Постанова

від 29.01.2025 по справі 320/36447/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/36447/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Марич Є.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Епель О.В., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати накази ГУ ДПС у м. Києві від 04.10.2023 №284-дс, №286-дс та №1561-о;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу перевірок сумнівних фінансових операцій управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДПС у м. Києві;

- стягнути з ГУ ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року значений позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 обіймав посаду головного державного інспектора відділу перевірок сумнівних фінансових операцій управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом Головного управління ДПС у м. Києві.

Наказом ГУ ДПС у м. Києві від 30.08.2023 № 263-дс порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 за фактами, викладеними у доповідній записці відділу з питань запобігання та виявлення корупції від 29.08.2023 № 902/26-15-14-00-19.

Наказом ГУ ДПС у м. Києві від 30.08.2023 № 264-дс порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 за фактами, викладеними у доповідній записці відділу з питань запобігання та виявлення корупції від 29.08.2023 № 903/26-15-14-00-19.

Наказом ГУ ДПС у м. Києві від 04.10.2023 № 284-дс застосовано до головного державного інспектора відділу перевірок сумнівних фінансових операцій управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення, у вигляді оголошення догани, передбачене пунктом 2 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу» (далі по тексту - оскаржуваний наказ №1).

Наказом ГУ ДПС у м. Києві від 04.10.2023 № 286-дс застосовано до головного державного інспектора відділу перевірок сумнівних фінансових операцій управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» (далі по тексту - оскаржуваний наказ №2).

Наказом ГУ ДПС у м. Києві від 04.10.2023 № 1561-о припинено державну службу та звільнено 04 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , з посади головного державного інспектора відділу перевірок сумнівних фінансових операцій управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДПС у м. Києві, у зв`язку з вчиненням державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення, згідно пункту 4 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу». Підстава: наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 04.10.2023 № 286-дс «Про накладання дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_1 » (далі по тексту - оскаржуваний наказ №3).

Не погоджуючись з зазначеними вище оскаржуваними наказами та вважаючи їх протиправними, а звільнення з посади незаконним, позивач звернувся з даним позовом до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Нормативно-правовим документом, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби є Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 28.05.2023).

Згідно з частинами 2-3 статті 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Частиною 1 статті 64 Закону №889-VIII передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин є дисциплінарним проступком (пункт 12 частини другої статті 65 Закону №889-VIII).

Статтею 66 Закону №889-VIII встановлено види дисциплінарних стягнень та загальні умови їх застосування. Так, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:

1) зауваження;

2) догана;

3) попередження про неповну службову відповідність;

4) звільнення з посади державної служби.

Згідно з частиною 3 вказаної статті, у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

За приписами статті 67 Закону №889-VІІІ обставинами, що пом`якшують відповідальність державного службовця, є:

1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;

2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень;

3) високі показники виконання службових завдань;

4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди;

5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;

6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Згідно з частиною 3 статті 67 Закону №889-VІІІ під час застосування дисциплінарного стягнення можуть враховуватися також інші, не зазначені у частині другій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність державного службовця.

Згідно з частиною першою статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - Дисциплінарна комісія).

Частинами десятою та одинадцятою статті 69 Закону №889-VІІІ визначено, що результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа (частина 1 статті 73 Закону №889-VIII).

За приписами статті 75 Закону №889-VІІІ перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Відповідно до статті 77 Закону №889-VІІІ рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Отже, вказаними правовими положеннями передбачені підстави та порядок притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, види дисциплінарних стягнень та умови їх застосування, гарантії прав державних службовців під час застосування уповноваженими суб`єктами дисциплінарного стягнення.

У свою чергу, дисциплінарне стягнення це - передбачена законом міра примусу, що застосовується роботодавцем до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок. Зокрема, у разі вчинення державним службовцем прогулу (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, суб`єкт призначення або керівник державної служби має право притягнути такого державного службовця до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани.

Разом з тим, звільнення державного службовця за прогул може мати місце лише за умови, коли державний службовець без поважних причин був відсутній на службі.

З наведеного вбачається, що для прийняття рішення про звільнення працівника із займаної посади за прогул необхідно встановити наступні обставини: по-перше, встановити факт відсутності працівника на робочому місці протягом трьох годин або протягом цілого робочого дня; по-друге, з`ясувати причини такої відсутності та обґрунтовано вважати їх неповажними.

Як вбачається з матеріалів дисциплінарної справи, службовим листом від 24.08.2023 № 883/26-15-14-00-17 відділ з питань запобігання та виявлення корупції звернувся до управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДПС у м. Києві, із запитом про виклик окремих посадових осіб зазначеного структурного підрозділу, у тому числі ОСОБА_1 , для надання пояснень.

Згідно з вказаним службовим листом ОСОБА_1 необхідно було прибути до відділу з питань запобігання та виявлення корупції о 10 год. 25.08.2023. Однак, ОСОБА_1 на зазначений час не з`явився.

