Постанова

від 30.01.2025 по справі 160/24710/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/24710/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року (суддя Златін С.В.) у справі №160/24710/24 за позовом Аграрно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю"Агроцентр К" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Агроцентр К» звернулося до суду з позовом, в якому просило:

визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 041969 від 04 вересня 2024 року про стягнення з АВ ТОВ Агроцентр К адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000, 00 грн.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що вказаною постановою застосовано штрафні санкції за відсутність у водія документів, обов`язкова наявність яких передбачена ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Неправомірність застосованих штрафних санкцій позивач пов`язував з тим, що вимоги Інструкції №385, невиконання яких і стало підставою для застосування штрафу, стосуються виключно перевізників, які надають послуги з перевезення вантажу. Але у спірному випадку, як зазначав позивач, ним такі послуги не надавалися, а здійснювалося перевезення власного вантажу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції фактично погодився з позицією позивача про те, що Інструкція №385, яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), поширюється виключно на суб`єктів господарювання, які надають послуги з перевезення. Оскільки у спірному випадку не було встановлено обставин, які б свідчили про надання таких послуг позивачем, то суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність позиції відповідача щодо порушення позивачем вимог вказаної Інструкції.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Фактично позиція відповідача полягає в тому, що системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що перевізник, будучи суб`єктом господарювання (зокрема юридичною особою) та використовуючи працю найманих водіїв, незалежно від того, чи здійснює він перевезення вантажу для власних потреб чи надає послуги з

перевезення вантажу на підставі укладеного договору, у разі обладнання транспортного засобу тахографом, повинен дотримуватися норм, що визначають порядок використання (експлуатації) такого тахографу, у тому числі дотримуватися вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв. Отже, як зазначає відповідач, відсутність контролю за робочим часом і часом відпочинку водія не передбачена ні за яких умов, адже це насамперед питання безпеки дорожнього руху та всіх його учасників.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обгрунтованість.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 07 серпня 2024 року о 8 годині 24 хвилини, старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Кулиненко С.Ю. на а/д М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине 949 км +826 м проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки MAN, державний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу, за результатом якої було складено акт від 07.08.2024р. № 062076.

Під час перевірки виявлено порушення ст.34 ЗУ Про автомобільний транспорт перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезенні вантажів, а саме відсутні заповнені тахокарти водія ОСОБА_1 у кількості, що передбачено ЄУТР ЄУТР або бланк підтвердження діяльності, чим порушено вимоги п. 3.3 Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010 р., п. 6.4 наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010, у тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 48 ЗУ Про автомобільний транспорт, а саме: відсутні заповнені тахокарти водія Полтавець С.А. у кількості, що передбачено ЄУТР або бланк підтвердження діяльності.

На підставі даних зафіксованих в акті перевірки від 07.08.2024р. № 062076 Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області 04.09.2024р. складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №041969 на суму 17000 грн.

Правомірність та обгрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, вказаною нормою права, зокрема, встановлено, що водій транспортного засобу повинен мати та зобов`язаний пред`являти перевіряючим особам визначені цією нормою права документи, а також інші документи, передбачені законодавством.

Згідно із абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ( в редакції на час застосування штрафних санкцій) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У спірному випадку підставами застосування штрафних санкцій, як зазначено вище, відповідачем визначено не дотримання позивачем, як перевізником, вимог Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, яку затверджено наказо Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції №385, ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Отже, вказана Інструкція, на вимоги якої посилається відповідач, поширюється виключно на суб`єктів господарювання, які надають послуги з перевезення.

Оскільки у спірному випадку не було встановлено обставин, які б свідчили про надання таких послуг позивачем, то суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про неправомірність позиції відповідача щодо порушення позивачем вимог вказаної Інструкції.

Іншим порушення в акті перевірки визначено недотримання вимог п. 6.4 наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.

Відповідно до п.1.2 Положення №340 це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Згідно із п.6.2 Положення №340 облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Згідно із п.6.3 Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

У відповідності до п.6.4 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Отже, виходячи на наведених норм, можливо дійти висновку про те, що індивідуальну контрольну книжку водія або копію графіка змінності водіїв, водій повинен мати у випадку, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом. У спірному випадку ТЗ був обладнаний тахографом, водієм, під час перевірки, надавалися тахокарти. У свою чергу, бланк підтвердження діяльності складається у конкретно визначених випадках - у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, і наявність у спірному випадку таких випадків відповідачем доведено не було.

Отже, посилання відповідача в акті перевірки на порушення п. 6.4 наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, суд апеляційної інстанції також вважає неправомірним.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваної постанови відповідача.

З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі №160/24710/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 30.01.2025

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк