідував свята, які проводилися в закладі, приймав активну участь під час ремонтних робіт, здійснював оплату харчування дитини в садочку. ОСОБА_5 не відвідувала садочок, бо не досягла відповідного віку. ОСОБА_2 неодноразово приходив до дитячого садку за ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5, при цьому діти зверталися до нього «тато».

Згідно Довіреності, засвідченої 29.04.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Рудаєвою В. О. та зареєстрованої за № 1012 слідує, що ОСОБА_16 уповноважив ОСОБА_2 та/або ОСОБА_1 бути його представником перед третіми особами з питань, пов`язаних з експлуатацією, тощо автомобіля М. 2140Д, 1983 року випуску.

Згідно інформації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.12.2024, наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів, за результатами проведеного пошуку за обліковими даними архіву відділу виявлено актовий запис про шлюб № 10 від 26.06.2004 складений Виконавчим комітетом Липецької сільської ради Харківського району Харківської області на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . При цьому, в актовому записі про шлюб є відмітка про розірвання шлюбу від 28.02.2006.

З інформації Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області від 16.12.2024 наданої суду слідує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом з дітьми, зі слів сусідів, після їх переїзду до м. Харків, проживали разом як одна сім`я. На підтвердження цього, ДОП Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області відібрано пояснення у сусідів заявниці, а саме у громадянки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .

Крім цього, з банківської виписки по витратам ОСОБА_1 слідує, що ОСОБА_2 здійснювалась оплата за комунальні послуги.

Свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 у судовому засіданні повідомили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали разом із своїми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 навіть після розлучення у 2006 році, вони були справжньою родиною, піклувалися один про одного, всі речі купують за спільні кошти. Вони були подружжям, оскільки вели спільне господарство, спільно купували необхідні для життя вжиткові речі.

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Конвенції встановлено і право на шлюб.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Виходячи з наведених норм кожна людина має право на сімейне життя при цьому, укладання шлюбу між чоловіком та жінкою не є обов`язковою умовою для створення їхньої сім`ї. Сім`я може бути створена на будь-яких підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Інститут фактичних шлюбних відносин введений у національне законодавство Сімейним Кодексом України.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 3 червня 1999 року у справі № 1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім`ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Згідно з роз`ясненнями Верховного суду України від 01 січня 2012 року, викладеними у судовій практиці щодо розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов:

має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, термін спільного проживання (не менше п`яти років);

мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом);

відсутній спір про право.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України встановлення факту проживання однієї сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу здійснюється судом в порядку окремого провадження. Норма статті 315 ЦПК України щодо встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки застосовується до правовідносин, які виникли з 01 січня 2004 року (набрання чинності Сімейним кодексом України від 10 січня 2002 року № 2947-III).

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться:

показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту;

документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки;

фотографії певних подій;

документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється положення глави 8 цього Кодексу.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута на час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК України).

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 вказала на те, що справи про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Згідно вимог ч. 4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Судом встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після розірвання шлюбу 28 лютого 2006 року продовжили перебувати у фактичних шлюбних відносинах, вони спільно проживали разом з березня 2006 року, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет та взаємні права й обов`язки, піклувались один про одного.

За таких обставин зава підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 263, 265, 293, 294, 315, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу - задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця с. Лук`янці, Харківського району, Харківської області, який зник безвісті 24 червня 2024 року поблизу н. п. Глибоке Харківського району Харківської області під час виконання бойового завдання, однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу у період часу з березня 2006 року по 24 червня 2024 року .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП - НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересовані особи:

Міністерство оборони України, ЄДРПОУ - 00034022, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6;

військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ - АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено та підписано 12 березня 2025 року.

Суддя Михайло ВЛАСЕНКО