В цей же день, 25.08.2023, начальником відділу з питань запобігання та виявлення корупції ОСОБА_2 , начальником управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом ОСОБА_3 та заступником начальника управління - начальником відділу перевірок сумнівних фінансових операцій управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом ОСОБА_4 складено акт б/н про відсутність на роботі головного державного інспектора відділу перевірок сумнівних фінансових операцій управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом ОСОБА_1 .

Водночас, до акту були внесені зауваження начальника відділу перевірок сумнівних фінансових операцій управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом ОСОБА_4 , який, щодо місця перебування його підлеглого працівника - ОСОБА_1 , повідомив, що він перебуває у відрядженні у Головному слідчому управлінні Національної поліції України на проведенні слідчої дії з 10 год. 25.08.2023.

З урахуванням викладеного, були відібрані пояснення у ОСОБА_1 та начальника відділу перевірок сумнівних фінансових операцій управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом ОСОБА_4 .

Наказом ГУ ДПС у м. Києві від 30.08.2023 №264-дс відкрито дисциплінарне провадження стосовно головного державного інспектора відділу перевірок сумнівних фінансових операцій управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом ОСОБА_1 .

За результатами розгляду дисциплінарної справи встановлено факти, які свідчать про відсутність позивача на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня 25.08.2023 без поважних причин.

Зокрема, у поданні Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Головного управління ДПС у м. Києві від 28.09.2023 №1255/26-15-02-02-12 зазначено, що згідно пояснень начальника управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом ОСОБА_3 від 25.08.2023 б/н, під час уточнення інформації у начальника відділу перевірок сумнівних фінансових операцій управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом ОСОБА_4 щодо місця перебування його підлеглого працівника ОСОБА_1 , йому повідомлено, що останній перебуває у Головному слідчому управлінні Національної поліції України.

Водночас, відповідно до пояснень ОСОБА_3 , він не візував жодних документів щодо відрядження 25.08.2023 ОСОБА_1 до Головного слідчого управління Національної поліції України.

Крім того, зазначено, що у Журналі реєстрації місцевих службових відряджень наявний запис за особистим підписом ОСОБА_1 щодо його відрядження до Головного слідчого управління Національної поліції України з датою вибуття 09 год. 45 хв. 25.08.2023, однак підпис безпосереднього керівника ОСОБА_5 щодо погодження цього місцевого відрядження відсутній та зазначений запис не містить повної адреси установи, до якої відбуває працівник.

Також, Дисциплінарна комісія зазначила, про те, що в якості спеціаліста у кримінальному провадженні від 10.08.2023 № 12023000000000035, в межах якого викликано ОСОБА_1 , Головним управлінням ДПС у м. Києві відряджено інших працівників, у зв`язку з великим навантаженням поточної роботи на працівника, зазначеного у постанові від 10.08.2023.

На підставі вказаного подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ ГУ ДПС у м. Києві від 28.09.2023 №1255/26-15-02-02-12 відповідачем видано наказ від 04.10.2023 № 284-дс застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани, передбачене пунктом 2 частини першої статті 66 Закону №889-VІІІ.

У свою чергу, як наголошував позивач, спірний наказ прийнятий з порушенням чинного законодавства, оскільки відповідачем не враховано, що відсутність ОСОБА_1 на роботі 25.08.2023 обумовлена поважною причиною, а саме: виконання функцій спеціаліста у кримінальному провадженні № 12023000000000035.

Так, як вбачається з матеріалів справи, Головним слідчим управлінням Національної поліції України винесено постанову про залучення спеціаліста у кримінальному провадженні від 10.08.2023, якою залучено як спеціаліста у кримінальному провадженні № 12023000000000035 - Головного державного інспектора відділу перевірок сумнівних фінансових операцій управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом ОСОБА_1 , з метою проведення аналітичного дослідження діяльності ПАТ «ЗНВКІФ Геос Інвест» (код ЄДРПОУ 38408401) та інших фізичних та юридичних осіб, які мали взаємовідносини з вищевказаним ПАТ «ЗНВКІФ Геос Інвест» у матеріалах кримінального провадження.

Вказаною постановою роз`яснено спеціалісту положення ст. 71 КПК України, та положення ст.222 КПК України; а також за необхідності для дослідження надано спеціалісту можливість доступу до матеріалів кримінального провадження за адресою: м. Київ, проспект Валерія Лобановського, 51, каб. 316.

З постановою про залучення спеціаліста у кримінальному провадженні ОСОБА_1 ознайомлений 10.08.2023, про що свідчить його підпис у постанові.

Також, позивачем отримано під підпис Пам`ятку спеціаліста, додану до постанови, якою попереджено про його права та обов`язки, відповідальність та недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування.

Так, як передбачено частиною п`ятою статті 71 КПК України, спеціаліст зобов`язаний:

1) прибути за викликом до слідчого, дізнавача, прокурора, суду і мати при собі необхідні технічне обладнання, пристрої та прилади;

2) виконувати вказівки сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду та давати пояснення з поставлених запитань;

3) не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі спеціалісту у зв`язку з виконанням його обов`язків;

4) заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, отримавши постанову старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України від 10.08.2023, відповідно до чинного законодавства у позивача виникли певні обов`язки, як спеціаліста у кримінальному провадженні.

Відповідно до витягу Журналу реєстрації місцевих службових відряджень, у ньому наявний запис за особистим підписом ОСОБА_1 щодо його відрядження до Головного слідчого управління Національної поліції України, дата вибуття 09 год. 45 хв. 25.08.2023 (Т.1 а.с.62).

У поясненнях від 28.08.2023, адресованих на ім`я начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції ОСОБА_2 , позивач вказав про викладені вище обставини та зазначив, що про виїзд до ГСУ НП України він попередив заступника начальника управління - начальника відділу перевірок сумнівних фінансових операцій управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом ОСОБА_4 .

Згідно з поясненнями безпосереднього керівника позивача, а саме начальника відділу перевірок сумнівних фінансових операцій ОСОБА_5 щодо місця перебування його підлеглого працівника, повідомлено, що ОСОБА_1 залучено в якості спеціаліста з розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000000035 та на виконання постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України від 10.08.2023 ОСОБА_1 записався у журналі 25.08.2023 о 10 год. і вирушив на проведення огляду документів до Головного слідчого управління Національної поліції України.

Також, ОСОБА_4 зазначено, що, враховуючи резонансність справи та розуміючи процесуальний обов`язок з`явитись на виклик слідчого відповідно до п.1 ч.5 ст.71 КПК України, він не вбачає жодного сумніву або наміру не знаходитись ОСОБА_1 на робочому місці та впевнений в діях підлеглого.

Також, начальником відділу перевірок сумнівних фінансових операцій ОСОБА_6 , під час складання 25.08.2023 акту про відсутність на роботі ОСОБА_1 , були викладені зауваження та повідомлено місце перебування його підлеглого працівника, а саме: у Головному слідчому управлінні Національної поліції України на проведенні слідчої дії.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані зауваження Дисциплінарною комісією помилково не були взяті до уваги.

У поданні Дисциплінарна комісія зазначила, про те, що відповідно до пояснень начальника управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом ОСОБА_3 , він не візував жодних документів щодо відрядження 25.08.2023 ОСОБА_1 до Головного слідчого управління Національної поліції України.

Разом з тим, як вбачається із службової записки начальника управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом ОСОБА_3 від 01.09.2023, йому як керівнику управління було відомо про залучення позивача, в якості спеціаліста, на підставі постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України від 10.08.2023.

Проте, у зв`язку з відсутністю додаткових працівників у відділі перевірок сумнівних фінансових операцій виконання постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України передано відділу взаємодії з правоохоронними органами та фінансовим сектором управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом.

До вказаної службової записки додано лист Головного слідчого управління Національної поліції України від 10.08.2023 з додатками та лист залучення спеціалістів від 24.08.2023.

Як свідчать матеріали справи, станом на час виклику ОСОБА_1 на проведення слідчої дії у Головному слідчому управлінні Національної поліції України, в якості спеціаліста, були відсутні будь-які постанови слідчого про зміну спеціаліста чи залучення іншого спеціаліста до проведення слідчої дії.

Отже, у ОСОБА_1 були відсутні підстави щодо невиконання постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України Андрія Бартошика від 10.08.2023.

Щодо доводів стосовно того, що запис у Журналі реєстрації місцевих службових відряджень про виїзд ОСОБА_1 до ГСУ НП України не містить повної адреси установи, до якої відбуває працівник, колегія чсуддів апеляційної інстанції зазначає, що це не спростовує фактичне відрядження ОСОБА_1 до Головного слідчого управління, адже керівництву було відомо про отримання листа Головного слідчого управління Національної поліції України від 10.08.2023 разом з постановою.

Більш того, в письмових поясненнях заступника начальника управління - начальника відділу перевірок сумнівних фінансових операцій управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом ОСОБА_4 від 21.09.2023, останній повідомив, що приблизно о 13-14 год. 25.08.2023 він разом з начальником відділу з питань запобігання та виявлення корупції ОСОБА_2 здійснили виїзд до Головного слідчого управління Національної поліції України за адресою: м. Київ, проспект Валерія Лобановського, 51, де він особисто побачив ОСОБА_1 , що він був залучений в якості спеціаліста до проведення слідчої дії у кримінальному провадженні № 12023000000000035.

У даному випадку, об`єктивною стороною положення пункту 12 частини 2 статті 65 Закону №889-VIII є прогул державного службовця, у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня, без поважних причин.

Істотною обставиною є наявність або відсутність поважних причин відсутності державного службовця на службі.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги постанову старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України Андрія Бартошика від 10.08.2023 про залучення ОСОБА_1 , в якості спеціаліста у кримінальному провадженні № 12023000000000035, покладені нього обов`язки, передбачені КПК України, підписану розписку та виклик слідчим, повідомлення безпосереднього керівника відділу, позивач був відсутній на робочому місці 25.08.2023 з поважних причин.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 25.08.2023, не є прогулом, у розумінні пункту 12 частини 2 статті 65 Закону №889-VIII, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи належними і достатніми доказами.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджує доводи позивача про необґрунтованість та невмотивованість подання Дисциплінарної комісії від 28.09.2023, оскільки у ньому відсутні висновок та обґрунтування щодо дії у часі і відносно кола осіб постанови про залучення спеціаліста у кримінальному провадженні; щодо обов`язку позивача виконати цю постанову слідчого; чому відсутність позивача на робочому місці у зв`язку з постановою слідчого не є поважною причиною, чи були інші причини відсутності на робочому місці тощо. Будь-який логічний та причинно-наслідковий зв`язок між викладеними обставинами та висновками Дисциплінарної комісії у поданні від 28.09.2023 відсутній.

Згідно з частиною 10 статті 69 Закону №889-VІІІ визначено, що результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Статтею 77 Закону №889-VІІІ встановлено, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі.

Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

З урахуванням вищезазначених обставин справи та доводів сторін, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що зміст оскаржуваного наказу від 04.10.2023 №284-дс, не відповідає вимогам статті 77 Закону №889-VІІІ, оскільки у ньому відсутній стислий виклад обставин справи, підстави застосування відповідного виду дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, що свідчить про необґрунтованість наказу та наявність достатніх підстав для його скасування.

Щодо правомірності видачі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 04 жовтня 2023 року № 286-дс суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, начальником відділу з питань запобігання та виявлення корупції ОСОБА_2 складено доповідну записку від 29.08.2023 №902/26-15-14-00-09, в якій зазначено наступне (Т.1 а.с. 97-99).

17.08.2023 на адресу ГУ ДПС у м. Києві листом ДПС України від 17.08.2023 № 20130/7/99-00-14-03-07 (вх. ГУ від 17.08.23023 № 10467/8) надійшла запитуєма інформація, а саме: витяг із Журналу перегляду користувачем ГУ ДПС у м. Києві ОСОБА_1 інформації в підсистемах ІКС «Податковий блок», за період з 15.03.2023 по 10.08.2023. Зазначена інформація надійшла на підставі листа відділу з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління ДПС у м. Києві від 14.08.2023 №11293/8/26-15-14-00-13.

З листа ДПС України від 17.08.2023 № 20130/7/99-00-14-03-07 встановлено, що на адресу ГУ ДПС у м. Києві від БЕБ (ЦУ) надійшов лист вх. ГУ від 03.07.2023 № 31944/5 щодо проведення дослідження ТОВ «Райкорс Оушен» (код 44034939), отриманого ГУ 03.07.2023 року. Однак, працівником ОСОБА_1 здійснено перегляд та вивантаження даних відносно ТОВ «Райкорс Оушен» 29.06.2023. Переважна більшість даних, зазначених у листі БЕБ, співпадають із даними, які вивантажувались зазначеним працівником. Зазначений факт зафіксовано у витязі з Журналу протоколювання дій користувача ГУ ДПС у м. Києві ОСОБА_1 за період з 15.03.2023 по 10.08.2023.

На адресу ГУ ДПС у м. Києві від БЕБ (ТУ у м. Києві) надійшла постанова вх. ГУ від 02.06.2023 № 26932/5 щодо проведення дослідження ТОВ «Транзит Агро-М» (код 44934213), отриманої від 02.06.2023. Однак, працівником ОСОБА_1 здійснено перегляд та вивантаження даних відносно ТОВ «Транзит Агро-М» 10.05.2023. Частина даних, зазначених у листі БЕБ, співпадають із даними, які вивантажувались зазначеним працівником. Зазначений факт зафіксовано у витязі з Журналу протоколювання дій користувача ГУ ДПС у м. Києві ОСОБА_1 за період з 15.03.2023 по 10.08.2023.

На адресу ГУ ДПС у м. Києві від НП України надійшла постанова щодо проведення дослідження ТОВ «ТД «ПОЛІХІМ» (код 38245607), отриманої від 29.05.2023. Однак, працівником ОСОБА_1 здійснено перегляд та вивантаження даних відносно ТОВ «ТД «ПОЛІХІМ» 24.04.2023. Зазначений факт зафіксовано у витязі з Журналу протоколювання дій користувача ГУ ДПС у м. Києві ОСОБА_1 за період з 15.03.2023 по 10.08.2023.

28.07.2023 на підставі ухвали від 29.06.2023 працівниками ОГП, ДБР та ДСР проведено обшуки в ГУ ДПС у м. Києві у межах КП № 62019000000000443 від 05.04.2019 з подальшим вилученням результатів контрольно-перевірочних заходів (була проведена планова перевірка в складі бригади якої приймав участь ОСОБА_1 ), поданих декларацій та інших документів ПАТ «ГЕОС ІНВЕСТ» (код 38408401) за період 2021-2023 роки. Проведеним аналізом встановлено перегляд та вигризку у період з 26.04.2023 по 14.06.2023 даних стосовно ПАТ «ГЕОС ІНВЕСТ», за відсутності наявних підстав у працівника. Також, відмічено, що в межах проведеної перевірки в 2021 році було складено висновок аналітичного дослідження та направлено в адресу правоохоронних органів для прийняття рішень в межах КПК.

Також, на адресу ГУ ДПС у м. Києві листом ГСУ НП вх. від 10.08.2023 № 37954/5 направлено постанову щодо проведення дослідження РБФ «ГЕОС ІНВЕСТ» в рамках КП № 12023000000000035 від 10.01.2023, в якій визначено слідчим на залучення конкретного працівника, саме ОСОБА_1 , яким без наданого керівником взято постанову до виконання. За встановленим фактом з метою мінімізації створення конфлікту інтересів зазначену постанову від 10.08.2023 в рамках КП № 12023000000000035, надано до виконання працівнику іншого структурного підрозділу Управління.

Також, встановлено перегляд майже кожного дня ОСОБА_1 реєстраційних даних, податкових декларацій ТОВ «ІА «Вільна Україна» (код 31723303, на обліку у Центральному МУ 3100), у тому числі наявність зазначеного платника у Журналі ризикових платників. Так, за період з 15.03.2023 по 10.08.2023 зафіксовано 1080 операцій з переглядів.

Крім того, 29.05.2023 встановлено перегляд ОСОБА_1 реєстраційних даних, які включають адресні дані, банківські рахунки та пов`язані особи ОСОБА_7 .

На підставі вищевказаної доповідної записки, наказом ГУ ДПС у м. Києві від 30.08.2023 №263-дс відкрито дисциплінарне провадження стосовно головного державного інспектора відділу перевірок сумнівних фінансових операцій управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом ОСОБА_1 .

Під час дисциплінарного провадження ОСОБА_1 надано письмові пояснення, в яких зазначив, що перегляд у період з 15.03.2023 по 10.08.2023 інформації стосовно зазначених підприємств ряду суб`єктів господарювання в ІКС здійснювався виключно за дорученням безпосереднього керівника, з метою належного та оперативного виконання покладених на нього обов`язків.

Зокрема, ОСОБА_1 пояснив, що аналіз ТОВ «Райкорс Оушен» та ТОВ «ТД «Поліхім» здійснювався у зв`язку з наявністю інформації, яка свідчить про ухилення цими платниками від сплати податків та легалізацію доходів. Стосовно ТОВ «ТД «Поліхім» ОСОБА_1 пояснив, що воно виступало контрагентом у якості покупця чи продавця товарів, робіт, послуг в рамках кримінальних проваджень, де він міг бути залученим. При цьому, аналітичне дослідження по ТОВ «ТД «Поліхім» здійснювалось його колегами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Згідно з поясненнями ОСОБА_3 від 28.08.2023 б/н, наданих відділу з питань запобігання та виявлення корупції, пояснити чому ОСОБА_1 аналізував діяльність ТОВ «Райкорс Оушен» та ТОВ «ТД «Поліхім» він не зміг.

Стосовно перегляду та вивантаження даних відносно ТОВ «Транзит Агро-М» (ЄДРПОУ 44934213), у своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що ним проводився аналіз цього платника, оскільки платником здійснювався експорт продукції невідомого походження на загальну суму 917 млн. грн., у зв`язку з чим ОСОБА_10 (працівник відділу перевірок сумнівних фінансових операцій, в якому працює ОСОБА_1 ) було проведено дослідження ТОВ «Транзит Агро-М», а ним направлено запити до банків, страхових компаній та на Департамент фінансового моніторингу. Офіційних документів щодо написання аналітичного дослідження до нього не надходило.

З приводу РБФ «Геос Інвест» ОСОБА_1 пояснив, що на нього був розписаний лист від Головного слідчого управління Національної поліції України з метою проведення аналітичного дослідження, що ним й було зроблено та виявлено збитки на суму 130 млн грн. В подальшому, на підставі постанови слідчого був залучений в якості спеціаліста у рамках КП № 12023000000000035, яку виконував відповідно до норм КПК України.

Крім того, у своїх поясненнях стосовно перегляду реєстраційних даних, даних пов`язаних осіб та про банківські рахунки ОСОБА_7 , ОСОБА_1 пояснив, що здійснював аналіз та збір інформації по «міскодінгу», оскільки предметом було несплата податків і зборів, а також здійснювався аналіз баз даних щодо ряду підприємств ігрового бізнесу.

Стосовно перегляду даних ТОВ «ІА «Вільна Україна», то ОСОБА_1 пояснив, що використовував дані цього підприємства для зручності користування аналітичною системою.

На підставі викладених обставин, Дисциплінарною комісією в діях головного державного інспектора відділу перевірок сумнівних фінансових операцій управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом ОСОБА_1 встановлено вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини 2 статті 65 Закону №889-VIII, а саме: перевищення службових повноважень, що не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення, шляхом аналізу господарської діяльності платників податків за відсутності для цього підстав, що призвело до витоку інформації, який підтверджується фактами надходження документів від правоохоронних органів після здійснення ним аналізу даних.

На підставі подання Дисциплінарної комісії від 28.09.2023 №1254/26-15-02-02-12 відповідачем видано оскаржуваний наказ від 04.10.2023 № 286-дс, яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», шляхом звільнення з посади.

Так, в оскаржуваному наказі зазначено, що за результатами розгляду дисциплінарної справи встановлено факти, які свідчать про системне перевищення ОСОБА_1 своїх службових повноважень, шляхом аналізу даних в ІКС «Податковий блок» стосовно господарської діяльності окремих платників податків за відсутності для цього підстав.

Частиною 1 статті 65 Закону №889-VIII передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 65 Закону №889-VIII, дисциплінарним проступком є перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення.

Згідно з частиною 5 статті 66 Закону №889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених п.1, 3, 7, 9-11, 13, 14 ч.2 ст.65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 65 цього Закону.

Частинами 1, 2 статті 74 Закону №889-VIII визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

Правовими положеннями ч. 1 статті 87 Закону №889-VIII регламентовано, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

1-1) ліквідація державного органу;

2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;

4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039 затверджено Порядок здійснення дисциплінарного провадження, який визначає процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців (далі - Порядок №1039).

У відповідності до пункту 33 Порядку №1039 комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Так, дисциплінарна комісія в ході дисциплінарного провадження повинна встановити:

- чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження;

- чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку;

- чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби;

- чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності;

- який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

При цьому, у розумінні пункту 7 частини 2 статті 65 Закону №889-VIII «перевищення службових повноважень» означає вчинення державним службовцем таких дій або прийняття рішень, які виходять за межі його службових повноважень.

Під час дисциплінарного провадження у таких справах дисциплінарна комісія та суб`єкт призначення повинні чітко визначити обсяг повноважень конкретного державного службовця, керуючись положеннями Закону №889-VIII, інших законів України, положеннями про державний орган та/або його структурний підрозділ, а також посадовою інструкцією державного службовця.

Таким чином, саме за вчинення державним службовцем дій, які виходять за межі його повноважень, законодавець у згаданій нормі Закону №889-VIII передбачив можливість застосування до такої особи найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом від 28.04.2022 у справі №540/2464/19, від 26.05.2022 у справі №300/3980/20, від 26.05.2022 у справі №500/426/19.

Окрім того, у пунктах 4 та 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» зазначено, що під перевищенням влади або службових повноважень визнається умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо ними заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти:

а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства;

б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, - за відсутності цих умов;

в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально;

г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

Таким чином, дисциплінарним проступком є протиправна винна дія, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом України «Про державну службу» та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Водночас, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку-об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

У свою чергну, об`єктом дисциплінарного проступку є:

1) суспільні відносини, пов`язані з публічною, професійною, політично неупередженою діяльністю із практичного виконання завдань і функцій держави;

2) права і законні інтереси як самих державних службовців, так і громадян, на яких орієнтована діяльність.

Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності.

Протиправність поведінки полягає у порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю: Кодексом законів про працю України, Законом України №889-VIII, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.

Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 01.11.2022 у справі №380/3045/21.

Суб`єктом дисциплінарного проступку є державний службовець.

Суб`єктивна сторона дисциплінарного проступку-сукупність ознак, що характеризують психічне ставлення державного службовця до вчиненого ним протиправного діяння і його негативних наслідків, а саме - вина, мотив, мета проступку.

Вина виражається у формі умислу або необережності.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що для притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення необхідно встановити наявність протиправної поведінки державного службовця, настання шкідливих наслідків та причинний зв`язок між ними та протиправною поведінкою державного службовця, а також врахувати інші обставини, що мають значення під час дисциплінарного провадження, а саме: усвідомлення протиправності вчинених дій, характер дисциплінарного проступку, обставини, які зумовили вчинення проступку, наявність тяжких наслідків, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Як вже вище зазначалося, згідно оскаржуваного наказу за результатами розгляду дисциплінарної справи встановлено факти, які свідчать про системне перевищення ОСОБА_1 своїх службових повноважень шляхом аналізу даних в ІКС «Податковий блок» стосовно господарської діяльності окремих платників податків за відсутності для цього підстав.

Так, порядок доступу до інформації в інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних системах Головного управління ДПС у м. Києві, затверджено наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 12.05.2021 №502 (далі - Порядок №502).

Пунктом 5.1. Порядку №502 передбачено, що перелік систем, до яких надається доступ користувачам, готується підрозділом IT за пропозиціями структурних підрозділів Головного управління ДПС у м. Києві, погоджується підрозділом захисту інформації та затверджується начальником Головного управління ДПС у м. Києві.

Відповідно до пункту 6.1. Порядку №502 права доступу користувачам до інформації в системі надаються відповідно до вимог Порядку посадовим особам структурних підрозділів Головного управління ДІС у м. Києві відповідно до функціональних обов`язків та посадовим особам інших органів державних органів України відповідно до спільних наказів, укладених договорів (угод) згідно з Порядком.

13 грудня 2022 року в.о.начальника Головного управління ДПС у м. Києві Датій О. затверджено Положення про відділ перевірок сумнівних фінансових операцій управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом Головного управління ДПС у м. Києві (далі - Положення).

Пунктом 2.1 розділу 2 Положення одним із основних завдань Відділу є організація роботи із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, у органах ДПС.

Пунктом 2.2 розділу 2 Положення передбачено, що відділ, як основний виконавець виконує такі функції та процедури:

Функція 157.2. «Вжиття заходів щодо виявлення, аналізу, організації та проведення перевірок осіб, які здійснюють фінансові операції, що можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або з фінансуванням тероризму» містить такі процедури, зокрема:

157.2.5. забезпечення виконання планів заходів із запобігання та протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, затверджених постановами Кабміну та Нацбанку України;

157.2.6. накопичення, обробка, систематизація та формування Реєстру інформації про фінансові операції, які можуть бути пов`язані з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення та інших правопорушень;

157.2.7. моніторинг інформації з Реєстру інформації про фінансові операції, які можуть бути пов`язані з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванням тероризму фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників з метою виявлення нових схем (способів) проведення ризикових операцій;

157.2.8. взаємодія з правоохоронними органами з питань розслідування кримінальних правопорушень, у т. ч. пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом;

157.2.9. взаємодія з територіальними органами МВС, СБУ, прокуратури, іншими правоохоронними органами, міністерствами і відомствами з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та іншим правопорушенням;

157.2.10. організація і проведення досліджень за власними матеріалами, матеріалами органів ДФС, правоохоронних органів та інших організацій, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та іншими правопорушеннями;

157.2.12. організація заходів з відпрацювання фінансових операції, які можуть бути пов`язані з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму й інших правопорушень, та оформлення їх результатів;

157.2.13. проведення заходів щодо виявлення у діяльності платників податків та осіб ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та інших правопорушень шляхом використання зовнішніх та внутрішніх інформаційних джерел, отримання відомостей за індивідуальними запитами, проведення досліджень та/або перевірок та зустрічних звірок, оформлення їх результатів;

157.2.14. організація та здійснення заходів з відпрацювання фінансових операції, які можуть бути пов`язані з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, та інших правопорушень, та оформлення їх результатів;

157.2.15. збирання, накопичення, обробка та систематизація даних про осіб, щодо яких існує інформація про можливу причетність до реалізації схем легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та інших правопорушень, здійснення інформаційного обміну правоохоронних органів;

157.2.17. проведення аналізу фінансово-господарської діяльності осіб на предмет наявності ознак правопорушень, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та інших правопорушень.

Також, Функція 56.2. «Інформаційно-аналітичне забезпечення» містить таку процедуру:

56.2.5. використання інформаційних, комунікаційних та інформаційно- комунікаційних систем ДПС для отримання інформації, необхідної для виконання функціональних обов`язків структурними підрозділами ГУ.

Функція 59.2. «Забезпечення функціонування інформаційно- комунікаційних систем у ГУ» містить таку процедуру: 59.2.7. використання в установленому порядку інформаційних ресурсів ДПС.

Поряд з цим, відповідно до затвердженої в.о.начальника Головного управління ДПС у м. Києві Датій О. 18.07.2022 Посадової інструкції головного державного інспектора відділу перевірок сумнівних фінансових операцій управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, а саме пункту 3: до основних посадових обов`язків відноситься, зокрема:

- вжиття заходів щодо виявлення, аналізу, організації та проведення перевірок осіб, які здійснюють фінансові операції, що можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або з фінансуванням тероризму;

- проведення досліджень за власними матеріалами, матеріалами оперативних та слідчих підрозділів фінансових розслідувань органів ДПС правоохоронних органів та інших організацій, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, доходів, одержаних злочинним шляхом, та іншими правопорушеннями.

Отже, до функціональних повноважень/обов`язків головного державного інспектора відділу перевірок сумнівних фінансових операцій управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом відносяться:

- використання інформаційних, комунікаційних та інформаційно-комунікаційних систем ДПС для отримання інформації, необхідної для виконання функціональних обов`язків відділом перевірок сумнівних фінансових операцій;

- використання в установленому порядку інформаційних ресурсів ДПС;

- виконання доручень керівництва відділу з метою виявлення, аналізу, організації та проведення перевірок осіб, які здійснюють фінансові операції, що можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів у межах компетенції.

Колегія суддів наголошує, що з огляду на затверджене Положення про відділ перевірок сумнівних фінансових операцій управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДПС у м. Києві, яке є одним із основних завдань, ОСОБА_1 мав право на отримання доступу до інформаційно-комунікаційних систем ДПС та ГУ ДПС для виконання вказаних функціональних повноважень/обов`язків та виконання доручень керівництва.

Доводи відповідача щодо неправомірності дій позивача та перевищення ним своїх службових повноважень шляхом аналізу даних в ІКС «Податковий блок» стосовно господарської діяльності окремих платників податків за відсутності для цього підстав є безпідставними та спростовуються матеріалами справи та вищевикладеними висновками суду.

Крім того, подання Дисциплінарної комісії не містить жодних вказівок на настання негативних (шкідливих) наслідків в результаті вчинення позивачем дій, які пов`язані з переглядом інформацій стосовно суб`єктів господарювання в ІКС «Податковий блок», а також не містить жодних відомостей про ступінь тяжкості таких наслідків.

Також у поданні Дисциплінарної комісії не встановлено жодних обґрунтованих фактів чи обставин вчинення позивачем дій, які спричинили виток інформації, та не зазначено, якої істотної шкоди дії позивача завдали охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Отже, висновки ГУ ДПС у м. Києві про наявність в діях головного державного інспектора відділу перевірок сумнівних фінансових операцій управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини 2 статті 65 Закону України №889-VIII, є безпідставними, необґрунтованими та недоведеними належними доказами.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням доводів сторін, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що оскаржувані накази ГУ ДПС у м. Києві від 04.10.2023 № 286-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_1 » та, виданий на підставі нього, наказ від 04.10.2023 № 1561-о «Про звільнення ОСОБА_1 » є протиправними, такими, що не ґрунтується на вимогах законодавства, прийняті без урахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Зазначена норма права вказує на те, що суд, встановивши факт звільнення без законної на те підстави, зобов`язаний поновити працівника на раніше займаній посаді.

З огляду на скасування судом оскаржуваних наказів ГУ ДПС у м. Києві від 04.10.2023 №284-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_1 », від 04.10.2023 № 286-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_1 » та від 04.10.2023 № 1561-о «Про звільнення ОСОБА_1 », ОСОБА_1 підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого його було звільнено, а саме - на посаді головного державного інспектора відділу перевірок сумнівних фінансових операцій управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом Головного управління ДПС у м. Києві, починаючи з 05 жовтня 2023 року.

Щодо стягнення з ГУ ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день ухвалення судового рішення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №711/8138/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85679198) зазначила, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Поновлення на роботі - це повернення працівника в попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, а тому правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади), з тими ж функціональними обов`язками, які мали місце до звільнення. Обов`язком боржника є не лише видання наказу (розпорядження) про поновлення працівника на роботі, а й фактичний допуск поновленого працівника до виконання попередніх обов`язків.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акту органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Верховний Суд у постанові від 26.02.2020 у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18) зазначив, що КЗпП України не містить поняття поновлення на роботі, як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з цією статтею рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто, створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Таким чином, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 17.06.2020 у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18).

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі №826/808/16 зазначила, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, а законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Пленум Верховного Суду України у пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначив, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року № 348).

Середній заробіток працівника відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 5 Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З довідки ГУ ДПС у м. Києві від 23.10.2023 №10-377 вбачається, що загальна сума заробітної плати за останні два місяці роботи позивача становить 25 344,33 грн, у тому числі за серпень 2023 року - 12 377,52 грн, за вересень 2023 року - 12 966,81 грн. Середньоденна заробітна плата позивача становить 873,94 грн. (Т.1 а.с.29).

Час вимушеного прогулу позивача, за період з 05.10.2023 по 24.07.2024 (день винесення рішення судом першої інстанції) становить 210 робочих дні, відповідно, стягненню на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 183 527,40 грн. (873,94 грн х 210), з яких відповідач має відрахувати загальнообов`язкові податки та збори.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З урахуванням цих положень рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що складає 12 672,17 грн.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, у даному випадку, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б правомірність прийняття оскаржуваних наказів.

З огляду на вказане, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що для належного та ефективного захисту порушених прав позивача існує необхідність визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів ГУ ДПС у м. Києві від 04.10.2023 №284-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_1 », від 04.10.2023 № 286-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_1 » та від 04.10.2023 № 1561-о «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу перевірок сумнівних фінансових операцій управління запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом Головного управління ДПС у м. Києві, починаючи з 05 жовтня 2023 року та стягнення з ГУ ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період з 05.10.2023 по 24.07.2024, в розмірі 183 527,40 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Тобто, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.

У даному випадку, судом апеляційної інстанції встановлено факт, який свідчить про порушення прав та законних інтересів позивача з боку відповідача, з огляду на вищезазначені висновки викладені в даній постанові.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Повний текст виготовлено 29.01.2025 року